Рішення

від 20.01.2015 по справі 922/4602/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р.Справа № 922/4602/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Євро-Альянс", м. Харків до 1. Приватного підприємства "Альянс-Інвест", м. Харків , 2. Приватного підприємства "ЮРИДИЧНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА" м. Київ, 3. Фізичної особи-підприємця Гаєвого Ігоря Костянтиновича, м. Київ; 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське Бюро "Стягнемо Борги", с. Циркуни; Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Фізична особа Корнієнко Анатолій Семенович, смт. Криве Озеро; про визнання недійсними зобов'язань за участю представників сторін:

Представник позивача - Шульженко Д.Ю., дов. від 20.10.2014 року.

Представник відповідача 1 - не з"явився.

Представник відповідача 2 - Шабас Г.В.. дов. від 20.11.2014 року.

Представник відповідача 3 - не з"явився.

Представник відповідача 4 - не з"явився.

Третя особа 1 - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Євро-Альянс", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до першого відповідача - Приватного підприємства "Альянс-Інвест", м. Харків, другого відповідача - Приватного підприємства "Юридично-Інвестиційна група", м. Київ, в якому просить суд:

- Визнати недійсними зобов'язання за авалями, вчиненими ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ЄВРО-АЛЬЯНС" на наступних векселях:

1. Переказний вексель АА 0079225 на суму 940 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

2. Переказний вексель АА 0079222 на суму 2 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

3. Переказний вексель АА 0079221 на суму 4 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

4. Переказний вексель АА 0079220 на суму 7 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

5. Переказний вексель АА 0079219 на суму 11 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

6. Переказний вексель АА 0079218 на суму 13 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

7. Переказний вексель АА 0079217 на суму 15 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

8. Переказний вексель АА 0079216 на суму 17 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

9. Переказний вексель АА 0079215 на суму 50 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

10. Переказний вексель АА 0079208 на суму 720 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

11. Переказний вексель АА 0079207 на суму 1 350 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

12. Переказний вексель АА 0079206 на суму 2 250 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

13. Переказний вексель АА 0079205 на суму 3 600 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

14. Переказний вексель АА 0079204 на суму 6 300 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

15. Переказний вексель АА 0079203 на суму 60 030 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

16. Переказний вексель АА 0079202 на суму 2 657 953,54 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

17. Переказний вексель АА 0079201 на суму 9 821 259,92 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179).

Ухвалою господарського суду від 20.10.2014 року прийнято зазначену позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.11.2014р. об 11:00 год. Залучено до участі у справі Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: - Фізичну особу-підприємця Гаєвого Ігоря Костянтиновича, м. Київ; Фізичну особу Корнієнка Анатолія Семеновича, смт. Криве Озеро; Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторське Бюро "Стягнемо Борги", с. Циркуни.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2014р. залучено до участі у справі третім відповідачем - Фізичну особу-підприємця Гаєвого Ігоря Костянтиновича, м. Київ, четвертим відповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторське Бюро "Стягнемо Борги", с. Циркуни.

У призначеному судовому засіданні 20.01.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові письмові пояснення (вх. № 1459) та клопотання про застосування п. 1. ч. 1 ст. 83 ГПК України (вх. № 1787), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник першого відповідача в судове засідання 20.01.2015р. не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПП "Альянс-Інвест" (вх. № 1624), яке судом долучається до матеріалів справи.

Представник другого відповідача, присутній у судовому засіданні 20.01.2015р. проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові письмові пояснення (вх. № 2033), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представники третього та четвертого відповідачів в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, відзив на позов не надали. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчать відмітки про направлення ухвал господарського суду, які направлялись на адреси відповідачів. Як свідчать матеріали справи, ухвали господарського суду, направлені на адреси третього та четвертого відповідачів повернулись на адресу суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідачі - Фізична особа-підприємець Гаєвий Ігор Костянтинович, м. Київ, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторське Бюро "Стягнемо Борги", належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання 20.01.2015р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Присутні в судовому засіданні 20.01.2015р. представники позивача та другого відповідача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі інших представників відповідачів та третьої особи, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалами господарського суду Харківської області сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

25.12.2009 року ТОВ "Колекторське бюро "Стягнемо Борги" (ідентифікаційний код юридичної особи 36875075) видало наступні векселі:

1. Переказний вексель АА 0079225 на суму 940 000,00 грн., перший векселедержатель Корнієнко Анатолій Семенович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

2. Переказний вексель АА 0079222 на суму 2 000 000,00 грн., перший векселедержатель Корнієнко Анатолій Семенович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

3. Переказний вексель АА 0079221 на суму 4 000 000,00 грн., перший векселедержатель Корнієнко Анатолій Семенович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

4. Переказний вексель АА 0079220 на суму 7 000 000,00 грн., перший векселедержатель Корнієнко Анатолій Семенович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

5. Переказний вексель АА 0079219 на суму 11 000 000,00 грн., перший векселедержатель Корнієнко Анатолій Семенович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

6. Переказний вексель АА 0079218 на суму 13 000 000,00 грн., перший векселедержатель Корнієнко Анатолій Семенович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

7. Переказний вексель АА 0079217 на суму 15 000 000,00 грн., перший векселедержатель Корнієнко Анатолій Семенович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

8. Переказний вексель АА 0079216 на суму 17 000 000,00 грн., перший векселедержатель Корнієнко Анатолій Семенович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

9. Переказний вексель АА 0079215 на суму 50 000 000,00 грн., перший векселедержатель Корнієнко Анатолій Семенович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

10. Переказний вексель АА 0079208 на суму 720 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності Гаєвий Ігор Костянтинович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

11. Переказний вексель АА 0079207 на суму 1 350 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності Гаєвий Ігор Костянтинович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

12. Переказний вексель АА 0079206 на суму 2 250 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності Гаєвий Ігор Костянтинович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

13. Переказний вексель АА 0079205 на суму 3 600 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності Гаєвий Ігор Костянтинович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

14. Переказний вексель АА 0079204 на суму 6 300 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності Гаєвий Ігор Костянтинович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

15. Переказний вексель АА 0079203 на суму 60 030 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності Гаєвий Ігор Костянтинович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

16. Переказний вексель АА 0079202 на суму 2 657 953,54 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності Гаєвий Ігор Костянтинович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

17. Переказний вексель АА 0079201 на суму 9 821 259,92 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності Гаєвий Ігор Костянтинович, платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179).

31.05.2010 року між первинним векселедержателями (продавці) - Корнієнком Анатолієм Семеновичем та суб'єктом підприємницької діяльності Гаєвим Ігорем Костянтиновичем (ідентифікаційний код 2383317493) та Приватним підприємством "Юридично - Інвестиційна Група" (Покупець, ідентифікаційний код юридичної особи - 37101291), за участю торговця цінними паперами - ЗАТ ІК "Обрій Капітал" (ідентифікаційний код юридичної особи 23380927), укладено Договір купівлі - продажу векселів № В2731-Б2730 та договір купівлі-продажу векселів № В2731-Б2732, відповідно до умов яких Приватне підприємство "Юридично - Інвестиційна група" придбало, зокрема, вищезазначені 17 векселів , набувши статус їх держателя. Згідно актів прийому-передачі векселів, 31.05.2010 року вищезазначені цінні папери було передано Продавцями та прийнято Покупцем без заперечень.

На усіх вищезазначених векселях - (АА 0079225, АА 0079222, АА 0079221, АА 0079220, АА 0079219, АА 0079218, АА 0079217, АА 0079216, АА 0079215, АА 0079208, АА 0079207, АА 0079206, АА 0079205, АА 0079204, АА 0079203, АА 0079202, АА 0079201) на загальну суму 206669213,46 грн. Приватним підприємством "Альянс-Інвест" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179) як авалістом, було вчинено авалі шляхом зазначення на кожному переказному векселі: "Як аваліст за ПП "Євро-Альянс", код 32310193".

Позивач вважає, що авалювання приватним підприємством "Євро-Альянс" 17 переказних векселів на загальну суму 206669213,46 грн. було направлено саме на створення штучної кредиторської заборгованості для отримання контролю над процедурою банкрутства ПП "Євро-Альянс". Таким чином, на думку позивача, усі авалі, вчинені Приватним підприємством "Євро-Альянс" на векселях, є фіктивними.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність передбачених Законом підстав для визнання правочину недійсним, оскільки відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодекс, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - «Уніфікований закон», з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930р.), а також Законами України від 5 квітня 2001р. № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006р. № 3480-ІV «Про цінні папери та фондовий ринок», від 6 липня 1999р. № 826-ХІV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі а прості векселі», від 6 липня 1999р. № 827-ХІV «Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», від 6 липня 1999р. № 828-ХІV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» у редакції, чинній на відповідний момент.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку, але не передбачає заборони щодо укладення договорів купівлі-продажу векселів.

Так, згідно ст. 30, 31 Уніфікованого Закону, платіж за векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням та підписується тим, хто надає аваль.

Отже, за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до спірного у справі правочину застосовуються загальні норми ЦК України, з урахуванням їх особливостей. Зокрема, правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках, передбачених статтями 215 - 236 ЦК України, із застосуванням між сторонами загальних правових наслідків недійсності правочинів. Визнання судом зазначених правочинів недійсними не спричиняє недійсність векселя, як цінного папера та не перериває індосаментний ряд (п.п. 1, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" від 08.06.2007р. за №5).

У листі Державної комісії з цінних паперів та фондовому ринку від 13.02.2003р. №1597/18 також роз'яснено, що норми ЦК України застосовуються до вексельних правовідносин у випадку відсутності відповідних спеціальних норм вексельного законодавства.

Таким чином, авалювання, як односторонній правочин, регулюється не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України).

Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням правочину.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний недійсним за наявності двох умов: перша - це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга - це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими (в редакції на момент укладення спірного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, вчинені односторонні правочини - авалювання - можуть бути визнанні недійсними з підстав, зазначених у ч.1 ст. 234 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Частиною ч. 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому неможливість настання правового результату, яка існує на момент вчинення правочину, і про яку сторона правочину знає, свідчить про те, що ця сторона не має на меті породження у неї тих чи інших прав та обов'язків. В свою чергу правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, є фіктивним та має визнаватись судом недійсним.

Водночас, аналогічні правові висновки викладені у п. 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», зокрема, фіктивний правочин (ст. 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладання, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином.

Отже, в силу авалю, аваліст - ПП «Євро-Альянс» - прийняло на себе цивільні обов'язки поручителя.

Таким чином, аваль підпадає під визначення правочину, що наведене у частині 1 статті 202 ЦК України, за своєю сутністю аваль є вексельною порукою, а, отже, вчинені авалі є підставою для виникнення зобов'язань Приватного підприємства «Євро-Альянс» перед векселедержателем - Приватним підприємством «Юридично-Інвестиційна Група».

З аналізу балансів ПП «Євро-Альянс», фінансових звітів та розшифровки статей балансу за період з 2007р. по 2010р. вбачається, що за даними фінансової звітності за 2007, 2008, 2009, 2010рр., діяльність підприємства за ці роки була збитковою - його активів було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, тобто фінансові результати діяльності останнього мали негативний характер, у зв'язку з чим воно фактично вже знаходилось у стані стійкої фінансової неплатоспроможності.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГК України суб'єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що на момент авалювання векселів ПП «Євро-Альянс» вже знаходилось в тяжкому фінансовому стані, не мало можливості виконувати власні поточні зобов'язання, а тим більше - зобов'язання за авалями, вчиненими на векселях.

Таким чином, ПП «Євро-Альянс» не мало на меті здійснювати оплату за авальованими ним векселями, оскільки знаходилось у стані стійкої фінансової неплатоспроможності.

Пунктом 2.1 Статуту Приватного підприємства «Євро-Альянс» встановлено, що метою діяльності підприємства є систематичне отримання прибутку. При цьому, Статутний капітал складає 15000000,00 грн.

Враховуючи приписи ст. 558 ЦК України, та те, що порука може бути оплатною, а, в даному випадку ПП «Євро-Альянс» прийняв на себе безоплатно зобов'язання за авалями, вчиненими на векселях, то це дає можливість здійснити висновок про відсутність будь якої економічної мети, оскільки навіть при наявності законодавчо визначеної можливості отримання прибутку, авалі все ж таки були вчинені безоплатно.

Відтак, вчинення авалів на векселях не відповідає меті діяльності ПП «Євро-Альянс», зазначені у його Статуті, та не призводить до отримання прибутку, оскільки безоплатне вчинення авалів на суму 206669213,46 грн., що, в свою чергу, в сотні разів перевищує вартість його активів, та не призведе до отримання прибутку.

Крім того, вчинення ПП «Євро-Альянс» авалів на суму 206669213,46 грн. стало підставою для звернення держателя векселів, на яких було вчинено авалі, з кредиторськими вимогами до аваліста у справі №Б-39/47-10 про банкрутство ПП «Євро-Альянс», порушеною ухвалою господарського суду Харківської області 30.04.2010р. Ухвалою господарського суду Харківської області у справі №Б-39/47-10 про банкрутство Приватного підприємства «Євро-Альянс» кредиторські вимоги, які виникли на підставі оспорюваних авалів, визнані повністю.

Пунктом 1 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. В даному випадку йдеться про ситуацію, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним. Договір повинен бути лише пов'язаний із предметом спору, тобто позовна вимога ґрунтується на договорі, що його суд може визнати недійсним.

Як зазначено у п. 2.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарський договорів) недійсними", якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Суд при цьому керується Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" у пункті 2 якої визначено, що суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову). Також суд бере до уваги Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції абзацом 7 пункту 3.12 якої визначено, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що спірні авалі вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, обумовлених даними правочинами, тобто без мети реального виконання авалістом прийнятих на себе обов'язків та сплати грошових коштів у розмірі 206669213,46 грн. та направлені виключно на створення штучної заборгованості Приватного підприємства «Євро-Альянс» перед іншими особами, а, отже, дані авалі є фіктивними та підлягають визнанню недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах № 5020-1156/2012 від 16.04.2013р., № 15/6/2011/5003 від 25.08.2011р.

При цьому, судом враховано, що статтями 256, 257 ЦК України передбачено що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ст. 264 ЦК України). За змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно ускладнювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Позивач просив суд визнати причину пропуску строку для звернення до суду поважною і відновити пропущений строк, обґрунтувавши пропуск вказаного строку з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Так, відповідно до п. 2.1. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ". Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо.

Відповідно до п. 3 ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон, у редакції, за якою проходить ліквідаційна процедура позивача (у редакції , яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ст. 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2012р. у справі № Б-39/47-10 ліквідатором Приватного підприємства «Євро-Альянс» призначено Овдусенка Володимира Вікторовича.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута (абзац 2 п. 2 ст. 25 Закону).

Відповідно до ч.6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції , яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Ст. 99 Закону Закону закріплений незалежний статус арбітражного керуючого, зокрема, під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є незалежним.

Отже, в даному випадку, ініціатором оскарження правочинів є не звичайний керівник підприємства, який діє від його імені, а саме арбітражний керуючий, призначений судом в якості керівника підприємства, який має особливий статус, з обсягом повноважень, наданий йому, зокрема, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у справі про банкрутство, та є, в свою чергу, незалежною особою по відношенню, як до боржника, так і кредиторів.

Відповідно до п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" господарськими судами не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

Враховуючи особливий незалежний статус арбітражного керуючого, як ініціатора подання позову та можливість дізнатися про порушення прав позивача до моменту свого призначення у справі про банкрутство, що, в свою чергу, потребувало необхідність додаткового часу для вивчення документації боржника, суд вважає, що порушене право підприємства підлягає захисту.

Щодо посилання ПП «Юридично-Інвестиційна Група» на рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2010 по справі №15/223-10, яким задоволено позовну заяву та стягнуто солідарно з ПП «Альянс-Інвест», ПП «Євро-Альянс» та ПП «Меблевий Альянс» на користь ПП «Юридично-Інвестиційна Група» 218 940 000 грн., то у ньому не встановлені преюдиціальні обставини дійсності спірних авалів, а визнання судом авалів недійсними не суперечитиме принципу остаточності судового рішення, суд зазначає наступне.

Питання щодо визнання недійсними авалів під час розгляду справи № 15/223-10 не ставилось, таким чином, другий відповідач, із посиланням на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України, помилково надає преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні справи № 15/223-10, ототожннюючи факти, встановлені судом, з їх юридичною оцінкою.

Слід врахувати, що принцип res judicata, або принципу остаточності судового рішення, є складовою принципу правової визначеності.

Отже, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Суд враховує , що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року", Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції № 457/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, перший протокол та протоколи № 2,4,7,11 до конвенції.

У рішенні від 09.11.2004 року в справі «Науменко проти України», Європейський суд зазначив, що «правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень».

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення" (пункт 40 мотивувальної частини Рішення від 3 квітня 2008 року).

В даному разі другий відповідач помиляється, вважаючи, що у справі №922/4602/14 порушується принцип res judicata.

У справі №15/223-10, на яку посилається другий відповідач, предметом спору було стягнення заборгованості, а не визнання недійсними авалів та зобов'язань за ними. У справі №15/223-10 не досліджувалися підстави для визнання недійсними авалів, оскільки позов був поданий з інших підстав та з іншим предметом. Позивач не вимагає нового слухання справи №15/223-10 про стягнення заборгованості та нового її вирішення. З цих же підстав не заслуговують на увагу і доводи другого відповідача, що в справі №15/223-10 встановлені преюдиціальні в розумінні ст. 35 ГПК України обставини про правомірність вчинених авалів.

Суд відхиляє доводи другого відповідача, що спірні авалі можуть бути оскаржені виключно на підставі ст.ст. 17, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

- угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

- угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Проте, підстави, встановлені частиною 11 статті 17 Закону про банкрутство, є додатковими та спеціальними, а не виключними, підставами для визнання договору недійсним на стадії ліквідації. Із введенням процедури ліквідації підприємство-банкрут в особі свого керівника може оскаржувати на загальних підставах, передбачених цивільним законодавством, правочини, якщо їх укладення порушує вимоги закону, права та законні інтереси банкрута.

Посилання другого відповідача на п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та те, що у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, є безпідставне, оскільки предметом оскарження даного судового провадження, є авалі та жодного майна при їх здійсненні, не передано.

Суд, оцінюючи відповідність заявлених позовних вимог щодо визнання недійсними зобов'язань за авалями, вчиненнями Підприємством, вимогам чинного законодавства, зауважує на таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В даному випадку предмет позову - визнання недійсними зобов'язань за авалями, вчиненими ПП "Євро-Альянс", не відповідає способам захисту права, передбаченим законом.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Натомість спосіб обраний позивачем до такого результату (відновлення права) привести не спроможний.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду визначеним статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 року у справі №10/732 та від 14.12.2004р. у справі № 6/11.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в частині щодо визнання недійсними зобов'язань за авалями, вчиненими ПП "Євро-Альянс", в зв'язку з чим позов Приватного підприємства "Євро-Альянс" не підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що з огляду на недійсність спірних авалів, у Приватного підприємства "Євро-Альянс" відсутній обов'язок щодо сплати на підставі цих авалів будь-яких коштів, будь-якій особі.

Враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 65, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Визнати недійсними авалі, вчинені Приватним підприємством "Євро-Альянс" на наступних векселях:

1. Переказний вексель АА 0079225 на суму 940 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

2. Переказний вексель АА 0079222 на суму 2 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

3. Переказний вексель АА 0079221 на суму 4 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

4. Переказний вексель АА 0079220 на суму 7 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

5. Переказний вексель АА 0079219 на суму 11 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

6. Переказний вексель АА 0079218 на суму 13 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

7. Переказний вексель АА 0079217 на суму 15 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

8. Переказний вексель АА 0079216 на суму 17 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

9. Переказний вексель АА 0079215 на суму 50 000 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

10. Переказний вексель АА 0079208 на суму 720 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

11. Переказний вексель АА 0079207 на суму 1 350 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

12. Переказний вексель АА 0079206 на суму 2 250 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

13. Переказний вексель АА 0079205 на суму 3 600 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

14. Переказний вексель АА 0079204 на суму 6 300 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

15. Переказний вексель АА 0079203 на суму 60 030 000,00 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

16. Переказний вексель АА 0079202 на суму 2 657 953,54 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179);

17. Переказний вексель АА 0079201 на суму 9 821 259,92 грн., платник (трасат, акцептант) - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179).

Повне рішення складено 26.01.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/4602/14