Постанова

від 01.04.2015 по справі 923/1777/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р.Справа № 923/1777/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін у судовому засіданні від 01.04.2015 р.:

від позивача за первісним позовом: Пономарьов Є.А., за довіреністю;

від відповідача за первісним позовом: Гончаров М.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник"

на рішення господарського суду Херсонської області від 20.01.2015 року

по справі № 923/1777/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" в особі Південної філії ТОВ НВФ "Агросвіт"

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник"

про стягнення 715444,31 грн.

та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник"

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" в особі Південної філії ТОВ НВФ "Агросвіт"

про визнання недійсним пунктів 11.3 та 11.4 договору № 09ТК03/01-1

У судовому засіданні 01.04.2015 р. згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" в особі Південної філії ТОВ НВФ "Агросвіт" (далі - позивач, ТОВ НВФ "Агросвіт" в особі Південної філії, Філія) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" (далі - відповідач, СТОВ "Аграрник", скаржник) про стягнення з останнього 715444,31 грн. - 30 % річних за договором поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції № 09ТК03/01-1 від 03.01.2013 р. (далі також - Договір).

У правове обґрунтування позову Філія послалась на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та умови п. 11.4 Договору.

04.12.2014 р. (вх. № 1838) СТОВ "Аграрник" звернулося до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ НВФ "Агросвіт" в особі Південної філії про визнання недійсними п.п. 11.3,11.4 згаданого Договору.

Ухвалами господарського суду Херсонської області відповідно від 03.12.2014 р. та від 05.12.2014 р. зазначені позовні заяви прийнято до сумісного розгляду.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.01.2015 р. у справі № 923/1777/14 (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено в повному обсязі: стягнуто з СТОВ "Аграрник" на користь ТОВ НВФ "Агросвіт" в особі Південної філії 715444,31 грн. - 30 % річних за договором та 14308,89 грн. - в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог Філії в повному обсязі, а також відсутністю підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, для визнання недійсними пунктів 11.3 та 11.4 Договору.

Не погодившись з рішенням суду, СТОВ "Аграрник" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення в повному обсязі зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, скаржник зазначив, що положення п. 11.4 Договору суперечить приписам чинного законодавства, в тому числі ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що умови договору повинні відповідати вимогам розумності і справедливості.

Крім того, до вказаної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке задоволено ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2015 р., якою (ухвалою) також зобов'язано СТОВ "Аграрник" доплатити 609,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

02.03.2015 р. до суду апеляційної інстанції надійшов доказ доплати скаржником 609,00 грн. судового збору - квитанція № 2552520010 від 25.02.2015 р.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у відповідності до обставин справи, тому просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р. виправлено описку у назві позивача, вказавши правильну назву - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" в особі Південної філії ТОВ НВФ "Агросвіт".

У судовому засіданні 01.04.2015 р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача просив залишити оскаржуване рішення без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" в особі Південної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (продавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрник" (покупець) укладено договір поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції № 09ТК03/01-1 від 03.01.2013 р., за умовами якого продавець зобов'язався здійснити постачання товарів, безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, покупцю/виробникові такої сільськогосподарської продукції, а саме: насіння, засоби захисту рослин, добрива (далі Товар), який Покупець зобов'язується прийняти та оплатити, відповідно до п. 1.2. цього Договору на умовах, що вказуються сторонами в Доповненнях.

Згідно п. 1.2 Договору загальна кількість товару, "Еквівалент ціни товару", "Погоджений курс", асортимент, ціна, строки поставки, оплати та умови оплати товару, що постачається за даним Договором визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у доповненнях до нього.

У відповідності до п. 2.1. Договору базові умови поставки: продавець постачає товар покупцю на умовах "Франко-склад" (ЕХW), 74840, Херсонська область, Каховський район, с. Роздольне, вул. Комплекс будівель, 15.

Датою поставки вважається дата, вказана у накладних на відпуск товару (п. 2.4 Договору.

За приписами п. 2.5 Договору за згодою покупця можливий відпуск товару з перевищенням кількості та асортименту, узгодженого сторонами. У такому випадку покупець зобов'язується прийняти та оплатити фактично відвантажену кількість товару на умовах даного Договору.

Пунктом п. 3.1 договору визначено, що ціна товару, що постачається продавцем вказується сторонами в Доповненнях до даного Договору і визначається сторонами як "тверда ціна" та "попередня ціна".

У п. 3.6 Договору сторони визначили, що загальна ціна цього Договору визначається як сума вартості доповнень до цього Договору.

За умовами п. 4.1 Договору покупець зобов'язався оплатити прийнятий ним товар в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в строки, встановлені в доповненнях до цього Договору.

У разі прийняття покупцем товару, що не вказаний в Доповненнях до цього Договору, покупець тим самим дає свою згоду щодо ціни, кількості та асортименту прийнятого ним товару, зазначених у видатковій накладній, та оплачує товар, що був прийнятий ним, згідно п. 2.5 Договору, в строк, указаний в останньому Доповненні до цього Договору (п.п. 4.2, 4.3 Договору).

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що за порушення строків оплати переданого товару покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 11.3. Договору сторони погодились не застосовувати скорочені строки позовної давності до нарахування штрафних санкцій (пені), а застосовувати загальний строк позовної давності.

Приписами пункту 11.4. Договору встановлено, що відповідно до статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, продавець може вимагати від покупця, а останній зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 % річних від простроченої суми.

До Договору поставки сторонами були також підписані та скріплені печатками Доповнення, а саме: №1/п від 31.01.2013р., №2/тк від 13.03.2013р., №3/тк від 02.04.2013р., №4/тк від 03.04.2013р., №5/тк від 03.04.2013р., №6/тк від 03.04.2013р., №7/тк від 10.04.2013р., №8/тк від 15.04.2013р., №9/тк від 15.04.2013р., №10/тк від 22.04.2013р., №11/тк від 22.04.2013р., №12/тк від 29.04.2013р., №13/тк від 15.05.2013р., №14/тк від 15.05.2013р., №15/тк від 16.05.2013р., №16/тк від 16.05.2013р., №17/тк від 22.05.2013р., №18/тк від 31.05.2013р., №19/п від 31.05.2013р., №20/тк від 17.06.2013р., №21/тк від 17.06.2013р., №22/тк від 21.06.2013р., №23/тк від 26.06.2013р., №24/тк від 05.07.2013р., №25/тк від 10.07.2013р., №26/тк від 22.07.2013р., №27/тк від 26.07.2013р., №28/тк від 05.08.2013р., №29/тк від 09.08.2013р., №30/тк від 14.08.2013р., №31/тк від 19.08.2013р.

На виконання умов Договору продавцем було передано, а покупцем прийнято товар на загальну суму 3202656,94 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № ПФ/02-006 від 27 лютого 2013 р., № ПФ/04-011 від 02 квітня 2013 р., № ПФ/04-024 від 03 квітня 2013 р., № ПФ/04-025 від 03 квітня 2013 р., № ПФ/04-053 від 05 квітня 2013 р., № ПФ/04-086 від 10 квітня 2013 р., № ПФ/04-087 від 10 квітня 2013 р., № ПФ/04-119 від 15 квітня 2013р., № ПФ/04-120 від 22 квітня 2013 р., № ПФ/04-212 від 22 квітня 2013р., № ПФ/04-213 від 22 квітня 2013 р., № ПФ/04-284 від 29 квітня 2013р., № ПФ/05-147 від 15 травня 2013 р., № ПФ/05-148 від 15 травня 2013р., № ПФ/05-166 від 16 травня 2013 р., № ГІФ/05-167 від 16 травня 2013 р., № ПФ/05-240 від 21 травня 2013р., № ПФ/05-244 від 22 травня 2013 р., № ПФ/05-376 від 31 травня 2013р., № ПФ/05-377 від 31 травня 2013 р., № ПФ/06-203 від 17 червня 2013 року, №ПФ/06-204 від 17 червня 2013 року, № ПФ/06-290 від 21 червня 2013року, № ПФ/06-291 від 21 червня 2013року, № ПФ/06-333 від 26 червня 2013року, № ПФ/07-110 від 05 липня 2013 року , № ПФ/07-166 від 10 липня 2013 року, № ПФ/07-167 від 10 липня 2013 року, № ПФ/07-351 від 22 липня 2013року, № ПФ/07-416 від 26 липня 2013 року, № ПФ/08-038 від 05 серпня 2013 року, № ПФ/08-108 від 09 серпня 2013 року, №ПФ/08-168 від 14 серпня 2013 року, № ПФ/08-212 від 19 серпня 2013 року, № ПФ/08-213 від 19 серпня 2013 року.

Товар за вищезазначеними накладними отримано представниками відповідача, які діяли відповідно до наданих ним довіреностей.

В порушення умов договору СТОВ "Аграрник" здійснило розрахунки за товар, отриманий за вищезазначеними накладними частково, в сумі 703550,84 грн., а також повернуло товар на суму 139106,10 грн.

Таким чином, за відповідачем утворився борг сумі 2360000,00 грн., у зв'язку з несплатою якого Філія звернулась до СТОВ "Аграрник" з відповідним позовом про стягнення зазначеної суми боргу.

За наслідками розгляду вказаного позову рішенням господарського суду Херсонської області від 15 травня 2014 року у справі № 923/474/14 стягнуто з СТОВ "Аграрник" на користь ТОВ НВФ "Агросвіт" в особі Південної філії - 2360000,00 грн. основного боргу та 47200,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання вказаним рішенням законної сили позивачу був виданий відповідний наказ від 10.07.2014 р., згідно якого відповідачем сплачено борг у повному обсязі.

Оскільки СТОВ "Аграрник" обов'язок щодо належного виконання Договору щодо оплати поставленого товару виконано несвоєчасно, станом на 10 жовтня 2013 року за ним утворилася заборгованість перед Філією на загальну суму 2738100,93 грн., у зв'язку з чим останньою за період з 10 жовтня 2013 року по 30 жовтня 2014 року нараховано 30 % річних у сумі 715444,31 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Через несплату відповідачем зазначеної вище суми річних ТОВ НВФ "Агросвіт" в особі Південної філії звернулось до СТОВ "Агросвіт" до господарського суду Херсонської області з відповідним позовом.

В свою чергу, СТОВ "Агросвіт" звернулось до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними пунктів 11.3 та 11.4 Договору.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд послався на відсутність підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, для визнання недійсними вказаних пунктів Договору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним лише п. 11.3 Договору, враховуючи таке.

Так, як вище згадувалось, у зазначеному пункті Договору сторони погодили не застосовувати скорочені строки позовної давності до нарахування штрафних санкцій (пені), а застосовувати загальний строк позовної давності.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

У пункті 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року № 10 роз'яснено, що за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Частина друга згаданої статті ЦК України забороняє скорочення встановленої законом позовної давності. Відтак, договір (умова договору) щодо скорочення зазначеного строку має визнаватися господарським судом недійсним, у тому числі й з ініціативи суду (пункт 1 статті 83 ГПК).

Отже, з вищенаведених положень випливає, що позовна давність не може бути скорочена за домовленістю сторін, однак сторони можуть домовитись про збільшення встановленої законом як загальної, так і спеціальної позовної давності.

Таким чином, пункт 11.3 Договору, у якому сторони погодили не застосовувати скорочені строки позовної давності до нарахування штрафних санкцій (пені), а застосовувати загальний строк позовної давності, відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак, правові підстави для визнання його (пункту Договору) недійсним відсутні.

Що стосується вимоги зустрічного позову про визнання недійсним п. 11.4 Договору, судова колегія зазначає наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 даного Кодексу передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Принцип свободи договору є одним із загальних принципів цивільного законодавства. Водночас, укладаючи договір і визнаючи його умови, сторони мають враховувати чинне законодавство, звичаї ділового обороту, а також вимоги розумності та справедливості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вище згадувалось, пунктом 11.4. Договору передбачено, що відповідно до статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, продавець може вимагати від покупця, а останній зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 % річних від простроченої суми.

Статтею 203 даного Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, судова колегія вважає, що пункт 11.4. Договору не відповідає положенням чинного законодавства, оскільки встановлення умовами договору розміру 30 % річних фактично змінює умови Договору відносно ціни Договору. Крім того, даний пункт Договору суперечить принципам розумності та справедливості та порушує права відповідача, а тому його (пункт) слід визнати недійсним.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача саме 3 % річних, сума яких згідно здійсненого судом апеляційної інстанції перерахунку становить 71485,44 грн., а саме: за період з 10.10.2013 р. по 17.10.2013 р. (8 днів прострочення) в сумі 1800,39 грн., за період з 18.10.2013 р. по 08.12.2013 р. (52 дні прострочення) в сумі 10334,99 грн., за період з 09.12.2013 р. по 25.12.2013 р. (17 днів прострочення) в сумі 3311,50 грн., за період з 26.12.2013 р. по 21.08.2014 р. (239 днів прострочення) в сумі 46300,52 грн., за період з 22.08.2014 р. по 27.08.2014 р. (6 днів прострочення) в сумі 1149,04 грн., за період з 28.08.2014 р. по 07.09.2014 р. (11 днів прострочення) в сумі 2079,45 грн., за період з 08.09.2014 р. по 14.09.2014 р. (7 днів прострочення) в сумі 1265,75 грн., за період з 15.09.2014 р. по 28.09.2014 р. (14 днів прострочення) в сумі 2358,90 грн., за період з 29.09.2014 р. по 07.10.2014 р. (9 днів прострочення) в сумі 1220,54 грн., за період з 08.10.2014 р. по 14.10.2014 р. (7 днів прострочення) в сумі 719,17 грн., за період з 15.10.2014 р. по 29.10.2014 р. (15 днів прострочення) в сумі 924,65 грн., за 1 день прострочення - 30.10.2014 р. - 20,54 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про часткове задоволення як первісного, так і зустрічного позовів.

Судові витрати по сплаті судового збору, у тому числі за подачу апеляційної скарги, підлягають розподіленню відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 20.01.2015 року по справі № 923/1777/14 скасувати.

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" в особі Південної філії ТОВ НВФ "Агросвіт" задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" в особі Південної філії ТОВ НВФ "Агросвіт" 71485,44 грн. три проценти річних та 1429,71 грн. судового збору.

В іншій частині первісного позову відмовити.

Зустрічний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 11.4 договору поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції № 09ТК03/01-1 від 03.01.2013 р.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" в особі Південної філії ТОВ НВФ "Агросвіт" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" 1218,00 грн. судового збору за подачу зустрічного позову та 6438,60 грн. за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Херсонської області видати накази з зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 06.04.2015 р.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.О. Журавльов