Постанова

від 27.01.2015 по справі 917/1816/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р. Справа № 917/1816/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Лакіза В.В. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (адвокат, ордер на надання правової допомоги НОМЕР_1)

відповідача - Голяніщев Д.Ю., Мухін О.І. (довіреність б/н від 25.03.14), Бабаєва Н.В. (довіреність б/н від 21.01.14)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №590 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.02.14 у справі №917/1816/13

за позовом ОСОБА_5, м.Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД", м.Полтава,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, м. Полтава,

про 1) стягнення вартості належної частки майна товариства як корпоративного права відповідно до долі в статутному фонді товариства в розмірі 3,7%; 2) стягнення належної частини прибутку (дивіденди) за наслідками фінансово-господарської діяльності товариства на підставі прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень про розподіл прибутку товариства,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.02.14 (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 785,10 грн. та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позивач - ОСОБА_5 - із рішенням не погодилася, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права (які, на думку апелянта, призвели до неправильного визначення суми, що підлягає стягненню), просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача частку сумарної дійсної (ринкової) вартості майна відповідача у грошовому еквіваленті на момент оцінки, яке перебувало в активах відповідача станом на 02.09.09, пропорційну 3,7% майна, що підлягає виплаті в зв'язку з виходом ОСОБА_5 зі складу учасників товариства.

Також для визначення дійсної (ринкової) вартості майна відповідача та розміру належної ОСОБА_5 частки майна апелянт просить призначити комплексну будівельно-технічну та судово-економічну експертизу, проведення якої доручити фахівцям ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса. Крім того, заявник скарги просить стягнути з відповідача на користь позивача частину прибутку від наслідків фінансово-господарської діяльності в сумі 2904,50 грн. та витрати, пов'язані з проведенням експертизи, в сумі 1568,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.14 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 01.04.14.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "Молодіжна мода", посилаючись на безпідставність вимог апелянта та на правильність визначення в оскаржуваному рішенні суду суми вартості частки майна, що підлягає стягненню на користь позивача, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивачем 01.04.14 надано суду письмові пояснення, в яких представник ОСОБА_5 наполягає на призначенні комплексної будівельно-технічної та судово-економічної експертизи з метою визначення сумарної дійсної (ринкової) вартості чистих активів ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", які перебували в активах товариства на дату виходу ОСОБА_5 зі складу учасників товариства (02.09.09), а також - частки сумарної дійсної (ринкової) вартості чистих активів ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" станом на вказану дату, пропорційної частці 3,7% цих активів, що підлягає виплаті позивачу.

Третьою особою, Державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, не було направлено представника в судове засідання 01.04.14, про час та місце якого третю особу було повідомлено належним чином (т.1, а.с.212) та не повідомлено суд про причини його неявки.

В судовому засіданні 01.04.14 було оголошено перерву до 10:30 год. 10.04.14 та запропоновано представникам сторін надати суду додаткові письмові пояснення з питань, які виникли в судовому засіданні, а також зобов'язно відповідача надати суду оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії наступних документів: технічної документації на нерухоме майно, а також земельну ділянку ТОВ "Молодіжна мода ЛТД"; правовстановлюючих документів на нерухоме майно ТОВ "Молодіжна мода ЛТД"; балансу ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" на момент виходу ОСОБА_5 з товариства; Установчого договору та Статуту ТОВ "Молодіжна мода ЛТД"; журналу-ордеру ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" за 2009 рік; головної книги ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" за 2009 рік.

В судове засідання 10.04.14 позивачем та відповідачем надано відповідні письмові пояснення з додатками. Крім того, представники позивача та відповідача звернулися до суду з узгодженим клопотанням (вх. №2959 від 10.04.14) про зупинення розгляду справи №917/1816/13 до розгляду справи №917/1817/13, у якій Харківським апеляційним господарським судом зупинено провадження в зв'язку з призначенням судової експертизи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.14 клопотання позивача та відповідача про зупинення провадження у справі задоволено; зупинено провадження у справі №917/1816/13 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №917/1817/13 - оскільки колегія суддів дійшла висновку, що результати призначеної у справі №917/1817/13 експертизи щодо встановлення балансової та ринкової вартості майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" мають значення для вирішення спору у даній справі №917/1816/13.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.14 у справі №917/1817/13 апеляційну скаргу ОСОБА_7, м. Полтава, залишено без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 04.02.14 - без змін. У вказаній постанові зазначено, що експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса письмово, а також в ході надання усних пояснень у судовому засіданні 11.12.14 повідомлено суд про неможливість надання висновку комплексної судової будівельно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи № 6189/6733/6734 у справі № 917/1817/13 у справі в зв'язку з неподанням учасниками судового процесу всіх документів, зазначених в клопотанні про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення комплексної експертизи у справі.

17.12.14 до суду надійшло клопотання ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" (вх.№12542) про поновлення провадження у даній справі у зв'язку з вирішенням Харківським апеляційним господарським судом справи №917/1817/13.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.14 зазначене клопотання задоволено, провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 22.01.15.

20.01.15 відповідачем надано додаткові письмові пояснення, в яких ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" зокрема зазначає, що на момент судового розгляду справ №917/1817/13 та №917/1816/13 строк зберігання товаросупровідних документів на майно товариства, документів, що підтверджують технічних стан об'єктів нерухомості, що підлягають дослідженню, станом на 02.09.09, а також документів, у яких визначено вартість предметів (об'єктів товарознавчого дослідження), наявних у балансі підприємства за 2009 рік сплинув, а тому зберігання вказаних документів було припинено ще кілька років тому - що у свою чергу обґрунтовує ненадання відповідних документів підприємством на вимогу судових експертів. Відповідачем зазначено, що хоча судом було створено всі умови для встановлення дійсної (ринкової) вартості чистих активів ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", що, на думку позивача, підлягають виплаті ОСОБА_5 станом на 02.09.09, встановлення вказаних обставин справи виявилося неможливим.

Позивачем 22.01.15 надано письмові пояснення, в яких зазначено, що судом апеляційної інстанції в силу приписів ст.4-3 ГПК України було створено відповідачеві всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, однак останній навмисно ухилився від виконання вимог суду. Також позивач, із посиланням на ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (якою встановлено, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права) заперечує проти застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 18.11.14 у справі №910/10168/13 (3-182гс14), на яку посилається відповідач і в якій зазначено, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Зокрема, позивач зазначає, що у справі, переглянутій Верховним Судом України, встановлено інші фактичні обставини, ніж у даній справі.

Присутні в судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали висловлену ними письмово правову позицію.

Третьою особою, Державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, не було направлено представника в судове засідання 22.01.15, про час та місце якого третю особу було повідомлено належним чином, та не повідомлено суд про причини його неявки. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника зазначеного учасника процесу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" (відповідач) створено членами трудового колективу перукарні № 4 "Молодіжна мода" орендного підприємства "Роксолана" в процесі виділення в самостійний суб'єкт підприємницької діяльності у відповідності до Закону України "Про господарські товариства". Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" затверджений учасниками товариства), державна реєстрація статуту проведена 20.02.96 (т.1, а.с. 29-38).

Згідно зі Статутом, товариство створюється на добровільних засадах шляхом об'єднання частини особистого майна засновниками у відповідності до установчого договору. З установчого договору (посвідченого нотаріально 30.01.96, т.1, а.с. 100-108) вбачається, що члени трудового колективу перукарні № 4 "Молодіжна мода" орендного підприємства побутових послуг "Роксолана" - 27 чоловік (у тому числі, позивач) - створюють на базі відокремленого структурного підрозділу товариство з обмеженою відповідальністю. Установчим договором визначено предмет діяльності товариства, розмір статутного фонду, права та обов'язки учасників, розмір внеску кожного учасника, органи управління товариством, їх компетенцію, тощо.

Відповідно до п. 4.4 Статуту, статутний фонд товариства розподілено між учасниками, у т.ч. частка позивача - ОСОБА_5 - 3,7 %, яка на момент пред'явлення позову не змінилася.

При цьому, як вбачається зі Статуту ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", ним не врегульовано порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується учасниками процесу в ході апеляційного провадження, позивач подав відповідачу нотаріально посвідчену заяву про вихід з товариства (т.1, а.с. 14), яка отримана відповідачем 02.09.09 за вх. № 46.

02.03.10 відбулися загальні збори учасників ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", на яких прийняте рішення про виведення складу учасників товариства позивача на підставі його заяви (протокол від 02.03.10 р. № 44, т.1, а.с. 47). Питання проведення розрахунків з учасником, що вибув, вирішене не було.

В подальшому між сторонами проводилося листування щодо визначення розміру належної до виплати частки, відповідач пропонував до виплати 3685,68 грн. (дана сума відображена у висновку №18 експертного економічного дослідження Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, яке проводилося на замовлення відповідача, т.1, а.с. 55-57), проте, на думку позивача, слід визначати вартість частки, що належить до виплати, виходячи не з балансової, а з дійсної (ринкової) вартості активів товариства, оцінених у порядку, передбаченому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Однак колегія суддів не погоджується із зазначеною правовою позицією ОСОБА_5 виходячи з наступного.

Відповідно до статті 167 ГК України під корпоративними правами розуміються права особи, частка яких визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, які включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, здобуття певної частини прибутку (дивідендів) даної організації і активів в разі ліквідації останньою відповідно до закону, а також інша правомочність, передбачена законом і статутними документами.

Пунктом "в" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що учасники товариства мають право вийти в установленому порядку із товариства.

Відповідно до ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

При цьому, відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону "Про господарські товариства" учасник Товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Таким чином, моментом виходу ОСОБА_5 зі складу учасників ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" є дата отримання товариством відповідної заяви ОСОБА_5, а саме - 02.09.09.

Згідно з ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Як роз'яснено в п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

Згідно з ст. 142 Цивільного кодексу України якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим.

Відповідно до п. 15 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" судам необхідно враховувати, що з набранням чинності Цивільного кодексу України (статті 142, 153) договір про створення (заснування) АТ, ТОВ та ТДВ не регулює відносини між учасниками (акціонерами) товариства при здійсненні його діяльності і припиняє свою дію після досягнення мети - створення та державної реєстрації товариства.

Пунктом 4 Прикінцевих положень ГК України встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Аналогічні правила містить пункт 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 82 Господарського кодексу України установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Відповідно до п. 6.12 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини загального майна підприємства пропорційно його частці у статутному фонді товариства.

Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що у випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Частиною 1 статті 145 Господарського кодексу України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Як вказано у п. 3.7 рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства.

Як встановлено колегією суддів, в Статуті ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" не врегульовано порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правомірно визначив, що вартість частки майна товариства, яка підлягає виплаті позивачеві, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення) станом на 02.09.09 (дата подання нотаріально завіреної заяви про вихід ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД").

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 18.11.14 у справі №910/10168/13 (3-182гс14), якою усунуто розбіжності в судовій практиці щодо застосування відповідних положень нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, зокрема - на предмет порядку визначення вартості частки майна товариства, що підлягає виплаті учасникові при виході з товариства.

При цьому, згідно з ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Тому посилання представника позивача на те, що суд апеляційної інстанції не повинен враховувати висновки постанови Верховного Суду України від 18.11.14 у справі №910/10168/13 (3-182гс14) суперечить приписам вищенаведеної норми ГПК України. Колегія суддів зазначає також, що позивач у наданих суду письмових поясненнях наводить лише одну тезу вищевказаної постанови Верховного Суду України - про необґрунтованість викладених у судових рішеннях висновків щодо правомірності визначення дійсної (ринкової) вартості лише одного об'єкта майна без урахування всіх інших об'єктів майна. При цьому апелянтом залишено поза увагою викладений у цій же постанові висновок Верховного Суду України про те, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Таким чином, на думку колегії суддів, підставою для розрахунку розміру суми, що підлягає виплаті, має бути саме балансова вартість активів товариства - враховуючи, що, як уже зазначалося, у Статуті ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" не встановлено іншого порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до п. 3.7 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.07 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).

Враховуючи наведене, та висновки постанови Верховного Суду України від 18.11.14 у справі №910/10168/13 (3-182гс14), колегія суддів зазначає, що господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику, лише за умови, що відповідний порядок передбачений статутними документами.

У судовому засіданні 22.01.15 позивач наполягав на вимогах апеляційної скарги щодо проведення комплексної будівельно-технічної та судово-економічної експертизи в даній справі з метою визначення дійсної (ринкової) вартості майна відповідача. Однак колегія суддів зазначає, що ухвалою суду від 10.04.14 провадження в даній справі №917/1816/13 за клопотанням сторін було зупинене до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №917/1817/13, в якій було призначено відповідну експертизу для встановлення дійсної (ринкової) вартості чистих активів ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", що підлягають виплаті ОСОБА_5 станом на 02.09.09. Тобто судом апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам усі умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства - на що вказує сам позивач у наданих суду письмових поясненнях. Проте, як уже зазначалося, експертами з об'єктивних причин не було надано висновку із вищевказаних питань.

Отже, враховуючи дані обставини, неврегульованість у Статуті ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході, та висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 18.11.14 у справі №910/10168/13 (3-182гс14), що є обов'язковими в силу приписів ст. 111-28 ГПК України - колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про визначення суми, що підлягає стягненню на користь позивача, на підставі балансу товариства, складеного на дату виходу учасника.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивача про призначення комплексної будівельно-технічної та судово-економічної експертизи в даній справі задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі позивач також посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, а саме - не відображення в бухгалтерському обліку відповідача наявності у останнього нерухомої будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 63. Проте, як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом було досліджено вказані обставини та на підставі пояснень головного бухгалтера ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", підтверджених належними доказами (копіями відповідних фінансових та інших звітів, долучених до матеріалів справи) зроблено обґрунтований висновок про відображення усіх основних фондів товариства у його бухгалтерському обліку.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем законодавства щодо проведення індексації балансової вартості основних фондів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996-1997роках" від 16.05.1996р. №523 підприємства і організації усіх форм власності, включаючи бюджетні установи та організації, зобов'язані провести до 1 липня 1996р. індексацію балансової вартості основних фондів (крім житла), за індексами, визначеними Міністерством статистики на 1 жовтня 1995р.

Згідно з п. 2.1 Порядку проведення індексації балансової вартості основних фондів підприємств, організацій та установ за станом на 1 квітня 1996 року (крім об'єктів житлового фонду), затвердженого наказом Міністерства статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 23 травня 1996 р. № 148/64/103/563 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.05.1996 р. за № 255/1280, індексація будівель, споруд та передавальних пристроїв здійснюється у такому порядку.

Із об'єктів, зарахованих до складу основних фондів за станом на 1 квітня 1996 року, виділяються збудовані і зараховані на баланс до 1 січня 1995 року. Проіндексована за станом на 1 січня 1995 року балансова вартість таких об'єктів збільшується у 7,5 разів.

Вартість усіх інших будівель, споруд і передавальних пристроїв, введених в дію за період з січня 1995 року до 1 квітня 1996 року, індексується як окремі частини витрат на будівництво, що здійснені у відповідні періоди, за індексами, наведеними у таблиці (гр. 1).

Таким чином, для будівель, споруд та передавальних пристроїв, зарахованих до балансу підприємства у I кварталі 1996 року, застосовується індекс збільшення 1,0.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки підприємство створювалося та реєструвалося у 1996 році, а також основні фонди бралися на баланс саме у цей час, посилання скаржника на необхідність при визначенні частки майна товариства, що підлягає виплаті учаснику при його виході проведення індексації балансової вартості основних фондів товариства за індексом 7,5 є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, згідно з п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, підприємство/установа може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Необхідність переоцінки визначає керівник підприємства. Це рішення може прийматися на підставі даних інвентаризації або на підставі службової записки бухгалтера. Рішення керівника про проведення переоцінки оформляється відповідним розпорядженням (наказом).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд надав відповідним аргументам позивача належну правову оцінку та дійшов правомірного висновку, що положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" не містить прямої вимоги переоцінювати активи, якщо їхня вартість на дату балансу істотно відрізняється від справедливої - це є правом, а не обов'язком, яке реалізує підприємство через свого керівника та, відповідно, його не проведення не є правопорушенням та не тягне за собою відповідальності. Місцевим господарським судом також враховано норми Конституції України, відповідно до ст. 19 якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Спонукання товариства до проведення переоцінки основних засобів неможливе, оскільки фактично являє собою втручання суду у господарську діяльність товариства.

В ході апеляційного провадження позивачем не спростовано вищевказаних висновків місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом правомірно, у відповідності до приписів чинного законодавства та обставин справи визнано належним доказом висновок №18 експертного економічного дослідження Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (т.1, а.с. 55-57), проти обґрунтованості якого позивачем не надано заперечень суду першої та апеляційної інстанції, та на підставі вказаного висновку зазначено, що вартість частки майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові - ОСОБА_5, становить 3785,10 грн.; вартість частини прибутку, одержаного ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові - ОСОБА_5, становить 2904,50 грн., яка врахована при визначенні балансової вартості частини майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД".

При цьому судом першої інстанції правомірно враховано, що при поданні позову позивач не вказував ціну позову, посилаючись на відсутність будь-яких даних про вартість майна товариства та прибутку, і, відповідно - частки позивача, у подальшому (в тому числі, і в ході апеляційного провадження) позивачем не уточнено ціну позову у грошовому еквіваленті.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі позивача твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи апелянта ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.02.14 у справі №917/1816/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.01.15

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Фоміна В. О.