Рішення

від 20.01.2015 по справі 646/3786/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: № 22-ц-/790/129/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 646/3786/14-ц Блага І.С.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

За участю секретаря: Каменської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 липня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Калінін і К» про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, та пені, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 21 липня 2006 року між банківською установою Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та позичальником ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 125-мк-ту1 (далі: Кредитний договір), згідно якого останньому на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано кредит у розмірі 170 000,00 доларів США з кінцевим строком його повернення 21 липня 2017 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13,50 % річних.

За умовами зазначеного Кредитного договору позичальник ОСОБА_3 зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними платежами згідно з обумовленим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.

При цьому, з метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань за вказаним Кредитним договором, того ж дня, тобто 21 липня 2006 року, між позивачем ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачами: ОСОБА_2 та ТОВ «Калінін і К», з кожним окремо, були укладені Договори поруки № П125/1-мк-ту1 та № П125-мк-ту1, відповідно, згідно яких останні поручилися перед кредитором за виконання позичальником у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяли на себе солідарну з боржником відповідальність за їх невиконання.

19 лютого 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та позичальником ОСОБА_3 були укладені Додаткові угоди №1 та №2 до Договору про надання споживчого кредиту №125-мк-ту1 від 21.07.2006 року, згідно яких сторони домовились про зміну кінцевого строку повернення отриманого кредиту, а саме - 21 липня 2021 року, а також про зміну схеми погашення кредиту зі стандартної на ануїтетну.

Зазначені зміни до умов Кредитного договору були узгоджені й з поручителями ОСОБА_2 та ТОВ «Калінін і К» шляхом укладення з останніми додаткових угод до існуючих договорів поруки.

Банківська установа свої договірні зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту №125-мк-ту1 від 21 липня 2006 року виконала в повному обсязі, надавши позичальнику ОСОБА_3 кредит у вищезазначеному розмірі, але останній узяті на себе зобов'язання належним чином не виконує та порушує умови кредитного договору щодо погашення заборгованості за кредитом, а також сплати відсотків за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим станом на 01 квітня 2014 року утворилася значна прострочена кредитна заборгованість загальним розміром 122 426,46 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 1 346 458,47 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 115 796,48 доларів США (за курсом НБУ - 1 273 541,27 грн.), заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 5 061,44 доларів США (за курсом НБУ -55 666,22 грн.), а також передбачених кредитною угодою пені за прострочення своєчасної сплати кредиту в розмірі 1 099,65 доларів США (за курсом НБУ - 12 094,07 грн.), та пені за прострочення своєчасної сплати процентів в розмірі 468,89 доларів США (за курсом НБУ - 5 156,91 грн.), нарахованих банком за порушення позичальником своїх договірних зобов'язань.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник ОСОБА_3 у добровільному порядку повертати банківській установі запозичені грошові кошти не бажає, а письмові вимоги банку щодо дострокового повернення кредиту, направлені на адресу позичальника та його поручителів позитивних наслідків не дали, позивач - ПАТ «УкрСиббанк» просив суд на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 553, 554, 1050, 1054 ЦК України стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ТОВ «Калінін і К», як солідарних боржників, на користь банківської установи існуючу кредитну заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 125-мк-ту1 від 21 липня 2006 року в зазначеному вище розмірі, а також судові витрати, понесені ним по справі.

У судове засідання суду першої інстанції представник позивача ПАТ «УкрСиббанк» не з'явився та просив суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 та ТОВ «Калінін і К» у судове засідання суду першої інстанції також не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце його проведення.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлені банківською установою - ПАТ «УкрСиббанк» вимоги визнав у повному обсязі й проти задоволення цих вимог не заперечував.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 липня 2014 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ТОВ «Калінін і К» кредитну заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №125-мк-ту1 від 21.07.2006 року в загальному розмірі 122 426,46 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.04.2014 року становить 1 346 458,47 грн., а також 3 654,00 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду із позовом.

Не погодившись частково із таким рішенням районного суду, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення в частині, що стосується солідарного стягнення з нього на користь банківської установи суми кредитної заборгованості та судових витрат по справі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що в Договорі поруки № П125/1-мк-ту1 від 21 липня 2006 року, укладеному між банківською установою та ОСОБА_2, не встановлено строку її дії.

Згідно довідки-розрахунку кредитної заборгованості позичальника ОСОБА_3, наданої банком, ОСОБА_3 припинив належним чином виконувати свої зобов'язання з погашення кредитної заборгованості 19.07.2012 року, проте ПАТ «УкрСиббанк» протягом наступних шести місяців будь-яких вимог до поручителя ОСОБА_2 не пред'являв, а направив йому письмову вимогу щодо погашення виниклої кредитної заборгованості лише 25.02.2014 року, тобто вже після спливу встановленого частиною 4. ст. 559 ЦК України строку, а відтак порука ОСОБА_2 припинила свою дію, однак суд першої інстанції на вказану обставину уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку щодо стягнення суми заборгованості за договором кредиту солідарно з ОСОБА_2

Крім того, апелянт посилається й на те, що позивачем не надано до суду достатніх доказів щодо визначеної суми заборгованості за договором кредиту, довідка-розрахунок заборгованості за кредитом є незрозумілою та не підтверджується випискою з особового рахунку по кредиту, та взагалі не надано доказів про надання кредиту позичальнику.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковій зміні, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, в даному випадку рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, не в повному обсязі відповідає цим вимогам процесуального закону.

Згідно зі ст.ст. 1, 4 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 главою 71 Цивільного кодексу України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у статті 1054 Цивільного кодексу України.

За змістом положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язань передбачені ст. 611 ЦК України. За змістом цієї правової норми у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст. 1050 ЦК України.

Згідно з частиною 2 вказаної правової норми, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася (тобто, залишку боргу в цілому), та сплати процентів.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції у цілому правильно керувався зазначеними нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а також умовами укладених між сторонами спору Кредитного договору та Договорів поруки, а тому встановивши факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань, що останнім визнається й не заперечується, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позичальника та його поручителів, як солідарних боржників, на користь кредитора - ПАТ «УкрСиббанк» кредитної заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 125-мк-ту1 від 21 липня 2006 року, а також неустойки (пені), нарахованої банком за прострочення виконання позичальником узятих на себе договірних зобов'язань, у примусовому порядку.

Однак, при цьому приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ТОВ «Калінін і К», як поручителі позичальника ОСОБА_3 за окремими договорами поруки, не несуть спільної солідарної відповідальності перед кредитором, а відповідають перед ним солідарно, кожен окремо, лише з боржником за невиконання ним своїх договірних зобов'язань, у зв'язку з чим помилково стягнув на користь позивача існуючу кредитну заборгованість у солідарному порядку спільно з усіх трьох відповідачів.

Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі та стягуючи з відповідачів на користь позивача понесені ним по справі судові витрати в солідарному порядку, суд першої інстанції не врахував, що ці судові витрати не є будь-яким грошовим боргом чи результатом шкоди, завданої внаслідок делікту, в зв'язку з чим ці судові витрати позивача повинні бути компенсовані останньому за рахунок відповідачів у рівних частках кожним окремо.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 липня 2014 року, ухвалене по справі, не може бути визнане цілком законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення в частині, що стосується порядку стягнення кредитної заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 125-мк-ту1 від 21 липня 2006 року з позичальника ОСОБА_3 та його поручителів ОСОБА_2, а також ТОВ «Калінін і К» на користь кредитора - ПАТ «УкрСиббанк», стягнувши вказану кредитну заборгованість з позичальника ОСОБА_3 солідарно з поручителем ОСОБА_2 та солідарно з поручителем ТОВ «Калінін і К», з кожним окремо.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне змінити зазначене судове рішення й у частині, що стосується порядку компенсації позивачу понесених ним по справі судових витрат, стягнувши ці судові витрати на користь банківської установи у рівних частках з кожного із відповідачів окремо.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 про те, що в Договорі поруки № П125/1-мк-ту1 від 21 липня 2006 року, укладеному між ним та банківською установою строк її дії не встановлено, позичальник ОСОБА_3 припинив належним чином виконувати свої зобов'язання з погашення кредитної заборгованості 19.07.2012 року, однак ПАТ «УкрСиббанк» направив йому, відповідачу письмову вимогу щодо погашення виниклої кредитної заборгованості лише 25.02.2014 року, тобто вже після спливу встановленого частиною 4. ст. 559 ЦК України строку, а відтак його ОСОБА_2 порука припинила свою дію, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, виходячи з наступного.

Підстави для припинення поруки визначені законодавцем у ст. 559 ЦК України.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З Договору поруки № П125/1-мк-ту1, укладеного 21 липня 2006 року між позивачем ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем - поручителем ОСОБА_2 (а.с. 24-26), вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п. 3.2) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, а тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_3 (а відтак і поручитель ОСОБА_2.) первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму отриманого кредиту з відповідними процентами до 21 липня 2017 року (п. 1.2.2 Кредитного договору), а відповідно до додаткових угод №№ 1, 2 від 19.02.2009 року до 21 липня 2021 року, сплачуючи її частинами (щомісячними ануїтетними платежами) згідно з погодженим сторонами графіком платежів (а.с. 5-13, 17, 18, 19, 20-23, 24-26, 30).

Отже, поряд з установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У зв'язку з порушенням боржником ОСОБА_3 графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор - ПАТ «УкрСиббанк» використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 11.1 договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 25 лютого 2014 року письмову вимогу, у тому числі й поручителю ОСОБА_2, про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше 41 календарного дня з дати відправлення Позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту, тобто встановивши строк виконання зобов'язання у повному обсязі - 07 квітня 2014 року (а.с. 60, 61, 65, 69).

Отже, у зв'язку зі зміною кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

При цьому з позовом до суду про стягнення з позичальника ОСОБА_3 та його поручителів - відповідачів по справі ОСОБА_2 та ТОВ «Калінін і К», як солідарних боржників, заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 125-мк-ту1 від 21.07.2006 року в повному обсязі кредитор - ПАТ «УкрСиббанк» звернувся 17 квітня 2014 року, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, а відтак посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що його порука припинилась є безпідставними.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано до суду достатніх доказів щодо визначеної суми заборгованості за договором кредиту, довідка-розрахунок заборгованості за кредитом є незрозумілою та не підтверджується випискою з особового рахунку по кредиту, та взагалі не надано доказів надання кредиту позичальнику, оскільки як вбачається з довідок-розрахунків кредитної заборгованості позичальника ОСОБА_3 за Договором про надання споживчого кредиту № 125-мк-ту1 від 21.07.2006 року, наданої ПАТ «УкрСиббанк» на підтвердження своїх позовних вимог, ці розрахунки містять вичерпну інформацію щодо здійснених позичальником платежів на погашення кредиту та виниклої кредитної заборгованості, розмір якої самим боржником ОСОБА_3 визнається й не заперечується, як не оспорюється ним і й факт отримання кредиту в банківській установі в розмірі 170 000,00 дол. США.

При цьому судова колегія звертає увагу й на те, що укладаючи з банківською установою на добровільних засадах Договір поруки № П125/1-мк-ту1 від 21.07.2006 року, а також підписуючи Додаткову угоду до нього від 19.02.2009 року, відповідач ОСОБА_2 будь-яких сумнівів щодо отримання позичальником ОСОБА_3 кредитних коштів та їх розміру не виказував і претензій щодо змісту та суті цього договору ніколи не мав.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 є несуттєвими, й не містять передбачених законом підстав для подальшої зміни чи скасування ухваленого судом першої інстанції по справі рішення.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст.ст. 553, 554 ЦК України, ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 липня 2014 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_2 та солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Калінін і К» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» кредитну заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 125-мк-ту1 від 21 липня 2006 року в загальній сумі 122 426 (сто двадцять дві тисячі чотириста двадцять шість) дол. США 46 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.04.2014 року становить 1 346 458 (один мільйон триста сорок шість тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 47 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Калінін і К» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», з кожного окремо, судові витрати, понесені ним по справі, а саме: по 1 218 (одній тисячі двісті вісімнадцять) грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду першої інстанції.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: