Ухвала

від 26.03.2015 по справі 814/2082/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2082/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Миколаївавтосервіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року ПАТ «Миколаївавтосервіс» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000332201 від 10 лютого 2014 року.

Висновки податкового органу про те, що ПАТ «Миколаївавтосервіс» занизило на 682 000 грн. податкове зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з не нарахуванням в серпні 2012 року ПДВ за операціями з відчуження об'єктів нерухомого майна, що були передані в іпотеку в забезпечення зобов'язань третіх осіб, позивач вважає безпідставними, оскільки контролюючий орган помилково прирівнює до постачання примусове стягнення предмету іпотеки шляхом проведення публічних торгів. Стягнення предмету іпотеки не є операцією з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), про що йдеться у п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, так як акціонерний комерційний банк «УкрСиббанк» не був кредитором відносно ПАТ «Миколаївавтосервіс», а позивач, в свою чергу, не був позичальником відносно банку. Також, позивач зазначив, що при складанні акту перевірки інспекторами, які її проводили, не вказано виду перевірки.

ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проти позову заперечувала, зазначивши, що звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу банківською установою без отримання права на таке майно є операцією з постачання товару як заставодавця, так і банківської установи. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000332201 від 10 лютого 2014 року.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що в діяльності підприємства не мало місця порушення ним абзацу «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, оскільки вказана норма не визначає об'єкт оподаткування при стягненні предмету іпотеки шляхом проведення публічних торгів. ПАТ «Миколаївавтосервіс» не укладало договорів на постачання нежитлових приміщень та споруд та не передавало їх, у зв'язку з чим відсутні підстави для видачі податкових накладних покупцю або отримувачу. При здійсненні операцій із продажу арештованого майна через спеціалізовані організації податкові зобов'язання виникають лише із суми винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна боржника, а не з усієї вартості реалізованого майна.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов ПАТ «Миколаївавтосервіс» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №43 від 15.01.2014р., у період з 16.01.2014р. по 22.01.2014р. державними ревізорами-інспекторами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Миколаївавтосервіс» (код за ЄДРПОУ 03120414) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №145/14-02-22-01/03120414 від 28 січня 2014 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем абз. «а» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 682000 грн., у тому числі за серпень 2012 року на суму 682000 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за січень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року у рядку 1 Декларацій «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» у сумі 317762 грн. встановлено заниження задекларованих ПАТ «Миколаївавтосервіс» показників у рядку 1 Декларацій всього у сумі 682000 грн. Згідно договору іпотеки (нерухомого майна) від 31.05.2007р. №1-1618, ПАТ «Миколаївавтосервіс» (Іпотекодавець), з метою забезпечення викладених нижче зобов'язань, передає в іпотеку Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) нерухоме майно: нежитловий об'єкт, який складається з одного основного будинку - адміністративної будівлі з СТО літ. «А-2» загальною площею 4300,30 кв.м. та службових будівель та споруд: складу літ. «Е», навісу літ. «Ж», компресорної літ. «З», гаражу літ. «И», навісів літ. «О», літ. «П», літ. «Р», огорожі та споруд 7-9, 1, (належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 28.09.2006р. Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, зареєстрованого в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації згідно Витягу №11980692 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.09.2006р. за №2092190 та знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова, 242). Ринкова вартість предмету іпотеки становить 3408750,00 грн. Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань ТОВ «Автосервіс-Т» (код 34265200) за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150697000 від 03.05.2007р., ТОВ «Авто-Холдінг» (код 31739968) за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150611000 від 03.05.2007р., ТОВ «Інтер-Авто» (код 32722688) за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150701000 від 03.05.2007р., ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» (код 23555692) за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150751000 від 03.05.2007р.

Актом №1-061/12 від 03.09.2012р. державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки зафіксовано, що при примусовому виконанні наказу №9/9/09, виданого 08.07.2011р. господарським судом Миколаївської області, щодо стягнення з ПАТ «Миколаївавтосервіс» в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами про надання мультивалютної кредитної лінії №11150697000, №11150611000, №11150751000 та №11150701000 від 03.05.2007р. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м.Миколаїв, вул. Кірова, 242, шляхом проведення публічних торгів, з початковою ціною предмета іпотеки для подальшої реалізації в розмірі 3408750,00 грн., реалізовано 22.08.2012р. ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» на підставі договору №061/12 від 03.08.2008р. про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, між ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» та Державною виконавчою службою України, у ході проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна. Стягувач (Іпотекодержатель): ПАТ «УкрСиббанк»; переможець прилюдних торгів: ТОВ «Автосервіс»; початкова ціна продажу 3408750 грн. без ПДВ, продажна ціна: 3410000 грн. без ПДВ.

У зв'язку з цим, ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області встановлено, що в порушення абз. «а» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ПАТ «Миколаївавтосервіс» не нараховано, не задекларовано та не сплачено податкові зобов'язання по операції відчуження нерухомого майна за серпень 2012 року у сумі 682000 грн. За висновками податкового органу звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу банківською установою без отримання права на таке майно є операцією з постачання товару як заставодавця, так і банківської установи.

10 лютого 2014 року, на підставі акту перевірки №145/14-02-22-01/03120414 від 28.01.2014р., ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0000332201, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 852500 грн. (в т.ч. за основним платежем - 682000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 170500 грн.).

Задовольняючи позов ПАТ «Миколаївавтосервіс» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що операція вилучення виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, так як таку операцію неможливо кваліфікувати продажем чи поставкою товару. Стягнення предмету іпотеки шляхом проведення публічних торгів не є операцією з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику, про що йдеться у п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, оскільки акціонерний інноваційний банк «УкрСиббанк» не був кредитором відносно ПАТ «Миколаївавтосервіс», а ПАТ «Миколаївавтосервіс» не було позичальником відносно банку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про заниження ПАТ «Миколаївавтосервіс» на 682000 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку з не нарахуванням в серпні 2012 р. ПДВ з операцій відчуження об'єктів нерухомого майна, що були передані в іпотеку в забезпечення зобов'язань третіх осіб.

Відповідно до п.п. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Постачанням товарів, в розумінні п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Колегія суддів знаходить правильним висновок суду першої інстанції, що у справі, що розглядається, ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області помилково прирівнює до постачання примусове стягнення предмету іпотеки шляхом проведення публічних торгів, оскільки стягнення предмету іпотеки шляхом проведення публічних торгів не є операцією з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) в розумінні п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції податковим органом не зазначено підстав для визначення дати виникнення у ПАТ «Миколаївавтосервіс» податкових зобов'язань, на підставі п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, оскільки підприємству не зараховувалися кошти на банківський рахунок, а також підприємством не відвантажувались (не передавались) нежитлові приміщення і споруди, на які було звернено примусове стягнення. В акті перевірки не міститься переліку документів про передачу нежитлових приміщень і споруд, на які було звернено стягнення через те, що такі документи з підприємством не укладались.

Зазначаючи в акті перевірки №145/14-02-22-01/03120414 від 28 січня 2014 року про порушення ПАТ «Миколаївавтосервіс» вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, відповідачем, на якому лежить тягар доказування в адміністративному суді, не надано пояснень щодо порядку складання та видачі податкової накладної з ПДВ при реалізації майна, на яке було звернуто стягнення шляхом проведення публічних торгів. Зокрема, щодо події, за якою товариство мало би виписати податкову накладну з ПДВ: з моменту передачі нерухомого майна на реалізацію державній виконавчій службі чи з моменту фактичної реалізації нерухомого майна, чи з моменту переходу (реєстрації) права власності на нерухоме майно; щодо реквізитів податкової накладної та дати її виписування, а також найменування покупця, виду цивільно-правового договору.

Відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 29.06.2005р. №25-32/998 «Щодо порядку сплати ПДВ при реалізації арештованого майна» операція вилучення виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки цю операцію неможливо кваліфікувати продажем або поставкою товарів з наступних причин:

- вилучення державним виконавцем арештованого майна від боржника здійснюється не на підставі цивільно-правового договору, а виключно в силу закону на підставі виконавчого документу;

- при вилученні арештованого майна не відбувається перехід права власності на таке майно від боржника до відповідного органу державної виконавчої служби;

- при вилученні арештованого майна боржник не отримує від органу державної виконавчої служби компенсацію його вартості.

Але, при цьому, не відбувається також безоплатна передача арештованого майна, оскільки йдеться не про добровільну передачу майна, а про захід примусового виконання.

Таким чином, при здійсненні операцій із продажу арештованого майна через спеціалізовані організації податкові зобов'язання виникають лише із суми винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна боржника, а не з усієї вартості реалізованого майна.

Суд апеляційної інстанції погоджується з Миколаївським окружним адміністративним судом, що а ні у боржника ПАТ «Миколаївавтосервіс», а ні у переможця аукціону не виникають податкові зобов'язання по сплаті ПДВ. Вказані зобов'язання виникають лише у спеціалізованої організації з дня надходження коштів від переможця торгів, з яким підписується протокол прилюдних торгів тільки на суму винагороди організатора аукціону.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Відповідно до п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На підставі викладеного вище та з врахуванням принципу презумпції правомірності дій платника податків, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про незаконність податкового повідомлення-рішення №0000332201 від 10 лютого 2014 року та наявність підстав для його скасування.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 27.03.2015р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.