Рішення

від 20.01.2015 по справі 922/5801/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р.Справа № 922/5801/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Т.Д. Блок", м. Харків до 1. ФОП ОСОБА_1, м. Харків , 2. Спільне Українско-Немецьке підприємство у формі ТОВ "ЛОБЕР ГМБХ", м. Київ про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Недашковький В.М. дов. № 11/11-1 від 11.11.2014р.;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Д. Блок", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути солідарно з 1-го відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та 2-го відповідача - Спільного Українско-Німецького підприємства у формі ТОВ "ЛОБЕР ГМБХ" заборгованість в сумі 1000,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з 2-го відповідача заборгованість в сумі 106219,97 грн., 26412,76 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 2672,66 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням 2-м відповідачем його грошових зобов'язань за договором поставки №3 від 10.01.2012 року та укладеним між позивачем та 1-м відповідачем договором поруки № 3 від 10.01.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 17.12.14р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справи та призначено її розгляд в судовому засіданні на 05.01.15р. о 10:30.

24.12.14 р. 1-й відповідач надав відзив, в якому зазначив, що Україна потрапила у важку економічну кризу, у зв'язку з чим підприємницька діяльність відповідачів надзвичайно ускладнилась. 1-й відповідач вважає ці події форс-мажором та просить не стягувати з відповідачів заборгованість. Крім того, 1-й відповідач просив розглянути справу за його відсутністю.

Враховуючи наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів для прийняття об'єктивного та законного рішення, беручи до уваги подання 1-м відповідачем письмових заперечень та диспозитивність права сторони на участь у судовому засіданні, суд вважає за можливе, задовольнити клопотання 1-го відповідача про проведення судового засідання без участі його представника.

Представник позивача в судовому засіданні надав належний розрахунок заборгованості, підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник 2-го відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового вручення (а.с. 64).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Д. Блок" (позивач, постачальник) та Спільним Українско-Німецьким підприємством у формі ТОВ "ЛОБЕР ГМБХ" (2-й відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 3 від 10.01.2012 року (далі - "договір поставки")(а.с. 18), відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання поставити товар (шпалери), а 2-й відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до п. 7.1 договору поставки (в редакції додаткової угоди від 13.01.2014 р.), цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за договором.

Крім того, 10.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Д. Блок" (позивач, кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (1-й відповідач, поручитель) було укладено договір поруки №3 (далі - "договір поруки")(а.с. 53), відповідно до умов якого, 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання обов'язків 2-м відповідачем, які виникли з договору поставки № 3 від 10 січня 2012 року, на суму 10000,00 гривень.

На виконання договору поставки, позивач поставив 2-му відповідачу шпалери на загальну суму 536771,19 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №РН-0000110 від 04.07.2013 на суму 152768 грн., №РН-0000120 від 16.07.2013 на суму 12152 грн., №РН-0000136 від 06.08.2013 на суму 68745,60 грн., №РН-0000139 від 08.08.2013 на суму 19096 грн., №РН-0000156 від 05.09.2013 на суму 54857,60 грн., №РН-0000173 від 08.10.2013 на суму 53121,60 грн., №РН-0000176 від 16.10.2013 на суму 20832 грн., №РН-0000200 від 23.12.2013 на суму 47913,59 грн., №РН-0000010 від 13.02.2014 на суму 107284,80 грн. (а.с. 30-38) та товарно-транспортними накладними №03/7-2013 від 04.07.2013, №11/07- 2013 від 16.07.2013, №03/7-2013 від 06.08.2013, №04/7-2013 від 06.08.2013, №02/9-2013 від 05.09.2013, №05/10-2013 від 08.10.2013, №8/10-2013 від 16.10.2013, №06/12-2013 від 23.12.2013, №5/02 від 13.02.2014 (а.с. 39-47), які буди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Повноваження представника 2-го відповідача на отримання товару за вищезазначеними накладними підтверджується довіреністю №72 від 8 жовтня 2013 р. (а.с. 48).

В п. 2.3 договору поставки закріплено, що 2-й відповідач здійснює оплату вартості товару в строки, обумовлені в кожній специфікації на кожну партію товару.

Відповідно до специфікацій до договору поставки № 3 від 10 січня 2012 року, терміни оплати - протягом 30 днів після поставки товару.

Проте, 2-й відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав, внаслідок чого неоплаченим залишився товар на суму 536771,19 грн.

14.11.14 р. позивач на адресу 2-го відповідача направив вимогу про сплату заборгованості в сумі 536771,19 грн., яка була залишена останнім без відповіді.

03.12.14 р., у зв'язку з неналежним виконанням 2-м відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, позивач на адресу 1-го відповідача направив вимогу про сплату заборгованості в сумі 10000,00 грн. на підставі договору поруки, яка була залишена 1-м відповідачем без відповіді.

На підставі викладеного, позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути заборгованість за видатковою накладною №РН-0000010 від 13.02.2014 на суму 107284,80 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст.265 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони в спірному договорі домовились (п. 2.3), що 2-й відповідач здійснює оплату вартості товару в строки, обумовлені в кожній специфікації на кожну партію товару.

Відповідно до специфікацій до договору поставки № 3 від 10 січня 2012 року, терміни оплати - протягом 30 днів після поставки товару.

Враховуючи те, що товар за видатковою накладною №РН-0000010 від 13.02.2014 на суму 107284,80 грн. (а.с. 38) був поставлений позивачем 2-му відповідачу 13.02.2014 р., останній мав оплатити заборгованість протягом 30 календарних днів, тобто до 16.03.2014 р.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, станом на момент розгляду справи, 2-й відповідач 107284,80 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 16.03.2014 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за видатковою накладною №РН-0000010 від 13.02.2014 р.

Як вже було зазначено, відповідно до умов договору поруки, 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання обов'язків 2-м відповідачем, які виникли з договору поставки № 3 від 10 січня 2012 року, на суму 10000,00 гривень.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки, 1-й відповідач зобов'язаний у разі порушення 2-м відповідачем обов'язку за договором поставки, самостійно виконати зазначений обов'язок 2-го відповідача перед позивачем, заявлений останнім у письмовій вимозі, протягом 2 календарних днів з дати отримання відповідної письмової вимоги позивача про виконання зобов'язань.

Вимога позивача про сплату 2-м відповідачем заборгованості в сумі 10000,00 грн. була отримана останнім 05.12.2014 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 57). Проте, 2-й відповідач ніяким чином на вказану претензію не відреагував, грошові кошти в сумі 10000,00 грн. не сплатив.

Згідно із ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання 2-м відповідачем зобов'язань в частині оплати поставленого позивачем товару, суд, виходячи з юридичної оцінки наявних у справі доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про те, що 1-й відповідач несе солідарний обов'язок щодо сплати заборгованості в сумі 10000,00 грн. за договором поставки.

Посилання 1-го відповідача на фінансову кризу та тяжкий економічний стан відповідачів судом на приймаються та не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів 1000,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, вимога про стягнення з 2-го відповідача заборгованості в сумі 106284,80 грн. за видатковою накладною №РН-0000010 від 13.02.2014 року є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з 2-го відповідача 26412,76 грн. пені, суд зазначає про наступне.

Згідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Пунктом 5.3 договору поставки передбачено, що у разі порушення термінів оплати, зазначених в специфікації (30 днів), покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен прострочений день.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за видатковою накладною №РН-0000010 від 13.02.2014 року, то і пеня з 2-го відповідача має бути стягнута також за вказаною накладною за період з 16.03.2014 р. по 16.09.2014 р.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з 2-го відповідача пені такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 10896,02 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Спільного Українско-Німецького підприємства у формі ТОВ "ЛОБЕР ГМБХ" (код ЄДРПОУ 25403130, 02660, м. Київ, вул. Сагайдака, 101) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, 61100, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д. Блок" (код ЄДРПОУ 24275351, 61099 м. Харків, вул. Лодзінська, 7) заборгованість в сумі 1000,00 грн.

Стягнути з Спільного Українско-Німецького підприємства у формі ТОВ "ЛОБЕР ГМБХ" (код ЄДРПОУ 25403130, 02660, м. Київ, вул. Сагайдака, 101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д. Блок" (код ЄДРПОУ 24275351, 61099 м. Харків, вул. Лодзінська, 7) заборгованість в сумі 106219,97 грн., 10896,02 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 2362,32 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.01.2015 р.

Суддя Т.В. Інте