Постанова

від 20.01.2015 по справі 910/20233/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 910/20233/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання - Філімонової І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.14року. (повний текст підписано - 17.11.2014р.)

у справі №910/20233/13 ( суддя - Морозов С.М.)

за позовом Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави

в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Рембудреставрація"

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Рембудреставрація" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 30.12.2013р. теперішній час відповідачем не проводяться розрахунки за користування земельною ділянкою, а також посилається на нецільове використання відповідачем земельної ділянки.

Рішенням Господарського міста Києва від 11.11.2014року у справі №910/20233/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для розірвання договору оренди з огляду на погашення відповідачем заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою станом на момент розгляду справи місцевим господарським судом та не доведеністю стороною позивача фактичного невиконання відповідачем власних договірних зобов'язань щодо своєчасного здійснення будівництва на земельній ділянці.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року у справі №910/20233/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 12.12.2014р. порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 23.12.14р.

В судове засідання 23.12.2014р. з'явився прокурор та представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 20.01.2014 року.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2014 року у справі № 910/20233/14 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 20.01.2014 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2005 року між позивачем (орендодавець за Договором) та відповідачем (орендар за Договором) було укладено Договір (, відповідно до п. 1. якого позивач,на підставі рішення Київської міської ради від 21.10.2004р. за №605/2015, за Актом приймання-передачі передає, а відповідач приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.

Згідно п. 2.1. Договору об'єктом оренди відповідно до Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Електротехнічна, 5 у Деснянському районі м. Києва;

- розмір - 0,9849 га;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничої бази;

- кадастровий номер - 8000000000:62:020:0030.

Договір укладено на 10 років. (п. 3.1. Договору).

У відповідності до умов договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач вносить позивачеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від її нормативної оцінки. (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Орендна плата вноситься відповідачем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно рівними частинами протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок №33218812500004, КЕКД 13050200 у УДК у м. Києві, МФО 820019. Отримувач: ФУ у Деснянському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077891. (п. 4.5. Договору).

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43. Договору).

У відповідності до п 5.1. договору, на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору. Роботи по розробці проекту відведення сплачує відповідач.

Договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26 квітня 2005р. за №62-6-00223 у книзі записів державної реєстрації договорів.

У зв'язку з наявністю систематичної несплати орендної плати та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернувся до суду, просив розірвати договір оренди земельної ділянки та зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку позивачу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, зі змінами (далі вживається скорочено ЗУ «Про оренду землі»), який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно положень Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174); господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 1 статті 180).

В силу частини 7 статті 179 названого кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним тоді, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, при цьому згідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Рембудреставрація» було укладено договір оренди земельної ділянки від 21.04.2005 р., предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0.9849 га., кадастровий номер 8000000000:62:020:0030, розташовану за адресою вул. Електротехнічна, 5 у Деснянському районі м. Києва.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Також за статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та не досягнення сторонами згоди щодо розірвання договору, договір може бути розірваний судом за ініціативою заінтересованої сторони за одночасної наявності підстав, передбачених частиною 4 вказаної статті.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що припинення земельних орендних правовідносин може відбуватися як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, оформленим у відповідній формі зі сторони органу місцевого самоврядування, так і у встановлених законодавством випадках на вимогу однієї з сторін за рішенням суду незалежно від волевиявлення іншої сторони, в тому числі й органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За статтею 31 Закону України "Про оренду землі" ( у редакції на час виникнення спору) договір оренди може припинятися за наведених у ній підстав (закінчення строку оренди, викупу земельної ділянки для суспільних потреб, поєднання власника земельної ділянки та орендаря в одній особі, смерті фізичної особи-орендаря, його засудження до позбавлення волі, ліквідації юридичної особи-орендаря, відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем), а також в інших випадках, передбачених законом. Також договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час звернення з позовом) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використання земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За приписами п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 встановлено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Як було встановлено судом першої інстанції, згідно довідки Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління міндоходів у м. Києві №6290/9126-52-25-32 від 16.09.2014р., за ТОВ ВКФ "Рембудреставрація" обліковується борг за період з 30.12.2013р. по теперішній час у сумі 59 391,67 грн.

Станом на кінець жовтня, а саме після відкриття провадження у господарській справі за позовом прокурора про розірвання договору оренди, відповідачем здійснено оплату вартості орендних платежів на суму 60 640,52 грн., що підтверджується наявними в справі належним чином засвідченими копіями квитанції №144 від 29.10.2014р. на суму 53 840,52 грн. та квитанції №9271762-1 від 31.10.2014р. на суму 6 800,00 грн.

З урахуванням фактичного погашення відповідачем, станом на час розгляду справи в суді, суми заборгованості за орендними платежами, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про відсутність правових підстав для застосування положень ст. 141 ЗК України.

Оскільки відповідно до ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати, то зазначена норма вимагає обов'язкову наявність систематичності несплати земельного податку.

Як було встановлено судом під час розгляду даної господарської справи, відповідачем не сплачувалась орендна плата за спірну земельну ділянку на протязі десяти місяців 2014 року. Таким чином колегія суддів встановила систематичність несплати відповідачем земельного податку, що тягне за собою припинення права користування земельною ділянкою.( Аналогічна позиція була висловлена в постанові Вищого господарського суду України 28 серпня 2014 року Справа № 908/3041/13).

Щодо посилання прокурора на факт використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням та/або істотне порушення ним умов договору, слід зазначити, що про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що має підтверджуватися відповідними доказами, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією, однак, підставою для розірвання договору має саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не обставини її невикористання.

Якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то позов має обґрунтовуватися і посиланням на приписи Законів України "Про основи містобудування" та «Про регулювання містобудівної діяльності" з доведенням факту завдання органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною шкоди та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги такими підставами не обґрунтовувались і такі обставини позивачем не доводились.

Проте з урахуванням доведеності прокурором наявності систематичної несплати орендної плати колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги прокурора в частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 21.05.2057 р., укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірми "Рембудреставрація" у відповідності до приписів ст. 141 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 11.8 договору оренди передбачено, що у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах визначених цим Договором.

Враховуючи ту обставину, що договір оренди землі від 21.04.2005 р. розривається в судовому порядку, що, в силу приписів Закону України «Про оренду землі», є підставою для його припинення, то в даному випадку як наслідок, позовна вимога прокурора щодо повернення земельної ділянки Київській міській раді є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2014 року у справі № 910/20233/14 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги прокурора, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2014 року у справі № 910/20233/14 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позовні вимоги Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,9849 га з кадастровим номером 8000000000:62:020:0030 по вул. Електротехнічній, 5 у Деснянському районі міста Києва, укладений 21.04.2005 між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул.. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Рембудреставрація» (02232, м. Київ,вул. Бальзака, 64, код ЄДРПОУ 20075773), зареєстрований Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у книзі записів державної реєстрації договорів 26.04.2005 за № 62-6-00223.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Рембудреставрація» (02232, м. Київ,вул. Бальзака, 64, код ЄДРПОУ 20075773) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,9849 га з кадастровим номером 8000000000:62:020:0030 по вул. Електротехнічній, 5 у Деснянському районі міста Києва.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Рембудреставрація» (02232, м. Київ,вул. Бальзака, 64, код ЄДРПОУ 20075773) в дохід державного бюджету України судові витрати у розмірі 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.) за подання позовної заяви.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Рембудреставрація» (02232, м. Київ,вул. Бальзака, 64, код ЄДРПОУ 20075773) в дохід державного бюджету України судові витрати у розмірі 36540,00 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок гривень 00 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 910/20233/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко