Ухвала

від 15.01.2015 по справі 806/3035/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2015 р. м. Київ К/800/39643/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у справі № 806/3035/13-а за позовом прокурора Житомирського району Житомирської області до Житомирської районної державної адміністрації, треті особи: Управління Державного земельного агентства в Житомирському районі Житомирської області, приватне підприємство "Тетерів-Євро-Стандарт", про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

в с т а н о в и л а:

Прокурор Житомирського району Житомирської області звернувся в суд з позовом в інтересах держави до Житомирської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження №53 від 13.02.2013 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване розпорядження винесено із перевищенням повноважень, так як спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням віднесена до земель сільськогосподарського призначення і розпорядження такою земельною ділянкою віднесено до повноважень Державного земельного агентства та його територіальних органів. Крім того, державна реєстрація права власності на вказану спірну земельну ділянка не проведена, що в свою чергу виключає будь-яке розпорядження такою земельною ділянкою.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, заступник прокурора Житомирської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у 2008 році спірна земельна ділянка площею 0,20га, яка розташована за межами с. Тетерівка Житомирського району, відповідно до розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 04.03.2008року № 303 була передана в оренду приватному підприємству "Тетерів-Євро-Стандарт" під розміщення придорожнього кафе з сервісним обслуговуванням. Одночасно було змінено цільове призначення такої земельної ділянки на землі комерційного призначення із виплатою розміру втрат, пов'язаних із таким вилученням сільськогосподарських угідь. Приватне підприємство "Тетерів-Євро-Стандарт" відшкодувало втрати, пов'язані із таким вилученням сільськогосподарських угідь. Вказане розпорядження є чинним, ніким не оскаржено, тобто на день винесення оскаржуваного розпорядження спірна земельна ділянка (кадастровий номер 1822087200:01:000:0205) не відносилася до земель сільськогосподарського призначення.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що державна реєстрація права державної власності в особі Житомирської держаної районної адміністрації на вказану земельну ділянку (кадастровий номер 1822087200:01:000:0205) не проведена. Відповідно до листа Житомирської районної державної адміністрації від 22.03.2013року за № 18-5/540 вживаються заходи для такої державної реєстрації.

На вказаній земельній ділянці приватне підприємство "Тетерів-Євро-Стандарт" в установленому порядку здійснює будівництво кафе.

Згідно з розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації від 13.02.2013 року №53 приватному підприємству "Тетерів-Євро-Стандарт" надано дозвіл на викуп земельної ділянки площею 0,2000 га, розташованої за межами с. Тетерівка Житомирського району, та на проведення експертної грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що безпідставними є доводи прокурора про те, що оскаржуване розпорядження слід розцінювати як реалізацією відповідачем права державної власності на вказану земельну ділянку, оскільки оскаржуване розпорядження не містить жодного волевиявлення відповідача про умови, порядок та інші обов'язкові умови відчуження земельної ділянки, а прийняття оскаржуваного розпорядження не призвело і не може призвести до переходу права власності на вказану земельну ділянку, ним лише розпочато певну процедуру щодо можливого відчуження в майбутньому даної земельної ділянки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 128 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, орган державної влади у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Таким чином, орган державної влади за результатами поданого клопотання приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. Тобто, орган державної влади фактично здійснює реалізацію свого права державної власності на земельну ділянку, оскільки надання дозволу суб'єкту на вчинення відповідних дій, фактично означає згоду відповідного органу із продажем земельної ділянки, у зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності згоди відповідача є безпідставними.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Наведені положення дають підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка стане об'єктом цивільних прав в момент укладення відповідного договору відносно неї між відповідачем та підприємством, тобто, на момент укладення такого договору право власності на неї повинно бути зареєстроване. В той же час, оскільки прийняття оскаржуваного розпорядження не є завершальним етапом передачі ділянки у власність, відтак наявність зареєстрованого права власності на неї у відповідача не є обов'язковим.

Статтею 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, визначено, що районна державна адміністрація наділена повноваженнями на території району щодо передачі земельної ділянки із земель державної власності у власність за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, відповідач відповідно до норм законодавства, чинних на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, не мав повноважень здійснювати розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 04.03.2008року № 303 спірна земельна ділянка була передана в оренду приватному підприємству "Тетерів-Євро-Стандарт" під розміщення придорожнього кафе з сервісним обслуговуванням. Одночасно, як зазначено судами попередніх інстанцій, змінено цільове призначення земельної ділянки на землі комерційного призначення із виплатою розміру втрат, пов'язаних із таким вилученням сільськогосподарських угідь.

Разом з тим, проаналізувавши вказане розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 04.03.2008року № 303, колегія суддів приходить до висновку про передчасність тверджень судів попередніх інстанцій щодо проведення зміни цільового призначення ділянки, а тому дане питання підлягає додатковому дослідженню при новому розгляді справи із встановленням чітко категорії ділянки на момент прийняття оскаржуваного розпорядження.

За таких обставин, із метою повного захисту порушеного права та відповідно до положень ст. 227 КАС України колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки порушення судами норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: (підписи)