Постанова

від 05.01.2015 по справі 826/18857/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 січня 2015 року 16 год. 00 хв. № 826/18857/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Катюжанка Естейт Холдінгс" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування рішення відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 01 грудня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Катюжанка Естейт Холдінгс" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про розірвання договору № 9059797870 про визнання електронних документів, укладеного 17 жовтня 2014 року між відповідачем та позивачем (далі - договір) , а також зобов'язання відповідача поновити дію договору та вважати податкову звітність позивача, подану засобами електронного зв'язку, прийнятою.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначила, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки дії та рішення відповідача суперечать нормам податкового законодавства та, як наслідок, порушують права і законні інтереси позивача як платника податків.

Ухвалою суду від 04 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні письмового клопотання законного представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих до суду через канцелярію разом із доказами на їх обґрунтування 10 грудня 2014 року.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 17 грудня 2014 року судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Листом відповідача від 04 листопада 2014 року № 54824/10/26-55-10-02-10 повідомлено позивача про розірвання договору у зв'язку з порушенням істотних умов договору, зобов'язання сторін, визначені договором, припиняються, податкова звітність, подана засобами електронного зв'язку, вважаться не прийнятою.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КАС України, адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Необхідними ознаками адміністративного договору є: суб'єктність, - однією із сторін договору є суб'єкт владних повноважень; предметність, - права й обов'язки учасників договору випливають з управлінських функцій суб'єкта владних повноважень; мета укладання, - реалізація функцій держави, а саме реалізація повноважень того чи іншого органу. Метою цивільно-правових договорів, у свою чергу, є задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин.

Згідно з пп. 19-1.1.44 п. 19-1.1 ст. 19 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , контролюючі органи виконують такі функції: надають послуги електронного цифрового підпису.

Відповідно до пп. 14.1.114-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, надання послуг електронного цифрового підпису - реєстрація заявників, надання у користування засобів електронного цифрового підпису, надання допомоги при генерації відкритих та особистих ключів, обслуговування сертифікатів ключів (формування, розповсюдження, скасування, зберігання, блокування та відновлення), надання інформації щодо чинних, скасованих і блокованих сертифікатів ключів, надання послуги фіксування часу, консультаційних та інших послуг, визначених Законом України "Про електронний цифровий підпис".

Договір укладено згідно із наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 "Про надання електронної податкової звітності" (далі - Наказ № 233) .

Враховуючи те, що прийняття податкової звітності, у тому числі в електронному вигляді, є повноваженням контролюючого органу, який є суб'єктом владних повноважень, правовідносини щодо подання/прийняття податкової звітності є публічними правовідносинами, а договір - адміністративним договором.

Як уже зазначено вище та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 17 жовтня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Договір укладено в електронному вигляді. Підтвердженням укладення договору є квитанція № 2 від 23 жовтня 2014 року, копія якої міститься у матеріалах справи.

Листом від 04 листопада 2014 року № 54824/10/26-55-10-02-10 позивача повідомлено про розірвання договору, оскільки за результатами здійснення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, знаходження позивача за податковою адресою не встановлено.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що умови договору повністю відповідають умовам Примірного договору про визнання електронних документів, що є додатком № 1 до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом № 233.

Відповідно до розділу 6 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

З моменту укладання договору усі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність.

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Згідно з ч.ч. 1, ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та не заперечувалось представниками сторін, позивач своєї згоди на розірвання договору не надавав, відповідне судове рішення не приймалось. Договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку.

Умовами договору визначено, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у двох випадках: ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; зміна позивачем місця реєстрації.

У матеріалах справи міститься копія повідомлення від 31 жовтня 2014 року № 9131/26-55-18-05-14 про відсутність позивача за місцезнаходженням, яке стало підставою для розірвання відповідачем договору в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 12.5 розділу XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених ч. 12 ст. 19 Закону.

При цьому, встановлення факту відсутності за місцезнаходженням юридичної особи за результатами здійснення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження не є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) .

Поряд з цим, відповідно до наявного у матеріалах справи спеціального витягу з ЄДР, на дату розірвання договору відомості про юридичну особу - позивача є підтвердженими.

Тобто, як вбачається з вище викладених норм, розірвання відповідачем договору з мотивів відсутності позивача за місцезнаходженням є безпідставним.

Враховуючи вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також зважаючи, що лист відповідача від 04 листопада 2014 року № 54824/10/26-55-10-02-10 не є рішенням контролюючого органу у розумінні ст. 17 КАС України, суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог з метою захисту порушених прав і законних інтересів позивача та визнання протиправними дій відповідача щодо розірвання договору в односторонньому порядку.

Однак, заявлені позивачем вимоги про зобов'язання відповідача поновити дію договору та вважати податкову звітність позивача, подану засобами електронного зв'язку, прийнятою, за переконаннями суду, не підлягають задоволенню, оскільки визнання протиправним дій відповідача щодо розірвання договору в односторонньому порядку є достатнім способом захисту порушених прав і законних інтересів позивача, оскільки договір вважається чинним.

Крім того, згідно з п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Тобто, враховуючи що дії відповідача щодо розірвання договору в односторонньому порядку у судовому порядку визнаються протиправними, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність неприйняття відповідачем податкової звітності позивача, податкові декларації позивача вважаються прийнятими у день їх фактичного отримання контролюючим органом.

При цьому, суд зазначає, що представниками позивача не надано суду копій податкової звітності, а тому у суду відсутня можливість встановлення факту відповідності такої звітності нормам ПК України.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається п.п. 49.8 та 49.9 ст. 49 ПК України.

ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Катюжанка Естейт Холдінгс" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування рішення відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у частині визнання протиправними дій відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору № 9059797870 про визнання електронних документів, укладеного 17 жовтня 2014 року між державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та товариством з обмеженою відповідальністю "Катюжанка Естейт Холдінгс" (код за ЄДРПОУ 36149875).

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин