Постанова

від 12.12.2014 по справі 814/2082/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

12 грудня 2014 року Справа № 814/2082/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Зощак В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства " Миколаївавтосервіс", вул. Кірова, 242,Миколаїв,54028

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028

проскасування податкового повідомлення - рішення від 10.02.14р. р № 0000332201, За участю представників:

позивача: Осипчук Н.О.;

відповідача: Бартошук С.А.;

позивача: Бежануца С.М.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Миколаївавтосервіс» (далі-позивач, ПАТ) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, податкова, контролюючий орган, ДПІ) №0000332201 від 10.02.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача відображені в акті перевірки про порушення вимог податкового законодавства є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, згідно яких вважає позовні вимоги не обґрунтованими, адже податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до норм діючого законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У період з 16.01.2014 р. по 22.01.2014 р. ДПІ у ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Миколаївавтосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки податковою було складено акт перевірки №145/14-02-22-01/03120414 від 28.01.2014 року (далі-Акт перевірки, арк. с. 9-42).

Згідно висновків акта перевірки податковою було виявлено порушення податкового законодавства, а саме:

- абзац «а» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.200.1 ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України

На підставі акта перевірки ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000332201 від 10.02.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 852 500 грн., в т.ч. на 682 000 грн. за основною сумою, 170 500 грн. - за штрафними санкціями.

Підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення було те, що на думку співробітників податкової ПАТ «Миколаївавтотрансервіс» занизило на 682000 грн. податкове зобов'язання податкове зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки не нарахувало в серпні 1012 р. податок на додану вартість у зв'язку з відчуженням об'єктів нерухомого майна, що були передані в іпотеку в забезпечення зобов'язань третіх осіб. На думку інспекторів, підприємством було порушено абзац «а» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.200.1 ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Так, згідно «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу (далі-ПК України), об'єктом оподаткування є операції платників податку з «постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю».

В пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.05.2012 р. по справі 9/9/09 вирішено: «стягнути з Закритого акціонерного товариства «Миколаївавтосервіс» (54028, м. Миколаїв, вул. Кірова, 242, Код ЕДРПОУ 03120414) на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки- нерухоме майно: нежитловий об'єкт, який складається з одного основного будинку - адміністративної будівлі з СТО літ. «А-2» загальною площею 4300,30 кв. м. та службових будівель та споруд: складу літ «Е», навісу літ «Ж», компресорної літ. «З», гаражу літ. «И», навісів літ. «О», літ. «П», літ. «Р», огорожі та споруд 7-9,1, яке знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Кірова, 242, що належать Закритому акціонерному товариству «Миколаївавтосервіс», шляхом проведення публічних торгів, з початковою ціною предмета іпотеки для подальшої реалізації в розмірі 3408750 грн». Тобто, в рішенні суду йдеться про стягнення шляхом звернення стягнення шляхом проведення публічних торгів, а не про постачання товарів.

Таким чином, контролюючий орган неправомірно прирівнює до постачання примусове стягнення предмету іпотеки шляхом проведення публічних торгів. А відтак, вимоги абзацу «а» п. 185.1 Податкового кодексу підприємством не порушено, оскільки цей пункт не визначає об'єкт оподаткування при стягненні предмету іпотеки шляхом проведення публічних торгів.

Також стягнення предмету іпотеки шляхом проведення публічних торгів не є операцією з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), про що йдеться у п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, оскільки акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» не був кредитором відносно ПАТ «Миколаївавтосервіс», а ПАТ «Миколаївавтосервіс» не був позичальником відносно акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».

Пункт 187.1 ст. 187 Податкового кодекс, який начебто порушено підприємством, вказує: «датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З огляду на вищезазначену норму, позивачем не порушено пункт 187.1 ст. 187 ПК України, оскільки для визначення дати виникнення податкових зобов'язань відсутні підстави: підприємству не зараховувалися кошти на банківський рахунок, підприємством не відвантажувались ( не передавались) нежитлові приміщення і споруди, на які було звернено примусове стягнення. В акті перевірки не міститься переліку документів про передачу нежитлових приміщень і споруд, на які було звернено стягнення через те, що такі документи з підприємством не укладались.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) період. Оскільки ПАТ «Миколаївавтосервіс» вірно визначив у податковій декларації за серпень 2012 р. різницю між задекларованими сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту, порушення вказаної норми відсутнє.

Згідно до п. 201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Оскільки, ПАТ «Миколаївавтосервіс» не укладало договорів на постачання нежитлових приміщень та споруд та не передавало їх, відсутні підстави для видачі податкових накладних покупцю або отримувачу.

У судовому засіданні суд зобов'язав представника Відповідача надати відповіді на конкретні запитання щодо порядку складання та видачі податкової накладної з ПДВ при реалізації майна, на яке було звернуто стягнення шляхом проведення публічних торгів, а саме представник відповідача мав вказати реквізити податкової накладної, яку, на думку посадових осіб відповідача, мав би виписати позивач у разі нарахування ПДВ: 1) дату виписування податкової накладної, 2) найменування покупця, 3) вид цивільно-правового договору. Зазначені реквізити відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України є обов'язковими і у разі їх відсутності така податкова накладна з ПДВ буде недійсною і не буде створювати жодних юридичних наслідків.

Крім того, Відповідач мав вказати й подію, за якою, на його думку позивач мав би виписати податкову накладну з ПДВ: з моменту передачі нерухомого майна на реалізацію державній виконавчій службі чи з моменту фактичної реалізації нерухомого майна, чи з моменту переходу (реєстрації) права власності на нерухоме майно, тощо.

Але, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду обґрунтованих пояснень та відповідей.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 29.06.2005р. № 25-32/998 «Щодо порядку сплати ПДВ при реалізації арештованого майна", операція вилучення виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки цю операцію неможливо кваліфікувати продажем або поставкою товарів з наступних причин: вилучення державним виконавцем арештованого майна від боржника здійснюється не на підставі цивільно-правового договору, а виключно в силу закону на підставі виконавчого документа; при вилученні арештованого майна не відбувається перехід права власності на таке майно від боржника до відповідного органу державної виконавчої служби; при вилученні арештованого майна боржник не отримує від органу державної виконавчої служби компенсацію його вартості.

Але при цьому не відбувається також безоплатна передача арештованого майна, оскільки йдеться не про добровільну передачу майна, а про захід примусового виконання.

Таким чином, при здійсненні операцій із продажу арештованого майна через спеціалізовані організації податкові зобов'язання виникають лише із суми винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна боржника, а не з усієї вартості реалізованого майна.

Згідно Роз'яснення , датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата отримання коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а датою збільшення податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.

Таким чином, ані у боржника (в нашому випадку поручитель ПАТ «Миколаївавтосервіс»), ані у переможця аукціону не виникають податкові зобов'язання по сплаті ПДВ; вказані зобов'язання виникають лише у спеціалізованої організації з дня надходження коштів від переможця торгів, з яким підписується протокол прилюдних торгів тільки на суму винагороди організатора аукціону

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення не доведено.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000332201 від 10.02.2014 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївавтосервіс" (код ЄДРПОУ 03120414) сплачений згідно квитанції №1254 від 14.07.2014 року судовий збір в сумі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є. В. Марич