Постанова

від 22.01.2015 по справі 910/19870/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р. Справа№ 910/19870/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Марініч В.К. - представник за дов. б/н від 09.09.2014;

від відповідача: Білоусов А.Ю. - представник за дов. 40-14 від 17.07.2014;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Пласт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014

у справі № 910/19870/14 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Пласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна"

про стягнення 570 827,19 грн.

У судовому засіданні 22.01.2015 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся Пласт" (далі - ТОВ "Полісся Пласт", позивач) звернулося до Господарського суду мста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" (далі - ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері Україна", відповідач) про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 07.10.2014) 570 827,19 грн. заборгованості, з яких: 399 597,60 грн. основного боргу, 34 786,51 грн. пені, 125 955,10 грн. інфляційних втрат та 10 487,98 грн. - 3% річних. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору, а також витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 73 100,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 позов задоволений частково. Стягнуто з ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" на користь ТОВ "Полісся Пласт" 399 597,60 грн. - основного боргу, 102 884,80 грн. - збитків від зміни індексу інфляції, 10 487,98 грн. - 3% річних, 10 259,40 грн. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю, в тому числі в частині стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Полісся Пласт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у стягненні з ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" 73 100,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та стягнути з відповідача вказану суму.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи в частині правомірності вимог позивача щодо стягнення витрат на оплату послуг адвоката з відповідача та не звернув увагу, що доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується надання юридичних послуг позивачу саме адвокатом, а не юридичною фірмою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014, апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.01.2015.

У судовому засіданні 15.01.2015 було оголошено перерву до 22.01.2015, в порядку ст. 77 ГПК України.

16.01.2015 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав пояснення, в яких зокрема, зазначив, що адвокат Савенко Г.С. не є працівником ПП «Юридична фірма «ФОКС», оскільки не має укладеного трудового договору з вказаним підприємством, а також не числиться у штаті співробітників ПП «Юридична фірма «ФОКС» та не отримує заробітної плати. Також зазначив, що ПП «Юридична фірма «ФОКС» співпрацює з такими адвокатами, як посередник-менеджер і як власник приміщення, яке надається адвокатам для роботи, та іноді, у разі неможливості адвокатів взяти безпосередньо участь у судовому засіданні, працівники фірми допомагають адвокатам і заявляють суду вимоги і обґрунтування, підготовленні адвокатами, в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2015 підтримав апеляційну скаргу (з відповідними вищенаведеними додатковими поясненнями) та просив її задовольнити. Зауважив, що укладення договору про надання юридичних послуг між клієнтом та юридичною фірмою, з відповідним зазначенням особи (зокрема, адвоката), яка буде безпосередньо надавати такі послуги, не суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому зазначив, що в даному випадку підписання акту виконаних робіт здійснювалося між клієнтом та юридичною фірмою, однак з зазначенням в такому акті особи адвоката - Савенко Ганни Сергіївни, яка фактично була виконавцем робіт. Все вищевказане, в тому числі той факт, що грошові кошти за надані юридичні послуги перераховувалися клієнтом на рахунок ПП «Юридична фірма «ФОКС», а не на рахунок адвоката, на думку апелянта є правомірними діями, які не виключають можливості покладення судових витрат в цій частині на відповідача. На запитання суду стосовно відсутності відомостей про адвоката - Савенко Ганну Сергіївну у Єдиному реєстрі адвокатів України, відповів, що не має точних даних з приводу відсутності таких відомостей. В свою чергу зазначив про наявність необхідної інформації щодо правомочності зазначеного адвоката у Реєстрі адвокатів Києва. З приводу того, що вид практики адвоката - Савенко Г.С. у Реєстрі адвокатів Києва значиться, як «адвокатське об'єднання», представник позивача відповів, що в даному випадку адвокат діяв самостійно (як індивідуал), і дані щодо перебування Савенко Г.С. у адвокатському об'єднанні в нього відсутні. Також підтвердив, що ПП «Юридична фірма «ФОКС» не є адвокатським об'єднанням, в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Представник відповідача у судовому засіданні 22.01.2015 заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Наполягав на необґрунтованості вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, зазначивши, що вважає неправомірним перерахування грошових коштів не на рахунок адвоката, а на рахунок відповідного Приватного підприємства. Також підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зауважив, що у зв'язку з оплатою позивачем наданих юридичних послуг дохід (в розумінні ст. ст. 135-137 Податкового кодексу України) було отримано саме юридичною фірмою, а не адвокатом.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2012 між ТОВ "Полісся Пласт" (постачальник за умовами договору) та ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" (покупець, Метро за умовами договору) було укладено договір поставки товарів та надання послуг № 25797 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Метро надає постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до цього договору. Надання рекламних та інших послуг підтверджується актами приймання наданих послуг. Метро також надаватиме постачальнику послуги з логістики товарів згідно з процедурою та умовами, які вказані в додатку 6 де цього договору

Згідно з п. 1.2. договору постачальник постачає і передає у власність Метро, а Метро приймає та оплачує товари згідно з замовленнями Метро та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору (додаток № 3 "Бланк замовлення"), на умовах цього договору.

Метро надає замовлення постачальнику по підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведено перелік товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього договору (додаток № 2 "Специфікація/Прайс-лист").

Згідно п. 10.1. договір вступає в силу з 01.11.2012 та діє до 31.12.2012. Строк дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний період тривалістю в 1 (один) рік якщо не буде припинений достроково будь-якою стороною як передбачено в. п. 4.1. договору або замінено новим договором. При цьому, доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини, у встановленому договором порядку, не подано.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 399 597,60 грн., є обґрунтованими, законними та підтверджуються наявними в справі доказами, а відтак підлягають задоволенню.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник повинен поставити товари вчасно, до відповідного ТЦ згідно з замовленням у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням. Замовлення Метро на поставку товару обов'язкові для постачальника.

Відповідно до п. 2.4. договору постачальник поставляє товари разом з усією документацією. При поставці товарів, згідно замовлення, до відповідного ТЦ, постачальник складає транспортну накладну, яка не повинна містити ціну товарів, і надає її до відділу приймання товарів у ТЦ. По результатах приймання товарів у ТЦ постачальника складає товарну накладну та податкову накладну та надає їх до головного офісу Метро.

Згідно з п. 2.10. договору товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному ТЦ. куди товари поставляються, на підставі транспортних накладних та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору за замовленнями відповідача позивачем було у період з 05.12.2013 по 03.04.2014 поставлено відповідачу згідно товарних накладних товар на загальну суму 1 293 460,86 грн.

Пунктом 2.10. договору передбачена можливість відмови в отриманні товару в разі відсутності, неповноти або неналежного оформлення документів, а також якщо товари не упаковані в одиниці реалізації. Також Метро має право прийняти товар, що належним чином упаковані і не має видимих пошкоджень, без перевірки їх кількості та якості та в подальшому при виявленні недоліків скласти акт про розбіжності, один примірник якого має бути надісланий поштою постачальнику.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що доказів в підтвердження наявності у відповідача претензій щодо якості поставленого товару та оформлених документів матеріали справи не містять.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника протягом терміну платежу, зазначеного в п. 1.1. додатку № 7 до договору.

Додатком 7 до договору (п. 1.1.) визначено, що Метро сплачує товари протягом 30 днів з дня отримання товарів у Торгівельному центрі "Метро Кеш енд Кері" за умовами надання постачальником належним чином оформлених документів.

Разом з цим, матеріали справи підтверджується лише часткова оплата отриманого товару відповідачем, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків становить 399 597,60 грн. Факт отримання товару, а також наявність заборгованості у розмірі 399 597,60 грн. відповідачем не заперечується.

Згідно зі ст. ст. 525, 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 399 597,60 грн.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 34 786,51 грн. пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає наступне

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що умовами договору не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині сплати поставленого товару.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 34 786,51 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача 125 955,10 грн. інфляційних втрат та 10 487,98 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок ціни позову, наданий позивачем і взятий до уваги судом першої інстанції та дійшов висновку, що арифметично вірною та обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 10 487,98 грн., а також 102 884,80 грн. інфляційних втрат, а відтак суд першої інстанції правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача саме зазначені суми. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 23 070,30 грн., судом першої інстанції було обгрунтовано відмовлено, оскільки зазначена сума нарахована позивачем з порушенням чинного законодавства, зокрема, з застосуванням невірного сукупного індексу інфляції.

Сторонами не заперечується правильність рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних, а також щодо відмови в стягненні пені та частини інфляційних втрат, однак позивач вважає неправомірним рішення місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні з відповідача витрат на оплату послуг адвоката.

Відмовляючи в стягненні з відповідача вказаних витрат на користь ТОВ "Полісся Пласт", суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наданими позивачем доказами не підтверджується оплата послуг в розмірі 73 100,00 грн. саме адвокату - Савенко Ганні Сергіївні за надані адвокатські послуги.

З приводу наведених висновків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 ст. 44 ГПК України).

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що 19.06.2014 між позивачем та Приватним підприємством "Юридична фірма "Фокс" було укладено договір про надання юридичних послуг № 19П/2014, предметом якого є юридичні послуги стосовно спору з ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" щодо договору поставки товарів та надання послуг від 011.2012 № 25797. Вартість наданих послуг становить 78 200,00 грн. (згідно специфікації до договору).

Умовами вказаного договору визначено, що для виконання своїх обов'язків за договором юридична фірма призначає своїх співробітників: Марініч В.К та адвоката Савенко Г.С., з яким може бути укладено додатковий договір (п. 3.2).

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що підтвердженням того, що Савенко Г.С. - адвокат, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3624 від 26.03.2012.

Стаття 17 Закону визначає, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості:

1) прізвище, ім'я та по батькові адвоката;

2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України);

3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв'язку;

4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв'язку;

5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

6) інші відомості, передбачені цим Законом.

Разом з цим, відповідно до частини 4 ст. 17 Закону інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

При цьому, з офіційного веб-сайту Єдиного реєстру адвокатів України взагалі не вбачається жодної інформації щодо адвоката - Савенко Г.С. Разом з цим, з Реєстру адвокатів Києва (витяг з офіційного веб-сайту наявний в матеріалах справи) визначено вид практики Савенко Г.С., як адвокатське об'єднання (тоді як адвокатське об'єднання є організаційною формою адвокатської діяльності). Судом залучено до матеріалів справи два витяги з відповідних веб-сайтів, в тому числі щодо відсутності адвоката Савенко Г.С. в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що така форма адвокатської діяльності, як адвокатське об'єднання має особливості, передбачені положеннями Закону.

Так, ст. 15 Закону зазначає, що адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Адвокатське об'єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання.

Разом з цим, Приватне підприємство «Юридична фірма «ФОКС» не є адвокатським об'єднанням, в розумінні вищенаведених положень, про що також представником позивача були надані відповідні пояснення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2014 року між позивачем і адвокатом Савенко Г.С. укладено договір про надання адвокатських послуг № 19 П/2014, п. 4.2 якого передбачено, що оплата послуг адвоката здійснюється на рахунок Приватного підприємства «Юридична фірма «ФОКС». Разом з цим, як було вищезазначено при здійсненні адвокатської діяльності у адвокатському об'єднанні, стороною договору про надання правової допомоги є виключно адвокатське об'єднання, а не адвокат особисто, або будь-яке інше товариство чи підприємство.

До того ж, жодного акту виконаних робіт або наданих послуг саме за договором про надання адвокатських послуг № 19 П/2014 (укладеного безпосередньо між позивачем та адвокатом) матеріали справи не містять. Тоді як, у разі здійснення адвокатом адвокатської діяльності індивідуально, саме він мав бути виконавцем та отримувачем коштів. В цій частині судом апеляційної інстанції враховані пояснення позивача про те, що адвокат Савенко Г.С. не є працівником ПП «Юридична фірма «ФОКС», оскільки не має укладеного трудового договору з вказаним підприємством, а також не числиться у штаті співробітників ПП «Юридична фірма «ФОКС» та не отримує заробітної плати.

Таким чином, в якості доказів надання юридичних (а не адвокатських) послуг позивач надав копію акту виконаних робіт № 1-19П/2014 на суму 78 200,00 грн. від 03.09.2014, який підписано та скріплено печатками з одного боку самим позивачем, а з іншого - Приватним підприємством "Юридична фірма "Фокс" (яке не є суб'єктом надання адвокатських послуг в розумінні вищенаведених положень Закону).

В цій частині судом апеляційної інстанції приймаються, як обґрунтовані, доводи відповідача про те, що зазначення в акті виконаних робіт виконавця - Савенко Г.С. не спростовує той факт, що послуги були наданні вказаною особою не як адвокатом (адвокатські послуги) за договором про надання правової допомоги, а як співвиконавцем робіт за договором про надання юридичних послуг, укладеним між позивачем та юридичною фірмою (а не позивачем та адвокатом індивідуально, чи позивачем та адвокатським об'єднанням - як того вимагають приписи законодавства, враховуючи зареєстровану організаційно-правову форму діяльності адвоката Савенко Г.С. у Реєстрі адвокатів Києва).

Зазначення у заявах про переказ готівки такий вид призначення платежу, як: «оплата за адвокатські послуги…» не може бути доказом надання саме адвокатських послуг позивачу, оскільки грошові кошти перераховувались на рахунок ПП «Юридична фірма «ФОКС», яке не є адвокатським об'єднанням. Разом з цим, у заявах про переказ готівки зазначено призначення платежу за договором № 19П/2014, але від іншої дати (09.06.2014), тоді як в матеріалах справи наявні лише два договори від 19.06.2014 року за № 19П/2014. Інших договорів апелянтом не надано, при цьому сторона не обґрунтувала неможливість подання таких доказів з причин, що не залежали від сторони.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що грошові кошти сплачувалися стороною саме за адвокатські послуги, які надавалися безпосередньо Савенко Г.С. при здійсненні адвокатської діяльності у будь-якій організаційно - правовій формі, передбаченій наведеним Законом, що унеможливлює покладання витрат в цій частині на відповідача, в розумінні ст. ст. 44, 48, 49 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у наданій позивачем до апеляційної скарги постанові Вищого господарського суду України розглядалися інші підстави та особливості компенсації судових витрат (зокрема, за послуги, надані адвокатом, але сплата за які відбувалася з зазначенням у платіжному дорученні фізичної особи-підприємця в якості отримувача), а відтак правова позиція, що викладена у даній постанові в частині стягнення послуг на адвоката не спростовую вищезазначених висновків.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Пласт" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 у справі № 910/19870/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 у справі № 910/19870/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19870/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 23.01.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім