Постанова

від 26.03.2015 по справі 917/1816/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року Справа № 917/1816/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справі суддівКочерової Н.О. Плюшка І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову відХарківського апеляційного господарського суду 22.01.2015 у справі господарського суду№ 917/1816/13 Полтавської області за позовомОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний реєстратор Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції простягнення вартості належної частки майна товариства як корпоративного права відповідно до долі в статутному фонді товариства в розмірі 3,7%; стягнення належної частини прибутку (дивіденди) за наслідками фінансово-господарської діяльності товариства на підставі прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень про розподіл прибутку товариства за участю представників:

від позивача - не з'явилися

від відповідача - Мухін О.І.

від третьої особи - не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.02.2014 задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 (позивач). Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" (відповідач) на користь Позивача 3 785,10 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 у справі № 917/1816/13 вказане рішення залишено без змін.

Додатковим рішенням Полтавської області від 20.02.2015 у справі № 917/1816/13 присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 1 568,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 06.02.2014, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 у справі № 917/1816/13 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд залишити в силі судове рішення апеляційної інстанції, а в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у 1996 році члени трудового колективу перукарні № 4 "Молодіжна мода" орендного підприємства побутових послуг "Роксолана", уклали між собою установчий договір про спільну підприємницьку діяльність, пов'язану із відокремленням в самостійне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до пункту 2 установчого договору, товариство створене на добровільних засадах шляхом об'єднання частини особистого майна засновників.

06.03.1996 здійснено державну реєстрацію статуту ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", в якому (п. 1.1) зазначено, що члени трудового колективу перукарні № 4 "Молодіжна мода" орендного підприємства "Роксолана" в процесі виділення в самостійний суб'єкт підприємницької діяльності створюють господарське товариство у відповідності до Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до пункту 4.1 статуту відповідача, майно товариства складають основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства.

Пунктом 4.4 статуту визначено, що статутний фонд товариства створюється в сумі 2282,0 млн. крб. і розподіляється між учасниками. Зокрема, частка статутного фонду ОСОБА_4 складає 3,7 %.

Згідно з пунктом 4.6 Статуту товариство є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками у власність, товару та продукцію, виробленої товариством, одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, які не заборонені чинним законодавством України.

02.09.2009 ОСОБА_4 подано нотаріально посвідчену заяву про виключення її зі складу учасників Товариства ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" та про виплату вартості частини загального майна Товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі, належну їй частку прибутку та інші виплати відповідно до вимог чинного законодавства.

02.03.2010 відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", рішення оформлено протоколом № 44, на яких, зокрема, прийнято рішення щодо задоволення заяви ОСОБА_4 від 02.09.2009 про вихід зі складу учасників ТОВ "Молодіжної мода ЛТД".

З метою визначення вартості частки ОСОБА_4, яка підлягає виплаті як учаснику товариства у зв'язку з виходом, відповідач звернувся до Полтавського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса для надання відповідного висновку. Згідно з висновком інституту від 26.01.2011 № 18, розмір частки майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" пропорційно частці у статутному фонді товариства станом на 01.01.2010, яка підлягає виплаті ОСОБА_4, внаслідок вибуття зі складу товариства, становить 3 685,68 грн.

Вищезазначені виплати відповідачем здійснені не були (позивач не повідомив відповідачеві реквізити для перерахування коштів в сумі 3 685,68 грн.).

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості частки майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", як корпоративного права відповідно до долі в статутному фонді товариства в розмірі 3,7% та стягнення частини прибутку (дивіденди) за наслідками фінансово-господарської діяльності товариства на підставі прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень про розподіл прибутку ТОВ "Молодіжна мода ЛТД".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.10.2013 у справі № 917/1816/13 призначено судову економічну експертизу, з метою визначення вартості частки майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД".

У висновку Харківським НДІ судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса (Полтавське відділення) визначено, що вартість частки майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові ОСОБА_4 станом на 01.10.2009, становить 3 785,10 грн.; вартість частини прибутку, одержаного ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" станом на 01.10.2009, пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові ОСОБА_4, становить 2 904,50 грн. При цьому, зазначений прибуток враховано при визначенні балансової вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті і частка прибутку (2904,50 грн.) вже входить у суму, вказану у висновку як вартість частки майна, що підлягає виплаті позивачу (3 785,10 грн.).

Судом не застосовано до даних правовідносин строк позовної давності, оскільки зазначений строк переривався (лист відповідача від 28.02.2012 № 34, яким визнано зобов'язання перед позивачем щодо виплати належної вартості частини майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД").

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, задоволено позовні вимоги Позивача. Стягнуто на користь позивача 3 785,10 грн. - сума частки, 1 568,00 грн. - витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Статтею 148 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виходу позивача зі складу учасників товариства) встановлено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Пунктом 6.12 Статуту ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" визначено, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини загального майна підприємства пропорційно його частці у статутному фонді товариства.

У пункті 3.14 Статуту зазначено, що учаснику, який добровільно вибув із товариства, оплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Згідно з пунктом 3.7 рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій, що вартість частини майна товариства, яка підлягає виплаті ОСОБА_4, повинна відповідати вартості чистих активів відповідача, що визначається в порядку, встановленому законодавством пропорційно частці учасника в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення), тобто станом на 02.09.2009.

Судом не приймаються посилання Позивача на порушення відповідачем законодавства щодо проведення індексації балансової вартості основних фондів, колегія суддів зазначає, що попередні судові інстанції, врахували вимоги постанови Кабінету Міністрів України "Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996-1997роках" від 16.05.1996 №523, порядку проведення індексації балансової вартості основних фондів підприємств, організацій та установ станом на 01.04.1996 (крім об'єктів житлового фонду), затвердженого наказом Міністерства статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 23.05.1996 №148/64/103/563, а також положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та обґрунтовано визначились, що зазначені норми не містять прямої вимоги переоцінювати активи, якщо їх вартість на дату балансу істотно відрізняється від справедливої. Це є правом, а не обов'язком, яке реалізує підприємство через свого керівника та, відповідно, його не проведення не є правопорушенням та не тягне за собою відповідальності. Статтею 19 Конституції України врегульовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Крім того, Позивач у касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки витрати в сумі 1 568,00 грн. на проведення судової експертизи під час розгляду справи в суді першої інстанції, які були здійснені позивачем, не були покладені при задоволенні позову на відповідача.

Разом з тим, додатковим рішенням Полтавської області від 20.02.2015 у справі № 917/1816/13 присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 1 568,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.02.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 у справі № 917/1816/13 залишити без змін.

Повернути ОСОБА_4 з Державного бюджету України 291,50 грн. зайво сплачений судовий збір, згідно з квитанцією від 06.02.2015.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді Н. Кочерова

І. Плюшко