Ухвала

від 16.12.2014 по справі 2а/0270/874/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/9991/55409/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 у справі № 2а/0270/874/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Сервіс"

до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року Товариство звернулось до суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 11.01.2011 № 115 про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 17.06.2010 № 0001981600/0.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова адміністрація у Вінницькій області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, відповідач зазначив, що під час проведення перевірки податкової декларації Товариства дослідження сплати податкового кредиту в розрізі контрагентів було здійснено без аналізу кредиторської заборгованості та без врахування сум попередніх оплат в наступних податкових періодах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державним податковим органом проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації Товариства за червень 2009 року, за результатами якої складено акт від 11.06.2010 та встановлено заниження бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі -ПДВ) на загальну суму 65 342,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2010 № 001981600/0, за формою В2, яким Товариству було збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 65 342,00 грн.

На виконання Розпорядженням голови ДПА у Вінницькій області від 15.09.2010 № 97-р "Про заходи щодо зменшення сум переплат з ПДВ та забезпечення додаткових надходжень ПДВ до бюджету", у зв'язку з встановленням збільшення переплат з ПДВ, внаслідок чого було прийнято рішення В2, робочою групою проведено тематичну перевірку Товариства з питань правомірності застосування податкових повідомлень-рішень на збільшення бюджетного відшкодування з ПДВ форми В2, наслідком якої стало прийняття ДПА у Вінницькій області рішення від 11.01.2011 № 115, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 17.06.2010 № 0001981600.

Фактичною підставою для прийняття рішення про скасування податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про недоведеність факту заниження платником бюджетного відшкодування з ПДВ, а податкове повідомлення - рішення про збільшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ було винесене без проведення доперевірчого аналізу, без проведення зустрічних перевірок, не досліджено надміру сплати ПДВ до бюджету постачальниками, натомість формування податкового кредиту проводилось лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, а підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 декларації з ПДВ, в результаті чого, на думку контролюючого органу, було порушено вимоги ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", наказів ДПА України від 18.08.2005 № 350 в "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та від 03.09.2004 № 515 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість", що і призвело до безпідставності прийнятого податкового повідомлення - рішення форми "В2" про збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржуване рішення суди попередніх інстанцій цілком правомірно виходили з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту з ПДВ та його бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема і від фактів підтвердження сплати податку до бюджету контрагентами позивача, проведення зустрічних перевірок таких контрагентів, а тим паче від проведення будь - яких доперевірочних аналізів щодо платника податку.

За визначенням п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Так, відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно положення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам. Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ від проведення зустрічних перевірок податкового обліку (стану) інших осіб (по ланцюгу постачання) і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту з ПДВ як і питання щодо його відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від зазначених вище обставин.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про скасування рішення Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 11.01.2011 № 115, як такого, що прийняте всупереч вимог чинного законодавства.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 у справі № 2а/0270/874/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко