Постанова

від 21.01.2015 по справі 911/2508/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 911/2508/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014р. у справі господарського суду№911/2508/14 Київської області за позовомпрокурора Макарівського району Київської області в інтересах держави до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-Девелопмент" 2) Макарівської районної державної адміністрації Київської області про за участю представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2-скасування розпоряджень голови Макарівської районної державної адміністрації та визнання недійсними актів на право власності на землю прокурор відділу Генеральної прокуратури України Томчук М.О., посв. №00606 пр. Беляневич В.Е. - дов. б/н від 30.10.14р. пр. Колос Ю.В. - дов. б/н від 19.09.14р. не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року прокурор Макарівського району Київської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-Девелопмент" та Макарівської районної державної адміністрації Київської області про скасування розпоряджень голови Макарівської районної державної адміністрації від 25.10.2007р. №№4027, 4042, 4040, 4038, 4030, 4035, 4034, 4020, 4021, 4041, 4031, 4029, 4037, 4028, 4032, 4025, 4026, 4033, 4022, 4036, 4043, 4024, 4039, 4023 та визнання недійсними державних актів на право власності на землю (перелік яких викладено в позовній заяві).

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що постанова Макарівського районного суду від 09.08.2007 у адміністративній справі, на підставі якої Макарівською райдержадміністрацією приймалися спірні розпорядження, була змінена Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011, зокрема, в частині зобов'язання райдержадміністрації здійснити зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, у зв'язку з чим прокурор вважає, що оспорювані розпорядження були прийняті Макарівською РДА за відсутності повноважень для зміни цільового призначення для земель, що перебувають за межами населеного пункту на "землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель", оскільки таке цільове призначення можуть мати виключно земельні ділянки, які перебувають в межах населених пунктів, у даному випадку - в межах с. Мотижин Макарівського району Київської області. У зв'язку з наведеним прокурор вважав спірні розпорядження незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними, як і видані на їх підставі державні акти на право власності на відповідні земельні ділянки.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.09.2014р. (суддя Бабкіна В.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 25.10.2007р. №№4027, 4042, 4040, 4038, 4030, 4035, 4034, 4020, 4021, 4041, 4031, 4029, 4037, 4028, 4032, 4025, 4026, 4033, 4022, 4036, 4043, 4024, 4039, 4023. Визнано недійсними розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 11.12.2007 р. №№ 5152, 5133, 5134, 5130, 5138, 5140, 5139, 5132, 5236, 5131, 5149, 5147, 5150, 5136, 5137, 5144, 5151, 5129, 5148, 5143. Визнано недійсними видані товариству з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-Девелопмент" державні акти на право власності на землю від 27.12.2007р., зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 (судді Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) за апеляційною скаргою ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" рішення господарського суду Київської області від 11.09.2014 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення і неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014, а рішення господарського суду Київської області від 11.09.2014 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 змінено постанову Макарівського районного суду від 09.08.2007 у адміністративній справі, тому прокурор вважає, що судового рішення не існує; скасувати розпорядження органу виконавчої влади після його виконання не може сам орган, а можливо лише в судовому порядку.

В касаційній скарзі також зазначено про безпідставне посилання апеляційного суду на пропуск позовної давності, оскільки строк позовної давності не пропущено, а також безпідставне посилання на рішення Європейського Суду з прав людини, яке не має відношення до цієї справи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 законною та обґрунтованою, просить залишити її в силі, в касаційну скаргу відхилити.

Макарівська районна державна адміністрація повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, відзиву на касаційну скаргу не надіслала, свого представника в судове засідання не направила, що у відповідності із ст.111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників відповідача-1 та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що з підстав, викладених у касаційній скарзі, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" на підставі договорів купівлі-продажу землі від 31.11.2006р. №№4695, 4828. 4659, 4683, 4707, 4786, 4725. 4665, 4689, 4671, 4816, 4719, 4701, 4767, 4792, 4713, 4780, 4798, 4804, 4737, 4743, 4761, 4755, 4822, 4749, 4773, 4731, 4810, від 06.12.2006 р. №№5125, 5132 набуло у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 216,182 га в межах Мотижинської сільської ради.

У подальшому ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" звернулось до Макарівської районної державної адміністрації із заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки з "ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель".

Листом Макарівської районної державної адміністрації від 09.07.2007р. ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" було відмовлено у здійсненні такої зміни, оскільки масив земельної ділянки знаходиться за межами населеного пункту.

Не погоджуючись з доводами Макарівської РДА, ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" звернулось до Макарівського районного суду з адміністративним позовом, в якому просило зобов'язати Макарівську районну державну адміністрацію надати дозвіл здійснити зміну цільового призначення земельної ділянки, а в подальшому затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок.

Постановою Макарівського районного суду від 09.08.2007 у адміністративній справі №2-а-569 позов ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" до Макарівського районного суду про визнання дій протиправними задоволено та зобов'язано Макарівську райдержадміністрацію Київської області надати ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" дозвіл на підготовку проекту відведення земельних ділянок розміром 216,182 га для зміни їх цільового призначення із ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд. Зобов'язано Макарівську райдержадміністрацію Київської області прийняти відповідне рішення щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, після виготовлення та перепогодження ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" проекту відведення земельних ділянок з відповідними органами.

Макарівською районною державною адміністрацією прийняті розпорядження, в тому числі на виконання зазначеної постанови суду, від 25.10.2007р. №№4027, 4042, 4040, 4038, 4030, 4035, 4034, 4020, 4021, 4041, 4031, 4029, 4037, 4028, 4032, 4025, 4026, 4033, 4022, 4036, 4043, 4024, 4039, 4023 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок.

Розпорядженнями Макарівської РДА від 11.12.2007р. №№5152, 5133, 5134, 5130, 5138, 5140, 5139, 5132, 5236, 5131, 5149, 5147, 5150, 5136, 5137, 5144, 5151, 5129, 5148, 5143 було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється, та змінено цільове призначення відповідних земельних ділянок на "землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель".

На підставі вказаних розпоряджень ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" 27.12.2007р. були видані відповідні державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель на території Мотижинської сільської ради.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 у справі №2-а-569/07 постанову Макарівського районного суду від 09.08.2007 змінено, рішення Макарівської районної державної адміністрації від 09.07.2007 про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" щодо зміни цільового призначення земельних ділянок визнано незаконним та зобов'язано Макарівську райдержадміністрацію Київської області вирішити питання про надання дозволу на підготовку проекту відведення земельних ділянок, що належать ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" та розташовані на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області, загальною площею 216,182 га, для зміни їх цільового призначення із ведення особистого селянського господарства на землі під будівництво та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд. Зобов'язано Макарівську райдержадміністрацію Київської області після погодження проекту відведення цих земельних ділянок, що належать ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" та проходження Державної землевпорядної експертизи, прийняти рішення про зміну або відмову у зміні цільового призначення зазначених земельних ділянок під будівництво та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд. Зобов'язано Київське обласне управління земельних ресурсів видати з цього питання відповідний висновок державної землевпорядної експертизи.

Суд першої інстанції погодився з думкою прокурора та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, оскільки дійшов висновку, що на даний час підстава для прийняття спірних розпоряджень районної державної адміністрації скасована, а останні прийнято на підставі незаконного судового рішення. Підставою для набуття права власності ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" на земельну ділянку зі зміненим цільовим призначенням є розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації, які прийняті на виконання судового рішення, що було змінено судом апеляційної інстанції, тобто було визнано незаконним в частині зобов'язання адміністрації прийняти дані розпорядження, то спірні розпорядження та державні акти, видані на їх підставі, мають бути скасовані та визнані недійсними, як такі, що прийняті і видані на підставі незаконних судових рішень.

З таким висновком не погодився Київський апеляційний господарський суд, який в порядку ст.101 ГПК України повторно розглянув справу за наявними у справі і додатково поданими доказами в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції виходив з приписів статті 78 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), згідно якої право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 82 Земельного кодексу України (в редакції станом на 06.12.2006 р.) юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Стаття 90 Земельного кодексу України (в редакції станом на 25.10.2007р.) встановлює, що власники земельних ділянок мають право, в тому числі споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Стаття 20 Земельного кодексу України (в редакції станом на 25.10.2007р.) визначала наступний порядок встановлення та зміни цільового призначення земель: віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень; зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення; зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок зміни цільового призначення земель був врегульований постановою Кабінету Міністрів України №502 від 11.04.2002 "Про затвердження порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" (далі - Порядок), згідно якого зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Виходячи зі змісту з п.8, п.9 Порядку, районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Якщо зміна цільового призначення земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту, передбачає використання ділянок для інших потреб, ніж визначених пунктом 8 цього Порядку, районна держадміністрація розглядає проектні матеріали, готує свій висновок з цього питання і подає його разом з матеріалами до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації.

Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що зміна цільового призначення земельних ділянок відповідача-1 була пов'язана з наступним використанням цих ділянок для будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району, тобто для потреб, визначених пунктом 8 Порядку, дійшов висновку про те, що пункт 9 Порядку не застосовується, а тому спірні розпорядження прийняті відповідачем-2 не лише на виконання рішення суду, а і в межах наданих йому законом повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання недійсним розпоряджень, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 38 Земельного кодексу України, виходив з того, що земельним законодавством України (на час виникнення та під час дії спірних правовідносин) не передбачено можливості розміщення житлової забудови на земельних ділянках, що розташовані поза межами населеного пункту, проте з таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 38 Земельного кодексу України до житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Тобто, вказана правова норма встановлює лише те, що земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення об'єктів житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, належать до земель житлової та громадської забудови.

При цьому норма ст.38 Земельного кодексу України не визначає ні підстав, ні порядку зміни цільового призначення, ні того, які земельні ділянки можуть використовуватись для розміщення об'єктів житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, не встановлюють жодної заборони стосовно розміщення об'єктів житлової забудови поза межами населеного пункту.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що визнаючи недійсними розпорядження районної державної адміністрації, як такі що прийняті нею з порушенням земельного законодавства та з перевищенням наданих їй законом повноважень, суд першої інстанції не врахував того, що розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, так само, як і розпорядження про затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вказані розпорядження не можуть бути скасовані після їх виконання.

Проте, з таким висновком не погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки в Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 зазначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, однак, вони можуть бути розглянуті та скасовані в судовому порядку.

Розпорядження відповідача-2 від 25.10.2007р. №№4027, 4042, 4040, 4038, 4030, 4035, 4034, 4020, 4021, 4041, 4031, 4029, 4037, 4028, 4032, 4025, 4026, 4033, 4022, 4036, 4043, 4024, 4039, 4023 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок та розпорядження відповідача-2 від 11.12.2007р. №№5152, 5133, 5134, 5130, 5138, 5140, 5139, 5132, 5236, 5131, 5149, 5147, 5150, 5136, 5137, 5144, 5151, 5129, 5148, 5143 про затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вказані розпорядження не могли бути скасовані після їх виконання самою Макарівською райдержадміністрацією.

Проте, розглядаючи позовні вимоги прокурора про скасування розпоряджень голови Макарівської районної державної адміністрації від 25.10.2007 по суті, апеляційний суд визнав ці вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також прокурором заявлено вимогу про визнання недійсними державних актів від 27.12.2011р. про право власності ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" на спірні земельні ділянки з мотивів незаконності дій відповідача-2 щодо зміни цільового призначення земельних ділянок.

В цій частині позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що визнаючи недійсними видані відповідачу-1 державні акти на тій підставі, що вказані акти видані на підставі розпоряджень, прийнятих районною державною адміністрацією з порушенням земельного законодавства та з перевищенням наданих їй повноважень, суд першої інстанції не врахував того, що наявність порушень з боку органу публічної влади не може бути підставою для позбавлення майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила, і що відповідач-1, який є власником земельних ділянок, не може бути позбавлений права на земельні ділянки лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку відповідача-2 (публічного органу), що визначено у рішенні Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що якщо не визнано недійсними та не скасовані розпорядження райдержадміністрації, на підставі яких видано акти про право власності, то нема і підстав для визнання недійсними державних актів від 27.12.2011р. про право власності ТОВ "Едельвейс-Девелопмент" на спірні земельні ділянки, оскільки акти про право власності є похідними від розпоряджень райдержадміністрації.

Також апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції безпідставно визнано недійсними державні акти серії ЯГ №315956, ЯГ №315955, ЯГ №315964, ЯГ №315959, оскільки розпорядження голови Макарівської РДА №5135, №5142, №5145 та №5146, на підставі яких видані вищевказані державні акти, прокурором не оспорювались, в матеріалах справи зазначені розпорядження відсутні, місцевим судом не досліджувались.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що в суді першої інстанції відповідачем-1 було заявлено про застосування строку позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що про прийняття спірних розпоряджень та видачу відповідачу-1 державних актів, прокурору було відомо ще у грудні 2010 року, оскільки у 2010 році прокурором була проведена перевірка дотримання земельного законодавства щодо зміни відповідачем-1 цільового призначення земельних ділянок. За результатами проведення перевірки 22.10.2010 прокурор оскаржив постанову Макарівського районного суду Київської області від 09.08.2007 у справі №2-а-569 в апеляційному порядку. Тобто, про прийняття спірних розпоряджень прокурор довідався ще у 2010 році.

Разом з тим, з позовом до господарського суду прокурор звернувся лише 28.06.2014р. тобто з пропуском позовної давності.

Отже сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, згідно ст.ст.256,257, 261, 267 також могло бути підставою для відмови у позові.

В пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказано про те, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку про те, що в позові прокурора про скасування розпоряджень голови Макарівської районної державної адміністрації від 25.10.2007р. №№4027, 4042, 4040, 4038, 4030, 4035, 4034, 4020, 4021, 4041, 4031, 4029, 4037, 4028, 4032, 4025, 4026, 4033, 4022, 4036, 4043, 4024, 4039, 4023 та визнання недійсними державних актів на право власності на землю (перелік яких викладено в позовній заяві та в рішенні суду) необхідно відмовити по суті за безпідставністю і не застосовувати позовну давність.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги першого заступника прокурора Київської області з мотивів, викладених в касаційній скарзі, оскільки доводи касаційної скарги були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, апеляційним судом їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014р. у справі №911/2508/14 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова