Постанова

від 21.01.2015 по справі 910/15311/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 910/15311/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Інвест" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва 27.08.2014 Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі№ 910/15311/13 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Фірма Універсал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Інвест" простягнення 156655,66 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Кондратенко Т.О., дов. від 21.05.2013 № 21-05/13

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фірма Універсал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Інвест" про стягнення 156655,66 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 у справі № 910/15311/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013, позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Інвест" на користь Приватного підприємства "Фірма Універсал" 156655,66 грн. заборгованості та 3133,11 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 у справі № 910/15311/13 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 у справі № 910/15311/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Цюкало Ю.В., судді Босий В.П., Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В., суддів Гаврилюка О.М., Коротун О.М.), позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Інвест" на користь Приватного підприємства "Фірма Універсал" 156655,66 грн. заборгованості та 3133,11 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Інвест" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі № 924/887/14, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "Фірма Універсал" відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Приватним підприємством "Фірма Універсал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Інвест" було укладено договори підряду № 3/04/08 від 21.04.2008, № 01/01/09 від 12.01.2009, № 02/01/09 від 29.01.2009, № 10/05/09 від 28.05.2009, № 07/05/09 від 28.05.2009, за умовами яких позивач зобов'язався своїми силами та засобами за завданням відповідача виконати роботи та здати відповідачу належно виконані роботи у встановлений строк, а відповідач зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх у встановлений договором строк.

Відповідно до п. 2.3 договорів підряду датою закінчення виконання робіт позивачем за цими договорами є дата підписання сторонами акта виконаних робіт.

Згідно з пунктом 4.5 договорів відповідач протягом 3 банківських днів з дати підписання договорів сплачує позивачу авансовий платіж у розмірі 60% від ціни кошторису. Решту 40% від ціни кошторису, відповідач сплачує позивачу протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 5.1 договорів визначено, що здавання-приймання виконаних позивачем робіт здійснюється за актом виконаних робіт.

Пунктом 5.2 договорів погоджено, що відповідач зобов'язаний прийняти належним чином виконані позивачем роботи не пізніше 5 робочих днів з дня отримання від позивача акта виконаних робіт.

Відповідно до пункту 5.5 договорів підписання акта виконаних робіт свідчить про повне виконання сторонами умов даного договору. Передача підписаних підрядником здійснюється підрядником способом, який забезпечує безумовне отримання замовником вказаних документів (поштою з повідомленням, кур'єрською службою або під підпис уповноваженому представнику замовника) (пункт 5.6 договорів підряду).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами належним чином, що підтверджується актами виконаних робіт, які були передані відповідачу для підписання, зокрема:

- акт виконаних робіт № 5 за договором № 3/04/08 від 21.04.2008 був надісланий відповідачеві 25.09.2008, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та відтиском печатки поштової установи на останньому.

- акт виконаних робіт № 2 за договором № 01/01/09 від 12.01.2009 та акт виконаних робіт № 1 за договором № 02/01/09 від 29.01.2009, акт виконаних робіт № 1 за договором № 07/05/09 від 28.05.2009, було направлено 25.12.2009, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та відтиском печатки поштової установи на останньому.

Проте, відповідач переданих позивачем актів виконаних робіт не підписав та не повернув, заперечуючи факт надсилання останніх позивачем, за виконані роботи розрахувався лише частково, що підтверджується копіями банківських виписок.

Предметом позову у даній справі є вимога Приватного підприємства "Фірма Універсал" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Інвест" 156655,66 грн. заборгованості за вищевказаними договорами підряду.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій виходили, з того, що позивач обрав належний спосіб направлення актів відповідачу, станом на день розгляду спору відповідач сплату заборгованості не провів, доказів невиконання позивачем робіт за договорами не надав, обґрунтованої відмови від підписання актів не надіслав.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як передбачено ст.ст. 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 4 ст. 879 цього Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 статті 882 Кодексу унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 17.04.2014 зазначив, що судами не були з'ясовані обставини виконання підрядником п. 5.6 договорів підряду щодо дотримання способу передачі актів виконаних робіт та їх отримання замовником, не враховано, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором та, крім цього, не були розглянуті доводи та заперечення апеляційної скарги щодо спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі.

Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, місцевий господарський суд з'ясував, що пунктом 5.6 укладених сторонами договорів передбачено, що передача підписаних підрядником актів здійснюється підрядником способом, який забезпечує безумовне отримання замовником вказаних документів (поштою з повідомленням, кур'єрською службою або під підпис уповноваженому представнику замовника).

Суди попередніх інстанцій відповідно до вказаних вимог п. 5.6 договорів та затверджених Правил надання поштових послуг, встановили, що обраний позивачем спосіб направлення актів цінним листом з описом вкладення є належним способом, оскільки передбачає направлення кореспонденції під підпис адресату, та дійшли висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції про те, що позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо передачі актів виконаних робіт.

При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи касаційної скарги щодо невиконання позивачем передбачених договорами робіт, з огляду на таке.

Як визначено ч. 1 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Проте, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій інстанції, відповідачем жодних заперечень щодо ходу виконання, строків, якості і повноти робіт не заявлялось, доказів невиконання позивачем робіт за договорами відповідач також не надав. Матеріали справи також не містять доказів відмови відповідача від договорів підряду чи їх розірвання та вимог відповідача щодо повернення сплаченого авансу внаслідок невиконання позивачем робіт за цими договорами; відповідні обставини не були також встановлені і судами попередніх інстанцій. При цьому, як вбачається із письмових пояснень відповідача щодо необхідності призначення судової експертизи від 16.12.2013, всі роботи, які здійснювалися в рамках реконструкції будівлі були виконані, будівля введена в експлуатацію.

Отже, врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, встановивши, що відповідач обґрунтованої відмови від підписання актів на адресу позивача не надіслав, оплату виконаних робіт не здійснив, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання на умовах договорів.

Разом з тим, відповідачем було подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених вимог.

Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України, частиною 5 якої передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відхиляючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 у справі № 5011-64/11364-2012 за позовом Приватного підприємства "Фірма Універсал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Інвест" про стягнення 156655,66 грн. позов, який неодноразово направлявся на новий розгляд, було залишено без розгляду; після залишення вказаного позову без розгляду ухвалою від 11.06.2013 - перебіг строку позовної давності не почав свій відлік заново, а продовжився з того моменту, на якому він був перерваний, коли позивач подав позов 30.12.2011 у відповідності до вказівок ст. 264 Цивільного кодексу України.

Таким чином суди дійшли висновку, що позовна давність переривалася, почала перебіг заново та позивач відповідно звернувся до суду в межах такого строку.

Разом з тим, обґрунтування вказаного висновку посиланням на норми ч.ч. 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України суд касаційної інстанції вважає помилковим, оскільки вказаними положеннями передбачено переривання позовної давності у випадку пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, тобто стосується випадків субсидіарної відповідальності осіб та випадків, у яких виконання певного зобов'язання покладено одночасно на декількох осіб, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Між тим, як вбачається з встановлених судами обставин, у справі № 5011-64/11364-2012 позивачем були заявлені вимоги на таку саму суму та до одного й того ж боржника як і у справі, що переглядається. При цьому ухвалою суду від 11.06.2013 позов Приватного підприємства "Фірма Універсал" у справі № 5011-64/11364-2012 було залишено без розгляду.

Частиною 1 ст. 265 Цивільного кодексу України передбачено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Отже, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу України залишення господарським судом позову без розгляду з підстав, зазначених у частині першій статті 81 ГПК, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку, а отже такий позов не впливає на перебіг позовної давності.

Разом з тим, за змістом ст. 256 Цивільного кодексу України, позовною давністю є строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення чи захисту своїх прав. Подання особою позову до суду є свідчення того, що заінтересована особа (позивач) реалізував волю на примусове здійснення свого права, яке з урахуванням засад цивільного законодавства, викладених у ст. 3 Цивільного кодексу України, підлягає судовому захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Таким чином, застосування наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові можливе за умови відсутності поважних причин її пропуску.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому, закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про переривання позовної давності у зв'язку із поданням позову у справі № 5011-64/11364-2012 та щодо наслідків залишення його без розгляду, належним чином не дослідили та не з'ясували обставини початку перебігу і спливу позовної давності та не визначили відповідно до вищенаведених правових норм наслідків спливу позовної давності і наявності поважних причин її пропуску позивачем.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Інвест" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі № 910/15311/13 скасувати.

Справу № 910/15311/13 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир