Постанова

від 21.01.2015 по справі 809/2305/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа № 809/2305/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Хоми О.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідачів - Пенделя О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Калуського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання до вчинення дій, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання до вчинення дій, стягнення коштів, скасування наказів.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги і остаточно просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за всі невикористані дні щорічних основних чергових відпусток за 2011-2014 роки, оплати за несення ним служби понад встановлений законодавством робочий час за період з 01.01.2011 року по 17.04.2017 року, невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2011, 2012, 2014 роки; зобов'язати відповідача провести нарахування та виплатити компенсації за 106 діб невикористаних щорічних основних чергових відпусток за 2011-2014 роки в сумі 19505,00 грн., за 1732,55 годин несення ним служби понад встановлений законодавством робочий час за період з 08.01.2011 року по 03.04.2014 року та несення служби в слідчо-оперативній групі за період 2011-2014 років в сумі 39849,00 грн.; стягнути з відповідача матеріальну допомогу на оздоровлення, яка надається під час відпусток, за 2011, 2012, 2014 роки в сумі 15350,00 грн.; скасувати накази про позбавлення у 2013 році преміальних надбавок (у липні - 1500,00 грн. та жовтні - 850,00 грн.); зобов'язати відповідача надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області необхідну інформацію про отримані доходи ОСОБА_1 для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням компенсацій, скасованих преміальних надбавок та матеріальної допомоги на оздоровлення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 року до участі у справі залучено Калуський міський відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (надалі - Калуський МВ УМВС України в Івано-Франківській області) як другого відповідача.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині заявлених позовних вимог про скасування наказів про позбавлення його в 2013 році преміальних надбавок, зокрема у липні - 1500,00 грн. та жовтні - 850,00 грн. залишено без розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги у зміненому вигляді підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні, наявному в матеріалах справи. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 25.05.1993 року по 17.04.2014 року, працюючи на різних посадах в територіальних органах УМВС України в Івано-Франківській області.

Наказом т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 210 о/с від 16.04.2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області за п."б" статті 64 у запас (через хворобу).

Відповідно до заяв від 16.05.2014 року, 04.07.2014 року, 10.07.2014 року позивач повідомляв відповідачів про те, що при звільненні йому не виплачено грошове утримання та компенсації за невикористані відпустки, за несення служби понад встановлений законодавством робочий час, матеріальну допомогу на оздоровлення і просив провести відповідні нарахування. Станом на час розгляду справи вказані кошти відповідачем позивачу не сплачено.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року передбачено, що законодавство про працю, норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Тобто, саме на підставі спеціальних нормативно-правових актів відбувається регулювання правовідносин за участю осіб, які працюють (проходять або проходили службу) в органах внутрішніх справ, у тому числі і з питань надання відпусток та оплати праці.

За змістом статті 3 Закону України "Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього закону поширюється на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення. Судом не встановлено проходження ОСОБА_1 служби в правоохоронному органі спеціального призначення.

Згідно пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року № 114 (надалі - Положення), особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу начальника Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області № 23 о/с від 04.04.2014 року ОСОБА_1 надано чергову відпустку за 2014 рік з 04.04.2014 року по 21.05.2014 року терміном 45 діб.

Однак, 16.04.2014 року позивача звільнено у запас через хворобу (наказ № 210 о/с від 16.04.2014 року).

Таким чином, у році звільнення позивачем не використано частину чергової відпустки за 2014 рік в кількості 32 діб яка, у відповідності до пункту 56 Положення, підлягає грошовій компенсації.

Обчислення середнього заробітку у випадках виплати компенсації за невикористані відпустки врегульовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи із виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Згідно пункту 7 вказаного Порядку нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, в тому числі, матеріальна допомога та компенсаційні виплати.

Як слідує із довідок про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1, сумарний заробіток позивача за квітень-грудень 2013 року, січень-березень 2014 року становить 66050,32 грн. Враховуючи кількість календарних днів цього періоду - 355 днів та розмір середньоденної заробітної плати для розрахунку грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки, належна до виплати позивачу грошова компенсація за невикористані дні чергової відпустки у році звільнення складає 5953,83 грн. (66050,32:355х32).

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористані дні чергових відпусток за 2011-2013 роки, суд зазначає, що за змістом пунктів 52, 53 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. Особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, вона після одужання продовжується на число невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється начальником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого лікарем і начальником (головним лікарем) лікувального закладу. При відкликанні з чергової відпустки невикористана її частина надається, як правило, в поточному році. За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частина 1 пункту 52 зазначеного Положення у редакції станом на 2011, 2012 роки передбачала, що чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу. В особливих випадках з дозволу прямого начальника (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище) невикористана чергова відпустка за минулий рік може бути надана в I кварталі наступного року.

Судом встановлено, що наказом начальника Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області № 18 о/с від 29.03.2012 року ОСОБА_1 надано невикористану відпустку за 2011 рік з 31.03.2012 року по 17.05.2012 року. Наказом начальника Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області № 28 о/с від 30.04.2012 року позивача із зазначеної відпустки відкликано з 01.05.2012 року. Ні в 2012 році, ні в 2013, 2014 роках позивач не звертався до відповідача із заявами про надання йому невикористаної частини відпустки за 2011 рік.

Відповідно до наказів Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області № 38 о/с від 31.05.2012 року, № 34 о/с від 10.07.2013 року ОСОБА_1 надано чергові відпустки за 2012 рік - з 04.06.2012 року по 22.07.2012 року та за 2013 рік - з 15.07.2013 року по 01.09.2013 року.

Позивачем надано суду довідку комунального закладу "Районна лікарня Калуської районної ради" № 356 від 08.07.2014 року та світлокопію листка непрацездатності № 0178446 від 06.08.2013 року, у яких зазначено, що ОСОБА_1 з 07.06.2012 року по 25.06.2012 року (листок непрацездатності № 431329), з 02.07.2012 року по 18.07.2012 року (листок непрацездатності № 431683) перебував на амбулаторному обстеженні та лікуванні в поліклінічному відділенні Калуської районної лікарні, з 06.08.2013 року по 26.08.2013 року перебув на лікуванні у Калуській районній лікарні.

В судовому засіданні представник відповідачів зазначив, що позивач не подавав зазначені листки непрацездатності відповідачу та надав суду відповідну довідку Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській від 08.10.2014 року № 17784 (а.с.241 т.1). Доказів подання вказаних документів відповідачу позивач суду не представив.

Враховуючи зазначене, а також те, що законодавство, яке регулює питання, пов'язані з проходженням служби працівниками органів внутрішніх справ, не передбачає можливості одержання компенсації за дні відпусток, не використаних не у році звільнення (тобто за попередні періоди), суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно статті 22 Закону України "Про міліцію" для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 3.7.4. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 205/14896, підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.

Таким чином, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути залученні до понаднормової роботи лише за письмовим наказом керівника або графіком нарядів чергувань, який затверджується начальником органу внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 3.7.5 Інструкції облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.

Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час. Особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі), яка не враховується в робочий час (пункт 3.7.6 Інструкції).

Судом встановлено, що у спірний період накази про залучення позивача до понаднормової служби, в дні щотижневого відпочинку та святкові дні не видавались, також відповідачем не вівся табель обліку робочого часу.

На виконання ухвали суду про витребування графіків нарядів чергувань та журналів слідчо-оперативних груп, Калуським МВ УМВС в Івано-Франківській області суду надано розстановки нарядів.

Суд не погоджується з твердженнями представника відповідачів про те, що компенсація за понаднормову роботу не може бути нарахована і виплачена позивачу через відсутність відповідних письмових наказів керівника та табелів обліку робочого часу, оскільки обов'язок щодо видачі таких наказів та контроль за веденням табелів покладається на керівництво органів внутрішніх справ, їх видача та заповнення не залежать від волевиявлення позивача.

Крім того, служба ОСОБА_1 в понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні підтверджується наданими відповідачем суду розстановками нарядів, що ідентифікуються Калуським МВ УМВС як графіки нарядів чергувань, які, у відповідності до пункту 3.7.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, свідчать про залучення позивача до понаднормової роботи.

Відповідно до пояснень позивача, представника відповідачів та наявних у справі розстановки нарядів, судом встановлено, що ОСОБА_1 04.07.2011- 10.07.2011 року, 07.01.2012 року. 13.01.2012 року, 18.01.2012 року, 23.01.2012 року, 28.01.2012 року, 01.02.2012 року, 06.02.2012 року, 10.02.2012 року, 17.02.2012 року, 27.02.2012 року, 06.03.2012 року, 11.03.2012 року, 14.03.2012 року, 21.03.2012 року, 09.05.2012 року, 27.05.2012 року, 23.12.2012 року, 31.12.2012 року, 07.01.2013 року, 13.01.2013 року, 19.01.2013 року, 09.02.2013 року, 10.02.2013 року, 26.02.2013 року, 23.03.2013 року, 24.03.2013 року, 01.05.2013 року, 05.05.2013 року, 09.05.2013 року, 25.05.2013 року, 26.05.2013 року, 29.06.2013 року, 30.06.2013 року, 14.09.2013 року, 15.09.2013 року, 05.10.2013 року, 06.10.2013 року, 23.11.2013 року, 24.11.2013 року, 14.12.2013 року, 15.12.2013 року, 31.12.2013 року, 01.01.2014 року, 07.01.2014 року, 18.01.2014 року, 19.01.2014 року, 08.02.2014 року, 09.02.2014 року, 29.03.2014 року, 30.03.2014 року ніс службу в понаднормовий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні.

Пункти 3.7.1- 3.7.3, 3.7.5 Інструкції визначають, що служба осіб рядового та начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

Доказів того, що ОСОБА_1 за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні надавався інший день відпочинку представником відповідача на вимогу суду не надано, також не надано доказів компенсації за ці дні та понаднормові роботи у грошовій формі. Позивач зазначив, що інші дні відпочинку та грошова компенсація за понаднормову роботу та службу в дні щотижневого відпочинку і святкові дні йому не надавалася.

Згідно пункту 3.7.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці (пункт 3.7.2 Інструкції).

Як слідує із розстановки нарядів, з врахуванням положень пункт 3.7.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, ОСОБА_1 ніс службу понаднормово у липні місяці 2011 року 109 годин, січні 2012 року - 81,4 годин, лютому 2012 року - 69 годин, березні 2012 року - 61,4 годин, травні 2012 року - 40 годин, грудні 2012 року - 33,8 годин, січні 2013 року - 60 годин, лютому 2013 року - 53,8 годин, березні 2013 року - 40 годин, травні 2013 року - 100 годин, червні 2013 року - 40 годин, вересні 2013 року - 40 годин, жовтні 2013 року - 40 годин, листопаді 2013 року - 40 годин, грудні 2013 року - 53,8 годин, січні 2014 року - 80 годин, лютому 2014 року - 40 годин, березні 2014 року - 40 годин.

Посадовий оклад та оклад за спеціальним званням позивача у липні 2011 року становив1230,00 грн., у інших зазначених вище місяцях 2012, 2013 та 2014 роках по 1280,00 грн.

Кількість годин робочого часу в липі 2011 року становило 172,2 год., у січні 2012 року 164 год., у лютому, березні 2012 року - по 172,2 год., у травні 2012 року - 164 год., у грудні 2012 року, січні 2013 року - по 172,2 год., у лютому, березні 2013 року - по 164 год., у травні 2013 року - 155,8 год., у червні 2013 року - 147,6 год., у вересні 2013 року - 172,2 год., у жовтні 2013 року - 188,6 год., у листопаді 2013 року - 172,2 год., у грудні 2013 року - 180,4 год., у січні 2014 року - 172,2 год., у лютому, березні 2014 року - по 164 год.

Таким чином, позивачу необхідно виплатити за понаднормові 109 годин служби у липні 2011 року 778,57 грн. (1230,00:172,2 х 109), за понаднормові 81,4 год. служби у січні 2012 року - 635,32 грн. (1280,00:164 х 81,4), за понаднормові 69 годин служби у лютому 2012 року - 512,89 грн. (1280,00:172,2 х 69), за понаднормові 61,4 годин служби у березні 2012 року - 456,40 грн. (1280,00:172,2 х 61,4), за понаднормові 40 годин служби у травні 2012 року - 312,20 грн. (1280,00:164 х 40), за понаднормові 33,8 годин служби у грудні 2012 року - 251,24 грн. (1280,00:164 х 33,8), за понаднормові 60 годин служби у січні 2013 року - 445,99 грн. (1280,00:172,2 х 60), за понаднормові 53,8 годин служби у лютому 2013 року - 419,90 грн. (1280,00:164 х 53,8), за понаднормові 40 годин служби у березні 2013 року - 312,20 грн. (1280,00:164 х 40), за понаднормові 100 годин служби у травні 2013 року - 821,57 грн. (1280,00:155,8 х 100), за понаднормові 40 годин служби у червні 2013 року - 346,88 грн. (1280,00:147,6 х 40), за понаднормові 40 годин служби у вересні 2013 року - 297,33 грн. (1280,00:172,2 х 40), за понаднормові 40 годин служби у жовтні 2013 року - 271,47 грн. (1280,00:188,6 х 40), за понаднормові 40 годин служби у листопаді 2013 року - 297,33 грн. (1280,00:172,2 х 40), за понаднормові 53,8 годин служби у грудні 2013 року - 381,73 грн. (1280,00:180,4 х 53,8), за понаднормові 80 годин служби у січні 2014 року - 594,66 грн. (1280,00:172,2 х 80), за понаднормові 40 годин служби у лютому 2014 року - 312,20 грн. (1280,00:164 х 40), за понаднормові 40 годин служби у березні 2014 року - 312,20 грн. (1280,00:164 х 40). Всього за 1022,2 год. несення служби понад установлений законодавством робочий час ОСОБА_1 до виплати належить 7760,08 грн. грошового забезпечення.

Разом з цим, на переконання суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про компенсацію часу перебування на службі після робочого часу згідно журналів виходу на роботу не підлягають задоволенню, оскільки будь-яких доказів застосування відповідачем в даному випадку заходів примусового характеру щодо роботи позивачем понаднормово ОСОБА_1 не надано і в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до пункту 2.17.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати (пункт 2.17.3 Інструкції).

Підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку (пункт 2.17.4).

Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення (пункт 2.17.5 Інструкції).

Судом встановлено, що згідно наказу начальника Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області № 18 о/с від 30.04.2012 року ОСОБА_1 надана невикористана відпустка за 2011 рік з 31.03.2012 року по 17.05.2012 рік.

Наказом № 38 о/с від 31.05.2012 року ОСОБА_1 надана чергова відпустка за 2012 рік терміном 48 діб з 04.06.2012 року по 22.07.2012 року.

Підставами для надання вказаних відпусток були рапорти позивача від 28.03.2012 року та 30.05.2012 року, відповідно. Як слідує із змісту вказаних рапортів, а також встановлено в судовому засіданні, із вимогою про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення при щорічній основній відпустці за 2011, 2012 роки позивач до відповідача не звертався, а також не надано докази неможливості скористатися таким правом у вказаний період.

Згідно наказу начальника Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області № 23 о/с від 04.04.2014 року ОСОБА_1 надано чергову відпустку за 2014 рік терміном 45 діб з 04.04.2014 року по 21.05.2014 року. Також, 03.04.2014 року позивач звернувся з рапортом про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014 рік. Відповідно до резолюції керівника Калуського МВ УМВС на вказаному рапорті, було дозволено виплату матеріальної допомоги у розмірі посадового окладу. Позивач зазначив, що матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу в сумі 1150,00 грн. відповідачем йому виплачено.

Крім того, судом встановлено, що згідно наданої відповідачем довідки, фінансування коштів з Державного бюджету на виплату грошового утримання УМВС в області забезпечувало реальну потребу у 2011 році тільки на 35%, в 2012 році на 67%, в 2014 році на 55% (а.с.49).

Враховуючи зазначене, а також наведені правові норми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної допомоги на оздоровлення задоволенню не підлягають.

Також не підлягають до задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області необхідну інформацію про отримані доходи ОСОБА_1 для проведення перерахунку йому пенсії з врахуванням стягнутих компенсацій, скасованих преміальних надбавок, матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки зазначена вимога спрямована на захист можливого порушення прав позивача відповідачем у майбутньому, а отже заявлена передчасно. В даному випадку позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки, наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Згідно Рішення Конституційного суду від 15 жовтня 2013 року (справа № 1-13/2013), Конституційний Суд України прийшов до висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З аналізу вищевказаного, враховуючи, що грошове забезпечення працівника органів внутрішніх справ за своєю природою є винагородою за працю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача пов'язані із оплатою праці та державними гарантіями не обмежуються строками позовної давності.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач проходив службу в Калуському МВ УМВС України в Івано-Франківській області, який, у відповідності до Положення, має самостійний баланс, а також окремий ідентифікаційний код. Всі нарахування та виплата грошового утримання ОСОБА_1 проводилось Калуським МВ УМВС України в Івано-Франківській області, а тому вимоги до УМВС України в Івано-Франківській області заявлені безпідставно.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльність Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за частину невикористаної в 2014 році чергової відпустки в кількості 32 днів, а також за несення ним служби понад встановлену тривалість робочого часу, у вихідні і святкові дні в кількості 1022,2 годин та стягнення з Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області на користь позивача грошової компенсації за 32 дні невикористаної в 2014 році чергової відпустки в сумі 5953,83 грн. та 7760,08 грн. за 1022,2 годин служби понад встановлену тривалість робочого часу, у вихідні і святкові дні. В решті позовних вимог слід відмовити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Калуського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за частину невикористаної в 2014 році чергової відпустки в кількості 32 днів, а також за несення ним служби понад встановлену тривалість робочого часу та у вихідні і святкові дні в кількості 1022,2 годин.

Стягнути з Калуського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 08672845) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію за 32 дні невикористаної в 2014 році чергової відпустки в сумі 5953,83 грн. та 7760,08 грн. за 1022,2 годин служби понад встановлену тривалість робочого часу та у вихідні і святкові дні в липні 2011 року, в січні-березні, травні, грудні 2012 року, в січні-березні, травні, червні, вересні-грудні 2013 року, в січні-березні 2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 26.01.2015 року.