Рішення

від 29.10.2014 по справі 369/2229/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.10.2014

Справа № 369/2229/14-ц

Провадження № 2/369/1423/14

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2014 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд в складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

за участю секретаря Ткачук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, -

встановив:

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 11 березня 2014 року звернулась до суду з позовом до до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла рідна баба Позивача, ОСОБА_5, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується будинковою книгою та відміткою в паспорті.

Після смерті баби відкрилась спадщина на майно, яке складається із земельної ділянки площею 3,8293 га, розташованої на території Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, призначеної для ведення ОСГ, кадастровий номер 3222484800:03:007:0003.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення відповідно до ст. 1266 ЦК України, та є такою яка прийняла спадщину після померлої бабусі, так як фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки користувалась будинком. Окрім цього, на час смерті бабусі Позивач користувалася її особистими речами, предметами домашньої обстановки та вжитку, обробляла город, садила та збирала урожай, тобто шляхом фактичного користування прийняла спадщину бабусі.

До нотаріальної контори Позивач не зверталась із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважала, що спадщину прийняла автоматично в порядку передбаченому положеннями ч. 3 ст. 1268 ЦК України, при цьому відмову щодо прийняття спадщини не заявляла. Раніше не зверталась до нотаріальної контори тому що на час смерті бабусі перебувала на третьому місяці вагітності і дуже погано себе почувала.

Разом з цим, всім процесом оформлення спадщини займалась рідна тітка Позивача (надалі - Відповідач], тому переживань, що вона з братом не отримають спадщину у них не було. Однак, в вересні місяці 2013 року, після розмови з тіткою, Позивач дізналась, що Відповідач має намір продати земельну ділянку, та відповідно своїх племінників вже спадкоємцями не вважає. Дочекавшись народження своєї другої дитини, 03 березня 2014 року Позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтво про право на спадщину.

Постановою від 03 березня 2014 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що Позивач пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини (додаток 5).

Згідно п. 211 Наказу МЮУ від 03.03.2004 року № 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (чинний на час відкриття спадщини), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто також тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем. Доказом постійного проживання можуть бути довідка ЖЕО, правління ЖБК, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом із ним, або інші документи, які підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем.

Щодо належного доведення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем, то на час відкриття спадщини позивач постійно проживала (з моменту свого народження) за адресою реєстрації своєї бабусі, що стверджується актом обстеження місця проживання ОСОБА_1 . Окрім цього, звертає увагу суду, що заявниця проживає за зазначеною адресою і по сьогоднішній день, що підтверджується довідкою Ф-3 за № 7 від 14.01.2014 р..

Разом з тим, Позивач була зареєстрована в будинку АДРЕСА_2 з дати свого народження і по 02.10.2012 р., що підтверджується відміткою в паспорті, тобто не за місцем фактичної реєстрації спадкодавця. А зазначений будинок знаходиться на сусідній земельній ділянці, що примикає до земельної ділянки, на якій розташований АДРЕСА_1.

Таким чином, всі наведені обставини свідчать, що Позивач все своє життя проживала та проживає за адресою АДРЕСА_1.

А тому, у визначений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк Заявниця не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважала, що спадщину автоматично прийняла в порядку, передбаченому ст. 1268 ч. З ЦК України.

Відповідно до п.п. 4.2, Глави 10 Наказу Мін'юсту від 22.02.2012 року за № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Так як таке рішення у Позивача відсутнє, то вона змушена звернутись до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем з метою оформлення та видачі Свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до частини 2 статті 1300 ЦК України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видано, не мала права на спадкування або в інших винадках, встановлених законом.

Позивач просила:

Встановити факт, що ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, постійно проживала на час відкриття спадщини з померлою ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 27 грудня 2012 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 - в частині ? частки спадкового майна.

В письмових поясненнях по справі від 24 жовтня 2014року представник позивача пояснила наступне.

Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За правилами частини 3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, нормами ЦК України для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем (так звані «присутні спадкоємці) встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 23 постави від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини визнається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

При вирішенні питання про постійне проживання позивача із померлою бабусею по АДРЕСА_1 просить врахувати наступне.

Будинок АДРЕСА_1, належав бабусі позивача, ОСОБА_5 на права власності, виданого 23.04.2004 року виконкомом Мироцької сільської Рай на підставі рішення цього ж виконкому від 28.09.1996 року № 40, зареєстрованого в Києво-Святошинському БТІ 20.05.2004 за № 357 в книзі № 2, що підтверджується договором дарування від 10.06.2004.

10.06.2004 ОСОБА_5 вказаний вище житловий будинок невістці, ОСОБА_7 - матері Позивача, що підтверджується договором дарування від 10.06.2004.

В цьому будинку померла була зареєстрована з 08.12.1984 по день смерті, що підтверджується будинковою книгою, по АДРЕСА_1. Вказаний будинок житловою площею - 78,9 кв.м. складається з 4 кімнат, що підтверджується довідкою ф. 3 від 14.01.2014, в яких, станом на 2011 рік, проживали окремої мати Позивача ОСОБА_8, брат Позивача - ОСОБА_9, позивач та померла бабуся.

Також, ОСОБА_5 проживала і в будинку АДРЕСА_2, який знаходився на суміжній земельній ділянці, без огорожі між

зазначеними домами.

Цей будинок, з 08,02,2002 року належав матері Позивача, брату Позивача та позивачу в рівних частинах (по 1/3 кожному) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, який в подальшому перейшов у власність відповідачу на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного між зазначеними особами 15.12.2004.

В цьому будинку були зареєстровані, в тому числі, мати Позивача, брат Позивача та Позивач, що підтверджується будинковою книгою по АДРЕСА_2.

Тобто, померла бабуся проживала в будинку, який належав її доньці (по АДРЕСА_3) та з будинку (по АДРЕСА_1), в якому вона була зареєстрована і до 2004 року належав їй на праві власності. В обох будинках мала свої окремі кімнати та свої особисті речі.

Окрім цього онука померлої приймала активну участь у веденні спільного господарства, спільно зі своєю сім'єю та бабусею обробляли город, вирощували свиней, курей та гусей.

А в останні роки життя померла бабуся взагалі була у безпорадному стані, зумовленого похилим віком та великою вагою (близько 120-130 кг), тому самостійно забезпечити умови свого життя вона вже не могла і відповідно потребувала стороннього догляду, допомоги і піклування. Тому, саме невістка та її діти (ОСОБА_1 та ОСОБА_9) доглядали померлу бабусю, лікували її, готували їжу, вели спільне господарство, прибирали в хаті по АДРЕСА_2, прали її речі, загалом повністю її доглядали.

Окрім цього, між ОСОБА_1 та бабусею завжди були дружні відносини, вони часто спілкувались, ділилися своїми емоціями, радощами та переживаннями, підтримували один одного, загалом були дружньою сім'єю, що було підтверджено всіма свідками як зі сторони позивача та зі сторони відповідача.

Останні місяці свого життя, через хворобу та похилий вік, померла бабуся, вже не могла вільно пересуватись та потребувала постійного догляду. Тому остання, знаходилась в будинку АДРЕСА_2. З ранку до вечора, її доглядали позивач, її мати та брат, а на ніч приходила тітка позивача (відповідач), яка ночувала в цьому будинку.

Утім, відповідач, чомусь не визнає, що останні місяці життя померлої, всі зазначені особи приймали активну участь у догляді за її матір'ю, при цьому наголошуючи, що саме відповідач, лікувала та доглядала її. Дане твердження спростовується тим, що остання, маючи власний бізнес, та роз'їжджаючи по постійним відрядженням, фізично не змогла б цілодобово доглядати свою матір, а оскільки, до її смерті, стосунки між сторонами були дружніми, то між ними і була усна домовленість, що з ранку до вечора, померлу будуть доглядати позивач, її матір та брат, а на ночувати з померлою буде відповідач.

Таким чином, бабуся позивача проживала в обох будинках, і по АДРЕСА_1, за місцем своєї реєстрації, і по АДРЕСА_4.

Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини позивач не заявляла про свою відмову від спадщини. Про це свідчать матеріали спадкової справи. Також ці матеріали підтверджують, що, після смерті бабусі позивача, відповідач подала заяву на прийняття спадщини, зазначивши, що інших спадкоємців крім неї немає та після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини отримала свідоцтво про прийняття спадщини за законом.

Сама ж позивач до нотаріальної контори не зверталась із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважала, що спадщину прийняла автоматично в порядку передбаченому положеннями ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Раніше не зверталась до нотаріальної контори, тому що на час смерті бабусі, перебувала на третьому місяці вагітності, та дуже погано себе почувала.

Разом з цим, всім процесом оформлення спадщини займалась відповідач - рідна тітка позивача, а тому переживань, що позивач з братом не отримають спадщину у них не було. Однак, в вересні місяці 2013 року, після розмови з тіткою, позивач дізналась що Відповідач своїх племінників вже спадкоємцями не вважає, а тому приховала факт отримання свідоцтва про право на спадщину, з метою привласнити собі всю земельну ділянку.

Відповідач проти позову заперечує

Вважає, що встановлення факту постійного проживання позивачки із спадкодавцем не може розглядатись як окрема вимога в позовному провадженні.

Що стосується вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину то підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Позивачка постійно була зареєстрована та фактично проживала за іншим місцем проживання ніж спадкодавець..

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 19 лютого 2014 року у справі № 369/288/14-ц, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Київської області від 3 квітня 2014 року, встановлено, що спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року прийняла її дочка ОСОБА_10. При цьому в судовому засіданні були заслухані покази свідка ОСОБА_1, яка не підтверджувала прийняття нею спадщини після ОСОБА_5

Неприйняття позивачкою ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_5 підтверджується іншими матеріалами справи № 369/288/14-ц, зокрема в позовній заяві ОСОБА_9 міститься твердження представника позивача ОСОБА_4 про оте, що сестра позивача, тобто ОСОБА_1, не прийняла спадщини після ОСОБА_5

Неприйняття позивачкою ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_5 підтверджується матеріалами справи № 369/12320/13-ц, зокрема твердженням в позовній заяві позивача ОСОБА_9 про те, що його сестра, тобто ОСОБА_1, не прийняла спадщини.

Насправді мало місце наступне:

Померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 з 1991 року ІНФОРМАЦІЯ_1 року фактично проживала в селі в АДРЕСА_2, а була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1.

Будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_5 в 2004 році подарувала своїй невістці ОСОБА_7, внуку ОСОБА_9, позивачці ОСОБА_1 (нинішнє прізвище ОСОБА_1.), які з 2004 році в цьому будинку постійно проживали;

Позивачка ОСОБА_1 (ОСОБА_1.) не проживала та не вела спільного господарства з померлою ОСОБА_5, оскільки позивачка проживала разом з матір'ю окремо за адресою АДРЕСА_1;

З 2 червня 2011 по ІНФОРМАЦІЯ_1 року (по день смерті) разом з ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 проживала, доглядала та вела господарство, її дочка ОСОБА_2 (з 2004 року власниця цього будинку), яка похоронила ОСОБА_5 за власні кошти.

ОСОБА_2 на законних підставах як спадкоємець першої черги набула право власності в порядку спадкування і у позивачки відсутні правові підстави для часткового визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Взагалі обраний позивачкою спосіб захисту своїх прав, які відповідач ніяким чином не порушувала, не відповідає ні чинному законодавству, ні судовій практиці.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує.

Третя сторона в судове засідання не з'явилась. Про час і місце розгляду справи належним чином попереджена.

Суд заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, знаходить, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ч. 2 ст. 59 ЦПК України передбачено обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи встановлено:

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 139, 7,9).

3 квітня 2012 року дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги звернулась із заявою про прийняття спадщини після померлої матері до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 (а.с. 138, 139)

3 квітня 2012 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 відкрита спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 (а.с. 137)

Протягом строку для прийняття спадщини встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертались (а.с. 137-188).

27 грудня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с. 159).

27 грудня 2012 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 175).

4 грудня 2013 року до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_9 як спадкоємець ОСОБА_5 в порядку представлення після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року батька ОСОБА_12 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с. 177).

4 грудня 2013 року постановою приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 ОСОБА_9 відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 177).

10 грудня 2013 року ОСОБА_9 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якій зазначив що його сестра що ОСОБА_1 не прийняла спадщини після ОСОБА_5 (а.с. 100). Рішення суду по даній заяві відсутнє.

10 січня 2014 року ОСОБА_9 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якій представник ОСОБА_9 зазначила, що його сестра тобто ОСОБА_1, не прийняла спадщини ОСОБА_5 (а.с. 97).

По вказаній заяві Києво-Святошинським районним судом Київської області було відкрите провадження у справі № 369/288/14-ц

19 лютого 2014 року в судовому засіданні у справі № 369/288/14-ц були заслухані покази свідка ОСОБА_1 (а.с. 92 -95).

19 лютого 2014 року рішенням Києво-Святошинського районного суду року у справі № 369/288/14-ц в позові ОСОБА_9 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено (86,88).

3 квітня 2014 року ухвалою Апеляційного суду Київської області вказане рішення залишене без змін (а.с. 89 - 91).

Вказаним рішенням та ухвалою встановлено, що спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 прийняла її дочка ОСОБА_10.

З рішення не вбачається, що ОСОБА_1, яка була допитана як свідок, заявила вимоги в якості третьої особи що прав на частину спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5.

3 березня 2014 року ОСОБА_1 як спадкоємиця ОСОБА_5 в порядку представлення після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року батька ОСОБА_12 звернулась до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 183).

3 березня 2014 року постановою приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 ОСОБА_1 відмовлено видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 187).

ОСОБА_5 з 8 грудня 1984 року по день смерті була зареєстрована за різними адресами з позивачкою ОСОБА_1.

ОСОБА_5, була зареєстрована за адресою: Київська область, АДРЕСА_1, що підтверджується будинковою книгою та відміткою в паспорті (а.с. 7,9).

ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується будинковою книгою та відміткою в паспорті (а.с. 13,15)

Показами свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_20 підтверджується, що ОСОБА_1 фактично на день смерті ОСОБА_5 постійно проживала за адресою: Київська область, АДРЕСА_1.

З акту обстеження місця проживання ОСОБА_1 від 13 січня 2014 року. складеним депутатом Мироцької сільської ради Кравець Н.І. за участю мешканців с. Мироцьке ОСОБА_20 (проживає по АДРЕСА_5) та ОСОБА_22 (проживає по АДРЕСА_6), вбачається, що ОСОБА_1 фактично постійно проживає з 9 жовтня 1986 року в АДРЕСА_1 (а.с. 13).

З показів свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, акту обстеження місця проживання вбачається, що ОСОБА_5 фактично на день смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2.

Про проживання ОСОБА_5 в останні роки життя в хаті по АДРЕСА_2 говориться також в письмових поясненнях представника позивача від 24 жовтня 2014 року (а.с. 211).

Свідок ОСОБА_7, яка є матір'ю позивачки, показала, що ОСОБА_5 мала два місця проживання АДРЕСА_2 і по АДРЕСА_1. Померла вона, перебуваючи по АДРЕСА_2. Її покази в частині постійного проживання ОСОБА_5 по АДРЕСА_1спростовуються показами свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6.

В акті № 1 від 26 червня 2914 року складеному депутатом Мироцької сільської ради ОСОБА_23, за участі ОСОБА_19 (проживає по АДРЕСА_7), ОСОБА_24 (проживає по АДРЕСА_7), ОСОБА_2, зазначено, що ОСОБА_5 проживала з 1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мироцьке по АДРЕСА_2 (а.с. 102). Вказану інформацію підтвердив допитаний в якості свідка ОСОБА_19 при цьому він зазначив, що вказаний акт підписувала його дружина ОСОБА_24 Це свідчить, що при написанні її ініціалів зроблена описка. За чинним законодавством підписи на акті не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Свідок ОСОБА_20 заявила, що не пам'ятає де проживала ОСОБА_5 на день смерті.

Дружні відносини між сім'ями, допомога у обробітку огорода та веденні господарства, що підтверджено показами свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_20, не є підтвердженням постійного проживанням позивачки разом з ОСОБА_5 на день її смерті. Тим більше що допомога престарілій бабусі є обов'язком.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що працюючи в місті Києві, позивач ОСОБА_1 допомагала доглядати хвору ОСОБА_5 по вихідних днях. За вказаних обставин допомога ОСОБА_1 бабусі носила епізодичний характер.

Свідок ОСОБА_20 заявила, що в зв'язку з хворобою ОСОБА_5 два останні перед смертю роки підсобного господарства не вела.

Згідно ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане не мала права на спадкування, а також у інших випадках, встановлених законом.

Особи, які не мають права на спадкування визначені у ст. 1224 Цивільного кодексу України.

Позивачем не надано доказів про те, що відповідач ОСОБА_2 належить до осіб, які згідно ст. 1224 Цивільного кодексу України не мають право на спадкування, та про наявність інших встановлених законом підстав, достатніх для визнання виданого ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Крім того чинне законодавство не передбачає можливості визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним.

На підставі ст.ст. 1224, 1268 - 1270, 1301 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.15, 15-1, 30, 62, 202, 202-1, 203 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня оголошення.

Суддя: А. Я. Волчко