Рішення

від 20.01.2015 по справі 923/1777/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 р. Справа № 923/1777/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт" в особі Південної філії ТОВ НВФ "Агросвіт", Кіровоградська область

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник", смт. Новотроїцьке

про стягнення 715444 грн. 31 коп.

за зустрічним позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник", смт. Новотроїцьке

до: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт" в особі Південної філії ТОВ НВФ "Агросвіт", Кіровоградська область

про визнання недійсними пунктів 11.3. та 11.4. договору № 09ТК03/01-1

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом) - Пономарьов Є.А. представник, дов. №3 від 08.01.2014р.;

від відповідача (за первісним позовом) - Гончаров М.В. представник, дов. від 01.12.2014р.;

Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" від імені якої діє Південна філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (позивач за первинним позовом) звернувся до суду з позовом за яким просив стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" (відповідач за первинним позовом) суму в розмірі - 715 444 грн. 31 коп. - 30% річних за Договором.

Відповідач за первинним позовом позовні вимоги не визнає з причини викладених за зустрічним позовом.

За зустрічним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" в особі Південної філії про визнання недійсними п.11.3,11.4 договору №09ТК03/01-1 від 03.01.2013р.

Відповідач за зустрічним позовом позовні вимоги не визнав та пояснив, що спірні пункти договору укладені у відповідності до приписів чинного законодавства, зокрема ч.7 ст.179 ГК України, ст.627, 625, 259,257 ЦК України, тому, на його думку, позивачем за зустрічним позовом не доведено підстав для застосування норм ст.203 та 215 ЦК України щодо визнання недійсним спірних пунктів договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Рішенням від 15 травня 2014 року по господарській справі №923/474/14 господарським судом Херсонської області стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" в особі Південної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" - 2 360 000 грн. 00 коп. основного боргу та 47 200 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В ході розгляду зазначеної справи, суд встановив наступні факти, які поклав в основу обґрунтування прийнятого рішення:

"Між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" в особі Південної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (позивач) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрник" (відповідач) укладено договір поставки №09ТК03/01-1 від 03.01.2013року.

Згідно з вищезазначеним договором позивач в передбачені договором строки зобов'язався поставити відповідачу товар, найменування, кількість, ціна, строки поставки та загальна вартість якого зазначається на кожну окрему партію в доповненнях до договору (пункт 1.2), а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість на передбачених договором умовах.

При укладенні договору поставки сторони узгодили умови поставки, зокрема: загальна кількість товару, еквівалент ціни товару, погоджений курс, асортимент, ціна, строки поставки, оплати та умови оплати товару, що постачається за даним договором визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у доповненнях до нього (п. 1.2 договору поставки);

базові умови поставки: продавець постачає товар покупцю на умовах "Франко-склад" (ЕХW), 74840, Херсонська область, Каховський район, с. Роздольне, вул. Комплекс будівель, 15 (п. 2.1 договору поставки);

датою поставки вважається дата, вказана у накладних на відпуск товару (п. 2.4 договору поставки);

ціна товару, що постачається продавцем вказується сторонами в доповненнях до даного договору і визначається сторонами як "тверда ціна" та "попередня ціна" (п. 3.1 договору поставки);

загальна ціна цього договору визначається як сума вартості доповнень до цього договору (п. 3.6 договору поставки);

покупець зобов'язаний оплатити прийнятий ним товар в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, в строки встановлені в доповненнях до цього договору (п. 4.1 договору поставки);

за згодою покупця, можливий відпуск товару з перевищенням кількості та асортименту узгодженого сторонами. У разі прийняття товару, що не вказаний в доповненнях до договору, відповідач тим самим надав свою згоду, щодо ціни, кількості та асортименту прийнятого ним товару зазначеного в видаткових накладних, та зобов'язується оплатити товар, що був прийнятий ним, згідно п.2.5. договору, в строк зазначений в останньому доповненні (п. 2.5, 4.2, 4.3 договору поставки), а саме:

покупець оплачує отриманий ним товар, в строк, що указано в останньому доповненні до цього договору (п. 4.3 договору поставки);

за порушення строків оплати переданого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (ч. 1 п. 11.2 договору поставки).

До договору поставки між сторонами були також підписані та скріплені печатками доповнення, а саме: №1/п від 31.01.2013р., №2/тк від 13.03.2013р., №3/тк від 02.04.2013р., №4/тк від 03.04.2013р., №5/тк від 03.04.2013р., №6/тк від 03.04.2013р., №7/тк від 10.04.2013р., №8/тк від 15.04.2013р., №9/тк від 15.04.2013р., №10/тк від 22.04.2013р., №11/тк від 22.04.2013р., №12/тк від 29.04.2013р., №13/тк від 15.05.2013р., №14/тк від 15.05.2013р., №15/тк від 16.05.2013р., №16/тк від 16.05.2013р., №17/тк від 22.05.2013р., №18/тк від 31.05.2013р., №19/п від 31.05.2013р., №20/тк від 17.06.2013р., №21/тк від 17.06.2013р., №22/тк від 21.06.2013р., №23/тк від 26.06.2013р., №24/тк від 05.07.2013р., №25/тк від 10.07.2013р., №26/тк від 22.07.2013р., №27/тк від 26.07.2013р., №28/тк від 05.08.2013р., №29/тк від 09.08.2013р., №30/тк від 14.08.2013р., №31/тк від 19.08.2013р.

Факт передачі продавцем та прийняття покупцем товару на загальну суму 3202656 грн. 94коп., підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними: № ПФ/02-006 від 27 лютого 2013р., № ПФ/04-011 від 02 квітня 2013р., № ПФ/04-024 від 03 квітня 2013р., № ПФ/04-025 від 03 квітня 2013р., № ПФ/04-053 від 05 квітня 2013р., № ПФ/04-086 від 10 квітня 2013р., № ПФ/04-087 від 10 квітня 2013р., № ПФ/04-119 від 15 квітня 2013р., № ПФ/04-120 від 22 квітня 2013р., № ПФ/04-212 від 22 квітня 2013р., № ПФ/04-213 від 22 квітня 2013р., № ПФ/04-284 від 29 квітня 2013р., № ПФ/05-147 від 15 травня 2013р., № ПФ/05-148 від 15 травня 2013р., № ПФ/05-166 від 16 травня 2013р., № ГІФ/05-167 від 16 травня 2013р., № ПФ/05-240 від 21 травня 2013р., № ПФ/05-244 від 22 травня 2013р., № ПФ/05-376 від 31 травня 2013р., № ПФ/05-377 від 31 травня 2013р., № ПФ/06-203 від 17 червня 2013 року, №ПФ/06-204 від 17 червня 2013року, №ПФ/06-290 від 21 червня 2013року, №ПФ/06-291 від 21 червня 2013року, №ПФ/06-333 від 26 червня 2013року, №ПФ/07-110 від 05 липня 2013року , № ПФ/07-166 від 10 липня 2013року, №ПФ/07-167 від 10 липня 2013року, № ПФ/07-351 від 22 липня 2013року, №ПФ/07-416 від 26 липня 2013року, № ПФ/08-038 від 05 серпня 2013року, № ПФ/08-108 від 09 серпня 2013року, №ПФ/08-168 від 14 серпня 2013року, №ПФ/08-212 від 19 серпня 2013року, № ПФ/08-213 від 19 серпня 2013 року.

Товар за вищезазначеними накладними отримано представниками відповідача, які діяли відповідно до наданих ним довіреностей, копії яких надані до матеріалів справи (арк. справи 58-84).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 договору поставки відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за отриманий товар у строк, зазначений в останньому доповненні до договору.

Матеріалами справи та розрахунком суми позову підтверджується, що станом на день звернення позивача з позовом відповідач здійснив розрахунки за товар отриманий за вищезазначеними накладними частково, в сумі 703 550 грн.84 коп.

Крім того, відповідач повернув товар (насіння соняшника Максимус) на 139106 грн. 10 коп.

Його борг на день звернення з позовом становив 2 360 000 грн. 00 коп., що підтверджується розрахунком суми позову та надісланим позивачем актом звірки розрахунків, від підписання якого відповідач ухиляється.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.

Таким чином, суд приймає до уваги факти, які були установлені судом у справі № 923/474/14 та викладені у рішенні від 15.05.2014 щодо умов та виконання договору поставки № 09ТК03/01-1 від 03.01.2013р.

Судом встановлено, що після набрання чинності рішення стягувачу був виданий виконавчий документ - наказ за рішення та за яким 31.10.2014р. боржником було сплачено у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Позивач належним чином виконував зобов'язання за Договором поставки щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором поставки та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не вчасно оплатив отриманий товар за договором.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Строки оплати, що були встановленні сторонами зазначені в п. 4.1 Договору та Доповненнях відповідно до яких відповідач зобов'язався сплатити за поставлений товар, на розрахунковий рахунок позивача до 10 жовтня 2013 року - останній строк розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також до п. 11.4. Договору відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Відповідач свій обов'язок, щодо належного виконання Договору в частині розрахунків виконав невчасно, станом на 10 жовтня 2013 року у відповідача створилася заборгованість перед позивачем на загальну суму - 2 738 100 грн. 93 коп.

За період з 10 жовтня 2013р. по 30 жовтня 2014 р. позивачем відповідачу було нараховано 30 % річних в сумі - 715 444 грн. 31 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до проведених відповідачем оплат по договору № 09ТК03/01-1 від 03 січня 2013 року.

Відповідач за первісним позовом не надав доказів добровільної сплати нарахованих річних відсотків.

При таких обставинах суд дійшов до висновку про доведеність позовних вимог у повному обсязі.

У частині першій статті 60 ГПК України зазначено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно зв'язаний з первісним.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрник" подало зустрічний позов за яким просило визнати недійсним п.11.3 та п.11.4 договору № 09ТК03/01-1 від 03.01.2013.

За пунктом 11.4. договору Поставки зазначено, що крім того, відповідно до статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, продавець може вимагати від покупця, а останній зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30% річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 11.3. договору Поставки сторони погодилися не застосовувати скорочені строки позовної давності до нарахування штрафних санкцій (пені), а застосовується загальний строк позовної давності.

Позивач за зустрічним позовом свої вимоги обґрунтував наступним.

Відповідно до умов договору поставки №09ТК03/01-1 від 03.01.2013 року не передбачено будь-яких санкцій за порушення зобов'язань з боку продавця товару, а передбачено лише взаємний обов'язок сторін щодо відшкодування збитків та обов'язок покупця щодо сплати пені в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом відповідного періоду, до суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми, 30 % (процентів) річних за користування чужими грошовими коштами, штраф 20% від вартості товару, що не прийнятий покупцем.

Таким чином, зазначений договір Поставки не є рівноцінним відносно обов'язків сторін. Проценти за прострочення виконання зобов'язання, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є формою цивільно-правової відповідальності. Встановлення умовами договору розміру 30% річних фактично умови договору відносно ціни договору у разі невиконання обов'язку з боку Покупця.

На думку позивача за зустрічним позовом, пункт 11.4. договору Поставки суперечить приписам чинного законодавства, в тому числіст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що умови договору повинні відповідати вимогам розумності і справедливості.

На думку позивача за зустрічним позовом, є достатні підстави вважати, що пункт.11.4 спірного договору в частині встановлення 30% річних суперечить приписам чинного законодавства, принципам розумності і справедливості та порушує права СТОВ "Аграрник", а тому даний пункт може бути визнаний судом недійсним.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтував нормами ст. ст. 627, 625, 203,215, 253, 260, 261 ЦК України та ст. 232 ГК України.

Згідно частин першої та другої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт і послуг або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини другої статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, якою визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Позивач за зустрічним позовом звернув увагу, що натомість у пункті 11.3. договору Поставки зазначено, що сторони погодилися не застосовувати скорочені строки позовної давності до нарахування штрафних санкцій (пені), а застосовується загальний строк позовної давності.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Таким чином, сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями статей 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого частиною другою статті 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

На думку позивача за зустрічним позовом за вказаних обставин, положення пункту 11.3. договору поставки №09ТК03/01-1 від 03.01.2013 року, суперечить статтям 260, 261 ЦК України та частині шостій статті 232 ГК України, а тому даний пункт може бути визнаний судом недійсним.

Статтями 32-34 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як витікає із норм ст. 203 та 215 ЦК України недійсність правочину пов'язання, зокрема, із невідповідності змісту правочину чинному законодавству.

Як витікає із змісту ст. 625 ЦК України сторони при укладені правочину можуть погодити інший розмір процентів річних від простроченої суми. Таким чином, визначення 30% річних від простроченої суми, що погодили сторони у п. 11.4 спірного договору відповідає приписам чинного законодавства.

Що стосується умов п.11.3 спірного договору щодо збільшення строків позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій, то вони відповідають нормам ч.1 ст. 259 ЦК України, згідно якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними при укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, для визнання недійсним п.11.3 та п. 11.4 договору №09ТК03/01-1 від 03.01.2013р.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість, недоведеність та відсутність підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом сільськоподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник".

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за первісним та зустрічним позовом покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" (75300, Херсонська область, Новотроїцький район, смт. Новотроїцьке, вул. Залізнична, 17, р/р 260001311 в ОД "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 30981635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Агросвіт" (28020, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Свердлова, 2/1) в особі Південної філії Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Агросвіт" (74840, Херсонська область, Каховський район, с. Роздольне, вул. Комплекс Будівель, 15, р/р 2600711840 в ВАТ РБ "Райффайзен Банк Аваль" м. Каховка, МФО 352093, код ЄДРПОУ 37324698) - 715 444 грн. 31 коп. - 30% річних за договором та 14308 грн. 89 коп. - в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.01.2015 р.

Суддя Л.М. Немченко