Постанова

від 25.03.2015 по справі 922/5801/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р. Справа № 922/5801/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідачів - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Спільного Українсько-Німецького підприємства у формі ТОВ "ЛОБЕР ГМБХ" (вх. № 1146Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 р. у справі № 922/5801/14

за позовом ТОВ "Т.Д. Блок", м. Харків

до 1. ФОП ОСОБА_1, м. Харків

2. Спільного Українсько-Німецького підприємства у формі ТОВ "ЛОБЕР ГМБХ", м. Київ

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 р. ТОВ "Т.Д. Блок" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про солідарне стягнення з 1-го відповідача - ФОП ОСОБА_1 та 2-го відповідача - Спільного Українсько-Німецького підприємства у формі ТОВ "ЛОБЕР ГМБХ" заборгованість в сумі 1000,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути з 2-го відповідача заборгованість в сумі 106219,97 грн., 26412,76 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 2672,66 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням 2-м відповідачем його грошових зобов'язань за договором поставки №3 від 10.01.2012 року та укладеним між позивачем та 1-м відповідачем договором поруки № 3 від 10.01.2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2015 року по справі № 922/5801/14 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Спільного Українсько-Німецького підприємства у формі ТОВ "ЛОБЕР ГМБХ" та ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Т.Д. Блок" заборгованість в сумі 1000,00 грн. Стягнуто з Спільного Українсько-Німецького підприємства у формі ТОВ "ЛОБЕР ГМБХ" на користь ТОВ "Т.Д. Блок" заборгованість в сумі 106219,97 грн., 10896,02 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 2362,32 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Спільне Українсько-Німецьке підприємство у формі ТОВ "ЛОБЕР ГМБХ" з даним рішенням місцевого господарського суду не погодилось, подало апеляційну скаргу, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. 2-й відповідач вважає, що судом першої інстанції було позбавлено його можливості бути присутнім у судовому засіданні та надавати докази, рішення суду прийняте за відсутності представника 2-го відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду. Крім того, 2-й відповідач зазначає, що порушення норм процесуального права привело до недоведеності обставин, що мають значення для справ, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Так, суд першої інстанції зазначив, що повноваження представника 2-го відповідача на отримання товару за видатковими накладними, на які посилається позивач в своєму позові, підтверджується довіреністю №72 від 8 жовтня 2013 р. В свою чергу, 2-й відповідач зазначає, що це неможливо, оскільки строк дії довіреності № 72 від 8 жовтня 2013 р. складає 10 днів, і відповідно нею ніяк не може підтверджуватися факт отримання товару за видатковою накладною № РН-0000010 від 13.02.2014 р. Крім того, господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення пня справи. Так, судом не враховано стан розрахунків між сторонами станом на дату прийняття оскаржуваного рішення. Зокрема, 30.12.2014 року 2-й відповідач сплатив позивачу 10 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 985, в оскаржуваному рішенні ця обставина не відображена. Також, господарський суд Харківської області дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи. Мова йде, зокрема, про розмір суми, якою 1-й відповідач поручився за 2-го відповідача. В резолютивній частині рішення суд стягує солідарно з відповідачів 1000,00 грн., тоді як в мотивувальній частині рішення зазначено, що «відповідно до умов договору поруки, 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання обов'язків 2-м відповідачем, які виникли з договору поставки № 3 від 10 січня 2012року, на суму 10000,00 гривень».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.03.2015 р.

1-й відповідач на виконання вимог ухвали суду, 04.03.2015 р. надав за вх. № 2604 відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що Україна потрапила у важку економічну кризу, у зв'язку з чим підприємницька діяльність відповідачів надзвичайно ускладнилась. 1-й відповідач вважає ці події форс-мажором та просить не стягувати з відповідачів заборгованість. Крім того, 1-й відповідач просив розглянути справу за його відсутністю.

24.03.2015 р. за вх. № 4801 2-м відповідачем надано письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.

В судове засідання, призначене на 25.03.2015 р. представники сторін не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) представниками позивача та 2-го відповідача не заявлялось.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, наявність клопотання представника 1-го відповідача про розгляд справи без його участі, відсутність будь-яких клопотань від позивача та 2-го відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу 2-го відповідача за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга 2-го відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 р. у справі № 922/801/14 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Повідомлення сторони вважається неналежним, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце розгляду справи надіслано з порушенням вимог ст.87 ГПК України. Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, що є порушенням вказаної вище статті ГПК України, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала від 17.12.2014 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 05.01.2015 р. була направлена судом першої інстанції 17.12.2014 р. за вих. № 040449 на адресу 2-го відповідача, зазначену у позовній заяві та апеляційній скарзі (вул. Сагайдака,101, м. Київ) та отримана відповідачем (а саме Бородавко) 23.12.2014 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 64) представник 2-го відповідача в дане судове засідання не з'явився.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.01.2015 р. в зв'язку з нез'явлення зокрема представника 2-го відповідача розгляд справи було відкладено на 20.01.2015 р. Дана ухвала направлена 06.01.2015 р. за вих. № 000180 на ту ж саму адресу, як і попередня ухвала суду, але була повернута на адресу господарського суду Харківської області з відміткою пошти «інші причини, що не дали змоги виконати», що свідчить про належне повідомлення 2-го відповідача про час та місце засідання суду.

Рішення суду по даній справі прийнято у судовому засіданні 20.01.2015 р., в якому представник 2-го відповідача також був відсутній.

Надаючи відповідну правову оцінку вищенаведеним обставинам та зважаючи на те, що представник 2-го відповідача був відсутній в судових засіданнях, ухвали суду про призначення та про відкладення розгляду справи були направлені на належну адресу 2-го відповідача відповідно до вимог чинного законодавства, доказів несвоєчасного повідомлення 2-го відповідача про час і місце засідання суду матеріали справи не містять - повідомлення 2-го відповідача про час і місце судового засідання слід визнати таким, що відповідає вимогам ст.ст. 64, 87 ГПК України.

Вищенаведене свідчить про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 р. у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між ТОВ "Т.Д. Блок" (позивач, постачальник) та Спільним Українсько-Німецьким підприємством у формі ТОВ "ЛОБЕР ГМБХ" (2-й відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 3 від 10.01.2012 року (далі - "договір поставки")(а.с. 18), відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання поставити товар (шпалери), а 2-й відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до п. 7.1 договору поставки (в редакції додаткової угоди від 13.01.2014 р.), цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за договором.

Крім того, 10.01.2012 року між ТОВ "Т.Д. Блок" (позивач, кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (1-й відповідач, поручитель) було укладено договір поруки №3 (далі - "договір поруки")(а.с. 53), відповідно до умов якого, 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання обов'язків 2-м відповідачем, які виникли з договору поставки № 3 від 10 січня 2012 року, на суму 10000,00 гривень.

Як свідчать матеріали справи, на виконання договору поставки, позивач поставив 2-му відповідачу шпалери на загальну суму 536771,19 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№РН-0000110 від 04.07.2013 на суму 152768 грн.,

№РН-0000120 від 16.07.2013 на суму 12152 грн.,

№РН-0000136 від 06.08.2013 на суму 68745,60 грн.,

№РН-0000139 від 08.08.2013 на суму 19096 грн.,

№РН-0000156 від 05.09.2013 на суму 54857,60 грн.,

№РН-0000173 від 08.10.2013 на суму 53121,60 грн.,

№РН-0000176 від 16.10.2013 на суму 20832 грн.,

№РН-0000200 від 23.12.2013 на суму 47913,59 грн.,

№РН-0000010 від 13.02.2014 на суму 107284,80 грн. (а.с. 30-38) та товарно-транспортними накладними:

№03/7-2013 від 04.07.2013,

№11/07- 2013 від 16.07.2013,

№03/7-2013 від 06.08.2013,

№04/7-2013 від 06.08.2013,

№02/9-2013 від 05.09.2013,

№05/10-2013 від 08.10.2013,

№8/10-2013 від 16.10.2013,

№06/12-2013 від 23.12.2013,

№5/02 від 13.02.2014 (а.с. 39-47), які буди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Повноваження представника 2-го відповідача на отримання товару за вищезазначеними накладними підтверджується довіреністю № 72 від 8 жовтня 2013 р. (а.с. 48).

В п. 2.3 договору поставки закріплено, що 2-й відповідач здійснює оплату вартості товару в строки, обумовлені в кожній специфікації на кожну партію товару.

Відповідно до специфікацій до договору поставки № 3 від 10 січня 2012 року, терміни оплати - протягом 30 днів після поставки товару.

Проте, 2-й відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав, внаслідок чого неоплаченим залишився товар на суму 536771,19 грн.

14.11.14 р. позивач на адресу 2-го відповідача направив вимогу про сплату заборгованості в сумі 536771,19 грн., яка була залишена останнім без відповіді.

03.12.14 р., у зв'язку з неналежним виконанням 2-м відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, позивач на адресу 1-го відповідача направив вимогу про сплату заборгованості в сумі 10000,00 грн. на підставі договору поруки, яка була залишена 1-м відповідачем без відповіді.

Сторони в спірному договорі домовились (п. 2.3), що 2-й відповідач здійснює оплату вартості товару в строки, обумовлені в кожній специфікації на кожну партію товару.

Відповідно до специфікацій до договору поставки № 3 від 10 січня 2012 року, терміни оплати - протягом 30 днів після поставки товару.

Враховуючи те, що товар за видатковою накладною №РН-0000010 від 13.02.2014 на суму 107284,80 грн. (а.с. 38) був поставлений позивачем 2-му відповідачу 13.02.2014 р., останній мав оплатити заборгованість протягом 30 календарних днів, тобто до 16.03.2014 р.

Проте, 2-й відповідач 107284,80 грн. заборгованості не сплатив та не надав жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач є таким, що з 16.03.2014 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за видатковою накладною №РН-0000010 від 13.02.2014 р.

Як вже було зазначено, відповідно до умов договору поруки, 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання обов'язків 2-м відповідачем, які виникли з договору поставки № 3 від 10 січня 2012 року, на суму 10000,00 гривень.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки, 1-й відповідач зобов'язаний у разі порушення 2-м відповідачем обов'язку за договором поставки, самостійно виконати зазначений обов'язок 2-го відповідача перед позивачем, заявлений останнім у письмовій вимозі, протягом 2 календарних днів з дати отримання відповідної письмової вимоги позивача про виконання зобов'язань.

Вимога позивача про сплату 2-м відповідачем заборгованості в сумі 10000,00 грн. була отримана останнім 05.12.2014 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 57). Проте, 2-й відповідач ніяким чином на вказану претензію не відреагував, грошові кошти в сумі 10000,00 грн. не сплатив.

Таким чином, не сплаченою залишилась сума отриманого 2-м відповідачем товару в розмірі 536771,19 грн.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість 2-го відповідача перед позивачем становить 536771,19 грн., яка не спростована 2-м відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути заборгованість лише за видатковою накладною №РН-0000010 від 13.02.2014 на суму 107284,80 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530, 612, 626, 629, 692 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з 2-го відповідача суми боргу у розмірі 107219,97 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 553, 554, 543, 541 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо солідарного стягнення з 1-го та 2-го відповідачів суми у розмірі 1000,00 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з 2-го відповідача пені у розмірі 10896,02 грн.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 2-м відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованої на неї суми пені. Заперечення 2-го відповідача фактично зводяться до того, що неможливо підтверджувати повноваження представника 2-го відповідача на отримання товару за видатковою накладною № РН-0000010 від 13.02.2014 р., оскільки на час поставки товару за даною видатковою накладною строк дії зазначеної довіреності витік.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження 2-го відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки, по-перше, отримання товару за даною накладною підтверджується ще і товарно-транспортними накладними, які буди підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. По-друге, 2-й відповідач не заперечував проти отримання товару за даною видатковою накладною ані у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції, тобто факт отримання товару за спірною накладною 2-м відповідачем не заперечується.

Щодо тверджень 2-го відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано стан розрахунків між сторонами станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, а саме того факту, що 30.12.2014 року 2-й відповідач сплатив позивачу 10 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 985 колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що у відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції було належним чином повідомлено 2-го відповідача про час та місце розгляду справи. Так, 2-й відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та не надав суду доказів часткового погашення заборгованості перед позивачем. В зв'язку з цим, суд першої інстанції був позбавлений можливості дослідити даний доказ та встановити відповідний факт, тому дана буде врахована вже при виконанні рішення.

Щодо зауважень 2-го відповідача про те, що в резолютивній частині рішення суд стягує солідарно з відповідачів 1000,00 грн., тоді як в мотивувальній частині рішення зазначено, що «відповідно до умов договору поруки, 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання обов'язків 2-м відповідачем, які виникли з договору поставки № 3 від 10 січня 2012року, на суму 10000,00 гривень», колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог позовної заяви позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 1000,00 грн., а нормами ГПК не передбачено вихід суд за межі позовних вимог, окрім випадків, передбачених ст. 83 ГПК України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження 2-го відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спільного Українсько-Німецького підприємства у формі ТОВ "ЛОБЕР ГМБХ" на рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 р. у справі № 922/5801/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 р. у справі № 922/5801/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.03.2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.