Постанова

від 20.01.2015 по справі 910/16337/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 910/16337/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Кіндрась К.В.-представник;

Від відповідача: Холодар К.В.-представник;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси")

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014

у справі № 910/16337/14 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Приватного підприємства "Перун 06 Інвест Груп"

до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Центрального територіального управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

про стягнення 17 050, 62 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року Приватне підприємство "Перун 06 Інвест Груп" (далі-Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Центрального територіального управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (надалі- Управління) про стягнення 17 050,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на охорону об'єкта №01/03 від 01.03.2013 позивач надав у січні 2014 року послуги з охорони, а відповідач зобов'язання по оплаті вказаних послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 14 835,04 грн. Крім того, Підприємством нараховано Управлінню за неналежне виконання грошових зобов'язань з оплати наданих послуг пеню у розмірі 1 097,38 грн., 3% річних у розмірі 197,53 грн. та інфляційні витрати у розмірі 920,67 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2014 позов Приватного підприємства "Перун 06 Інвест Груп" задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Центрального територіального управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В; ідентифікаційний код 20077743) на користь Приватного підприємства "Перун 06 Інвест Груп" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 28, оф. 6; ідентифікаційний код 35198277) заборгованість у розмірі 14 835 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 04 коп., пеню у розмірі 1 097 (одна тисяча дев'яносто сім) грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 53 коп., інфляційні витрати у розмірі 920 (дев'ятсот двадцять) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча двадцять сім) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси") звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення по цій справі скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що рішення суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням його правової позиції та спростовують правильність винесеного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси") у справі № 910/16337/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 04.12.2014.

02.12.2014 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 розгляд справи відкладено на 16.12.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 20.01.2015.

На виконання вимог ухвали суду від 16.12.2014, представник позивача в судовому засіданні 20.01.2015 надав докази виконання послуг за Договором № 01/03 на охорону об'єкта, а саме журнал реєстрації відвідувачів; представник відповідача надав для долучення до матеріалів справи виписки про операції від 29.04.2013, 09.08.2013, 04.09.2013, 10.10.2013, 06.11.2013, 24.12.2013, 21.01.2014, 13.02.2014.

В судовому засіданні 20.01.2015 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2013 між Приватним підприємством "Перун 06 Інвест Груп" та Центральним територіальним управлінням регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною укладено Договір №01/03 на охорону об'єкта (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору замовник передає, а охорона приймає під охорону об'єкт за адресою: м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, позначений у дислокації (Додаток №1 до Договору) та позначений у план-схемах об'єкта, що охороняється.

Охорона здійснюється у дні і години, вказані у дислокації. Система охорони об'єкта та розташування постів визначається охороною і узгоджується з замовником (п. 1.3 Договору ).

Згідно п. 2.1 Договору вартість послуги по охороні об'єкта становить 19,04 грн., в тому числі ПДВ, за одну годину охорони співробітника ПП "Перун 06 Інвест Груп", задіяного на виконання умов Договору. Вартість послуг охорони за цим Договором визначається на підставі протоколу погодження вартості.

У пунктах 2.2 та 2.3 Договору сторони передбачили, що оплата за охорону здійснюється щомісячно в національній валюті України на підставі акту виконаних робіт, шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок охорони не пізніше ніж десять банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, з дня надходження бюджетного асигнування.

У пункті 8.1 Договору вказано, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за послуги охорони об'єкта замовник сплачує охороні пеню в розмірі 0,5% вартості послуг, по яким допущено прострочення виконавця, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до дислокації постів на об'єкті, що охороняється ПП "Перун 06 Інвест Груп" (Додаток №2 до Договору) об'єкт охороняється 2 постами з 09:00-09:00 (цілодобово).

Матеріали справи свідчать про те, що 15.01.2014 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Договору, згідно з якою сторони погодили викласти п.13.1 Договору у наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з 01.03.2013 р. і діє до 30.01.2014 р. включно.".

На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу передбачені Договором послуги на загальну суму 19 835,04 грн., що підтверджується актом прийому-здачі робіт від 31.01.2014 р., а відповідачем було їх оплачено частково - у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2082 від 13.02.2014.

У зв'язку з неоплатою Управлінням наданих згідно Договору послуг, Підприємство звернулось до відповідача з претензією №18/1 від 18.06.2014, в якій просило сплатити наявну заборгованість та нараховані штрафні санкції.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі оплачено вартість наданих у січні 2014 року послуг, в зв'язку з чим в Управління виникла заборгованість в розмірі 14 835,04 грн. Крім того, Підприємством нараховано Управлінню за неналежне виконання грошових зобов'язань з оплати наданих послуг пеню у розмірі 1 097,38 грн., 3% річних у розмірі 197,53 грн. та інфляційні витрати у розмірі 920,67 грн.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положення статті 629 Цивільного кодексу України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

На підтвердження надання послуг за Договором позивачем додано до позовної заяви сам Договір та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 від 31.01.2014 , підписані представниками та скріплені печатками сторін, у відповідності до якого Підприємством було надано послуги з охорони об'єкта по вул. Лобачевського, буд. 23-В у січні 2014 року вартістю 19 835,04 грн. (в тому числі ПДВ). Сторони претензій одна до одної не мають.

Від Управління Договір та вказаний акт підписаний Начальником Центрального територіального управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною Русіним Євгеном Євгенійовичем, який діє на підставі Положення Управління та довіреності №47 від 22.05.2012.

В своїй апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що підписаний акт №ОУ-0000010 від 31.01.2014 не є достатньою підставою для виникнення обов'язку оплати наданих послуг позивачем з огляду на відсутність будь-яких повноважень Русіна Є.Є. підписувати подібні правочини та документи від імені підприємства( юридичної особи).

Наведене не береться колегією суддів до уваги з наступних підстав.

Поосилання відповідача на відсутність повноважень особи - Начальника Управління Русіна Є.Є. спростовуються наявною в матеріалах справи довіреністю від 28.12.2012, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованою в реєстрі за №18636, відповідно до якої Русіну Є.Є., зокрема, надано повноваження укладати та підписувати правочини, ціна яких не перевищує 500 000,00 грн. та від імені відповідача підписувати акти наданих послуг та акти виконаних робіт. Дана довіреність дійсна до 31.12.2013 . Отже, спірний правочин був укладений уповноваженою на те особою, а посилання у Договорі на довіреність, яка втратила свою чинність, не свідчить про відсутність повноважень у Русіна Є.Є. на укладення даного Договору.

Що стосується повноважень Русіна Є.Є. на підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 від 31.01.2014 , то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі повноваження Начальника Управління передбачені довіреністю №219 від 27.12.2013 , строк дії якої встановлений з 27.12.2013 по 31.12.2014.

Частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №2082 від 13.02.2014 , з якого вбачається, що відповідачем було перераховано позивачу кошти у розмірі 5 000,00 грн. за послуги охорони, надані у січні 2014 року згідно Договору на підставі рахунку-фактури №СФ-0000007 від 30.01.2014, виставленого Підприємством Управлінню.

Як вже зазначалось вище, в судовому засіданні 20.01.2015 представником відповідача надавались виписки про операції від 29.04.2013, 09.08.2013, 04.09.2013, 10.10.2013, 06.11.2013, 24.12.2013, 21.01.2014, 13.02.2014.

З наведених документів, наданих відповідачем в судовому засіданні, вбачається, що відповідачем було схвалено спірний правочин, укладений Начальником Управління Русіним Є.Є., що підтверджується виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати послуг охорони.

Відтак, матеріалами справи (підписаним представниками та скріпленим печатками сторін без зауважень актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 від 31.01.2014 р.) підтверджується надання позивачем відповідачу на виконання умов Договору послуг з охорони вартістю 19 835,04 грн. та часткова оплата відповідачем наданих послуг у розмірі 5 000,00 грн.

Сторонами у п. 2.2 Договору було погоджено, що оплата за охорону здійснюється щомісячно на підставі акту виконаних робіт, шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок охорони не пізніше ніж десять банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.2 Договору та дати підписання акту №ОУ-0000010 - 31.01.2014 грошове зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг повинне було бути виконане до 13.02.2014 (оскільки згідно розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2014 році" №920-р від 21.11.2013 субота, яка перепадає на 08.02.2014, - робочий день).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором вартість наданих послуг охорони в повному обсязі у визначений строк не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед виконавцем у розмірі 14 835,04 грн.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 14 835,04 грн. за надані йому послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства «Перун 06 Інвест Груп» до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Центрального територіального управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 097,38 грн., 3% річних у розмірі 197,53 грн. та інфляційних витрат у розмірі 920,67 грн., нарахованих з 10.02.2014 по 27.07.2014.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за послуги охорони об'єкта замовник сплачує охороні пеню в розмірі 0,5%вартості послуг, по яким допущено прострочення виконавця, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи встановлену судом дату, до якої відповідач повинен був сплатити за надані у січні 2014 року послуги - 13.02.2014 , часткову сплату Управлінням 13.02.2014 заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. та з урахуванням встановленої позивачем дати, до якої нараховується пеня - 27.07.2014, за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог, колегія суддів вважає правомірною вимогу Підприємства про стягнення з Управління пені у розмірі 1 097,38 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що нарахування 3% річних та інфляційний втрат має розпочинатись саме з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання та охоплювати весь час прострочення (в межах позовних вимог).

Колегія суддів, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання - 14.02.2014 , визначеної позивачем кінцевої дати, до якої нараховуються інфляційні витрати та 3% річних - 27.07.2014 та з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості 13.02.2014 у розмірі 5 000,00 грн., за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог, прийшов до висновку про правомірність вимоги Підприємства про стягнення з Управління 3% річних у розмірі 197,53 грн. та інфляційних витрат у розмірі 920,67 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Центрального територіального управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь Приватного підприємства "Перун 06 Інвест Груп" заборгованості у розмірі 14 835,04 грн., пені у розмірі 1 097,38 грн., 3% річних у розмірі 197,53 грн. та інфляційні витрати у розмірі 920,67 грн.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси") залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі № 910/16337/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/16337/14 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко