Постанова

від 22.01.2015 по справі 922/3890/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа № 922/3890/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідачів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го відповідача (вх. №4111Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р. у справі № 922/3890/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Химтрейд-Н", м. Харків,

до 1) Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми;

2) Фізична особа-підприємець Чистікова Антоніна Сергіївна, м. Харків,

про стягнення 52 382,86 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р. (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Химтрейд-Н" суму основного боргу в розмірі 41 333,76 грн., суму пені 4 212,74 грн. та 3% річних 1 849,22 грн., 1 653,06 грн. судового збору. Прийнято часткову відмову позивача від позову та припинено провадження в частині стягнення 23,78 грн. 3% річних та 4 963,36 грн. пені.

1-й відповідач, ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014р. та справу направити за підсудністю до господарського суду Сумської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В судове засідання представник 1-го відповідача не з'явився, на адресу суду від представника 1-го відповідача надійшла факсограма (вх. № 691) з клопотанням про відкладення розгляду справи, оскільки представник ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" бере участь в іншому судовому процесі .

Судова колегія, розглянувши дане клопотання 1-го відповідача, вважає його необґрунтованим, не доведеним належними доказами та таким, що не підлягає задоволенню. До того ж, як зазначено в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Позивач, ТОВ "Химтрейд-Н", в судове засідання не з'явився, у наданому відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу 1-го відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р. у справі № 922/3890/14 - без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Також, позивач надав клопотання, в якому просить розглянути дану справу без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

2-й відповідач, ФОП Чистікова А.С., в судове засідання також не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, на адресу суду з поштового відділення з відміткою "за закінченням терміну зберігання" повернувся лист з копією ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка була надіслана 2-му відповідачу у відповідності до ст. 87 ГПК України на адресу, що була вказана в апеляційній скарзі (арк. справи 14-17 том ІІ).

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи 1-го відповідача та у відзиві на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Химтрейд-Н" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Сумське Машинобудівне Науково-виробниче Об"єднання ім. М.В. Фрунзе" (покупець) укладено договір № 3/241, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити на умовах даного договору продукцію (товар), найменування і кількість якої вказані у специфікаціях (додатках до договору, специфікації № 9 від 19.06.2013р. та № 10 від 23.06.2013р.), що є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв, товар на суму 183 381,36 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною №1547 від 08.07.2013р. на суму 70 438,20 грн., на підставі довіреності №31521 від 01.07.2013р.; видатковою накладною №1836 від 12.08.2013р. на суму 70 438,20 грн. та видатковою накладною № 1889 від 15.08.2013р. на суму 1 171,20 грн., на підставі довіреності №32101 від 12.08.2013р.; видатковою накладною № 2478 від 04.11.2013р. на суму 41 333,76 грн., на підставі довіреності №33108 від 01.11.2013р.

Згідно з п. 2.3. вищевказаного договору, оплата товару здійснюється у наступному порядку: - 20% передплата у розмірі 20% від вартості товару (партії товару) протягом 20 днів з дати отримання від постачальника рахунку на товар; оплата 80 % від вартості товару - протягом 20 днів з дати поставки товару.

1-й відповідач, в свою чергу, в порушення умов договору вартість товару, отриманого за накладними №1547 від 08.07.2013р. на суму 70 438,20 грн., №1836 від 12.08.2013р. на суму 70 438,20 грн. та № 1889 від 15.08.2013р. на суму 1 171,20 грн., оплатив із порушенням умов п. 2.3. договору (виписка банку, а.с. 95-96 том І), за накладною № 2478 від 04.11.2013р. на суму 41 333,76 грн. 1-й відповідач не оплатив.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як свідчать матеріали справи, 04.10.2013р. між позивачем (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Чистіковою Антоніною Сергіївною (поручитель) було укладено договір поруки № 04.10/1, згідно з п. 1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед постачальником за виконання всіх зобов'язань Публічним акціонерним товариством "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" (покупець), що виникли з договору № 3/241 від 03.07.2012р. (далі - основний договір), який був укладений між постачальником та покупцем.

У відповідності до п. 4.1. даного договору поруки від 04.10.2013 р. поручитель (2-й відповідач) відповідає перед постачальником (позивачем) за виконання зобов'язання покупцем згідно основного договору у сумі, що дорівнює 500 грн.

Як зазначає позивач, станом на дату звернення до суду з позовом грошове зобов'язання перед ним щодо оплати товарів, отриманих 1-м відповідачем, не виконане. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що 1-й відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, на які посилається позивач не спростував, а саме, наявності заборгованості по оплаті товару в сумі 41 333,76 грн., а також, не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставивши 1-му відповідачу товар на суму 183 381,36 грн., а 1-й відповідач не спростував наявності заборгованості по оплаті товару в сумі 41 333,76 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ТОВ "Химтрейд-Н" до ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" підтверджені наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з 1-го відповідача пені в сумі 9 176,10 грн. та стягнення солідарно з 1-го відповідача та 2-го відповідача 3% річних у розмірі 1 873 грн., то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

В п. 6.3. договору визначили відповідальність покупця за порушення умов оплати товару - у випадку прострочення другого платежу (доплата у розмірі 80% вартості товару, що підлягає поставці) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % вартості простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 5% від суми поставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене та те, що при розрахунку позивач неправильно визначив період нарахування пені, судом першої інстанції після проведення перерахунку правомірно було встановлено, що належна до стягнення сума пені становить 4 212,74 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, позивач при розрахунку 3% річних не врахував оплату, яка була здійснена 1-м відповідачем, 25.10.2013р. та 29.10.2013р., і тому, правомірно судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3% річних на суму 1 849,22 грн.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог (вх. № 39600 від 10.11.2014р.), у якій просить суд стягнути з 1-го відповідача суму основного боргу в розмірі 41 333,76 грн., суму пені 4 212,74 грн. та 3% річних 1 849,22 грн.

Судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що вказана заява фактично є заявою про відмову від позову до 2-го відповідача та відмовою від позову до 1-го відповідача в частині 23,78 грн. 3% річних та 4 963,36 грн. пені.

Враховуючи, що дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, наслідки припинення провадження у справі заявникові відомі та зрозумілі, суд першої інстанції правомірно прийняв відмову позивача від позову до 2-го відповідача та відмову від позову до 1-го відповідача в частині 23,78 грн. 3% річних та 4 963,36 грн. пені, у зв'язку з чим припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції правил об'єднання кількох вимог в одне провадження, є помилковими з огляду на наступне.

Правила об'єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог визначаються статтею 58 Господарського процесуального кодексу України, згідно зі змістом якої в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

В пункті 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, зокрема, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають пе ред кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 2 статті 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відш кодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 4.1. договору поруки передбачено, що поручитель (2-й відповідач) відповідає перед постачальником (позивач) за виконання зобов'язання покупцем (1-й відповідач), згідно основного договору у сумі, що дорівнює 500 грн.

Судова колегія зазначає, що позовні вимоги ґрунтуються на одній підставі виникнення вимог як до 1-го відповідача, так і до 2-го відповідача (солідарно), це порушення 1-м відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару, що тягне за собою виникнення обов'язку у 2-го відповідача, у разі вимоги позивача, виконати зобов'язання 1-го відповідача.

Крім того, судова колегія зазначає, що апелянт не надав доказів порушення правил об'єднання вимог або того, що об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Також, враховуючи, що судом першої інстанції не порушено норми процесуального права, зокрема, вимоги ст. 58 ГПК України, дана справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, безпідставними є посилання 1-го відповідача на те, що справа розглянута судом, яко му не підсудна дана справа, і тому, необґрунтовано просить направити дану справу на розгляд до господарського суду Сумської області.

Інших підстав для скасування оскарженого рішення в апеляційній скарзі 1-й відповідач не зазначив.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р. у справі № 922/3890/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 р. у справі № 922/3890/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22.01.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.