Постанова

від 19.01.2015 по справі 826/17902/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2015 року № 826/17902/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павасаріс" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павасаріс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11 червня 2014 року № 0002912201 та № 0002922201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17902/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03 грудня 2014 року.

У судовому засіданні 03 грудня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Павасаріс» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дек Україна» за період з 01 лютого 2012 року по 30 червня 2012 року, за результатами якого складено акт перевірки від 30 травня 2014 року № 4320/26-51-22-01/38138980.

Як висновок проведеної перевірки встановлено, що ТОВ «Павасаріс» в порушення статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України занижено об'єкт оподаткування податку на прибуток підприємств у розмірі 478075,05 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 90834,64 грн. та в порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України занизило суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 95615,01 грн., в тому числі: за червень 2013 року на суму 56121,67 грн., за липень 2013 року на суму 39493,34 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Дек України».

На підставі вищезазначених висновків Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0002912201 від 11 червня 2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Павасаріс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 113543,30 грн., в тому числі: за основним платежем - 90834,64 грн., за штрафними санкціями - 22708,66 грн.

- № 0002922201 від 11 червня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Павасаріс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 119518,76 грн., в тому числі: за основним платежем - 95615,01 грн., за штрафними санкціями - 23903,75 грн.

За результатом адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 червня 2014 року № 0002912201 та № 0002922201 залишені без змін, скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Павасаріс» - без задоволення (копія рішення Державної фіскальної служби України від 15 вересня 2014 року № 3400/6/99-99-10-01-15 міститься в матеріалах справи).

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Дек України».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 30 травня 2014 року № 4320/26-51-22-01/38138980.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дек України», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Судом встановлено, що впродовж 2013 року між позивачем (Замвоник) та ТОВ «Дек України» (Виконавець) укладались господарські договори про надання послуг, зокрема:

- 04 березня 2014 року, 04 квітня 2013 року укладені Договори № ДУ-0403/1, № ДУ-0404/05 про надання консультаційно-інформаційних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати Замовникові консультаційно-інформаційні послуги, Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору під послугами Сторони розуміють консультації з питань за тематекою, попередньо визначеною Замовником, усно письмово або через електронну пошту.

За надання послуг передбачених даним Договором Замовник сплачує на користь Виконавця суму визначену Актами здачі-прийняття наданих послуг.

- 04 червня 2014 року укладено Договір № ДУ-0406/04 про надання маркетингових послуг, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати обумовлені в цьому Договорі послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору під послугами Сторони розуміють консультації з питань за тематекою, попередньо визначеною Замовником, усно письмово або через електронну пошту.

За надання послуг передбачених даним Договором Замовник сплачує на користь Виконавця суму визначену Актами здачі-прийняття наданих послуг.

На підтвердження реальності вищезазначених Договорів, позивачем надані копії актів надання послуг № 270613-14 від 27 червня 2013 року, № 270613-13 від 27 червня 2013 року, № 260613-08 від 26 червня 2013 року, № 260613-07 від 26 червня 2013 року, № 260613-06 від 26 червня 2013 року, № 250613-09 від 25 червня 2013 року, № 250613-08 від 25 червня 2013 року, № 250613-07 від 25 червня 2013 року, № 210613-09 від 21 червня 2013 року, № 210613-08 від 21 червня 2013 року, № 210613-07 від 21 червня 2013 року.

В свою чергу, ТОВ «Дек України» виписано на адресу позивача податкові накладні № 35 від 26 червня 2013 року на суму 48350,00 грн., № 36 від 26 червня 2013 року на суму 59400,00 грн., №49 від 27 червня 2013 року на суму 59000,00 грн., № 50 від 27 червня 2013 року на суму 10600,00 грн., № 34 від 26 червня 2013 року на суму 59100,00 грн., № 28 від 25 червня 2013 року на суму 59800,00 грн., № 27 від 25 червня 2013 року на суму 59700,00 грн., № 20 від 25 червня 2013 року на суму 53260,00 грн., № 19 від 21 червня 2013 року на суму 59400,00 грн., № 18 від 21 червня 2013 року на суму 46720,00 грн., № 17 від 21 червня 2013 року на суму 58360,00 грн.

Матеріали справи не місять інформації про проведення взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «Дек Україна».

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Дек Україна» у зв'язку з придбанням послуг.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Вирішуючи питання про реальність операцій й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Павасаріс» для ведення господарської діяльності орендує приміщення за адресою місто Київ, вул. Л.Руденко, 6-а, 6-й поверх згідно Договору суборенди приміщення № Р-2603/001 від 26 березня 2012 року, укладеного із ПП «Радник» та складське приміщення за адресою: Броварський район, село Красилівка, вул. Механізаторів, 18 згідно Договору оренди складського приміщення від 28 березня 2013 року, укладеного із ТОВ «Компанія Волар».

У судовому засіданні представником позивача зазначено, що придбані консультаційні та маркетингові послуги придбані у ТОВ «Дек Україна» використані позивачем у власній господарській діяльності.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вищезазначених доводів, а саме економічної доцільності придбання у ТОВ «Дек Україна» маркетингових послуг.

Разом з тим, позивачем не надано до перевірки документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності.

Згідно укладених між позивачем та ТОВ «Дек Україна» договорів, під послугами Сторони розуміють консультації з питань за тематекою, попередньо визначеною Замовником, усно письмово або через електронну пошту.

При цьому, представником позивача не пояснено та не надано документів з приводу конкретизації видів послуг, які замовлялись у ТОВ «Дек Україна».

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять ані кінцевого результату наданих послуг ані звітів про кількість та обсяг виконаних робіт. Також, вищезазначений перелік послуг є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме маркетингових послуг замовлялось позивачем не вбачається можливим.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Також, у податкових накладних не міститься інформації про Договір на виконання якого виписано конкретну податкову накладну.

При цьому, матеріали справи не містять доказів подальшого використання отриманих від ТОВ "ТОВ "Дек Україна" послуг.

Навіть враховуючи дійсне придбання послуг у ТОВ "Дек Україна" не можливо встановити мету та подальше його використання.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року витребувано перелік первинних документів на підтвердження господарських операцій по всьому ланцюгу постачання, проте докази на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних послуг не надано.

Також, судом надавався час позивачу для приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного товару, проте у встановлений строк докази не надані позивачем.

Інформація щодо перерахування коштів за придбаний товар підприємством як суду та і перевіряючим не надана, що на думку свідчить про відсутність документів на підтвердження взаєморозрахунку між позивачем та ТОВ "Дек Україна".

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Разом з тим, суд зазначає, що відхиляються посилання контролюючого органу на висновки актів перевірок ТОВ «Дек Україна» та його контрагентів, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Підсумовуючи викладене, з огляду на відсутність доказів реальності операцій й використання придбаного товару у власній господарській діяльності, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого орган про порушення ТОВ "Павасаріс" підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Павасаріс" не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4661,24 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 466,12 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4195,12 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Павасаріс" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павасаріс" (код ЄДРПОУ 38138980) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4195,12 грн. (чотири тисячі сто дев'яносто п'ять гривень 12 коп.).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник