Рішення

від 11.10.2007 по справі 2-60/2007

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-60/2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2007 року

Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді -

Бобровської І.В.

при секретарі - Яценюк О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача

ОСОБА_3 ,  розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання батька,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2

про стягнення аліментів на своє утримання,  мотивуючи свої вимоги тим,  що з 1971 року до червня 1972 року він

перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4,  від спільного проживання у них народився син

ОСОБА_2.3а рішенням Кодимського районного суду Одеської області позивач

виплачував аліменти на утримання свого сина до повноліття. У зв'язку з

тим,  що на теперішній час він самостійно

утримувати себе не може,  так як він не

працює,  являється пенсіонером,  а добровільно матеріальної допомоги йому відповідач

не надає,  позивач змушений був

звернутися до суду з цим позовом і просить стягнути з відповідача на його

користь аліменти на своє утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 247

гривень щомісячно довічно с 02.04.2003

року,  тобто с дня його первинного звернення до суду.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області

від 28.03.2005 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.12.2005

року рішення суду скасоване,  справу

направлено на новий розгляд.

У судовому засіданні

позивач позов підтримав.

Відповідач позовні вимоги не визнав,  суду пояснив, 

що позивача до початку судового засідання він ніколи не бачив,  знав про нього тільки зі слів матері,  позивач не приймав участі у його

вихованні,  матеріально не допомагав. До

10 років вони з матір'ю проживали одні, 

а згодом мати стала проживати з чоловіком,  який виростив його,  виховував, 

матеріально утримував,  саме його

він вважає своїм батьком,  оскільки

прожив з ним 24 роки. Крім того,  позивач

зазначив,  що у нього на утриманні

перебувають дружина,  яка на даний час

знаходиться у декретній відпустці,  двоє

неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, 

ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. та ОСОБА_6,  ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., 

а також мати,  яка на теперішній

час хворіє,  не ходить,  а тому потребує стороннього догляду. Власного

житла він не має,  проживає з сім'єю у

найманій квартирі.

Розглянувши матеріали справи,  вислухавши пояснення сторін,  дослідивши представлені докази,  суд вважає, 

що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до 

ст.  202 СК України повнолітні

дочка,  син зобов'язані утримувати

батьків,  які є непрацездатними і

потребують матеріальної допомоги.

Судом встановлено, 

що позивач перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4,  від яких ІНФОРМАЦІЯ_3р. народився син ОСОБА_2,  що

підтверджується свідоцтвом про народження, 

виданим Відділом РАЦС Кодимського РУЮ Одеської області

27.05.2004р.,  актовий запис

№ 09 від 09.03.1972 року (а.с. З),  та копією актового запису № 9 від 09.03.1972

р. про народження ІНФОРМАЦІЯ_3р. ОСОБА_2, 

де в графі „Відомості про матір" записана ОСОБА_4,  а в графі

„Відомості про батько" - ОСОБА_1, 

запис про батько зроблено на підставі заяви ОСОБА_1(а.с. 146).

Непрацездатними вважаються батьки,  які досягли загального пенсійного віку або є

інвалідами. Потреба в матеріальній допомозі має визначатися залежно від

наявності чи відсутності прожиткового мінімуму.

Позивач є пенсіонером за

віком і його пенсія складає з серпня 2007 року 448, 88 грн. (а.с. 159).

Мінімальний прожитковий мінімум для непрацездатних осіб у

2007 році складає з 01.10.2007 року 395 грн.

До складу сім'ї позивача згідно довідки Бецилівської

сільської ради від 29.08.2007 року № 289 входять дружина ОСОБА_7,  1952 року народження,  дочки ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н.,  та ОСОБА_9, 

ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н.(а.с. 

160).

Але зі слів самого позивача шлюб з ОСОБА_7 в органах

РАГСу не зареєстрований,  батьком дітей

він не записаний.

За повідомленням позивача старша дочка ОСОБА_8  є інвалідом дитинства та отримує пенсію по

інвалідності. Дружина ОСОБА_7 ніде не працює за станом здоров'я. Ніяких доказів

на підтвердження зазначених фактів на вимогу суду позивач не надав.

З викладеного суд робить висновок,  що позивач на час розгляду справи отримує

пенсію,  що перевищує прожитковий мінімум

для даної категорії громадян. Але враховуючи довідку сільської ради,  що на його утриманні до досягнення повноліття

знаходиться неповнолітня дитина ОСОБА_9, 

ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н.,  яка не має ще

самостійного заробітку,  суд вважає,  що позивач все ж таки потребує матеріальної

допомоги.

Відповідно до  ст.

204 СК України дочка,  син можуть бути

звільнені судом від обов'язку утримувати матір, 

батька,  якщо буде

встановлено,  що мати,  батько ухилялися від виконання своїх

батьківських обов'язків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки,  сина аліменти на строк не більше як три роки.

 ст. . 15 СК

України встановлює,  що сімейні обов'язки

є такими,  що тісно пов'язані з особою і

не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від

виконання сімейних обов'язків може бути підставою для застосування

наслідків,  передбачених цим Кодексом.

До батьківських обов'язків включаються обов'язок батьків

утримувати дитину до досягнення нею повноліття ( ст. . 180 СК України) та обов'язки

батьків щодо виховання та розвитку дитини ( ст. 150 СК України),  а саме: виховувати дитину в дусі поваги до

прав та свобод інших людей,  любові до

своєї сім'ї,  родини,  піклуватися про здоров'я дитини,  її фізичний, 

моральний та духовний розвиток, 

забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти,  готувати її до самостійного життя,  поважати дитину.

Судом встановлено, 

що рішенням народного суду Колимського району Одеської області від

20.10.1972 року с

позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на

утримання сина ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_3р.н.,  щомісячно по 1/4 частині від усіх видів

заробітків,  починаючи з 07.09.1972р. до

09.02.1990р. (а.с. 22).

Виконавчі листи не

збереглися,  так як справа № 2-257/1972р.

знищена у 1991 році,  (а.с. 21).

На момент перебування у фактичному шлюбі з матір'ю

відповідача,  позивач знаходився в

зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою ОСОБА_10, 

від якого у них була дитина - син ОСОБА_11,  ІНФОРМАЦІЯ_6 р.н.,  і на утримання якого позивач сплачував аліменти

з ІНФОРМАЦІЯ_6 року,  що не заперечується

позивачем.

Згідно довідок з міст роботи,  наданих суду позивачем,  він сплачував аліменти з 01.01.1972 року по

лютий 1990 року (а.с. 38-42),  тобто ще до

народження відповідача і до досягнення ним повноліття. В жодної з довідок не

зазначено,  за яким виконавчим листом

(виконавчими листами) і на користь кого сплачувались аліменти.

Із довідок з міст роботи позивача,  витребуваних судом за клопотанням

відповідача,  вбачається,  що виконавчі листи,  відомості і листування про відрахування з

заробітної плати робітників і

службовців знищені зі спливом терміну зберігання,  за винятком відомостей про нарахування

заробітної плати,  де не вказується кому

і на яку адресу висилались аліменти, 

тому встановити,  на користь кого

сплачувались аліменти позивачем,  не

можливо.

Відомості про надходження поштових переводів на адресу

ОСОБА_4 теж не збереглися,  що

підтверджується допитаним в судовому засіданні свідком ОСОБА_12 - начальником

поштового відділення с. Загнітково Кодимського району Одеської області.

Однак суд приймає до уваги як доказ часткової сплати

аліментів позивачем на утримання відповідача з листопаду 1986 року по квітень

1989 року,  з жовтня 1989 року по лютий

1990 року,  довідку Бецилівської

сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 02.10.2007 року №

125,  згідно якої ОСОБА_1 працював на

території сільської ради завідуючим Новоселівським ФАПом в зазначений

період,  з його заробітної плати

утримувались аліменти на користь ОСОБА_4 та надсилались за адресою: Одеська

область,  Колимський район,  с. Загнітково.(а.с. 167).

Через кілька місяців після народження відповідача ОСОБА_2,  в червні 1972

року,  його мати ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 припинили фактичні шлюбні відносини

(а.с. 22). Позивач виїхав в невідомому напрямку і більш до цієї сім'ї не

повернувся,  про що свідчить довідка

виконавчого комітету Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської

області від 19.06.2007 року № 1192 (а.с. 137).

Зі слів відповідача, 

які підтверджуються поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків

ОСОБА_13. ОСОБА_14,  він з моменту

народження и

до 10 років проживав разом зі своєю матір'ю та

паралізованою бабусею на її пенсію, 

оскільки матір не працювала,  так

як доглядала за хворою. Жили вони дуже бідно, 

у нього,  маленького

хлопчика,  не було ні одягу,  ні іграшок, 

ні потрібного харчування,  ні

шкільної форми,  коли він пішов до

школи,  так як бабусиної пенсії ледве

вистачало на ліки. З 10 років батька відповідачеві замінив чоловік його

матері,  дуже порядна людина,  яка його виростила,  дала йому освіту,  достойне виховання та забезпечила необхідні

умови життя.

Напроти,  позивач

жодного разу не відвідав дитину,  хоч і

мав таку можливість,  так як з 1972 року

мешкав та працював на території Великомихайлівського,  Фрунзівського,  Роздільнянського району Одеської

області,  але активно зайнявся розшуком

сина,  коли сам став не в змозі

утримувати свою нову сім'ю, 

вважаючи,  що „оскільки його син

живе в Росії,  є військовослужбовцем,  має квартиру і багатого тестя,  то в нього повні кишені доларів і він

зобов'язаний дати йому трошки грошей".

Декларація прав дитини, 

проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року,  як принципове

положення визначила,  що дитина повинна

зростати в умовах турботи. Відповідач ніколи не знав батьківської турботи.

Відповідно до 

ст.  18 Конвенції про права дитини

батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Ч. 5  ст. 150 СК

України передбачає,  що передача дитини

на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського

піклування щодо неї.

Суд визнає поведінку батька винною,  тому що він усвідомлював свої батьківські

обов'язки,  мав можливість їх

виконувати,  але не вчиняв щодо цього

необхідних дій.

Тобто суд вважає, 

що до позивача може бути застосована санкція  ст. 204 СК України про звільнення сина від

обов'язку утримувати батька за не виконання ним своїх обов'язків.

Але враховуючи похилий вік позивача,  1935 року народження (а.с. 47),  стан його здоров'я (а.с. 35),  склад його сім'ї та матеріальний рівень

життя,  той факт,  що він все ж таки сплачував присуджені з

нього судом аліменти,  суд вважає за

можливе стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на підставі

ч.2  ст. 204 СК України.

Згідно  ст. 205 СК

України,  суд визначає розмір аліментів

на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням

матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів суд

бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей,  до яких не пред'явлено позову про стягнення

аліментів,  дружини,  чоловіка, 

батьків.

З пояснень позивача в судовому засіданні,  його старший син ОСОБА_11  зловживає спиртними напоями,  немає заробітку,  переніс операцію на легені,  тому він не бажає стягувати з нього аліменти.

Судом

встановлено,  що

ОСОБА_11 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_7 року, 

актовий запис № 15 від 13.09.2001р. (довідка Шевченківської сільської

ради Березівського району Одеської області № 161/02-19 від 17.09.2007р.,  а.с. 181).

Інших осіб,  які б могли надати матеріальну допомогу

позивачеві,  крім відповідача,  немає.

Але при визначення розміру аліментів суд враховує,  що у відповідача ОСОБА_2 на утриманні перебувають неповнолітні діти,  1994 та 2004 років народження (а.с.

70-71),  дружина (а.с. 69) та мати.

Дружина ОСОБА_2 знаходиться у відпустці по догляду за

дитиною до 6 років (а.с. 197),  так як

молодший син відповідача ОСОБА_6, 

ІНФОРМАЦІЯ_2р.н.,  має слабке

здоров'я,  перебуває на диспансерному

обліку в дитячий поліклініці Ахтубінської центральної районної лікарні (а.с.  158).

Мати відповідача ОСОБА_4, 

1933 р.н.,  є пенсіонеркою (а.с.

169),  потребує стороннього догляду за

станом свого здоров'я (порушення функції руху, 

катаракта обох очей і т.і.),  що

підтверджується довідкою Загнітківської сільської лікарні № 32 від 06.12.2006

року (а.с.  138). Відповідач витрачає

значні кошти на лікування матері та забезпечення за нею щоденного догляду,  оплатив операцію на око,  яку зроблено в Росії,  та післяопераційне лікування (а.с. 73, 141).

На час ухвалення рішення по справі у зв'язку з

погіршенням стану її здоров'я забрав мати до себе в мЛхтубінськ Астраханської

області,  Росія.

Відповідач не має власного житла,  стоїть на квартирному обліку на отримання

житла у в/ч 21239,  орендує житло для

сім'ї за власні кошти (а.с.  157).

ОСОБА_2 працює у військовій частині 21239 і його середньомісячна зарплата складає 6569, 49руб.

РФ (а.с. 168) при прожитковому мінімумі на 2007 рік для

працездатного населення 3563 рублі та дітей 3055 рублів,  звідки вбачається,  що дохід його сім'ї із 4 чоловік (він,  дружина та двоє малолітніх сина) нижче

прожиткового мінімуму (а.с. 170).

За таких обставинах, 

суд вважає,  що позов ОСОБА_1

підлягає частковому задоволенню,  і з

відповідача на утримання позивача слід стягнути аліменти у розмірі 50 грн.

щомісячно починаючи з 11.10.2007 року, 

тобто з дня ухвалення рішення по справі, 

і до 11.10.2008 року.

В порядку  ст. 88

ЦПК України з відповідача належить стягнути 7, 50 грн. в рахунок відшкодування

витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 51 грн.

судового збору на користь держави.

Керуючись  ст.  ст. 

10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України,  

ст.   ст.  15, 

150,  180,  202, 

204,  205 СК України,  суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на

утримання батька - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, 

ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, 

уродженця с. Загнітків Колимського району Одеської області,  проживаючого в АДРЕСА_1,  на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання

у розмірі 50 грн. щомісячно,  починаючи з

11.10.2007 року,  тобто з дня ухвалення

рішення,  і до 11.10.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито у

розмірі 51 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду

справи в сумі 7, 50 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через

суд першої інстанції,  шляхом подачі в

10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і

подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.