Ухвала

від 28.07.2015 по справі 826/17902/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м. Київ К/800/20066/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І.., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Павасаріс»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 січня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року

у справі №826/17902/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павасаріс» (надалі - ТОВ «Павасаріс»)

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 11.06.2014р. №0002912201 та №000292201.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.01.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015р., в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Павасаріс» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дек Україна» за період з 01.02.2012р. по 30.06.2012р., за результатами якого складено акт перевірки від 30.05.2014р. №4320/26-51-22-01/38138980.

Поведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем ст. 134, п.п.138.1.1 п.138.1 п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік; п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 95615,01 грн.

На підставі складеного акту перевірки 11.06.2014р. ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0002912201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 113543,30 грн., в тому числі: за основним платежем - 90834,64 грн., за штрафними санкціями - 22708,66 грн.;

- №0002922201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 119518,76 грн., в тому числі: за основним платежем - 95615,01грн., за штрафними санкціями - 23903,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Судами також встановлено, що впродовж 2013 року між позивачем (Замвоник) та ТОВ «Дек України» (Виконавець) укладались господарські договори про надання послуг, зокрема: 04.03.2014р., 04.04.2013р. укладено Договори №ДУ-0403/1, №ДУ-0404/05 про надання консультаційно-інформаційних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати Замовникові консультаційно-інформаційні послуги, Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору під послугами Сторони розуміють консультації з питань за тематекою, попередньо визначеною Замовником, усно письмово або через електронну пошту.

04.06.2014р. укладено Договір №ДУ-0406/04 про надання маркетингових послуг, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати обумовлені в цьому Договорі послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору під послугами Сторони розуміють консультації з питань за тематекою, попередньо визначеною Замовником, усно письмово або через електронну пошту.

За надання послуг передбачених вказаними Договорами Замовник сплачує на користь Виконавця суму визначену актами здачі-прийняття наданих послуг.

На підтвердження виконання цих господарських операцій позивачем було надано копії актів надання послуг, договорів та податкових накладних.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України , податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Визначальною підставою віднесення витрат підприємства до складу валових витрат та формування податкового кредиту є наявності реально вчинених господарських операцій на підставі відповідних розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість веденні і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано документів, які б свідчили про проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Дек Україна», доказів на підтвердження економічної доцільності цих послуг, документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності, документів з приводу конкретизації видів послуг, звітів про кількість та обсяг виконаних послуг.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала 6 змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень,

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно погодилися з висновком податкового органу відносно того, що реальність операцій з поставки маркетингових та консультаційних послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з «Дек Україна» та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджені, та на підставі цього правомірно відмовили у задоволенні даного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Павасаріс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

М.І. Костенко

---

Ю.І. Цвіркун