Ухвала

від 21.01.2015 по справі 175/2683/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/182/15 Справа № 175/2683/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ

Апеляційного суду Дніпропетровської області

у складі головуючого- судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі- ОСОБА_5

за участю обвинуваченого- ОСОБА_6

захисника- адвоката ОСОБА_7

прокурора- ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську за матеріалами кримінального провадження № 32012040040000038апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2014 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Колпни Орловської області Російської Федерації, мешканця м.Дніпропетровська,-

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляції /а.с.53-59 т.10/ обвинувачений ОСОБА_6 , стосовно якого винесено обвинувальний вирок та призначено покарання за ч.2 ст.212 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції строком на 3 (три) роки; за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, з позбавленням права виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції строком на 3 (три) роки; на підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції строком на 3 (три) роки, вирішена доля речових доказів, стягнуто з ОСОБА_6 на користь Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області несплачений податок на додану вартість в сумі 1415623 гривні 63 копійки (один мільйон чотириста п`ятнадцять тисяч шістсот двадцять три гривні шістдесят три копійки), просить вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2014 року скасувати та закрити відносно нього кримінальне провадження відповідно до п.2) ч.1 ст.284 КПК України- у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч.2 ст.212 КК України та ч.1 ст.366 КК України. Свою скаргу обвинувачений обґрунтовує тим, що під час судового розгляду стороною захисту було двічі заявлено клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи, але судом першої інстанції вищевказане клопотання було відхилено з мотивів необґрунтованості, однак на думку апелянта дане клопотання має істотне значення для ухвалення законного та справедливого рішення. Також обвинувачений вказує, що при винесенні ухвали апеляційним судом Дніпропетровської області від 02 липня 2014 року, вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року було скасовано з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, де було вказано, що при проведенні судово-економічної експертизи експерт зазначив, що перевірити повноту відображення фінансово-господарських операції за даними бухгалтерського обліку не надається за можливе, в зв`язку з відсутністю документів бухгалтерського обліку ТОВ «Дніпроторгкомцентр». Однак на зазначені вимоги суд першої інстанції уваги не звернув. Вказує, що при попередньому розгляді справи, сторона захисту наполягала на проведенні вищевказаної експертизи, надавши для її проведення всі матеріали кримінального провадження з наявними ній документами бухгалтерського обліку ТОВ «Дніпроторгкомцентр», що були добровільно надані на вимогу слідчого та долучені до провадження. На думку апелянта, проведення даної експертизи могло б визначити реальний розмір податків і зборів, несплачених до бюджету у період 2009-2010 років. Також обвинувачений наголошує, що наявний в кримінальному провадженні висновок судово-бухгалтерської експертизи не може братись до уваги судом в якості доказу, оскільки перед експертом було поставлено питання із перевищенням повноважень, наданих слідчому законом. Також апелянт виділяє, що слідчим було, як встановлений факт, визначена відсутність факту здійснення правочинів ТОВ «Дніпроторгкомцентр» із ТОВ «Оптторгзапчастини», ТОВ «Агро-Інвест», ТОВ ТД «Альянс 3», ТОВ «Техпром М», натомість такі повноваження (визнання правочинів недійсними) віднесено до виключної компетенції суду. Таким чином на думку апелянта, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Крім того, обвинувачений у своїй скарзі акцентує, що на стор.4 вироку суду першої інстанції при посиланні на показання експерта НДІСЕ ОСОБА_9 та висновок самої експертизи було зазначено, що вона підтвердила завищення податкового кредиту з ТОВ «Агро-Інвест» на суму 1415623 гривень 63 копійки. Натомість згідно висновків експертизи встановлено завищення ТОВ «Дніпроторгкомцентр» податкового кредиту за період з січня 2009 року по грудень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Оптторгзапчастини», ТОВ «Агро-Інвест», ТОВ ТД «Альянс 3», ТОВ «Техпром М», а не тільки з ТОВ «Агро-Інвест». А отже, на думку апелянта суд у своєму вироку виклав завідомо неправдиві відомості, зокрема при посиланні на свідчення експерта ОСОБА_9 та висновки експертизи № 1087/1088-13 від 28 травня 2013 року. Також, зазначає, що судом було відхилено без належних на те обґрунтувань клопотання за запитом з відповідних органів державної фіскальної служби України інформації за звітній документації ТОВ «Агро-Інвест», ТОВ ТД «Альянс 3» ТОВ «Техпром М», ТОВ «Оптторгзапчастини». Зазначена інформація була необхідна для підтвердження законності формування податкового кредиту з ПДВ згаданими підприємствами, а також перевірки достовірності показань свідків по справі. По друге апелянт вважає, що відповідно до положень ст.411 КПК України дане судове рішення не відповідає фактичним обставинам по справі виходячи з того, що відповідно до стор.3 вироку суду було зазначено, що незважаючи на невизнання вини обвинуваченого суд вказав що вина підтверджується доказами, при цьому не зазначив, що жодним із вказаних доказів зокрема показаннями свідків, експерта, копіями первинних бухгалтерських документів, податковими деклараціями, вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська не було засвідчено обізнаність обвинуваченого про фіктивний характер діяльності підприємств ТОВ «Оптторгзапчастини», ТОВ ТД «Альянс 3», «Техпром М». Крім того, просить суд звернути увагу на той момент, що при допиті свідка ОСОБА_10 судом у своєму рішенні було відображено відповідний висновок, але правової оцінки його свідченням не було надано. Також на думку апелянта судом не було досліджено питання подальшої реалізації товарів, які придбавалися з ТОВ «Агро-Інвест», ТОВ ТД «Альянс 3», «Техпром М», а потім були реалізовані покупцям. Також апелянт зазначає, що судом не було взято до уваги той факт, що придбані у ТОВ «Оптторгзапчастини», ТОВ «Агро-Інвест», ТОВ ТД «Альянс 3», «Техпром М» товари, були в подальшому реалізовані кінцевим споживачем, а всі необхідні документи є в матеріалах кримінального провадження. Також звертає увагу, що на час вчинення господарських операцій із зазначеними платниками податків, їх установчі документи не були визнані недійсними, вони були зареєстровані в якості платників податків в органах державної податкової служби та у встановленому законом порядку подавали податкову звітність і в свою чергу податковий орган міліції не виявляв в цей час незаконності їх діяльності. Також акцентує, що суд першої інстанції в порушення вимог КПК України не послався у вироку суду на АКТ перевірки № 556/231/20201835 від 10 вересня 2010 року за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року та не зазначив з яких мотивів цей доказ не був взятим до уваги. Просить суд взяти до уваги, що в порушення ст.365 КПК України судом першої інстанції було порушено його право на останнє слово, а також зауважує, що вирок суду був проголошений у його відсутність, оскільки останній не був повідомлений належним чином про дату та час проголошення судового рішення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник- адвокат ОСОБА_7 підтримали апеляцію у повному обсязі, прохали її задовольнити.

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції прохав апеляцію обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції- без змін, як законний та обґрунтований.

Стосовно ОСОБА_6 був ухвалений обвинувальний вирок за те, що він, будучи, згідно наказу від 01 жовтня 1994 року №11-94, котрим товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроторгкомцентр» (код ЄДРПОУ 1835) (далі ТОВ «Дніпроторгкомцентр»), зареєстроване 02 серпня 1993 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Красногвардійського району м.Дніпропетровська, свідоцтво про державну реєстрацію від 02.08.1993 року № 404-р (10.12.2008 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради перереєстроване під 2241070006004463 в зв`язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи) за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, село Дороге, провулок Тютіна, 15-а, службовою особою суб`єкта підприємницької діяльності, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, та є відповідальним за організацію й ведення бухгалтерського обліку та звітності, а також за нарахування й сплату актів, зборів і інших обов`язкових платежів, при здійсненні фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства й подачі звітності, діючи умисно, у період з 01 лютого 2009 року по 11 листопада 2010 року, в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами й доповненнями) від 03 квітня 1997 року, шляхом заниження об`єкту оподатковування, вніс завідомо неправдиві відомості складу податкового кредиту податкових декларацій по податку на додану вартість за період з лютого 2009 року, по грудень 2009 року та січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, вересня 2010 року і додатків до них №5-розшифровок податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, які являються офіційними документами, і вчиняючи службове підроблення з метою звільнення від обов`язків по сплаті податків, видав їх у Дніпропетровському МДПІ Дніпропетровської області, розташовану по вул.Тепличній, 13, в смт.Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, у результаті чого умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 1415623 гривень 63 копійки, що призвело до фактичного ненадходження в бюджет держави коштів на зазначену суму, яка більш ніж в 4642 рази перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у великих розмірах, і вчинив службове підроблення.

При організації й здійсненні фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дніпроторгкомцентр» ОСОБА_6 , як директор, зобов`язаний був керуватися:

ст.ст.9,11 Закону України «Про систему оподатковування» № 1251-XII від 25.06.1991 року зі змінами й доповненнями;

2) ч.2,3 ст.8, ч.5,8 ст.9 розділу 3, ч.1 ст.11 розділу 4 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 року;

підпунктами 2.12, 2.14, 2.16, 2.17 пункту 2 «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.1995 року, зареєстроване в Мін`юсті України 05.06.1995 року за №168/704;

ст.67 Конституції України, відповідно до якої: «Кожний зобов`язаний платити податки й збори в порядку й розмірах, встановлених законом».

Отже, ОСОБА_6 достовірно було відомо, що він, відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства України й статуту підприємства повинен та зобов`язаний знати про достовірність даних, вказаних у документах фінансово-господарської діяльності, достовірно та вчасно визначати суми податків, а також у повному обсязі й у встановлений законом термін сплачувати їх у бюджет держави.

Однак, ОСОБА_6 , будучи достовірно обізнаним про істинні результати фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дніпроторгкомцентр» в період з 01.02.2009 року по 30.09.2010 року, в період з 01.02.2009 року по 11.10.2010 року за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, село Дороге, провулок Тютіна, буд.15-а, з метою звільнення від обов`язків по сплаті податків, діючи умисно, в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами й доповненнями), шляхом заниження об`єкту оподатковування вніс завідомо неправдиві відомості, а саме: відобразив операції по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «Оптторгзапчастина» (код ЄДРПОУ35607330), ТОВ «Агро- Інвест» (код ЄДРПОУ 36160422), ТОВ «ТД Альянс 3» (код ЄДРПОУ 36365974), ТОВ «Техпром М» (код ЄДРПОУ 36365995), з якими фактично ніяких операцій не проводив, до складу податкового кредиту податкових декларацій по податку на додану вартість за період з лютого 2009 року по грудень 2009 року та січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, вересня 2010 року й додатків до них № 5- розшифровок податкових зобов`язань і податкового кредиту, в розрізі контрагентів, які являються офіційними документами, і вчиняючи службове підроблення з метою звільнення від обов`язків по сплаті податків, надав їх у Дніпропетровську МДШ Дніпропетровської області, розташовану по вул.Теплічній, 13, в смт.Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, в результаті чого умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 1415623 гривень 63 копійки, що призвело до фактичного ненадходження в бюджет держави коштів на зазначену суму, яка більш ніж в 4642 рази перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у великих розмірах і вчинив службове підроблення.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження колегія суддів приходить до висновку, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, в тому числі ухваленим з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.2) ч.3 ст.374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини та мотиву скоєння кримінального правопорушення, а також докази на підтвердження встановлених судом обставин та мотив неврахування окремих доказів. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України, а висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути викладені в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви в їх достовірності.

Так, всупереч вимогам наведених вище статей кримінального процесуального закону суд, при викладенні у мотивувальній частині вироку обвинувачення ОСОБА_6 /а.с.43-48 т.10/, визнаного доведеним, виклавши формулювання про вчинення засудженим ухилення від сплати податків у великих розмірах та в підробці, складанні й використанні підроблених офіційних документів, при цьому не зазначив в чому саме знайшла своє відображення суб`єктивна сторона ухилення від сплати податків в діях ОСОБА_6 , не навів належних мотивів, з яких доводи ОСОБА_6 про відсутність у останнього умислу на скоєння саме вказаного кримінального правопорушення було відкинуто, не обґрунтував у вироку, чому надав перевагу одним доказам у справі і відкинув інші, обмежившись лише загальними фразами.

Не проаналізував та не дав належної оцінки у своєму вироку суд першої інстанції і акту перевірки № 556 /231/20201835 від 10 вересня 2010 року по періоду підприємницької діяльності ТОВ «Дніпроторгкомцентр» з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, згідно якого податковими органами була зазначена правомірність характеру діяльності товариства.

Також, як витікає з положень ч.3 ст.415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Однак в порушення положень вказаної вище статті кримінального процесуального закону, не дивлячись на висновки та мотиви, викладені в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2014 року /а.с.172-181 т.9/, безпідставно відхиливши клопотання обвинуваченого та його захисника про встановлення та витребування первинних документів підприємств, з якими здійснювало свою підприємницьку діяльність ТОВ «Дніпроторгкомцентр» по реалізації придбаних в ТОВ «Агро-Інвест», ТОВ ТД «Альянс 3», «Техпром М» товарів та допиті посадових осіб цих підприємств, а також в клопотанні /а.с.1-2 т.10/ про призначення судово-економічної експертизи з урахуванням первинної документації всіх зазначених підприємств /а.с.40 т.10/, необхідність проведення якої витікає з висновків вказаної вище ухвали суду апеляційної інстанції, які необхідні для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, відповідно до вимог ст.365 КПК України після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинуваченому останнє слово.

Вказані вище вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції були порушені.

Так згідно технічного запису процесу в судовому засіданні 27 жовтня 2014 року, оголосивши судові дебати закінченими, суд видалився до нарадчої кімнати не надавши при цьому останнє слово обвинуваченому, а саме право обвинуваченого на захист, позбавивши останнього можливості повідомити про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, тобто захищатися всіма встановленими законом засобами від пред`явленого обвинувачення, тим самим істотно порушивши вимоги кримінального процесуального закону, які, в сукупності з наведеними вище, відповідно до вимог п.1), п.3) ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Також, відповідно до загальних засад кримінального провадження, тобто ст.7 КПК України, а також вимог ст.42 КПК України має право бути присутнім у судовому засіданні і розгляд кримінального провадження за його відсутністю, крім випадків, передбачених ст.381 КПК України, на підставі вимог п.3) ч.2 ст.412 КПК України, тягне за собою безумовне скасування судового рішення.

Однак в порушення вимог вказаних статей кримінального процесуального закону суд першої інстанції в судовому засіданні 27 жовтня 2014 року, не надавши останнє слово обвинуваченому видалився в нарадчу кімнату, не оголосивши останньому дату наступного судового засідання для проголошення судового рішення і після виходу з якої оголосив вирок за відсутністю обвинуваченого, допустивши тим самим істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та прав обвинуваченого ОСОБА_6 .

Таким чином при ухваленні вироку суд першої інстанції допустив таку невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, в тому числі права на захист обвинуваченого ОСОБА_6 , які в своїй сукупності завадили суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення по справі.

Враховуючи наведене вище, а також те, що суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження та докази, які не досліджувалися судом першої інстанції лише за клопотанням учасників судового провадження, жодна зі сторін в суді апеляційної інстанції клопотання про дослідження обставин та доказів не заявила, не ставив питання про це у своїй апеляційній скарзі і сам обвинувачений, відповідно ж до п.19) ч.1 ст.7 КПК України, ч.2, ч.3 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, колегія суддів в даному випадку позбавлена можливості винесення кінцевого рішення по справі.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст.7 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України, з одного боку, чітко визначені повноваження суду апеляційної інстанції, до яких не входить дослідження обставини, встановлених під час кримінального провадження та доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції- без клопотання учасників судового провадження, оскільки останнє покладено кримінально-процесуальним законом саме на суд першої інстанції, який цих вимог не дотримався, з другого боку в перелік підстав, для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст.415 КПК України, не входять неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінального процесуального закону передбачені ст.365 КПК України, ст.370 КПК України, ст.374 КПК України, які в даному випадку були допущені судом першої інстанції, тому виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.13) ч.1 ст.7 КПК України, ст.20 КПК України, а також вимог ст.410 КПК України-ст.412 КПК України, а також п.1) ч.1 ст.415 КПК України, обвинувальний вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2014 року по кримінальному провадженню № 32012040040000038 по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.212 КК України та ч.1 ст.366 КК України- підлягає скасуванню, з призначенням нового судового розгляду в тому ж суді першої інстанції, в іншому складі суддів, а апеляція обвинуваченого ОСОБА_6 - частковому задоволенню.

Інші доводи, які наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого, суду слід перевірити при новому розгляді справи, а також вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного і об`єктивного розгляду обставин справи, докази дослідити відповідно до вимог кримінального процесуального закону, дати доказам належну оцінку, ухваливши справедливе, законне та обґрунтоване рішення.

Виходячи з наведеного вище доводи обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі в тій частині, де йдеться про закриття справи судом апеляційної інстанції підставі вимог ст.284 КПК України колегія вважає їх передчасними.

При новому розгляді суду першої інстанції, з дотриманням прав учасників кримінального провадження та вимог кримінального процесуального закону слід детально перевірити доводи обвинуваченого, заявлені останнім під час розгляду справи, в тому числі в апеляційній скарзі, встановити шляхом надання доручень, на підставі ст.333 КПК України, підприємства, з якими здійснювало свою підприємницьку діяльність ТОВ «Дніпроторгкомцентр» по реалізації придбаних в ТОВ «Агро-Інвест», ТОВ ТД «Альянс 3», «Техпром М» товарів, допитавши відповідальних осіб цих підприємств з приводу здійснення підприємницької діяльності з товариством, керівником якого був ОСОБА_6 , при встановленні таких вилучити первинну бухгалтерську та податкову документацію, з урахуванням якої та інших первинних документів, які маються в матеріалах кримінального провадження призначити по справі судово-економічну експертизу, ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення.

На підставі вище викладеного, керуючись ч.6 ст.9 КПК України, п.13) ч.1 ст.7 КПК України, ст.20 КПК України, ст.376 ч.2 КПК України, ст.404 КПК України, ст.405 КПК України, п.6) ч.1 ст.407 КПК України, ст.409 КПК України-ст.412 КПК України, ст.418 КПК України, ст.419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_6 - скасувати, призначивши новий судовий розгляд в тому ж суді першої інстанції, в іншому складі.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4