Ухвала

від 05.07.2016 по справі 814/2082/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року м. Київ К/800/18073/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Лосєва А.М.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря : Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: Осипчук Н.О.

відповідача : Навратюка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 року

у справі № 814/2082/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївавтосервіс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миколаївавтосервіс» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Миколаївавтосервіс») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Миколаївавтосервіс» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Миколаївавтосервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.01.2014 року № 145/14-02-22-01/03120414.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем абзацу «а» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) щодо заниження податку на додану вартість на суму 682 000,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 року № 0000332201, яким ПАТ «Миколаївавтосервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 682 000,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 170 500,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно зі пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2007 року між ПАТ «Миколаївавтосервіс» (Іпотекодавець) та Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки (нерухомого майна) №1-1618, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитловий об'єкт, який складається з одного основного будинку - адміністративної будівлі з СТО літ. «А-2» загальною площею 4300,30 кв.м. та службових будівель та споруд: складу літ. «Е», навісу літ. «Ж», компресорної літ. «З», гаражу літ. «И», навісів літ. «О», літ. «П», літ. «Р», огорожі та споруд 7-9, 1, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова, 242 та яке належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 28.09.2006 року. Ринкова вартість предмету іпотеки становить 3 408 750,00 грн.

Відповідно до вказаного договору, іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань ТОВ «Автосервіс-Т» за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 03.05.2007 року № 11150697000, ТОВ «Авто-Холдінг» за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 03.05.2007 року №11150611000, ТОВ «Інтер-Авто» за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 03.05.2007 року №11150701000, ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 03.05.2007 року №11150751000.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.05.2012 року у справі № 9/9/09 стягнуто із ЗАТ «Миколаївавтосервіс» на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки- нерухоме майно: нежитловий об'єкт, який складається з одного основного будинку - адміністративної будівлі з СТО літ. «А-2» загальною площею 4300,30 кв. м. та службових будівель та споруд: складу літ «Е», навісу літ «Ж», компресорної літ. «З», гаражу літ. «И», навісів літ. «О», літ. «П», літ. «Р», огорожі та споруд 7-9,1, яке знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Кірова, 242, що належать ЗАТ «Миколаївавтосервіс», шляхом проведення публічних торгів, з початковою ціною предмета іпотеки для подальшої реалізації в розмірі 3 408 750,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 03.09.2012 року № 1-061/12 вказано, що при примусовому виконанні наказу № 9/9/09, виданого 08.07.2011 року господарським судом Миколаївської області, щодо стягнення з ПАТ «Миколаївавтосервіс» в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами про надання мультивалютної кредитної лінії від 03.05.2007 року № 11150697000, № 11150611000, № 11150751000 та № 11150701000 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м.Миколаїв, вул. Кірова, 242) та шляхом проведення публічних торгів, з початковою ціною предмета іпотеки для подальшої реалізації в розмірі 3 408 750,00 грн.

Між ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» та Державною виконавчою службою України 03.08.2008 року укладено договір № 061/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2012 року проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна з початковою ціною продажу 3 408 750,00 грн., продажна ціна спірного майна становила 3 410 000,00 грн.

Крім того, відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 29.06.2005 року № 25-32/998 «Щодо порядку сплати ПДВ при реалізації арештованого майна» операція вилучення виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки цю операцію неможливо кваліфікувати продажем або поставкою товарів з наступних причин: вилучення державним виконавцем арештованого майна від боржника здійснюється не на підставі цивільно-правового договору, а виключно в силу закону на підставі виконавчого документу; при вилученні арештованого майна не відбувається перехід права власності на таке майно від боржника до відповідного органу державної виконавчої служби; при вилученні арештованого майна боржник не отримує від органу державної виконавчої служби компенсацію його вартості.

При цьому, не відбувається безоплатна передача арештованого майна, оскільки йдеться не про добровільну передачу майна, а про захід примусового виконання.

Відтак, при здійсненні операцій із продажу арештованого майна через спеціалізовані організації у боржника не виникають податкові зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість, а здійснюються лише виплати із суми винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна боржника.

Таким чином, позивач не отримав майно, яке можна визнати як товар, а отримав кошти на підставі рішення суду щодо проведення прилюдних торгів, отже спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді А.М. Лосєв Н.Є. Маринчак