Вирок
від 23.01.2015 по справі 757/1360/14-к
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1360/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2015 року

Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника адвоката ОСОБА_9 ,

підсудного ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, освіта повна вища, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого директором ТОВ «Техноекспорт», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідент.номер НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового слідства ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що в період з 8 жовтня 2002 року по лютий 2003 року, обіймаючи посаду директора ТОВ Техноекспорт, яке зареєстровано 10.10.2002 Печерською районною державною адміністрацією м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Л.Первомайського, 11 (код ЄДРПОУ 32207959), шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою із невстановленими слідством особами вчинив закінчений замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, а також службове підроблення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_10 був призначений на посаду директора ТОВ «Техноекспорт» на підставі протоколу №1 засідання зборів учасників підприємства від 08.10.2002.

Службові обов`язки та повноваження директора ТОВ Техноекспорт ОСОБА_10 визначені статтею 9 статуту підприємства, який затверджено протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ Техноекспорт від 08.10.2002. Відповідно до положень статті 9 Статуту ТОВ Техноекспорт виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю є директор, який має право здійснювати керівництво поточною діяльністю товариства на засадах єдиноначальності, без доручення виконувати дії від імені товариства, представляти його інтереси на всіх вітчизняних підприємствах і організаціях, укладати угоди, видавати доручення, відкривати розрахункові (поточні) та інші рахунки в банках, має право розпорядчого підпису банківських, фінансових та господарських документів, користуватися правом розпорядження засобами, затверджувати штати, вдавати накази та розпорядження, обов`язкові для всіх працівників товариства.

Таким чином, в період часу з 8 жовтня 2002 року по лютий 2003 року, ОСОБА_10 постійно виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки директора ТОВ Техноекспорт, ніс особисту відповідальність за правильність бухгалтерського обліку та податкової звітності.

18.10.2002 ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді директора ТОВ Техноекспорт, з метою заволодіння коштами державного бюджету України, під виглядом відшкодування надмірно сплаченого до бюджету податку на додану вартість, достовірно усвідомлюючи, що відповідно до положень п. 1.8 ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв`язку з надмірною його сплатою, який був чинним на момент скоєння злочину, в жовтні 2002 року в офісному приміщенні АТЗТ Капітал, яке знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 72, при невстановлених обставинах склав договір № 18/10-2 із директором АТЗТ Капітал ОСОБА_11 .

Постановою Господарського суду м. Києва від 27.03.2006 у справі № 33/583-А, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір № 18/10-2 від 18.10.2002, укладений між ТОВ Техноекспорт та АТЗТ Капітал, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Предметом даного договору є поставка і передача у власність ТОВ Техноекспорт товару управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів по кількості та по ціні визначеній в специфікації до договору № 18/10-2.

Згідно специфікації № 1 до Договору постачання від 18.10.2002 № 18/10-2 встановлено, що загальна кількість Товару начебто переданого АТЗТ Капітал в адресу ТОВ Техноекспорт складає 2 комплекти загальною вартістю 12600 000 грн., а саме: спеціалізований управляючий комплекс для управління поліграфічним обладнанням (в комплекті) у кількості 2 комплектів; спеціалізований управляючий комплекс для виготовлення оригінал-макетів (в комплекті) у кількості 2 комплектів; пристрій вводу (сканування) графічної інформації у кількості 2 комплектів; пристрій для виготовлення оригінал-макетів у кількості 2 комплектів; пульт оператора управління системою виготовлення оригінал-макетів у кількості 2 комплектів; стіл-пульт для монтажу системи управління у кількості 2 комплектів; комунікаційне обладнання у кількості 2 комплектів.

Далі ОСОБА_10 у невстановленому слідством місці, при невстановлених обставинах та у невстановлений слідством час отримав від АТЗТ Капітал наступні податкові, видаткові накладні та акти прийому передачі товару, а саме:

1. Податкову накладну № 22 від 18.10.2002 про нібито передачу одного комплекту управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал макетів ТОВ Техноекспорт загальною вартістю 6300 000,00 грн., в тому числі ПДВ 1 050 000,00 грн.

2. Видаткову накладну № РН-0000022 від 18.10.2002 про нібито отримання ТОВ Техноекспорт одного комплексу зазначеного вище товару на суму 6300 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 050 000,00 грн.

3. Акт прийому-передачі до договору № 18/10-2 від 18.10.2002 про нібито отримання ТОВ Техноекспорт одного комплекту управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів.

4. Податкову накладну № 25 від 11.11.2002 про нібито передачу одного комплекту управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів ТОВ Техноекспорт загальною вартістю 6 300000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1050 000,00 грн.

5. Видаткову накладну № РН-0000025 від 11.11.2002 про нібито отримання ТОВ Техноекспорт одного комплексу зазначеного вище товару на суму 6300 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 050 000,00 грн.

Згідно висновків судово-почеркознавчих експертиз № 4795 від 26.05.2008 та № 7845 від 22.07.2008 встановлено, що договір № 18/10-в від 18.10.2002, специфікація № 1 до договору № 18/10-2, акт приймання-передачі від 18.10.2002 до договору № 18/10-2 від 28.10.2002, видаткова накладна № РН-0000022 від 18.10.2002, договір безоплатного зберігання № 18-10-01 від 18.10.2002, доповнення до договору зберігання № 18-10-1 від 18.10.2002, підписані ОСОБА_10 .

В свою чергу невстановлені особи діючи від імені підприємства-виробника зазначеного вище товару ТОВ СУРП Вікторія-Холдинг, в офісному приміщенні АТЗТ Капітал, яке знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект 72 (договір оренди приміщення № 29 від 01.08.2001 по 15.05.2003) начебто уклали договір № 1 від 01.08.2002 з директором АТЗТ Капітал ОСОБА_11 .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.08.2005 у справі № 11/341-46/446, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір № 1 від 01.08.2002, укладений між ТОВ СП Вікторія-Холдинг та АТЗТ Капітал як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Предметом вказаного договору є поставка і передача у власність АТЗТ Капітал товару управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів по кількості та по ціні визначеній в специфікації до договору № 1. Згідно специфікації № 1 до Договору № 1 від 01.08.2002 встановлено, що загальна кількість Товару, начебто переданого ТОВ СУРП Вікторія-Холдинг в адресу АТЗТ Капітал складає 2 комплекти загальною вартістю 12 580 000,00 грн.

В подальшому, невстановлені слідством особи, які діяли від імені ТОВ СУРП Вікторія-Холдинг, у невстановленому слідством місці, при невстановлених обставинах та у невстановлений слідством час, склали та передали директору АТЗТ Капітал ОСОБА_11 наступні податкові та видаткові накладні, а саме:

1. Податкову накладну № 14 від 08.10.2002 року про передачу одного комплекту управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів АТЗТ Капітал загальною вартістю 6 290 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1048 333,33 грн.

2. Видаткову накладну № ВХ-020 від 08.10.2002 року про отримання АТЗТ Капітал Одного комплекту зазначеного вище товару на суму 6 290 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1048 333,33 грн.

3. Видаткову накладну № ВХ-023 від 05.11.2002 року про отримання АТЗТ Капітал одного комплекту зазначеного товару на суму 6290 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 048 333,33 грн.

Для створення документальної видимості реалізації управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів невстановлені слідством особи, які діяли від імені ТОВ СУРП Вікторія-Холдинг створили видимість виробництва зазначеного товару. Так, на орендованому у ВАТ САТП-0904 площах за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 72, малозабезпечені особи без спеціальної технічної освіти за грошову винагороду та на прохання невстановлених слідством осіб, імітували процес виробництва зазначеного вище комплексу.

З метою документального підтвердження виробництва ТОВ СУРП Вікторія-Холдинг зазначеного комплексу, невстановлені слідством особи у невстановленому місці, у невстановлений час, при невстановлених обставинах, склали первинні фінансово-господарські документи про поставку в адресу підприємства-виробника комплектуючих та програмного забезпечення, використовуючи при цьому реквізити ТОВ Зварко в особі директора ОСОБА_12 (вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 08.06.2006 року директора ТОВ Зварко ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 357 ч. 2 КК України та засуджено за привласнення офіційних документів та печатки ТОВ Зварко) та ПП Віната в особі ОСОБА_13 (який за грошову винагороду на прохання невстановлених осіб був призначений на посаду директора ПП Віната та до його фінансово-господарської діяльності ніякого відношення не мав).

Після складання первинних бухгалтерських документів від імені ТОВ Зварко та ПП Віната невстановлені слідством особи, достовірно усвідомлюючи, що визначення ціни за зазначений вище комплекс необхідний висновок експертної комісії, подали зазначені вище підроблені первинні бухгалтерські документи до Київської торгово-промислової палати, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 55. Далі експерти Київської торгово-промислової палати ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , не будучи обізнаними у злочинних намірах невстановлених слідством осіб, шляхом використання єдиного можливого методу для оцінки даного виду товару затратного, склали та видали експертний висновок № Ц-425 від 31.05.2002, в якому зазначили, що ринкова вартість управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів складає 4 928 300,00 грн., що призвело до завищення ціни на комплекс.

Діяння невстановлених слідством осіб щодо виготовлення самого комплексу, документального оформлення його виготовлення та продажу в адресу ТОВ Техноекспорт, визначення його ринкової вартості, були здійснені у зв`язку із необхідністю пред`явлення самого комплексу та відповідних супроводжувальних документів щодо його виробництва митним органам при вивезенні за межі митної території України в режимі експорт. Крім того, документи щодо виробництва та послідовного продажу зазначеного комплексу стали предметом дослідження органами Державної податкової служби при перевірці ТОВ Техноекспорт законності заявленого до відшкодування із державного бюджету ПДВ.

В подальшому, перший комплект управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів, придбаний 18.10.2002 у АТЗТ Капітал директором ТОВ Техноекспорт ОСОБА_10 був переданий ПП СВ і К для його реалізації на експорт на підставі наступних документів, які складені в приміщенні кафе Шато де Флер, яке знаходиться по вул. Хрещатик у м. Києві при невстановлених обставинах, а саме:

1. Договір комісії № 21/10-2 від 21.10.2002, предметом якого є доручення комітентом (ТОВ Техноекспорт комісіонеру ПП СВ і К) від свого імені укласти зовнішньоекономічний контракт щодо реалізації за межі митної території України Управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал макетів, належного ТОВ Техноекспорт.

2. Специфікація № 1 до договору комісії № 21/10-2 від 21.10.2002 із переліком комплектності обладнання, що постачається.

3. Акт прийому-передачі від 25.10.2002 до договору комісії № 21/10-2 від 21.10.2002, згідно якого комісіонер ПП СВ і К отримав від ТОВ Техноекспорт один комплект Управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів для реалізації його підприємству-покупцю.

Всі вказані вище документи директор ТОВ Техноекспорт ОСОБА_10 підписав особисто, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 7845 від 22.07.2008.

В подальшому, невстановлені слідством особи, достовірно усвідомлюючи, що для експортного відшкодування ОСОБА_10 грошових коштів з бюджету держави, необхідно укласти відповідні контракти, які б документально підтверджували факт реалізації комплексу за межі митної території України, у невстановленому слідством місці при невстановлених обставинах склали та передали для підписання службовим особам ПП СВ і К (м. Київ) директора ОСОБА_16 та ТОВ Транслес (Росія, Томськ) в особі директора ОСОБА_17 контракт № 140 від 23.10.2002. При цьому, ОСОБА_17 підписав в офісі ТОВ Транслес (за адресою: Росія, м. Томськ, вул. Леніна 17, кв. 1) складений невстановленими слідством особами на території України при невстановлених обставинах, у невстановлений час та у невстановленому місці контракт № 140 від 23.10.2002 за грошову винагороду.

Предметом зазначеного контракту є постачання ПП СВ і К в адресу російського підприємства ТОВ Транслес (Росія, м. Томськ) двох комплексів загальною вартістю 10 538 999,00 грн. Згідно зазначеного контракту вантажоотримувачем товару являється підприємство-нерезидент Colors Powder Establishment customer warehouse Spaarman Kurt Rudiger str. 103149, Forst, Germany.

Після документального оформлення договору щодо експорту комплексу за межі митної території України та відповідного пакету документів, невстановлені слідством особи надали їх до Київської регіональної митниці, що дало можливість оформити їм вантажно-митну декларацію № 10000/2/268413 від 25.10.2002, відповідно до якої підприємством ТОВ Техноекспорт через комісіонера ПП СВ і К 25.10.2002 вивезено за межі митної території України один комплект управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів, придбаний ТОВ Техноекспорт у АТЗТ Капітал 18.10.2002, загальною фактурною вартістю 5 269 000,00 грн., для російського підприємства ТОВ Транслес (Росія, м. Томськ), тобто за ціною значно нижчою від ціни придбання комплексу ТОВ Техноекспорт у АТЗТ Капітал.

В подальшому, невстановлені слідством особи оформили договір № 6.2 від 06.10.2002 та відповідну специфікацію № 1 до нього між ТОВ Транслес (Росія) та фірмою Morris Industrial Corporation Ltd (США), яка має наступні реквізити: 25 Greystone Majer, Lewes, USA Acc. Parex Bank, Riga, Latvia, рахунок № 0000755928, щодо встановлення кінцевого споживача комплексу підприємство Morris Industrial Corporation Ltd (США).

Згідно відповіді НЦБ Інтерпол № 5/2857 від 21.03.2008 встановлено, що підприємство Morris Industrial Corporation Ltd (США) не являється клієнтом Parex Bank, а рахунок № 0000755928 належить іншій юридичній особі. Згідно довідки від 22.03.2007 в Регістрі підприємств Латвійської Республіки не зареєстровано підприємство з назвою Morris Industrial Corporation Ltd, як резидент чи нерезидент.

Таким чином ОСОБА_10 за попередньою змовою із невстановленими слідством особами здійснив начеб-то реалізацію (експорт) за межі митної території України товару, ззовні та документально оформленого як управляючий комплекс поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів, який не містив і не включав фактично в себе відповідних комплектуючих та програмного забезпечення, тобто був неліквідним.

Далі ОСОБА_10 достовірно знаючи, що згідно п.п. 7.7.1, 7.7.3 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97 від 03.04.1997 У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від`ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця наступного після подачі декларації, який був чинним на момент скоєння злочину, 11.11.2002 документально оформив у невстановленому слідством місці, при невстановлених обставинах із невстановленою слідством особою, яка діяла від імені ТОВ Інтеркар-В (м. Київ) договір № 11/1 від 12.11.2002. Предметом зазначеного договору є реалізація в адресу ТОВ Інтеркар-В управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів відповідно до специфікації. Згідно специфікації № 1 до договору № 11/1 від 12.11.2002 ТОВ Техноекспорт реалізовує ТОВ Інтеркар-В один комплект комплексу в сумі 6 300 000,00 грн.

В подальшому, невстановлена слідством особа, яка діяла від імені ТОВ Інтеркар-В у невстановленому слідством місці, при невстановлених обставинах отримала від ОСОБА_10 податкову накладну № 2 від 13.11.2002, видаткову накладну № ТЄ-0000002 від 13.11.2002 та акт прийому-передачі від 13.11.2002 про ніби-то передачу ТОВ Інтеркар-В одного комплекту управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів загальною вартістю 6 300 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 050 000,00 грн.

В подальшому ОСОБА_10 достовірно усвідомлюючи, що для правомірного відшкодування ПДВ з бюджету держави необхідно виконати вимоги п.п. 8.2 ст. 8 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції Закону станом на 2002 рік), яким передбачено, що для включення суми експортного відшкодування до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені експортером коштами у складі ціни придбання таких товарів, шляхом викривлення первинних бухгалтерських документів, достовірно усвідомлюючи, що кошти по експортній операції на рахунок ТОВ Техноекспорт протягом жовтня-листопада 2002 року не надійдуть, розрахувався з постачальником товару АТЗТ Капітал 19.11.2002 грошовими коштами, які надійшли на рахунок ТОВ Техноекспорт 18.11.2002 від ТОВ Інтеркар-В, тобто зазначені кошти отримані ТОВ Техноекспорт за результатами внутрішньодержавної операції, а не по експортній операції, яку проведено ще в жовтні 2002 року.

Далі ОСОБА_10 , маючи на меті отримати право на нульову ставку, достовірно усвідомлюючи, що йому необхідно виконати вимоги п.п. 7.7.1, 7.7.3 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97 від 03.04.1997

7.17.1 суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань, що виникли у зв`язку з будь-яким продажом товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

7.7.3 у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від`ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця наступного після подачі декларації., який був чинним на момент скоєння злочину, нібито за результатами експортної операції, яку проведено ним у жовтні 2002 року, платіжним дорученням № 1 від 19.11.2002 через ЗАТ Український кредитний банк (на даний час банківська установа змінила назву на ПАТ Акцент-Банк (А-Банк) перерахував з власного рахунку № НОМЕР_2 ТОВ Техноекспорт на рахунок № НОМЕР_3 АТЗТ Капітал грошові кошти в сумі 6 180 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 030 000,00 грн., з викривленим призначенням платежу: плата за обладнання згідно накладної РН-22 від 18.10.2002, тобто ТОВ Техноекспорт нібито розрахувалось з АТЗТ Капітал за перший поставлений 18.10.2002 року комплект управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів.

При цьому ОСОБА_10 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, переконавши головного бухгалтера ТОВ Техноекспорт ОСОБА_18 у нібито законності проведених ним зазначених вище операцій, в порушення Наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, який діяв на момент скоєння злочину, в рядку 14 книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), яка завірена печаткою ДПІ у Печерському районі м. Києва під № 1273/15-60/1 та достовірно усвідомлюючи, що зазначений документ є об`єктом перевірки податковими органами, відобразив суму оплати грошових коштів від ТОВ Транслес (Росія) в сумі 5269 000,00 грн., яка надійшла на рахунок ТОВ Техноекспорт 24.01.2003. В рядку 15 загальні обсяги продажу товарів на митній території України ОСОБА_18 на вимогу ОСОБА_10 відобразила суму отриманих грошових коштів в розмірі 6300 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 050 000,00 грн., які надійшли від ТОВ Інтеркар-В 18.11.2002 на підставі податкової накладної № 2 від 13.11.2002.

Однак, в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), яка теж завірена печаткою ДПІ у Печерському районі м. Києва під № 1273/15-60/1, достовірно усвідомлюючи, що зазначений документ теж є об`єктом перевірки податковими органами, в рядку 13 за № 1 Придбання товарів на території України відобразив грошові кошти в сумі 5250 000,00 грн., а в рядку 12 за ставкою 20 % до оподаткування суму ПДВ в розмірі 1050 000 грн., таким чином нібито розрахувавшись з постачальником АТЗТ Капітал 19.11.2002 по податковій накладній № 22 від 18.10.2002, хоча відповідно до платіжного доручення № 1 від 19.11.2002 сума грошових коштів складала 6 180 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 030 000,00 грн.

Крім того, в рядку 13 книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за № 2 ОСОБА_10 відобразив грошові кошти в сумі 5 250 000,00 грн., а в рядку 12 за ставкою 20 % до оподаткування суму ПДВ в розмірі 1 050 000,00 грн., таким чином нібито розрахувавшись з постачальником АТЗТ Капітал 24.01.2003 по податковій накладній № 25 від 11.11.2002, хоча відповідно до платіжного доручення № 1 від 24.01.2003 сума грошових коштів складала 5 269 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 879 166,67 грн.

Зазначені дії ОСОБА_10 призвели до документального оформлення нібито оплати за придбаний 18.10.2002 ТОВ Техноекспорт комплекс та документального виконання вимог п.п. 8.2 ст. 8 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції Закону станом на 2002 рік). За результатом зазначеного ОСОБА_10 безпідставно отримав право на відшкодування ПДВ, виконавши таким чином всі вимоги законодавства, хоча достовірно усвідомлював, що зазначені вище операції носять тільки документальний характер, оскільки в якості товару, ціни та придатності його для використання не пересвідчувався, чим зловживав своїм службовим становищем.

В подальшому, ОСОБА_10 в період жовтня-листопада 2002 року безпідставно здійснив оприбуткування начебто придбаного у АТЗТ Капітал одного комплекту комплексу в регістрах бухгалтерського та податкового обліку ТОВ Техноекспорт. Так, ОСОБА_10 з метою заволодіння коштами державного бюджету України в особливо великих розмірах та достовірно усвідомлюючи, що згідно п.п. 7.7.3, п. 7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість підставою для отримання відшкодування з бюджету сум податкового кредиту є дані податкової декларації за звітний період, який був чинним на момент скоєння злочину, у невстановленому слідством місці надав невстановленій особі перераховані вище первинні документи, укладені ТОВ Техноекспорт з АТЗТ Капітал та ПП СВ і К щодо придбання комплексу та передачу його комісіонеру для експорту. Після цього, невстановлена особа власноручно склала податкову декларацію ТОВ Техноекспорт із відображенням в складі податкового кредиту суми ПДВ з придбання у АТЗТ Капітал комплексу в розмірі 1030 000,00 грн., визначивши в ній на вимогу ОСОБА_10 порядок відшкодування у вигляді повернення 100 % цієї суми на рахунок ТОВ Техноекспорт в установі банку, після чого повернула заповнену таким чином декларацію безпосередньо ОСОБА_10 . За аналогічних обставин невстановлена особа разом і декларацією з ПДВ за жовтень 2002 року ТОВ Техноекспорт заповнила розрахунок експортного відшкодування за вказаний період (додаток № 1 до декларації з ПДВ), в рядку 6 якої, на вимогу ОСОБА_10 , зазначила суму в розмірі 1030 000,00 грн., як таку що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Після цього, ОСОБА_10 особисто підписав податкову декларацію з ПДВ ТОВ Техноекспорт за жовтень 2002 року (разом з розрахунком експортного відшкодування, тобто додатком № 1) та за попередньою змовою з невстановленими слідством особами подав до ДПІ у Печерському районі м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, 2, де її 20.11.2002 було офіційно зареєстровано за вхідним № 45949.

В подальшому, ОСОБА_10 та інші невстановлені слідством особи з метою створення видимості розрахунків за реалізований комплекс в адресу ТОВ Транслес (Росія), забезпечили зовнішню видимість надходження на Україну із-за кордону експортної виручки та зовнішню видимість здійснення розрахунків між комісіонером (ПП СВ і К), експортером (ТОВ Техноекспорт) та постачальником (АТЗТ Капітал) зазначеного вище комплексу в межах митної території України.

Для документального оформлення зовнішньої видимості надходження експортної виручки, невстановленими особами використано кореспондентський рахунок російського Альфа-Банку в АКБ Легбанк. Так, невстановленими особами 24.01.2003 з рахунку банка-нерезидента ЗАТ Альфа Банк (м. Москва) № НОМЕР_4 через кореспондентський рахунок цього ж банку № НОМЕР_5 , який відкрито у АКБ Легбанк (м. Київ) платіжним дорученням № 00614 на рахунок № НОМЕР_6 , відкритий для ПП СВ і К перераховано грошові кошти в сумі 31430 466 російських рублів. В АКБ Легбанк зазначена сума була перерахована через розподільчий рахунок № НОМЕР_7 та мала наступне призначення платежу: ТОВ Транслес контр.140 від 23.10.2002 без ПДВ.

Цього ж дня, тобто 24.01.2003 платіжним дорученням № 223.1 кошти в сумі 31 430 466 рос. руб. із рахунку ПП СВ і К № НОМЕР_6 перераховано на рахунок АКБ Легбанк № НОМЕР_8 в якості оплати за придбання 97 ощадних сертифікатів на пред`явника АКБ Легбанк під номерами 00628 006724.

Далі в цей же день, тобто 24.01.2003, невстановлені особи, діючи від імені ПП ТПК-сервіс (підприємства зареєстрованого з метою фіктивного підприємництва), отримавши за невстановлених обставин ощадні сертифікати на пред`явника АКБ Легбанк під номерами НОМЕР_9 , пред`явили їх до АКБ Легбанк для дострокової оплати, звернувшись при цьому до банківської установи з листом № 24/01-1 від 24.01.2003. В свою чергу, АКБ Легбанк, в цей же день, власні ощадні сертифікати під номерами 00628 006724 прийняті до дострокового погашення та платіжним дорученням № 1 з рахунку № НОМЕР_10 на рахунок ПП ТПК-сервіс № НОМЕР_11 здійснено їх оплату в сумі 31430 466 рос. руб.

Далі в цей же день, тобто 24.01.2003, невстановлені особи, які діяли від імені ПП ТПК-сервіс, подали до АКБ Легбанк заяву № 2 на переказ за кордон грошових коштів в сумі 31430 466 рос. руб., раніше отриманих від пред`явлення до оплати сертифікатів. На виконання заяви, отриманої нібито від службових осіб ПП ТПК-сервіс № 2 від 24.01.2003 службовими особами АКБ Легбанк грошові кошти в сумі 31 430466 рос. руб. з рахунку ПП ТПК-сервіс № 260053162 на підставі меморіального валютного ордеру № 0064, через розподільчий рахунок № НОМЕР_12 перераховані на кореспондентський рахунок Альфа банк, відкритий в АКБ Легбанк № НОМЕР_5 та одразу ж перераховані на рахунок № НОМЕР_4 ЗАТ Альфа Банк (м. Москва). Далі вказані кошти перераховані до латвійського АО Огрес Комерцбанк на рахунок № НОМЕР_13 для компанії ASHCROFT INVESTMTENTS LLC.

Таким чином, 24.01.2003 року, невстановлені особи, використовуючи кореспондентський рахунок Альфа Банк, відкритий в АКБ Легбанк, здійснили перерахування грошових коштів в розмірі 31430 466 рос. руб. на рахунок ПП СВ і К, зазначивши при цьому, що здійснено оплату по контракту № 140 від 23.10.2002, тобто за експорт комплексу, послідовно перераховуючи їх через рахунки ряду підприємств, після чого, одразу перерахували їх за межі території України. Вказане свідчить про відсутність фактичного надходження валютної виручки за начебто експортований за межі митної території України комплекс на адресу комісіонера ПП СВ і К). Однак, імітація таких перерахувань надала ОСОБА_10 та іншим невстановленим особам документальне підтвердження платіжні виписки про зарахування на рахунок комісіонера валютної виручки від експорту товару.

В подальшому, ОСОБА_10 за попередньою змовою з невстановленими особами створив видимість оплати ТОВ Техноекспорт своєму постачальнику АТЗТ Капітал із зазначенням суми ПДВ, яка відповідно до вимог Закону України Про податок на додану вартість, що діяв на момент скоєння злочину, підлягає відшкодуванню. Так, ОСОБА_10 та інші невстановлені особи в той же день, коли була створена імітація надходження на рахунок комісіонера валютної виручки, тобто 24.01.2003, документально створили видимість оплати від комісіонера (ПП СВ і К) до експортера (ТОВ Техноекспорт) та до постачальника (АТЗТ Капітал) зазначеного вище комплексу в межах митної території України.

Для цього, 24.01.2003 на підставі заяви № 2 о 14:50 невстановленою особою з використанням втраченого паспорту громадянки ОСОБА_19 внесені на рахунок № НОМЕР_11 відкритий ПП ТПК-сервіс в АКБ Легбанк грошові кошти в сумі 5269 000,00 грн. Вказана сума є гривневим еквівалентом суми 31430 466 рос. руб., яка надійшла із-за кордону, як начебто валютна виручка від експорту комплексу.

Цього ж дня, о 15:28 з рахунку № 260053162 ТПК-сервіс грошові кошти в сумі 5 269 000,00 грн. платіжним дорученням № 1414 невстановленими особами перераховані на рахунок ПП СВ і К № НОМЕР_6 , відкритий в АКБ Легбанк, як оплату за цінні папери.

Далі, в цей же операційний день, через хвилину, тобто о 15:29, з рахунку ПП СВ і К № НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 5 269 000,00 грн. платіжним дорученням № 2 перераховані на рахунок ТОВ Техноекспорт № НОМЕР_14 з призначенням платежу: плата за обладнання згідно договору № 21/10-2 від 21.10.2002 без ПДВ. Таким чином, на цьому етапі створено документальну видимість оплати від комісіонера комітенту гривневого еквіваленту валютної виручки, а ОСОБА_10 отримав документальне підтвердження цьому платіжну виписку.

Далі, 24.01.2003 з рахунку ТОВ Техноекспорт № НОМЕР_14 грошові кошти в сумі 5269 000,00 грн. ОСОБА_10 платіжним дорученням № 1 перерахував на рахунок АТЗТ Капітал № НОМЕР_15 , відкритий в АКБ Легбанк з призначенням платежу: плата за обладнання згідно договору № 18/10-2 від 18.10-2002. Зазначене призначення платежу та номер платіжного документу ОСОБА_10 свідомо складено таким чином, щоб фактично створити видимість дійсно проведених розрахунків з постачальником товару АТЗТ Капітал грошовими коштами нібито отриманими від експортної операції та документальне підтвердження платежу виписку банку, із зазначенням суми ПДВ, яка підлягає експортному відшкодуванню. Однак сума ПДВ сплачена ОСОБА_10 є значно нижчою від суми заявленого ОСОБА_10 до відшкодування в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2002 року та складає 878 166,67 грн.

Далі, цього ж дня, з рахунку АТЗТ Капітал № НОМЕР_16 грошові кошти в сумі 5 396 468,00 грн. (із яких 5 269 000,00 грн. отримані від ТОВ Техноекспорт та 127 468,00 грн. залишок власних коштів АТЗТ Капітал) платіжним дорученням № 2 перераховані на рахунок ТОВ СП Вікторія-Холдинг № НОМЕР_17 в АКБ Легбанк.

Далі, цього ж дня о 15:30, з рахунку ТОВ СП Вікторія-Холдинг № НОМЕР_17 грошові кошти в сумі 5392 918,00 грн. платіжним дорученням № 2 перераховані на рахунок № НОМЕР_18 ТОВ Зварко в АКБ Легбанк в якості оплати за комплектуючі, а грошові кошти в сумі 2 550,00 грн. теж о 15:30 перераховані в адресу ПП Віната на рахунок № НОМЕР_19 відкритий в АКБ Легбанк, в якості оплати за програмне забезпечення.

Далі цього ж дня, о 15:30, з рахунку № НОМЕР_18 ТОВ Зварко грошові кошти в сумі 5284 198,00 грн. платіжним дорученням № 3 повернуті на рахунок № НОМЕР_11 ТПК-сервіс в АКБ Легбанк.

Таким чином, 24.01.2003 року, ОСОБА_10 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, протягом двох хвилин, з 15:28 до 15:30, здійснили послідовне перерахування грошових коштів в сумі 5269 000,00 грн., яка начебто є гривневим еквівалентом експортної виручки, по колу між рахунками наступних підприємств: ПП ТПК-сервіс ПП СВ і К ТОВ Техноекспорт АТЗТ Капітал ТОВ СП Вікторія-Холдинг ТОВ Зварко ПП ТПК-сервіс. При цьому, на етапі перерахування цих коштів від ПП СВ і К до ТОВ Техноекспорт в призначенні платежу зазначалось, що ці кошти надходять за зовнішньоекономічним контрактом, тобто створена видимість розрахунку із експортером, а при перерахуванні цих коштів від ТОВ Техноекспорт до АТЗТ Капітал створена видимість розрахунку експортера з постачальником, із зазначенням суми ПДВ, яка підлягає експортному відшкодуванню.

Крім цього, підприємствами через рахунки, яких здійснювалось послідовне перерахування грошових коштів в сумі 5269 000,00 грн, податок на додану вартість в розмірі 1030 000,00 грн. не нараховувався та не сплачувався до бюджету у відповідний звітній період жовтня-листопада 2002 року.

Ревізорами ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт № 44/23-20/32207959 від 14.04.2005 Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ Техноекспорт, код ЄДРПОУ 32207959 за період з 10.10.2002 по 30.09.2004, відповідно до висновків якого ТОВ Техноекспорт занижено ПДВ до сплати за жовтень 2002 року в розмірі 1 050000,00 грн.

Крім того, ревізорами ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт № 26/23-707-32207959 від 31.03.2003 Про результати позапланової документальної перевірки правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ Техноекспорт код ЄДРПОУ 32207959 за період з 01.10.2002 по 31.10.2002, відповідно до якого службовими особами ТОВ Техноекспорт зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2002 року в розмірі 1 050 000,00 грн.

Згідно постанови Київського апеляційного господарського суду № 33/366 від 31.10.2006 встановлено, що в позові ТОВ Техноекспорт до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання не дійсними розпорядження № 95/23-727 від 31.03.2002 по акту перевірки № 26/23-707-32207959 від 31.03.2003 відмовлено в повному обсязі.

Таким чином, в результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_10 бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, у вигляді заволодіння шляхом зловживання службовим становищем коштами державного бюджету в сумі 1 030 000,00 грн., що більш ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром, вчинив всі необхідні дії направлені на реалізацію умислу, намагався відшкодувати вказану суму із державного бюджету, однак свої злочинні наміри реалізувати не зміг з причини, які не залежать від його волі, оскільки спроба незаконного відшкодування ПДВ з державного бюджету була попереджена працівниками органів Державної податкової служби України.

Таким чином, за твердженням органу досудового слідства своїми умисними діями ОСОБА_10 , будучи службовою особою ТОВ Техноекспорт за попередньою змовою групою осіб, вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не закінчив його з причин, які не залежали від його волі, чим скоїв закінчений замах на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім цього ОСОБА_10 , в період з 8 жовтня 2002 року по лютий 2003 року, перебуваючи на посаді директора ТОВ Техноекспорт, яке зареєстровано 10.10.2002 Печерською районною державною адміністрацією м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Л.Первомайського, 11 (код ЄДРПОУ 32207959) з метою заволодіння коштами державного бюджету, в жовтні-листопаді 2002 року вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості та склав завідомо не правдиві документи.

Так в жовтні-листопаді 2002 року, ОСОБА_10 за вищеописаних обставин вчинив закінчений замах на заволодіння коштами державного бюджету, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

При цьому, ОСОБА_10 в офісному приміщенні АТЗТ Капітал, яке знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект 72, за попередньою змовою з невстановленими особами, особисто підписав, тобто склав завідомо неправдиві документи, а саме: договір № 18/10-2 від 18.10.2002, специфікацію № 1 від 18.10.2002 до договору № 18/10-2 від 18.10.2002, видаткову накладну № РН-0000022 від 18.10.2002, договір безоплатного зберігання №18-10-1 від 18.10.2002 та доповнення до договору зберігання № 18-10-1 від 18.10.2002, в яких відобразив завідомо неправдиві відомості щодо складу комплектуючих та програмного забезпечення до управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів, оскільки підприємствами ТОВ Зварко та ПП Віната в адресу підприємства-виробника ТОВ СУРП Вікторія-Холдинг вони не постачалися.

Всі вказані вище завідомо підроблені документи директор ТОВ Техноекспорт ОСОБА_10 підписав особисто, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 4795 від 26.05.2008.

Крім цього ОСОБА_10 в жовтні-листопаді 2002 року в приміщені кафе Шато де Флер, яке знаходиться по вул. Хрещатик у м. Києві за попередньою змовою з невстановленими особами особисто підписав, тобто склав завідомо неправдиві документи, а саме: договір комісії № 21/10-2 від 21.10.2002, специфікацію № 1 до договору комісії № 21/10-2 від 21.10.2002, акт прийому-передачі товару від 25.10.2002 до договору комісії № 21/10-2 від 21.10.2002, в яких відобразив завідомо неправдиві відомості щодо складу комплектуючих та програмного забезпечення до управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів, оскільки підприємствами ТОВ Зварко та ПП Віната в адресу підприємства-виробника ТОВ СУРП Вікторія-Холдинг вони не постачалися.

Всі вказані вище завідомо підроблені документи директор ТОВ Техноекспорт ОСОБА_10 підписав особисто, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 7845 від 22.07.2008.

В подальшому, ОСОБА_10 , 20.11.2002 у невстановленому слідством місці, при невстановлених обставинах надав невстановленій особі перераховані вище підроблені первинні документи, укладені ТОВ Техноекспорт з АТЗТ Капітал та ПП СВ і К, яка склала податкову декларацію ТОВ Техноекспорт із відображенням в складі податкового кредиту в сумі ПДВ з придбання у АТЗТ Капітал комплексу в розмірі 1050 000,00 грн., зазначивши в ній на вимогу ОСОБА_10 порядок відшкодування у вигляді повернення 1030000 грн. із цієї суми на рахунок ТОВ Техноекспорт в установі банку, після чого повернула заповнену таким чином декларацію безпосередньо ОСОБА_10 . За аналогічних обставин невстановлена особа разом із декларацією з ПДВ за жовтень 2002 року ТОВ Техноекспорт заповнила розрахунок експортного відшкодування за вказаний період (додаток № 1 до декларації з ПДВ), в рядках 6 та 7 якого, на вимогу ОСОБА_10 зазначила суму в розмірі 1 050 00 грн. як таку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в різний спосіб.

При цьому, в декларацію з ПДВ ТОВ Техноекспорт за жовтень 2002 року, яка є офіційним документом, невстановленою особою за попередньою змовою з ОСОБА_10 на його вимогу внесені наступні завідомо неправдиві відомості:

- в рядках 2.1, 5, 5.2 колонки А першого розділу Податкові зобов`язання невстановлена особа внесла завідомо неправдиві відомості про начебто здійснену в жовтні 2002 року експортну операцію в розмірі 5 269 000,00 грн.,

- в рядку 10.1 колонки А другого розділу Податковий кредит невстановлена особа внесла завідомо неправдиву інформацію про начебто здійснене в жовтні 2002 року придбання комплексу в сумі 5 250 000,00 грн., а в колонці Б цього рядка завідомо неправдиву інформацію про розмір податкового кредиту із цієї операції в сумі 1 050 000,00 грн.,

- в рядку 17 колонки Б другого розділу Податковий кредит невстановлена особа внесла завідомо неправдиву інформацію про загальний розмір податкового кредиту за жовтень 2002 року в сумі 1 050 000,00 грн.

- в рядках 18.2 та 21 колонки Б третього розділу Розрахунки з бюджетом за звітний період невстановлена особа внесла завідомо неправдиві відомості про від`ємний розмір чистої суми зобов`язань з ПДВ в сумі 1 050 000,00 грн. та про суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету в такому ж самому розмірі,

- в рядку 23 колонки Б третього розділу Розрахунки з бюджетом за звітний період невстановлена особа внесла завідомо неправдиві відомості про розмір експортного відшкодування в сумі 1 030 000,00 грн., а в колонці А рядка 23.3 зазначила напрямок відшкодування цієї суми перерахування 100 відсотків цієї суми на рахунок ТОВ Техноекспорт в установі банку,

- в рядку 25 колонки Б третього розділу Розрахунки з бюджетом за звітний період невстановлена особа внесла завідомо неправдиві відомості про залишок суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню в розмірі 20 000,00 грн., а в колонці А рядка 23.3 зазначила напрямок відшкодування цієї суми зарахування 100 відсотків цієї суми в рахунок майбутніх платежів.

В розрахунок експортного відшкодування (додаток № 1 до декларації з ПДВ), яка є офіційним документом, не встановлена особа за попередньою змовою з ОСОБА_10 та на його вимогу внесла наступні завідомо неправдиві відомості, а саме:

- в рядку 1 колонки Б невстановлена особа внесла завідомо неправдиві відомості про загальну суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню за результатами звітного періоду в розмірі 1 050 000 грн.,

- в рядку 2 колонки Б невстановлена особа внесла завідомо неправдиві відомості про частину суми податкового кредиту оплаченого коштами постачальникам в розмірі 1 030 000 грн.,

- в рядку 3 та 4 колонки А невстановлена особа внесла завідомо неправдиві відомості про загальний обсяг продаж та вартість експортних операцій в сумі 5.269.000 грн., зазначивши, при цьому, в рядку 5, що частка експортних операцій в загальній сумі продажу за жовтень 2002 року склала 100 відсотків,

- в рядку 6 колонки А невстановлена особа внесла завідомо неправдиві відомості про суму експортного відшкодування в розмірі 1 030 000 грн., а в рядку 7 суму в розмірі 20 000 грн., що відшкодовується в рахунок майбутніх платежів.

При цьому, ОСОБА_10 , усвідомлюючи недостовірність даних, внесених до зазначених вище документів та незаконність вимоги відшкодування ПДВ з державного бюджету, особисто підписав податкову декларацію з ПДВ та розрахунок експортного відшкодування ТОВ Техноекспорт за жовтень 2002 року, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 525 від 26.01.2009. Після цього, податкова декларація з ПДВ ТОВ Техноекспорт за жовтень 2002 року (разом із розрахунком експортного відшкодування, тобто додатком № 1) подана ОСОБА_10 до ДПІ у Печерському районі м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, 2, де 20.11.2002 вона була офіційно зареєстрована за вхідним номером 45949.

Відповідно до наказу ДПА України від 30.05.1997 № 166 (із змінами та доповненнями, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.12.2000 за № 903/51 та був чинним на момент скоєння злочину, декларація з податку на додану вартість є офіційним документом, який визначає фінансовий результат по сплаті цього податку або його відшкодування за наслідками господарської діяльності підприємства протягом відповідного звітного періоду.

Крім того, 24.01.2003, ОСОБА_10 за невстановлених обставин склав платіжне доручення № 1, на підставі якого з рахунку ТОВ Техноекспорт № НОМЕР_20 грошові кошти в сумі 5269 000 грн перерахував на рахунок АТЗТ Капітал № НОМЕР_16 в АКБ Легбанк з призначенням платежу: плата за обладнання згідно договору № 18/10-2 від 18.10.2002, тобто вказаний офіційний документ містив завідомо неправдиві відомості про призначення платежу.

Внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та складання неправдивих документів директором ТОВ Техноекспорт ОСОБА_10 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, надало йому змогу виконати всі об`єктивні дії, направлені на розкрадання грошових коштів в сумі 1 030 000 грн.

Таким чином, за твердженням органу досудового слідства своїми умисними протиправними діями, які виразились в службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та складання завідомо неправдивих документів за попередньою змовою з невстановленими слідством особами ОСОБА_10 вчинив злочин, передбачений ст.ст. 28 ч. 2, 366 ч. 1 КК України.

Згідно п. 11 Перехідних положень КПК України (в редакції 2012 року з подальшими змінами та доповненнями) Кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурора з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом..

На підставі ч. 1 ст. 276 КПК України (в редакції 1960 року з подальшими змінами та доповненням) суд розглядає справу тільки відносно підсудного і тільки в межах пред`явленого обвинувачення.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 своєї вини в інкримінованих злочинах не визнав та показав, що він підтримує свої покази, які неодноразово давав під час досудового слідства, будучи допитаним, як обвинувачений 07.12.2005, 16.12.2005, 08.05.2008, 26.01.2009, 28.12.2010, 17.01.2011 та 20.01.2011, та в ході судових засідань, в яких він послідовно стверджував, що з моменту створення ТОВ Техноекспорт, тобто з 08.10.2002 він обіймав посаду директора цього суб`єкта господарювання та перебував єдиною службовою особою, яка мала право підпису на документах його фінансово-господарської діяльності та на документах податкової звітності. Печатка підприємства постійно знаходилась у нього. На підприємстві в період жовтня-листопада 2002 працювало лише дві особи: він, як директор, та бухгалтер підприємства ОСОБА_18 . Остання була призначена на посаду 21.10.2002 та про операції щодо придбання у АТЗТ Капітал та реалізації в жовтні 2002 за межі митної території України одного комплекту поліграфічного обладнання оригінал-макетів на загальну суму 5269 000,00 грн. вона нічого не знає, оскільки при вказаних операціях присутня не була та первинних документів не складала. Дійсно, 18.10.2002 ТОВ Техноекспорт уклало з АТЗТ Капітал (м. Київ, Повітрофлотський проспект, 72) договір № 18/10-2 щодо придбання 2-х комплектів управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів на загальну суму 12600 000,00 грн. Відповідно до договору від 18.10.2002 № 18-10-1 товар деякий час зберігався на території АТЗТ Капітал. Він, будучи директором, бачив цей товар та був присутнім, коли його відвантажували. При цьому, товар перевірявся на комплектацію, відповідав специфікації до договору, після чого запечатувався і відвантажувався в ящиках. 21.10.2002 з метою отримання прибутку ТОВ Техноекспорт уклало з ПП СВ і К договір комісії № 21/10-2 щодо вивезення та реалізації за межами митної території України 1-го комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів, отриманого від АТЗТ Капітал на підставі податкової накладної від 18.10.2002 № 22, видаткової накладної від 18.10.2002 № РН-0000022 та акту прийому-передачі до договору від 18.10.2002 № 18/10-2.На виконання договору комісії № 21/10-2, укладеного з ПП СВ і К службові особи останнього, 23.10.2002 року уклали контракт № 140 з підприємством нерезидентом ТОВ Транслес (Росія, м. Томськ) на реалізацію зазначеного вище обладнання за ціною, обумовленою вказаним договором комісії. Обставини укладання цього контракту ОСОБА_10 невідомі. Отримавши 24.01.2003 грошові кошти від ПП СВ і К за експортований товар, на підставі договору комісії від 21.10.2002 № 21/10-2 в сумі 5 269 000,00 грн. ТОВ Техноекспорт перерахувало ці кошти на рахунок АТЗТ Капітал, частково розрахувавшись за придбаний товар. ОСОБА_10 відомо, що продане його підприємством обладнання залишило митну територію України, що підтверджується відповідною митною декларацією, наявною у матеріалах справи. Вказана операція належним чином, згідно вимог чинного на той час законодавства, була відображена в бухгалтерських документах ТОВ «Техноекспорт», а також в декларації з ПДВ був належним чином відображений податковий кредит, який виник у вказаного підприємства на суму 1050000 грн. За результатами вказаної експортної операції ОСОБА_10 , як директор ТОВ Техноекспорт, в адміністративному приміщенні ДПІ у Печерському районі м. Києва підписав попередньо заповнену за допомогою сторонньої особи податкову декларацію № 457949 та розрахунок експортного відшкодування з ПДВ за жовтень 2002 з відображенням суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 050 000,00 грн. та керуючись положеннями п. 1.8 ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість подав ці документи до вказаного ДПІ. Зауважив, що в декларації за жовтень 2002, яку він подав в листопаді 2002, була вказана частина суми, відповідно тій, яку він сплатив постачальнику АТЗТ «Капітал», і яка підлягала відшкодуванню на розрахунковий рахунок його підприємства, оскільки на той момент він не в повному обсязі розрахувався за придбаний товар. В подальшому, йому відомо, що розпорядженням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.01.2003 № 95/23-727, задекларовану ТОВ Техноекспорт суму бюджетного відшкодування було зменшено на 1 050 000 грн. У зв`язку з цим, 04.06.2003 ТОВ Техноекспорт звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом (т.1 а.с. 139-142) до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними:

розпорядження ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.03.2003 № 95/23-727;

податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.03.2003 № 82307/0;

другої податкову вимогу ДПІ у Печерському районі від 13.05.2003 № 2/3926.

Рішенням від 23.06.2003 по справі № 33/366 Господарський суд м. Києва визнав вказані документи ДПІ у Печерському районі м. Києва недійсними (т. 1 а.с. 143-148). На даний час йому відомо, що Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 31.10.2006, скасував рішення господарського суду м. Києва від 23.06.2003 та постановив нове рішення, яким у позові ТОВ Техноекспорт до ДПІ Печерського району м. Києва про визнання недійсними розпорядження, податкового повідомлення-рішення та другої податкової вимоги відмовив.

Крім того, підсудний ОСОБА_10 підтримав свої показання в якості обвинуваченого від 17.11.2011 за участю захисника, за змістом яких він пояснював, що другий комплект поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів, отриманий від АТЗТ Капітал на підставі податкової накладної від 11.11.2002 № 25, видаткової накладної від 11.11.2002 № РН-0000025 та акту прийому-передачі до договору від 18.10.2002 № 19/10-02 ТОВ Техноекспорт реалізувало ТОВ Інтеркар-В на підставі договору від 13.11.2002 № 11/1, податкової накладної від 13.11.2002 № 2, видаткової накладної від 13.11.2002 № ТЭ-0000002 та акту прийому-передачі товару. Отримавши 18.11.2002 грошові кошти від ТОВ Інтеркар-В за реалізований цьому підприємству товар в сумі 6 180 000,00 грн., ТОВ Техноекспорт розрахувалось з АТЗТ Капітал. Як керівник підприємства в подальшому він прикладав всіх законних зусиль для проведення повного розрахунку з АТЗТ «Капітал» за придбаний товар, і це вдалось, не зважаючи на те, що заявлена ТОВ «Техноекспорт» до бюджетного відшкодування сума не була отримана підприємством.

Суд, провівши судове слідство у відповідності до положень ч. 1 ст. 275 КПК України, згідно яких розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред`явленого їм обвинувачення, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що обставини обвинувачення не знайшли свого об`єктивного підтвердження, у зв`язку з чим ОСОБА_10 підлягає виправданню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 65 КПК України).

Докази мають бути отримані належним суб`єктом з установленого кримінально-процесуальним законом джерела у встановленому законом порядку та стосуватися предмета доказування в конкретній кримінальній справі, лише в цьому випадку вони відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності. Фактичні дані, отримані із джерел, що не передбачені ч. 2 ст. 65 КПК України, не можуть бути використані у доказуванні як докази, вони можуть мати лише орієнтовне значення для проведення відповідних слідчих дій з метою формування доказів.

Як зазначено у вироку вище, органом досудового слідства ОСОБА_10 інкримінується вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст.15, ч.5 ст. 191; ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України.

З об`єктивної сторони злочин за ст. 191 КК України передбачає три форми його вчинення: привласнення, розтрата чужого майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Загальною ознакою цього злочину є особливе відношення винного до майна, яким він заволодіває. Особа в цих випадках не є сторонньою до майна (воно їй ввірене, перебуває у її віданні або особа в наслідок службового становища має певні повноваження щодо цього майна).

Юридичною підставою для такого відношення винного до майна є цивільно-правові відносини, договірні відносини, спеціальне доручення, службові повноваження.

Частини 2, 5 ст. 191 КК України передбачають: привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Специфіка цієї форми полягає в тому, що майно, яким особа заволоділа не ввірене їй, не перебуває в її безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища особа має право оперативного управління цим майном.

Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння чужим майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції всупереч інтересам служби для незаконного безоплатного обертання чужого майна в свою користь або на користь інших осіб; незаконно дає вказівку матеріально відповідальній підлеглій особі про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо.

В своєму висновку про необхідність виправдання ОСОБА_10 у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованих йому злочинів суд виходив з оцінки наступних доказів, досліджених в судовому засіданні:

- Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що в жовтні 2002 він обіймав посаду директора АТЗТ Капітал. Вказане підприємство займалось продажем різного обладнання, яке воно купляло у виробників, зокрема і в ТОВ «СУРП Вікторія Холдінг». Кожне обладнання і його відповідність певній вартості було підтверджено відповідним експертим висновком. Приблизно восени 2002 року до них в офіс по Повітрофлотському проспекту, 72 у м.Києві прийшов ОСОБА_10 за рекламним оголошенням. За цією ж адресою в них знаходились складські приміщення, де зберігалось відповідне обладнання. На період осені 2002 року в них на складі зберігалось близько 6-8 комплектів такого обладнання. ОСОБА_10 подивився вказане поліграфічне обладнання, перевірив відповідність комплектності кожної коробки переліку позицій, які пропонувались для кожного агрегата. Приблизно через 3-4 дні ОСОБА_10 знов приїхав до них в офіс, де 18.10.2002 між АТЗТ Капітал та ТОВ Техноекспорт в особі директора ОСОБА_10 було укладено договір № 18/10-2 про придбання останнім двох комплектів поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів. Коли він підписував з Гнатюком вказаний договір, обладнання перебувало на складі АТЗТ «Капітал». Вони з ОСОБА_10 ще раз перевірили місткість коробок з обладнанням та їх відповідність переліку, вказаному у специфікації до договору. Крім того, ним з ОСОБА_10 був підписаний договір про відповідальне зберігання вказаного поліграфічного обладнання в них на складах. Обладнання повинно було зберігатись до того моменту, як ОСОБА_10 не приїде з транспортом, і його не завантажить. Акт прийому-передачі обладнання підписував він і ОСОБА_10 , жодних зауважень з цього приводу в них не було. В подальшому, укладений з ТОВ Техноекспорт договір був виконаний в повному обсязі, ОСОБА_10 повністю розрахувався з АТЗТ «Капітал», і жодних суперечок з цього приводу в них не було. Зауважив, що йому не відомі ані факти зловживання службовим становищем з боку Гнатюка під час придбання в АТЗТ «Капітал» двох комплектів поліграфічного обладнання, ані факти службового підроблення ОСОБА_10 укладеного між ними договору та інших документів;

- З оголошених в судовому засіданні на підставі ст. 306 КПК України у зв`язку зі смертю показань свідка ОСОБА_20 на досудовому слідстві і в судовому засіданні, вбачається, що з листопада 2000 до кінця 2001 він працював в ТОВ СУРП Вікторія-Холдинг. Хто був директором цього підприємства він не пам`ятає. Крім нього в ТОВ СУРП Вікторія-Холдинг працювали студенти, які разом з ним збирали комплекси по виготовленню оригінал-макетів із різних комплектуючих. Комплектуючі привозило керівництво або постачальники. Привозили в великих блоках, принтери, сканери, сітьове обладнання, тощо. В його обов`язки входило зборка комплексів, зокрема і поліграфічного обладнання та другу оригіналів макетів. Куди згодом відправлялися зібрані комплекси йому невідомо. Протягом року вони зібрали близько 10-20 таких комплексів. Скільки вказані комплекси коштували, йому не відомо, свої показання, які він давав слідчому з приводу ціни обладнання, яке вони збирали, заперечив, оскільки не є фахівцем, а також не уважно читав протокол. ( т. 17 а.с. 30-31).

- Свідок ОСОБА_21 повністю підтвердив свої показання в ході досудового розслідування, за змістом яких він пояснював, що з 1997 по 2007 рік він працював начальником комерційного відділу ВАТ САТП 0904, якому належало приміщення, що знаходилось в Київ, Повітрофлотський пр-т, 72 і яке у 2002-2003 роках було в оренді ТОВ СУРП Вікторія-Холдинг. Це приміщення займало близька 100 м2 (т. 14 а.с. 24-26) При цьому, свідок показав, що бачив ОСОБА_10 в офісі, яке знаходилось по пр.-ту Повітрофлотському, 72 у м.Києві, ймовірно в тому, яке належить ТОВ «Вікторія-Холдінг», але що він так робив, з ким спілкувався, йому не відомо. Серед орендаторів приміщень і складів його підприємства йому також відоме станом на 2002 рік АТЗТ «Капітал» та особа його директора ОСОБА_11 , проте, чим займалось вказане підприємство, йому також не відомо;

- В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показав, що в жовтні 2002 він працював водієм-експедитором в ТОВ «Т+Т». Директор вказаного підприємства ОСОБА_23 в офісі вручив йому документи, щоб забрати вантаж з Повітрофлотського проспекту, 72 у м.Києві, який він мав відвезти через Польщу до Німеччини. За вказаною адресою, йому в кузов автомобіля загрузили два ящики, він поїхав на митний пост, що знаходиться на Троєщині, де митники оформили та опломбували вантаж. Вантаж був цінним. Після цього він поїхав з вантажем на митний перехід Яготин, де простояв близька 5-7 днів. З вантажем довго розбиралися на Яготинській митниці, але жодних претензій до документів і вантажу не було. Який саме вантаж він перевозив, йому не відомо. При відкритті ящику на митниці він бачив якесь обладнання клавіатуру, і таке інше. Вантаж він відвіз через територію Польщі до Німеччини і розвантажив на митному складі.

Наведені покази свідка ОСОБА_22 узгоджуються з іншими доказами по справі, які були досліджені в судовому засіданні, зокрема вантажно-митною декларацією (ВМД) від 25.10.2002 № 10000/2/268413, згідно якої один комплекс поліграфічного обладнання та другу оригінал-макетів виробник СП «Вікторія-Холдінг» у відповідній комплектації вивезено за межі митної території України в повному обсязі 06.11.2002 (т. 4 а.с. 19);

- Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні повністю заперечив свої показання, які він давав на досудовому слідстві, пояснюючи, що вони були отримані слідчим із застосуванням до нього психологічного тиску і погроз, та повідомив, що у 2002-2003 роках він був директором ТОВ Зварко, підсудного на той час не знав, господарських відносин ТОВ Зварко з ТОВ Техноекспорт не мало. З ОСОБА_10 вони познайомились у 2004 або у 2005 році, до цього він знав лише ОСОБА_24 . Зазначив, що між ТОВ Зварко і ПП ТПК Сервіс були господарські відносини. У цього підприємства купувалася частина комплектуючих, це був його постачальник. ОСОБА_12 був посередником, оскільки ТОВ «Зварко» купувало продукцію у ТОВ ТПК Сервіс і постачало її ТОВ Вікторія-Холдинг, де директором був ОСОБА_24 . Він особисто бачив, як на ТОВ «Вікторія Холдинг», яке знаходилось по пр.-ту Повітрофлотському, 72 у м.Києві, завозились комплектуючі, які він поставляв. Ці комплектуючі знаходились у фірмових коробках, які в його присутності відкривались і перевірялись на місткість. Стверджував, що дії ТОВ «Зварко» по придбанню комплектуючих для ТОВ «Вікторія Холдинг» не були фіктивними, оскільки всі вимоги, передбачені законодавством були дотримані, всі необхідні документи підписані. Свідок ОСОБА_12 підтвердив, що 08.06.2006 він дійсно був засуджений Солом`янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 357 КК України, однак, до теперішнього часу не знає, яке відношення цей вирок має до справи Гнатюка. Зазначений вирок слідчий використовував як засіб тиску на свідка під час допиту по справі Гнатюка;

- Свідок ОСОБА_15 , будучи допитаним в судовому засіданні, підтримав свої пояснення під час досудового слідстві (т.14 а.с.129-131), за змістом яких у 2002 році він працював провідним експертом Київської торгово-промислової палати та разом з іншим експертом установи ОСОБА_14 брав участь в складанні висновку від 31.05.2002 № Ц-425. Його робота полягала в оцінці програмного забезпечення для поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів. Його ціна визначалася єдиним можливим для такого виду товару способом затратним, тобто до Київської торгово-промислової палати представниками або службовими особами ТОВ СУРП Вікторія-Холдинг (замовники висновку) надавалися первинні документи щодо придбання програмного забезпечення та його установку. За достовірність відомостей, які були в цих документах відповідає замовник (п. 5 висновку). Зважаючи на надані для дослідження документи, ним і було складено вказаний експертний висновок, який носить лише інформаційний характер. Доповнив, що зазначаючи в своїх показаннях про те, що вартість товару у висновку може не відповідати дійності, він мав на увазі лише про ймовірність похибки, оскільки такого роду товари на той час на ринку України були відсутні. Документи, які надавались замовником для складання експертного висновку були належні і ніяких сумнівів у них не викликали.

Аналогічні за змістом показання були надані свідком ОСОБА_14 на досудовому слідстві, які за згодою учасників судового розгляду на підставі ст. 306 КПК України були оголошені в судовому засіданні. (т. 14 а.с. 127-128).

- Свідок ОСОБА_25 повністю підтримала свої показання в ході досудового слідства і пояснила, що в ПАТ «Легбанк», де вона працює головним бухгалтером, декілька років тому проводилась виїмка, після якої її було запрошено до міліції. Під час її допиту в якості свідка вона, ознайомившись із наданими їй документами (випискою, чеками тощо), надала пояснення щодо руху коштів по рахунку підприємства ТОВ «Техноекспорт» директором якого був ОСОБА_10 в ПАТ «Легбанк». Зокрема, дивлячись на виписку, вона вказувала слідчому, якого числа гроші були зараховані на рахунок підприємства, а якого числа списані. Зауважила, що вона надала слідчому лише роз`яснення з приводу банківського законодавства та операцій, що здійснювались по справі, а також пояснила, що їй не відомі жодні обставини вчинення злочинів. Документів з ознаками фальсифікації та підробки, в тому числі підписаних ОСОБА_10 з тих, що їй були надані на слідстві і які проходили через ПАТ «Легбанк», вона не бачила.

Показання вказаного свідка сприймаються судом як такі, що підтверджують встановлені органом досудового слідства та викладені у пред`явленому ОСОБА_10 обвинувачені фактичні обставини перерахування грошових коштів між підприємствами ТОВ «Техноекспорт», ПП «СВ і К», АТЗТ «Капітал», СП ТОВ «Вікторія - Холдинг» та рядом інших підприємств в ПАТ «Легбанк», проте, вказані обставини стороною захисту не оспорюються, оскільки ці обставини самі по собі на ознаки складу злочинів в діях ОСОБА_10 не вказують, адже стосуються лише порядку розрахунку між підприємствами.

Всі вищенаведені показання свідків, яких сторона обвинувачення заявила для допиту на підтвердження винності ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, на думку суду, фактично надали свідчення на користь підсудного та на підтвердження законності його дій, а саме того, що фінансово-господарські взаємовідносини між підприємствами, вказаними у обвинувальному акті, мали місце, управляючі комплекси поліграфічного обладнання та друку оригінал макетів, придбані 18.10.2002 у АТЗТ «Капітал» директором ТОВ «Техноекспорт» ОСОБА_10 , дійсно існували, виготовлялись, оцінювались експертами, продавались, вивозились за митну територію України, і на підтвердження вказаних обставин між підприємствами здійснювався розрахунок в установі банку.

При цьому, до досліджених в судовому засіданні наступних доказів на підтвердження доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд відноситься критично, а саме:

- До показань свідка ОСОБА_26 , який будучи допитаним в судовому засіданні підтвердив об`єктивність і правильність складеного ним Акту Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ Техноекспорт за період з 10.10.2002 по 30.09.2004 № 44/23-20/32207959 від 14.04.2005 року, як і до самого змісту вказаного акту суд відноситься критично, з огляду на наступне.

Так, з оголошеного в судовому засіданні Акту Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ Техноекспорт за період з 10.10.2002 по 30.09.2004 № 44/23-20/32207959 від 14.04.2005 року вбачається: Перевіркою п.п. 2.1, 2.3, 2.6-3.2.7 переліку питань проведення документальної перевірки порушень не виявлено.

Документальною перевіркою встановлені наступні порушення:

1. п.п. 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування підприємств № 283/97-ВР від 22.05.1997 (із змінами та доповненнями) в результаті чого знижено податок на прибуток за ІV кв. 2002 року на суму 3 150,0 тис. грн. та за І кв. 2003 на суму 3 333,7 тис. грн.

2. п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено ПДВ відшкодування в листопаді 2002 на суму 971 грн. та знижено ПДВ до сплати в листопаді 2002 на 1 049 029 грн. та в січні 2003 на суму 2 222 500 грн.(т. 1 а.с. 31-49)

При цьому, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показав, що він є фахівцем з цінних паперів, підсудного бачив під час комплексної перевірки, коли працював в податковій інспекції. Ознайомившись з актом від 14.04.2005 № 44/23-20/32207959 свідок заявив, що за жовтень 2002 ним перевірявся лише податок на прибуток ТОВ «Техноекспорт», а перевіряти ПДВ за цей період він права не мав, оскільки цей період перевірявся іншим інспектором. Тому, дані з ПДВ у складений ним Акт були перенесені з даних Акту про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «Техноекспорт» з правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ за період з 01.10.2001 по 31.10.2002 за №26/23-707-32207959 від 31.03.2003, складеного інспектором ДПІ у Печерському районі м.Києва (т.1 а.с. 170-174). Особисто він правильність обчислення ТОВ «Техноекспорт» ПДВ за жовтень 2002 року, а також підприємств постачальників: ТОВ Вікторія-Холдинг та інших, не перевіряв. Про те, що на той період існувало рішення Господарського суду м.Києва №33/366 від 23.06.2003 (т.1 а.с. 143-148), яким визнано недійним податкове повідомлення-рішення №82307/0 від 31.03.2003, складеного на підставі Акту перевірки від 31.03.2003, висновки, якого свідок ОСОБА_26 , в свою чергу, поклав в основку свого Акту податкової перевірки за 2005, останньому відомо не було.

З висновків, викладених в акті від 31.03.2003 № 26/23-707-3207959 Про результати позапланової документальної перевірки правильності та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Техноекспорт код ЄДРПОУ 32207979 за період з 01.10.02р по 31.10.02р. вбачається, що сума заявленого Товариством відшкодування ПДВ за жовтень 2002 зменшується на 1 050 000 грн. (т. 1 а.с. 170-174)

Згідно Аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ Техноекспорт (код ЄДРПОУ 32207959) за період ІІІ-ІV кв. 2001 року І-ІІ кв. 2004 року, підписаного начальником відділу ДПІ у Печерському районі м. Києва ОСОБА_27 , Документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ Техноекспорт за період ІІІ-ІV кв. 2001 І-ІІ кв. 2004 року не проводилась. (т. 3 а.с. 192)

У вищевказаному Акті від 14.04.2005 № 44/23-20/32207959, складеного свідком ОСОБА_26 , взагалі відсутній висновок про те, що ТОВ Техноекспорт безпідставно відобразило в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2002 суму бюджетного відшкодування в розмірі 1030000,00 грн., як про цей йдеться у обвинуваченні, пред`явленому ОСОБА_10

- Суд також критично оцінює показання свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні підтримав свої показання на досудовому слідстві, за змістом яких він пояснював, що в листопаді 2000 він познайомився з жінкою на ім`я ОСОБА_28 , яка запропонувала йому за грошову винагороду створити підприємство ПП Віната і стати його директором. Засновника цього підприємства громадянку ОСОБА_29 він ніколи не бачив. Первинні фінансово-господарські документи та документи податкової звітності цього підприємства він не складав, підприємство ТОВ «СУРП Вікторія-Холдінг» йому не відомо, ніякого програмного забезпечення до вказаного підприємства він не виготовляв, грошові кошти від підприємств України не отримував і не перераховував (т. 14. а.с. 87-90).

Так, за змістом протоколу допиту вказаного свідка від 17.11.2010 під час слідства (т.14 а.с. 89) вказаний свідок визнавав, що підписував на прохання ОСОБА_28 всі документи діяльності ПП «Віната», зокрема договори, специфікації, податкові та видаткові накладні, податкові декларації та інші документи, що в сукупності з тим, що слідством не представлений доказ притягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності за фактом здійснення ним у період, який інкримінується ОСОБА_10 , фіктивного підприємництва, - вказує на те, що суд не може визнати показання вказаного свідка як доказ того, що фактично комплектування для поліграфічного обладнання підприємством ПП «Віната» не виготовлялось і не поставлялось на адресу ТОВ «СУРП Вікторія-Холдінг», а також як доказ того, що невстановленими особами були складені фіктивні «первинні фінансово-господарські документи про нібито поставку в адресу підприємства-виробника (ТОВ «СУРП Вікторія-Холдінг») комплектуючих та програмного забезпечення», яке в подальшому, за змістом обвинувачення, було придбано АТЗТ «Капітал» та продано ТОВ «Техноекспорт» в особі директора ОСОБА_10 .

За цих же обставин суд критично оцінює оголошені в судовому засіданні за згодою учасників судового розгляду на підставі ст.306 КПК України показання свідка ОСОБА_29 під час досудового слідства, яка також вказувала, що в вересні 2000 вона за грошову винагороду на пропозицію особи на ім`я ОСОБА_30 , надавши копії свого паспорту і ідентифікаційного номеру, та підписавши у нотаріуса якісь документи, стала засновником ПП Віната. Де знаходиться і чим займалося вказане підприємство їй не відомо (т. 11 а.с. 150-152).

Показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_31 , який підтримав свої пояснення в ході досудового слідства, зокрема про те, що у 2000 році між ним (директором ЖБК Дружба) і ПП Віната було підписано договір оренди нежилого приміщення, що знаходиться в м. Києві, Потехіна, 2. Договір був підписаний для подальшої реєстрації ПП Віната, однак це підприємство за вказаною адресою ніколи не знаходилося (т. 14 а.с. 107-108), - судом не приймаються до уваги, як такі, що мають відношення до предмету доказування, оскільки описані свідком події мали місце у 2000 році, тобто у період, який не відоситься до періоду діяльності ТОВ «Техноекспорт», яке було створено у 2002 році, а також до інкримінованого ОСОБА_10 періоду вчинення ним злочинних дій.

Суд також критично оцінює показання свідка ОСОБА_32 , дані ним на досудовому слідстві і підтримані в судовому засіданні, який пояснював, що при обстеженні приміщення, яке надавалось в оренду ТОВ «Вікторія-Холдінг» по пр.-ту Повітрофлотському, 72 у м.Києві, він не бачив, щоб там проводилося виробництво, зібрання або тестування поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів, дозвіл на це з боку ВАТ САТП 0904 не надавався, - з огляду на вищенаведені у вироку показання свідка ОСОБА_20 в судовому засіданні, який будучи працівником ТОВ «СУРП Вікторія Холдінг» здійснював зборку поліграфічного обладнання.

Показання оголошених на підставі ст.306 КПК України за згодою учасників процесу свідків сторони обвинувачення, дані під час досудового слідства, а саме:

- свідка ОСОБА_33 , який вказував, що про ТОВ Вікторія-Холдинг він чує вперше, ніколи там не працював, та чим займається вказане товариство не знає. Виготовленням поліграфічного обладнання оригінал макетів свідок ніколи не займався. ОСОБА_10 не знає і ніколи з ним не зустрічався. Далі свідок додав, що приблизно у 2002 році він втратив трудову книжку, але у 2004 році її підкинули в його поштову скриньку.(т. 11 а.с. 108);

- свідка ОСОБА_34 , яка зазначала, що в серпні 2002 вона мала намір зайнятися підприємництвом, про що повідомила свого знайомого на ім`я ОСОБА_35 , який запропонував допомогу. Після складання та посвідчення у нотаріуса відповідних документів, вона передала їх ОСОБА_36 для отримання кредиту в банку для стартового капіталу з метою придбання товару. Після цього вона ОСОБА_37 не бачила і не спілкувалася. Первинні фінансово-господарські документи вона не складала, не підписувала і в податкових органів за місцем реєстрації ПП ТПК-Сервіс не подавала (т. 14 а.с 186-188);

- свідка ОСОБА_38 , який пояснював, що він ніколи не працював в підприємстві ТОВ СУРП Вікторія-Холдинг, де воно знаходиться не знає. Жодна з посадових осіб цього підприємства йому невідома. У 2001, він влаштувався охоронцем до депутата ОСОБА_39 , якийсь працівник офісу взяв у нього паспорт і трудову книжку для оформлення, а через деякий час повернув. У 2001 році його викликали до прокуратури м. Києва, де він дізнався, що офіційно числиться на ТОВ Вікторія-Холдинг. (т. 11 а.с. 103-104), -

судом не приймаються до уваги як докази винності ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Так, доказів причетності ОСОБА_33 до діяльності ТОВ «Вікторія Холдинг», його посада, по якій він рахувався на вказаному підприємстві, суду стороною обвинувачення не представлені, не зазначені у обвинульному висновку, що ставить під сумнів взагалі доцільність допиту вказаної особи як свідка по даній кримінальній справі. Показання свідка ОСОБА_34 в контексті фіктивності діяльності ПП «ТПК-Сервіс» та свідка ОСОБА_38 аналогічно щодо ТОВ «СУРП Вікторія-Холдинг», також не можуть бути враховані судом як встановлені факти, оскільки органами досудового слідства не представлені відповідні судові рішення, якими факти фіктивності діяльності вказаних підприємств, були б встановлені. Зазначене, на думку суду, надавало б можливість враховувати вказані обставини як встановлені факти, які не підлягають перевірці і доказуванню. Разом з тим, свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні стверджував про існування такого підприємства як ТОВ «СУРП Вікторія-Холдінг», куди через ТОВ «Зварко» ним поставлялись комплектуючі для поліграфічного обладнання, а також про фактичне існування ТОВ «СУРП Вікторія Холдинг» свідчили в судовому засіданні ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 .

З огляду на викладене, суд вважає позицію сторони обвинувачення, викладену в обвинувальному висновку відносно ОСОБА_10 , щодо того, що невстановлені слідством особи, які діяли від імені ТОВ «СУРП Вікторія Холдинг», створили видимість виробництва управляючого комплексу поліграфічного обладнання та другу оригінал-макетів та документальне його оформлення, - як безпідставу і таку, що не підтверджена достовірними доказами.

Крім цього, органами досудового слідства не надано суду жодних доказів фіктивності угод, які фігурують у дані кримінальній справі, а саме:

- договору від 01.08.2002 № 1, укладеному між ТОВ СУРП Вікторія-Холдинг та АТЗТ Капітал;

- договору постачання від 18.10.2002 № 18/10-2, укладеному між ТОВ Техноекспорт та АТЗТ Капітал;

- договору безоплатного зберігання від 18.10.2002 № 18-10-1, укладеному між ТОВ Техноекспорт та АТЗТ Капітал до договору від 18.10.2002 № 18/10-2;

- договору комісії від 21.10.2002 № 21/10-2, укладеному між ТОВ Техноекспорт та ПП СВ і К;

- договору від 12.11.2002 № 11/1, укладеному між ТОВ Техноекспорт та ТОВ Інтеркар-В;

- контракту від 23.10.2002 № 140, укладеному між ПП СВ і К (м. Київ) та ТОВ Транслес (Росія, м. Томськ).

Аналіз зібраних по справі доказів у їх сукупності та співставленні вказує на наступне.

ТОВ Техноекспорт діяло на підставі Статуту, затвердженого зборами учасників Товариства та зареєстроване Печерською районною у м. Києві Державною адміністрацією за № 34457 від 10.10.2002. Директором цього підприємства був ОСОБА_10 (т. 1 а.с 61-65)

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи, виданого Печерською районною у м. Києві Державною адміністрацією, ТОВ Техноекспорт було надано ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32207959, та зареєстровано 10.10.2002.(т.1 а.с. 181)

ТОВ Техноекспорт отримало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.10.2002 № 37609784, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 322079526553.(т. 1 а.с. 182)

Між АТЗТ Капітал (Постачальник) та ТОВ Техноекспорт (Замовник) був укладений Договір від 18.10.2002 № 18/10-2. Предметом даного договору є те, що Постачальник зобов`язується поставити, а замовник прийняти та оплатити Управляючий комплекс поліграфічного обладнання та друку оригінал макетів у кількості і по ціні вказаній в специфікації, що є невід`ємною частиною договору, а саме: у кількості 2 одиниці на загальну суму 12 600 000,00 грн. в т. ч. ПДВ 2100000,00 грн. Згідно п. 4.1 Договору № 18/10-2 Замовник здійснює оплату на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 днів після підписання специфікацій. Договір № 18/10-2 підписаний від імені відповідальних осіб та скріплений відтисками печаток сторін. (т. 4 а.с. 12-14)

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов`язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені якої складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

До первинних документів, які є підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліках операцій, відносяться: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, в яких зазначається перелік товарів (послуг), їх вартість та підписи від імені Продавця товарів (робіт, послуг) та Покупця даних товарів (робіт, послуг), акт прийому-передачі.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових реєстрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Для відображення в обліку надходження або відпуску матеріальних цінностей застосовується накладна, якою оформляється господарська операція з передачі фактичної кількості товарно-матеріальних цінностей, що фактично передаються, його ціна та загальна вартість. Зазначені дані обов`язково засвідчуються підписами відповідальних осіб відвантажувала та одержувача.

Виконання договірних зобов`язань за вищезазначеним договором підтверджується наданою постачальником товару (АТЗТ Капітал) на адресу замовника (ТОВ Техноекспорт) видатковою накладною № РН-0000022 від 18.10.2002.

Згідно даної видаткової накладної, на адресу отримувача товару передано управляючий комплекс поліграфічного обладнання і печаті оригінал-макетів у кількості 1 одиниця на загальну суму 6 300 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1050 000,00 грн. Видаткова накладна містить всі необхідні реквізити, а також підписи та відтиски печаток Сторін.(т. 1 а.с. 15)

Передача обладнання Постачальником (АТЗТ Капітал) та приймання його Замовником (ТОВ Техноекспорт) підтверджується актом приймання-передачі від 18.10.2002 до Договору від 18.10.2002 № 18/10-2.(т.4 а.с. 12).

Основним нормативним документом, який регламентував порядок обчислення ПДВ у період, в який здійснювалися вказані господарські операції був Закон України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (з подальшими змінами та доповненнями).

Згідно п.п. 7.4.4., п. 7.4 ст. 7 цього Закону у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги) вартість яких на відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв`язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерелі до складу податкового кредиту не включаються.

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається будь-яка з подій, що настала раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату (товарів, послуг) …;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закон України Про податок на додану вартість, платник податку зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об`єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

і) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно вимог п. 18 Наказу ДПА України Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку її заповнення від 30.05.1997 № 165 (із змінами та доповненнями), передбачено:

Всі примірники податкової накладної підписуються особою уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, умовами включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість є належність документального підтвердження витрат підприємства до його господарської діяльності та наявність податкових накладних.

АТЗТ Капітал, як продавець товару, надав ТОВ Техноекспорт податкову накладну від 18.10.2002 № 22 на загальну суму придбаного товару з ПДВ 6 300 000,00 грн. (ПДВ 1050 000,00 грн.).(т. 4 а.с. 16)

При досліджені в судовому засіданні податкової накладної від 18.10.2002 № 22 з`ясувалося, що вона оформлена у відповідності до вимог Закону України № 168/97-ВР та Порядку заповнення податкової накладної № 165, а саме: має усі реквізити визначені Законом і вказаним підзаконним актом України.

Таким чином, після отримання ТОВ Техноекспорт податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів (робіт, послуг), у ТОВ Техноекспорт, як у платника ПДВ, в жовтні 2002 фактично виникло право на податковий кредит в сумі 1050 000,00 грн.

Згідно книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ Техноекспорт за жовтень 2002, загальна вартість придбаних товарів (робіт, послуг) без ПДВ товариства складає 5 250 000,00 грн., сума ПДВ (податковий кредит 1050 000,00 грн.)(т. 6 а.с. 109).

В рахунок оплати за поставлений товар, згідно платіжного доручення від 19.11.2002 № 1, ТОВ Техноекспорт перераховано грошові кошти на рахунок АТЗТ Капітал на загальну суму 6 180 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 030 000,00 грн., з призначенням платежу: плата за обладнання згідно накладної РН-22 від 18.10.2002..(т. 4 а.с. 43)

Як вбачається з матеріалів справи, перший комплект управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів, придбаний 18.10.2002 у АТЗТ Капітал, директором ТОВ Техноекспорт був переданий ПП СВ і К для його реалізації на експорт на підставі договору комісії від 21.10.2002 № 21/10-2 та акту прийому-передачі від 25.10.2002. Після документального оформлення договору щодо експорту комплексу за межі митної території України та відповідного пакету документів, невстановлені досудовим слідством особи надали їх до Київської регіональної митниці, що дало можливість оформити ВМД № 10000/2/268413 від 25.10.2002 відповідно до якої ТОВ Техноекспорт через комісіонера ПП СВ і К 06.11.2002 вивезено за межі митної території України один комплект управляючого комплексу, придбаний ТОВ Техноекспорт у АТЗТ Капітал 18.10.2002, загальною фактурною вартістю 5269 000,00 грн., для російського підприємства ТОВ Транслес.

В справі також міститься договір комісії від 21.10.2002 № 21/10-2 відповідно до умов якого ТОВ Техноекспорт (Комітент) доручає ПП СВ і К (Комісіонер) від свого імені укласти зовнішньоекономічний контракт, прийняти та відвантажити обладнання у відповідності до специфікації вартістю 10538000,00 грн. Згідно п. 2.1 цього договору товар є власністю Комітента (ТОВ Техноекспорт).(т. 4 а.с. 24)

На підставі акту прийому передачі товару від 25.10.2002 до Договору комісії № 22/20-2 від 21.10.2002, ТОВ Техноекспорт передало Комісіонеру один комплект обладнання. (т. 4 а.с. 30)

На виконання договору комісії, ПП СВ і К (Продавець) було укладено контракт від 23.10.2002 № 140 з підприємством-нерезидентом ТОВ Транслес (Росія, Томськ) Покупець. (т. 4 а.с. 20)

Відповідно до ст. 46 Митного кодексу України розроблено Положення про вантажну митну декларацію яке було затверджено Постановою КМ України від 09.06.1997 № 574 (з подальшими змінами та доповненнями).

Пункт 1 Положення про вантажну митну Декларацію (далі Положення № 574) визначає форму вантажної митної декларації та встановлює порядок її подання, оформлення, використання.

Відповідно до п. 2 Положення № 574 вантажна митна декларація (далі ВМД) це заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або пр. зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики нарахування митних платежів.

ВМД застосовується під час декларування суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності (юридичними або фізичними особами) товарів або предметів, що переміщуються через митний кордон України в порядку встановленому Митним Кодексом України, цим Положенням та іншими актами законодавства України (пункт 3).

В матеріалах справи є уніфікований адміністративний документ № 10000/2/268413 від 25.10.2002, що оформлений декларантом ПП Світязь і К, м. Київ на бланку МД-2.

Згідно графи 2 ВМД, ТОВ Техноекспорт задеклароване як Відправник/Експортер. У графі 8 декларації Одержувач/Імпортер зазначено ТОВ Транслес (Росія, м. Томськ).

У графі 9 особа відповідальна за фінансове врегулювання значиться ПП СВ і К. Декларація експортна (графа 1 Тип декларації) Країна призначення Німеччина (графа 17 ВМД). Фактурна вартість товару, що підлягає експортуванню, складає суму 5 269 000,00 грн. У графі 44 декларації наведені документи, що були використані при митному оформлені, до яких відносяться в тому числі договір комісії № 21/10-2 та специфікація.

Оскільки ВМД № 10000/2/268413 від 25.10.2002 оформлена на відповідному бланку форми МД-2 і містить відбитки штампу Київської регіональної митниці Під митним контролем, засвідчена підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу та враховуючи те, що на зворотній стороні декларації відбитком печатки підтверджено, що: Зазначені в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 06.11.2002, а тому дана декларація вважається повністю оформленою. (т. 4 а.с. 19)

В судовому засіданні був досліджений меморіальний ордер по рахунку № НОМЕР_14 , відкритому ТОВ Техноекспорт у АКБ Легбанк (МФО 300056) за період з 17.10.2002 по 01.01.2004 та завірена банком виписка від 24.01.2003 з р/р Товариства № 260022166.

Згідно цих документів ТОВ Техноекспорт 24.01.2003 отримало за обладнання від ПП СВ і К на рахунок кошти у розмірі 5 269 000,00 грн., з призначенням платежу: плата за обладнання згідно договору № 21/10-2 від 21.10.2002 без ПДВ. (т. 4 а.с. 23, т. 9 а.с. 223)

Загальний обсяг продажу за жовтень 2002 ТОВ Техноекспорт визначено у розмірі 5269 000,00 грн. (операції, що оподатковуються за ставкою 0%), що і зазначено у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) за реєстраційним номером 1273/15-60/1.(т. 1 а.с. 111-112)

Наказом ДПА України від 30.05.2007 № 166 затверджено форми податкової декларації, Порядок її заповнення та подання, в якому прямо зазначено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку, та реєстру отриманих та виданих податкових накладних, достовірність яких підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість крім фізичних осіб) підписами відповідальних посадових осіб (директора, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі електронним підписом підзвітних осіб, зареєстрованим у порядку визначеному законодавством.

Таким чином, дані що самостійно були визначені ТОВ Техноекспорт і наведені в податковій декларації за жовтень 2002, повинні ґрунтуватися і фактично ґрунтуються на даних, отриманих від постачальників податкових накладних та даних книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг).

За результатами експортної операції, 20.11.2002 ТОВ Техноекспорт складено та подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацію з ПДВ № 457949 за жовтень 2002 та відповідний розрахунок експортного відшкодування 1050 000,00 грн. (з них 1 030 000,00 грн. сума експортного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику через 30 календарних днів з дати подання цього розрахунку (частина суми податкового кредиту звітного місяця, оплачена коштами постачальникам) та 20000,00 грн. сума ПДВ, що відшкодовується шляхом зменшення податкових зобов`язань платника протягом трьох наступних звітних періодів).(т. 1 а.с. 234-236)

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків по сплаті податку, визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість

Відповідно підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань, що виникли у зв`язку з будь-яким продажом товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Чиста сума податкових зобов`язань з ПДВ обчислюється як різниця між податковим зобов`язанням і податковим кредитом.

Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) викладені у ст. 8 Закон України Про податок на додану вартість.

Згідно п. 8.1 ст. 8 цього Закону, платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або іншим актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

Як визначено у п. 8.2 ст. 8 Закону України Про податок на додану вартість, для визначення суми експортного відшкодування згідно з п. 8.4 ст. 8 цього Закону до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку постачальником таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт, послуг) суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у зв`язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у податковому векселі, виданому протягом такого місяці згідно п. 11.5 ст. 11 цього Закону, але не погашеному до дня подання такого розрахунку.

Експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.

У разі коли платник податку не надає розрахунок експортного відшкодування у встановлені строки, експортне відшкодування не надається, а суми такого відшкодування враховуються у розрахунку зобов`язань такого платника податку з податку майбутніх податкових періодів. Розрахунок експертного бюджетного відшкодування подається разом з декларацією за відповідний період (п. 8.6 ст. 8 Закону України Про податок на додану вартість).

Таким чином, згідно даних податкової накладної, ВМД, платіжного доручення, ТОВ Техноекспорт обґрунтовано включило до декларації та розрахунку експортного відшкодування ПДВ за жовтень 2002 податок у сумі 1050 000,00 грн. і це відповідає вимогам чинного законодавства України.

З інших досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається наступне.

Згідно акту від 31.03.2003 № 26/23-707-32207959 Про результати позапланової документальної перевірки правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ Техноекспорт код ЄДРПОУ 32207959 за період з 01.10.2002 по 31.10.2002 … сума заявленого Товариством до відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2002 року зменшується на 1050 000 грн..(т. 1 а.с. 170-174)

Розпорядженням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.03.2003 № 95/23-727, відповідно до якого службовими особами ТОВ Техноекспорт не підтверджено суму заявленого бюджетного відшкодування за жовтень 2002 року в розмірі 1050 000 грн. (т. 1 а.с.137)

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.06.2003 по справі № 33/366 були визнані недійсними:

- Розпорядження ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.03.2003 № 95/23-727;

- Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.03.2003 № 82307/0;

- Друга податкова вимога ДПІ у Печерському районі від 13.05.2003 № 2/3926. (т. 1 а.с. 143-148)

З рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.06.2005 № 16706/10/25-011 Про результати розгляду первинної скарги вбачається, що службовим особам скаржника роз`яснено підстави не підтвердження сум бюджетного відшкодування, заявлених ТОВ Техноекспорт у жовтні 2002. (т. 3 а.с. 186-189)

З рішення Господарського суду м. Києва від 15.08.2005 по справі № 11/341-46/466 вбачається, що суд визнав недійсним договір від 01.08.2002 № 1, укладений між АТЗТ Капітал та СУРП Вікторія-Холдинг.(т. 4 а.с. 64-71)

З постанови Господарського суду м. Києва від 27.03.2006 по справі № 33/583-А, вбачається що судом визнано недійсним договір від 18.10.2002 № 18/10-2, укладений між ТОВ Техноекспорт та АТЗТ Капітал (т. 4 а.с. 112-117)

З вироку Солом`янського суду м. Києва від 08.06.2006 (справа № 1-407), вбачається що громадянина ОСОБА_12 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 357 ч.2 КК України (Привласнення офіційних документів та печатки підприємства, що спричинило порушення роботи підприємства.)(т. 1 а.с.132-133)

З постанови Київського Апеляційного Господарського суду від 31.10.2006 у справі № 33/336, вбачається, що рішенням Господарського суду м. Києва від 23.06.2003 року по справі № 33/366 скасоване і постановлене нове рішення, яким у позові ТОВ Техноекспорт до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним розпорядження № 95/23-727 від 31.03.2003 по акту перевірки № 26/23-707-32207959 від 31.03.2003 відмовлено. (т. 1 а.с.152-156)

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 26.05.2008 № 4795 підписи в договорі №18/10-2 від 18.10.2002, специфікації №1 до договору №18/10-2 від 18.10.2002, акті прийому-передачі до договору № 18/10-2 від 18.10.2002, податковій декларації з ПДВ за жовтень 2002 та розрахунку експортного відшкодування з ПДВ за жовтень 2002 виконано ОСОБА_10 (т. 1 а.с.102-106)

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 22.07.2008 № 7845 підписи в договорі комісії № 21/10-2 від 21.10.2002, договорі зберігання № 18-10-01 від 18.10.2002, в графі УТВЕРЖДАЮ директор ТОВ Техноекспорт у верхній частині в звіті комісіонера до договору комісії № 21/10-2 від 21.10.2002, в графі От Комітента Директор ОСОБА_10 в акті прийому-передачі товару від 25.10.2002 до договору комісії № 21/10-2 від 21.10.2002, в графі Директор в доповненні до договору зберігання № 18-10-01 між АТЗТ Капітал та ТОВ Техноекспорт від 18.10.2002 виконано ОСОБА_10 (т. 1 а.с.109-112)

Згідно аналітичної довідки від 18.08.2008 № 344/35-40 Про результати аналізу операцій з руху та використання коштів ТОВ Техноекспорт, АТЗТ Капітал, ПП СВ і К, ПП ТПК-сервіс, СП ТОВ Вікторія-Холдинг, ТОВ Зварко фінансові операції між вказаними підприємствами проводилися в один день 24.01.2003 з 14:50 по 15:30, тобто протягом 40 хвилин.(т. 9 а.с. 133-147)

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 525 від 26.01.2009 податкову декларацію та розрахунок експортного відшкодування з ПДВ ТОВ Техноекспорт за жовтень 2002 складено не ОСОБА_10 і не ОСОБА_18 , а іншою особою.(т. 1 а.с.116-121).

Згідно висновку судово-економічної експертизи від 26.11.2008 № 8964 Включення ТОВ Техноекспорт до суми експортного відшкодування за листопад 2002 року податку на додану вартість в сумі 1050000,00 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства. (т. 1 а.с.127-130)

Між тим, на стадії судового розгляду справи попереднім складом суду за клопотанням сторони захисту було призначено та експертом Київського НДІСЕ ОСОБА_40 проведено додаткову судово-економічну експертизу № 6974/13-45 від 06.08.2013, у відповідності до якого включення посадовими особами ТОВ «Техноекспорт» до розрахунку експортного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2002 року в сумі 1050000, 00 грн відповідає вимогам закону. (т.18 а.с. 192-198)

За таких обставин, враховуючи наявність в матеріалах кримінальної справи двох експертних висновків з одного і того ж питання, які мають протилежні результати, судом за клопотанням прокурора, на виконання вимог, викладених в ухвалі Апеляційного суду м.Києва від 17.12.2013, якою виправдувальний вирок відносно ОСОБА_10 було скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд (т.19 а.с. 96-113) було призначено повторну судово-економічну експертизу по даній кримінальній справі, виконання якої було доручено експертам Харківського НДІСЕ ім.засл.проф.М.С. Бокаріуса. При чому, експертам для аналізу і дослідження були направлені всі 20 томів матеріалів кримінальної справи для повноти і об`єктивності надання відповіді на поставлені судом питання.

Згідно висновку повторної комісійної судової економічної експертизи №9141/10144 від 03.11.2014 комісією експертів зроблені наступні висновку: В обсязі наданих на дослідження документів в межах компетенції судових експертів-економістів, включення до розрахунку бюджетного відшкодування за жовтень 2002 ТОВ «Техноекспорт» суми податку 1050000,00 грн. (у т.ч. сума бюджетного відшкодування 1030000,00 грн. сума ПДВ, що відшкодовується з бюджету протягом місяця після подання декларації та шляхом зменшення податкових зобов`язань платника протягом трьох наступних звітних періодів 20000,00 грн.) відповідає вимогам ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, №168/97-ВР та документально підтверджується, а також відповідає вимогам п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7, ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997, №168/97-ВР та Порядку «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997, №166. (т.20 а.с. 93-109).

З огляду на викладене, суд вважає, що органом досудового слідства безпідставно був зроблений висновок про те, що ОСОБА_10 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами в порушення ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» вчинив ряд дій для документального оформлення нібито оплати за придбаний 18.10.2002 ТОВ «Техноекспорт» у АТЗТ «Капітал» «комплекс», за результатами чого безпідставно отримав право на відшкодування ПДВ, зловживаючи при цьому службовим становищем, а також в порушення ст.7 вказаного Закону з метою заволодіння коштами держбюджету в особливо великих розмірах вчинив службове підроблення, підписавши податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2002 ТОВ «Техноекспорт» та розрахунок експертного відшкодування (додаток №1 до цієї декларації), де безпідставно в складі податкового кредиту була зазначена сума ПДВ в розмірі 1030000,00 грн, що підлягає бюджетному відшкодуванню, які в подальшому подав до ДПІ у Печерському районі м.Києва.

Той факт, що податкові органи з різних причин відмовляли підприємству ТОВ Техноекспорт у відшкодуванні ПДВ, проводили позапланову перевірку та винесли відповідне податкове повідомлення-рішення, свідчить про виникнення між державою (в особі ДПІ у Печерському районі м. Києва) з одного боку та платником податків (ТОВ Техноекспорт) з другого боку, відповідних правовідносин, які повинні вирішуватись у встановлений законом спосіб, а не автоматично тягнути за собою кримінальну відповідальність.

Сам по собі факт подачі директором ТОВ Техноекспорт ОСОБА_10 , до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкової декларації з розрахунком експортного відшкодування ПДВ за жовтень 2002 та відмова податкової інспекції у такому відшкодуванні, на чому фактично ґрунтувалось обвинувачення, не є достатньою підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_10 прямого умислу на замах заволодіти чужим майном та на службове підроблення, за попередньою змовою групою осіб, а відтак і складу вказаного злочину.

Так, органам досудового слідства не надано суду доказів порушення ОСОБА_10 при укладанні (виконанні) правочинів конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Україна, АРК, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок виконання та укладення господарських договорів між ТОВ Техноекспорт і АТЗТ Капітал, між ТОВ Техноекспорт і ПП СВ і К, як і не доведено вини підсудного за наявності умислу при укладені цих угод.

Крім того, в матеріалах справи містяться податкові, видаткові накладні, які підтверджують те, що укладені договори між ТОВ Техноекспорт та його контрагентами не суперечать вимогам цивільного законодавства, а ДПІ Печерського району м. Києва та органами досудового слідства, не надано доказів, які б підтверджували, що дані договори не відповідають дійсним намірам учасникам договірних відносин, щодо набуття цивільних прав і обов`язків не свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів державного бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування, тощо.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно ст. 327 КПК України (в редакції 1960, з подальшими змінами та доповненнями) обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється виключно при умові, коли в ході судового розгляду справи винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Оцінюючи встановлене суд приходить до висновку, що докази, якими органи досудового слідства обґрунтовують причетність ОСОБА_10 до вчинення ікнримінованих йому злочинів, отримані в ході досудового слідства, є сумнівними.

Інших достатніх та об`єктивних доказів щодо винності підсудного ОСОБА_10 ані органами досудового слідства, ані судом не здобуто.

За такими обставинами, суд не може погодитися з твердженням державного обвинувача, що діяння підсудного кваліфіковані правильно, оскільки під час досудового і судового слідства не були встановлені об`єктивні і суб`єктивні ознаки складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, в діях ОСОБА_10 , у зв`язку з чим він підлягає виправданню за зазначеними статтями за відсутністю в його діях складу вказаних злочинів на підставі ч. 4 ст. 327 КПК України.

Арешт, накладений постановою ст.слідчого СВ ПМ ДПА у м.Києві ОСОБА_41 від 26.02.2009 на майно ОСОБА_10 , а саме:

- автомобіль Фольксаген Венто, 1993 р.випуску, д.н.з. НОМЕР_21 , № кузова НОМЕР_22 ;

- 1/4 квартири АДРЕСА_3 , -

суд вважає необхідним скасувати.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

Судові витрати, пов`язані з проведенням експертиз: судово-почеркознавчої №4795 від 26.05.2008; судово-почеркознавчої №7845 від 22.07.2008; судово-почеркознавчої №525 від 26.01.2009; судово-економічної №8964 від 26.11.2008; додаткової судово-економічної №6974/13-45 від 06.08.2013; повторної комісійної судової економічної №9141/10144 від 03.11.2014 (т. 1 а.с.103-106, 117-121, 110-112, 127-130, т. 18 а.с.192-198, т.20 а.с. 93-109), - віднести на рахунок держави.

Міру запобіжного заходу щодо підсудного ОСОБА_10 підписку про невиїзд з постійного місця проживання скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, ч. 4 ст. 327, 333-335 КПК України 1960 року, п.п. 10,11,12 розділу Перехідні положення КПК України 2012 року, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_10 в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, визнати невинним і по суду виправдати за відсутністю в його діях складу вказаних злочинів.

Арешт, накладений постановою ст.слідчого СВ ПМ ДПА у м.Києві ОСОБА_41 від 26.02.2009 на майно ОСОБА_10 , а саме:

- автомобіль Фольксаген Венто, 1993 р.випуску, д.н.з. НОМЕР_21 , № кузова НОМЕР_22 ;

- 1/4 квартири АДРЕСА_3 , - скасувати.

Речові докази по справі: документи, вилучені 08.12.2005 у службових осіб ТОВ Техноекспорт (т. 4 а.с. 12-47); документи, вилучені 23.08.2005 та 22.01.2009 в ДПІ у Печерському районі м. Києва (т. 3 а.с.133-138); документи, вилучені 25.08.2005 в РДА Печерського району м. Києва (т.3 а.с. 227-228); документи, вилучені 23.05.2008 в АКБ Легбанк (т. 10 а.с. 83-86), які містяться у матеріалах справи, залишити при матеріалах кримінальної справи.

Судові витрати, пов`язані з проведенням:

- судово-почеркознавчої експертизи №4795 від 26.05.2008 в сумі 1034 грн. 00 коп.;

- судово-почеркознавчої експертизи №7845 від 22.07.2008 в сумі 564 грн. 00 коп.;

- судово-почеркознавчої експертизи №525 від 26.01.2009 в сумі 1880 грн. 00 коп.;

- судово-економічної експертизи №8964 від 26.11.2008 в сумі 3760 грн. 00 коп.;

- додаткової судово-економічної експертизи №6974/13-45 від 06.08.2013 в сумі 5508 грн. 00 коп.;

- повторної комісійної судової економічної експертизи №9141/10144 від 03.11.2014 в сумі 14800 грн. 00 коп., -

а всього на загальну суму 27546 грн. 00 коп. віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд міста Києва, протягом п`ятнадцяти діб з моменту його оголошення.

Суддя ОСОБА_1


Суд	Печерський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	23.01.2015
Оприлюднено	16.03.2023
Номер документу	42411241
Судочинство	Кримінальне