Постанова

від 22.01.2015 по справі 922/4468/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20 " січня 2015 р. Справа № 922/4468/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бондар І.А. за дорученням б/н від 19.11.2014 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4466Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.14 р. у справі № 922/4468/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Панда", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Інбітек", м. Харків,

про стягнення 99 571,34 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2014 року (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Інбітек" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Панда" борг в сумі 85788,00 грн.; штраф в сумі 8578,80 грн.; пеню в сумі 4818,23 грн.; інфляційні нарахування в сумі 686,31 грн.; судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1991,43 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Інбітек" на користь державного бюджету України 6,00 грн. судового збору.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Також, відповідач просить стягнути судовий збір на його користь за подання апеляційної скарги. Вказує на те, що позивачем не надано документів в підтвердження якості товару, що є порушенням п.8.2 Договору. Крім того, в порушення п.8.6 Договору сторонами при прийманні товару не було складено Акт приймання-передачі товару, який є підтвердженням одержання товару відповідачем та відсутності з його боку претензій щодо якості, кількості та асортименту товару.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що разом з товаром нами були надані відповідачу всі встановлені Договором документи, включаючи документи про якість товару, а саме сертифікати відповідності. Також позивачем був направлений письмовий запит до компанії перевізника з проханням надати офіційний лист про рух вантажу згідно Товаро-транспортної накладної № КИЇ 141791 та надати відеозапис вручення товару одержувачу. Просить рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 27.11.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду повернуто до канцелярії з відміткою поштового відділення «за спливом терміну зберігання».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 14.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Панда" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "ІНБІТЕК" (покупець) був укладений Договір № 14071401 (а.с. 33-36).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язузався поставити і передати у власність покупцеві певну продукцію відповідно до специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

У специфікації №1 від 14.07.2014 року (додаток до договору, а.с. 37) зазначений термін поставки, який складає 3 дні з моменту повідомлення про готовність прийняти товар, умови оплати - 100% оплата протягом 3-х днів з моменту поставки.

Згідно п. 5.3. Договору датою поставки товару, переходу права власності та ризиків втрати чи пошкодження товару з постачальника на покупця вважається дата підписання представником покупця первинних документів (товарно-транспортна накладна), що підтверджує факт отримання товару покупцем.

У п.8.2. Договору зазначено, що постачальник разом з товаром зобов'язаний надати наступні документи: товарно-транспортну накладну (видаткову накладну); рахунок-фактуру; податкову накладну; документ про якість товару (сертифікат або паспорт якості виробника товару). При відсутності повного пакету документів товар не вважається поставленим.

Відповідно до п. 8.4. Договору у випадку наявності претензій по якості, товар не підлягає використанню до взаємного врегулювання питань.

Згідно п. 8.5. Договору постачальник на підставі претензії або письмової вимоги в погоджений термін, але не більше 20 днів з моменту отримання претензії або письмової вимоги покупця, робить за свій рахунок заміну невідповідного асортименту, заміну дефектного товару на якісний товар, або усуває заявлені дефекти.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору № 14071401 поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 85.788,00 грн. за видатковою накладною № 628 від 14.07.2014 р. та довіреністю № 14/07 від 14.07.2014 р., виданою на ім"я Попова Владислава Михайловича (а.с. 39, 40). Товар за вказаними накладними отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості, якості чи ціни.

Позивачем були повністю виконані умови Договору, а саме було здійснено поставку товару за видатковою накладною № 628 від 14 липня 2014 року, а саме: товар - 2 електронасоси КМ80-65-140Е, 2 електронасоси КМ 100-80-170Е на суму 85788,00 грн.

Підтвердженням отримання відповідачем товару є наступні документи: Видаткова накладна № 628 від 14 липня 2014 року на товар - 2 електронасоси КМ80-65-140Е, 2 електронасоси КМ 100-80-170Е. Сума видаткової накладної 85788,00 грн. В графі «Отримав» стоїть підпис представника відповідача Попова В.М. за довіреністю № 14/07 від 14.07.2014 року ; Довіреність від № 14/07 від 14.07.2014 року, яка видана відповідачем Попову В.М. на отримання товару - 2 електронасоси КМ80-65-140Е, 2 електронасоси КМ 100-80-170Е; Рахунок на оплату №859 від 14 липня 2014 року; Товаро-транспортна накладна № КИЇ 141791 від 15.07.14 року; Роздруківка з сайту компанії перевізника, в якій зазначено, що вантаж згідно Товаро-транспортної накладної № КИЇ 141791 виданий отримувачу (представнику позивача) 16.07.2014 року; Податкова накладна від 14.07.2014 року № 56.

Також позивач вказує на те, що на адресу відповідача було направлено два примірники акту прийому-передачі від 14 липня 2014 року, проте відповіді наданий час не отримав. 20.11.2014 року Позивачем повторно надіслано два примірники акту прийому-передачі від 14 липня 2014 року.

Крім того позивач зазначає, що разом з товаром відповідачу були надані всі встановлені Договором документи, включаючи документи про якість товару, а саме сертифікати відповідності. Також позивачем був направлений письмовий запит до компанії перевізника з проханням надати офіційний лист про рух вантажу згідно Товаро-транспортної накладної № КИЇ 141791 та надати відеозапис вручення товару одержувачу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права» зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Проаналізувавши вказані вище положення Договору, враховуючи положення норм чинного законодавства України, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що товар за накладною № 628 від 14.07.2014 р. на суму 85.788,00грн. дійсно був поставлений позивачем відповідачу і прийнятий останнім, оскільки усі необхідні документи у відповідності до умов. п. 8.2. договору, на підтвердження поставки товару подані до матеріалів справи: видаткова накладна № 628 від 14.07.2014р.(а.с. 39); товарно-транспортна накладна № 1141791 від 15.07.2014р.( а.с. 84); рахунок на оплату № 859 від 14.07.2014р. (а.с. 82), податкова накладна № 56 від 14.07.2014р. (а.с 75); сертифікат відповідності серія СВ0116 термін дії з 18.04.2012р. ( а.с. 81).

Проте, відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості за Договором № 14071401.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача у апеляційній скарзі про те, що у зв'язку з ненаданням позивачем документів в підтвердження якості товару, у нього не виник обов'язок по оплаті товару з наступних підстав.

Відповідно до п. 25 Інструкції про порядок приймання продукції (товару) по кількості П-6 зазначено, що при виявленні недостачі продукції, результати приймання по кількості оформлюються Актом, який складається в той же день коли виявлена недостача.

Згідно з п.29 Інструкції претензія у зв'язку з недостачею продукції пред'являється поставщику в установлений строк. До претензії додається Акт.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в порушення норм чинного законодавства та умов Договору, відповідач не складав Акт про виявлення недоліки товару, не звертався до позивача з претензіями щодо некомплектності товару.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у апеляційній скарзі, щодо не підписання акту прийому-передачі, складеного у відповідності до п.8.6. договору, слід зазначити, що позивач неодноразово направляв такий акт відповідачеві, проте відповідач акт не підписав (а.с. 76-79).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач ще 17.07.2014 р. самостійно намагався оплатити відповідний товар для чого подав до обслуговуючого його банку платіжне доручення від 17.07.2014р. №397. Останнє було прийняте банком до виконання, але виконання не відбулося з причин незалежних від відповідача.

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 85.788,00 грн.

При цьому відповідач є боржником, що прострочив виконання зобов"язання за договором.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували сплату вартості отриманого товару у строк, встановлений у специфікації №1 від 14.07.2014 р., отже прострочення виконання зобов"язання належним чином розпочалося з 18.07.2014 р.

Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 10.4., 10.5. Договору передбачено відповідальність для покупця за прострочення оплати товару. За прострочення оплати товару на умовах, вказаних в специфікаціях, покупець сплачує штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Приймаючи до уваги, що строк оплати товару визначений у специфікації відповідачем прострочений, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару заявлений позивачем правомірно та підлягає задоволенню в сумі 8.578,80 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат у наданому позивачем розрахунок (а.с. 6), колегія суддів дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також обґрунтовано задоволені господарським судом у розмірі 686,31 грн.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.5. Договору передбачено, що у випадку, коли прострочення оплати відбувається довше 10 днів, покупець оплачує додатково пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день.

Приймаючи до уваги, що зобов'язання за Договором № 14071401 у визначені строки відповідачем не виконані, а заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", колегія суддів вважає, що господарський суд також обґрунтовано задовольни позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 18.07.2014 р. по 07.10.2014р. у розмірі 4.818,23 грн.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, матеріали справи та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, у зв'язку з чим підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 27 листопада 2014 року у справі № 922/4468/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27 листопада 2014 року у справі № 922/4468/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 23.01.2015 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.

Суддя Хачатрян В.С.