Постанова

від 22.01.2015 по справі 816/4648/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4648/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Христич О.С.,

представника позивача - Голікова І.А.,

представника відповідача - Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "СУЛА - 2009" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2014 року Приватне підприємство "СУЛА - 2009" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2014 року №0002572201/1544 та №0003562201/1544.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2014 року №0003572201/1544 та №0003562201/1544 є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту та витрат позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зазначив, що придбані товарно - матеріальні цінності поставлені ДП "Одеська дистанція електропостачання" на підтвердження чого у позивача наявні всі первинні документи. Крім того, вказував на те, що Головне управління Міндоходів у Полтавській області та ДФС України під час розгляду заперечень на акт перевірки, первинної і повторної скарги на оспорювані податкові податкові повідомлення-рішення, залишили поза увагою доводи позивача про необхідність проведення зустрічної звірки ДП "Одеська дистанція електропостачання", що б у свою чергу повністю підтвердило реальність взаємовідносин з ТОВ "ВКФ Альфаексперт". Стверджував, що органами ДФС України в ході перевірки та адміністративного оскарження оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не було встановлено будь-яких розбіжностей між даними податкових декларацій по взаємовідносинам з ТОВ "ВКФ Альфаексперт" та ДП "Одеська дистанція електропостачання". А тому позовні вимоги ПП "СУЛА - 2009 " є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірністю висновків виїзної позапланової перевірки ПП "Сула-2009" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ВКФ Альфаексперт" за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, якою встановлено заниження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства. Зазначив, що в ході розгляду матеріалів кримінального провадження №32014220000000034, Харківським районним судом 13 лютого 2014 року керівника та засновника ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" - ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, з приводу створення (придбання) фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності - ТО "ВКФ "Альфаексперт" та призначено покарання у вигляді штрафу. Вказував, що в ході проведення перевірки, зокрема, використано акт Харківської ОДПІ №137/20-23-22-01-05/37366539 від 07 жовтня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень-серпень 2013 року", так перевіркою встановлено, що за юридичною адресою платник податків не знаходиться. Таким, чином відносини між ПП "Сула-2009" і ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" з придбання двигунів ЯМЗ-238 М2 фактично не відбувалися, оскільки діяльність ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" була спрямована не на здійснення підприємницької діяльності, а направлена на сприяння підприємствам реального сектору економіки ухилитися від сплати податків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Сула-2009" (код ЄДРПОУ 36618542) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 12 серпня 2009 року (а.с. 9).

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і також являється платником податку на додану вартість (а.с. 12-13), що не оспорюється сторонами.

Видами діяльності товариства за КВЕД-2010 є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, торгівля іншими автотранспортними засобами, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, допоміжне обслуговування наземного транспорту (а.с. 10).

Кременчуцькою ОДПІ, згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), проведено виїзну позапланову перевірку Приватного підприємства "Сула-2009" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ВКФ Альфаексперт" за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 29 липня 2014 року №444/16-03-22-01-08/36618542 (а.с. 20-25), за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 38333 грн., в тому числі за вересень 2013 року - 38333 грн.,

- пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 36417 грн. в тому числі за 2013 рік - 36417 грн.

На підставі акту перевірки від 29 липня 2014 року №444/16-03-22-01-08/36618542 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2014 року:

- 0003572201/1544, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 47916,25 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 38333 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 9583,25 грн. (а.с. 31),

- №0003562201/1545, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 45521,25 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 36417 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 9104,25 грн. (а.с. 32).

Позивач не погодився з винесеними податковими повідомленнями рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши 18 серпня 2014 року до Головного управління Міндоходів у Полтавській області первинну скаргу №16618-16619 (а.с. 33-37), яка залишена без задоволення (рішення від 16 жовтня 2014 року №2229/10/16-31-04-12 (а.с. 41-43)). Повторна скарга від 21 жовтня 2014 року №16704-16705 (а.с. 44-48) подана до Міністерства доходів і зборів України також залишена без задоволення (рішення Державної фіскальної служби України від 10 листопада 2014 року №6476/6/99-99-10-01-15 (а.с. 51-52)).

Збільшуючи Приватному підприємству "Сула-2009" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами взаємовідносин з ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" податковий орган виходив з наступного:

- до Кременчуцької ОДПІ надійшов акт Харківської ОДПІ №137/20-23-22-01-05/37366539 від 07 жовтня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень-серпень 2013 року", згідно якого: "від ГОВ Харківського ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області надійшов висновок №105 від 26 вересня 2013 року, згідно якого підприємство ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" не знаходиться за податковою адресою. Враховуючи вищевикладене, на теперішній час підприємство має ознаки відсутності факту здійснення господарської діяльності",

- до Кременчуцької ОДПІ надійшла постанова старшого слідчого з ОВС другого відділення кримінальних розсдідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у Харківській області підполковника податкової міліції Савельєва В.В. від 19 червня 2014 року про призначення документальної позапланової перевірки ПП "Сула-2009", винесена по кримінальному провадженню №32013220000000114 від 06 березня 2013 року за ознаками частини 5 статті 27, частини 1 статті 212, частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України, згідно якої: " в ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи ряду підприємств, в тому числі ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" та ТОВ "Калина-Комерс" (постачальник ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" по ланцюгу постачання) при здійсненні фінансово-господарської діяльності незаконно сформували податковий кредит в результаті чого умисно ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах, чим заподіяли державі значних збитків. Так, керівник ТОВ "Калина-Комерс" - ОСОБА_5, ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" - ОСОБА_3 не маючи наміру займатися підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, на протязі 2012-2013 років, надали згоду невстановленим слідством особам, на реєстрацію (переоформлення) на їх ім'я вищезазначених підприємст. В ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджували вину засновника та директора ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" - ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України",

- згідно вироку Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2014 року по справі №635/971/14-к: "ОСОБА_3, з метою прикриття незаконної діяльності, без наміру здійснення статутної діяльності підприємства, 16 квітня 2013 року, придбав підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Альфаексперт". Так, ОСОБА_3, не маючи наміру займатися підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, в квітні 2013 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, надав згоду невстановленій слідством особі на ім'я "Ашот" перереєструвати, тобто придбати, підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Альфаексперт". Таким чином, ОСОБА_3, став формальним учасником та директором ТОВ "ВКФ "Альфаексперт", не маючи при цьому наміру здійснювати заявлену у статуті фінансово-господарську діяльність зазначеного підприємства та усвідомлюючи той факт, що діяльність підприємства ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" буде носити незаконний характер. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України в обсязі підозри та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Харківський районний суд Харківської області визнав ОСОБА_3 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України та призначив покарання у вигляді штрафу. Вирок набрав законної сили 15 березня 2014 року".

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2014 року №0003572201/1544 та №0003562201/1544.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Щодо взаємовідносин Приватного підприємства "Сула-2009" із Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Альфаексперт" (код ЄДРПОУ 37366539) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ПП "Сула-2009" у вересні 2013 року здійснювало придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" на загальну суму 230000 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 38333,33 грн.

27 серпня 2013 року між ПП "Сула-2009" та ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" укладено договір поставки №2708 (а.с. 55-56).

За умовами договору Постачальник (ТОВ "ВКФ "Альфаексперт") зобов'язується поставити, а Покупець (ПП "Сула-2009") прийняти та оплатити Товар, найменування, комплектність і ціна якого вказуються у Специфікації (а.с. 57), яка є невід'ємною частиною даного Договору. Постачальник повинен передати (поставити) Покупцеві товар, якість якого відповідає вимогам нормативних документів: ГОСТ 20000-88 (пп. 1.1, 2.1.10), ГОСТ 17.22.02-98 (р.5), ГОСТ 17.2.2.05-97 (р.5), ОСТ 23.3.23.-88 (р.2), ТУ 37.319.365-95. Приймання-передача Товару за кількістю здійснюється відповідно до товарно-супровідної документів (видаткової накладної) та інструкції П-6, за кількістю - відповідно до документів, що засвідчують його якість (сертифікатів) та інструкції П-7. Днем приймання-передачі товару вважається день підписання Акту приймання-передачі та видаткової накладної. Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Оглянувши вказаний договір суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента двигуни ЯМЗ-238 М2 кількістю 2 шт. на загальну суму з ПДВ 230000 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" останнім виписано позивачу: видаткову накладну від 05 вересня 2013 року №51 (а.с. 59) та податкову накладну від 05 вересня 2013 року №51 (а.с. 62).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" для документального оформлення господарських операцій з придбання ПП "Сула-2009" товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість послуг, ціну послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні. Податкова накладна зареєстрована в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 119).

Також судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ВКФ "Альфаексперт", що підтверджується рахунком на оплату (а.с. 58) та банківською випискою (а.с. 65-66).

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року між ПП "Сула-2009" та ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" за даними товариствами заборгованість відсутня (а.с. 124).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів .

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей (а.с. 113) встановлено, що придбаний позивачем товар отриманий уповноваженою особою ПП "Сула-2009" - директором ОСОБА_6, підписи якого маються на видатковій накладній.

Транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною (а.с. 203).

06 вересня 2013 року між позивачем та ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" складено акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю №1 (а.с. 202), відповідно до якого станція і дата відправлення вантажу - 05 вересня 2013 року м. Мерефа, в'їзд 1 Травня, Харківська область, станція призначення та час прибуття вантажу м. Одеса, вул. Цимлянська, 29, 06 вересня 2013 року.

На придбані ПП "Сула-2009" двигуни ЯМЗ-238М2 ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" передано паспорти (а.с. 60-61).

Як встановлено судом, придбання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей позивачем здійснювалося на виконання умов договору поставки від 23 серпня 2013 року укладеного між ПП "Сула-2009" та ДД Одеська залізницця (а.с. 67-70). За умовами договору постачальник (ПП "Сула") зобов'язується поставити та передати у власність замовнику (ДП Одеська залізниця) певну продукцію двигуни ЯМЗ-238 М2, відповідно до специфікації, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

06 вересня 2013 року ПП "Сула" здало ДП Одеська залізниця двигуни дизельні ЯМЗ-238 у кількості 2 одиниць (акт прийому-передачі) (а.с. 126).

Вищевказаний товар отриманий за довіреністю ОСОБА_7 (а.с. 75).

Також судом встановлено, що на момент поставки двигунів ЯМЗ-238М2 позивач звернувся до ДП Одеська залізниця з листом про прийняття на тимчасове зберігання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей, для обстеження та підтвердження готовності прийняти по якості та кількості згідно договору від 23 серпня 2013 року (а.с. 72).

23 вересня 2013 після обстеження та підтвердження готовності прийняти товар між ПП "Сула" та ДП Одеська залізниця складено акт приймання-передачі №1 (а.с. 74) про прийняття в повному обсязі товару згідно договору від 23 серпня 2013 року, виписано видаткову накладну №9 (а.с. 73) та податкову накладну №1 ( а.с. 76, 220).

Відповідно до наданого позивачем витягу з журналу-ордеру по рахунку №631 "Розрахунки з вiтчизняними постачальниками" та акту звіряння взаємних рахунків за період 01 серпня 2013 року - 05 грудня 2014 року заборгованість ДП Одеська залізниця складає 250000 грн. (а.с. 215, 222).

Крім того, на підтвердження перебування у відрядженні особи, яка отримувала та в подальшому поставила двигуни ЯМЗ-238М2 (директор ПП "Сула-2009" ОСОБА_6.) позивачем надано наказ №1/2013 від 04 вересня 2013, наказ №2/2013 від 23 вересня 2013 року, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, посвідчення про відрядження, оборотно-сальнові відомості по рахунку 92 за вересень 2013 року (а.с. 132-138).

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Стосовно контрагента позивача - ПП "Сула-2009" то слід зазначити, що фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; підрядник знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

При цьому, суд зауважує, що подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на акт Харківської ОДПІ №137/20-23-22-01-05/37366539 від 07 жовтня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ВКФ "Альфаексперт", як на підставу для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань, суд не приймає в якості належних доказів з наступних підстав.

Посилання податкового органу на обставини, встановлені в ході перевірок контрагентів позивача, проведених податковими органами Міндоходів України, суд визнає такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб. Покупець - платник ПДВ не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з частини другої статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стосовно посилань відповідача на вирок Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2014 року по справі №635/971/14-к (а.с. 186-187), суд зазначає слідуюче.

Так, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08 вересня 2009 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

- виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Однак у справі, що розглядається , податковим органом не доведено, а судом не встановлено існування таких обставин.

Так, на виконання Договору поставки №2708 від 27 серпня 2013 року ТОВ "ВКФ "Альфаексперт" видано податкову накладну, видаткову накладну, поставка товару в асортименті здійснена транспортом контрагента, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною, оплата за поставлений товар здійснена у повному обсязі, що підтверджується витягом з журналу ордеру по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" позивача та банківською випискою. Податкова накладна зареєстрована в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Товар та його асортимент відповідає меті здійснених видів діяльності ПП "Сула-2009", фактів які б ставили під сумнів реальність здійснення господарської операції судом не встановлено. Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ПП "Сула-2009" та ТОВ "ВКФ Альфаексперт" не досліджувалися у кримінальній справі 635/971/14-к по обвинуваченню ОСОБА_3 за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. А відтак саме по собі здійснення ним перереєстраці (придбання) товариства без мети реального провадження підприємницької діяльності та формальність його керівництва цим товариством, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, безпідставно взяті податковим органом як на підставу визнання спірних господарських операцій безтоварними.

В зв'язку з чим, позивачем, правомірно включено суму податку на додану вартість в розмірі 47916,25 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість, а витрати по придбанню товару віднесено до складу валових витрат.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ПП "Сула-2009" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №444/16-03-22-01-08/36618542 від 29 липня 2014 року, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0003572201/1544 та №0003562201/1544 від 12 серпня 2014 року.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2014 року №0003572201/1544, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 47916,25 грн. та №0003562201/1544, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 45521,25 грн., не довів, а відтак позовні вимоги ПП "Сула-2009" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2014 року №0003572201/1544 та №0003562201/1544.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При цьому, таке стягнення повинно проводитися виключно за рахунок бюджетних асигнувань розпорядника бюджетних коштів - суб'єкта владних повноважень, що був стороною у справі та не на користь якого винесено рішення суду.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення від 021 листопада 2014 року №74, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ПП "Сула-2009" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 186,88 грн.

Отже, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума фактично сплаченого судового збору в розмірі 186,88 грн.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "СУЛА - 2009" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 12 серпня 2014 року №0003572201/1544 та №0003562201/1544.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СУЛА - 2009 " судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 186 (сто вісімдесят шість) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 26 січня 2015 року.

Суддя С.О. Удовіченко