Ухвала

від 15.01.2015 по справі 818/1062/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 р.Справа № 818/1062/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. по справі № 818/1062/14

за позовом Приватного торгівельно-виробничого підприємства "Техкомплект"

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне торгівельно-виробниче підприємство "Техкомплект" (далі по тексту - позивач, ПТВП "Техкомплект") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Конотопська ОДПІ) та, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- скасувати податкове-повідомлення рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 22.11.2013 №0000582311 р. в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 79793,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 19948,25 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 22.11.2013 року №0000592311 у повному обсязі;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 22.11.2013 №0000602311 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 152335,43 грн. основного платежу та 21444,56 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 р. по справі №818/1062/14 адміністративний позов приватного торгівельно-виробничого підприємства "Техкомплект" до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових-повідомлень рішень - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ від 22.11.2013 року № 0000582311 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ на 79793,00 грн. основного платежу та 19948,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ від 22.11.2013 року № 0000592311 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 76899,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19224,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ від 22.11.2013 року № 0000602311 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 152335,43 грн. основного платежу та 21444,56 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права порушення норм процесуального права, неналежну оцінку доказів справи та поверхневе вивчення судом матеріалів справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 р. по справі №818/1062/14 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилається на порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.2 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, пункту 185.1 статті 185, пункту 201.4 Податкового кодексу України, підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року №283/97-ВР.

Вказав, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація, встановлена при проведенні документальної планової виїзної перевірки ПТВП «Техкомплект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, якою встановлено, що при реалізації запасних частин покупцям, надання послуг з оренди автобусів та транспортних послуг за межі митної території України, ПТВП «Техкомплект» не було враховано всі фактичні витрати, понесені підприємством при формування фактичної їх вартості, що до складу валових витрат не в повному обсязі включалися документально підтверджені витрати: на відрядження, використання паливно-мастильних матеріалів, придбання товарів та послуг, адміністративні витрати та витрати на збут.

Також, посилаючись на акт від 3 вересня 2012 року №1283/22- 40/32278794 щодо зустрічної звірки взаємовідносин ТОВ «Завод Лугапласт» з платниками податків за період з 1 травня 2012 року по 30 червня 2012 року, вказав, що ТОВ «Завод Лугапласт» не знаходиться за юридичною адресою, не має трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, не встановлено фактів передачі товарів від контрагентів - продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання - передачі товарів, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів та встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій. У відповідності до проведеного аналізу податкової звітності ТОВ «Завод Лугапласт» по ланцюгу реалізував запасні частини ТОВ «ТД Укртехзапчасть». Підприємство має стан «14» - визнано банкрутом.

Зазначив, що у відповідності до акту перевірки ТОВ «ТД Укртехзапчасть» від 29 жовтня 2013 року №116/22-3/34678002) по взаємовідносинах з ТОВ «Завод Лугапласт» (код за ЄДРПОУ 32278794, м. Київ) не встановлено фактів передачі запасних частин від продавця, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) підтверджуючих первинних документів. Разом з тим, вказав, що ТОВ «ТД Укртехзапчасть» у травні 2012 року реалізував запасні частини ПТВП «Техкомплект».

Актом Конотопської ОДПІ від 6 листопада 2013 року №125/22-03/23996203 зроблено висновок, що по зазначених операціях встановлено факт відсутності реального здійснення операцій приймання ПТВП «Техкомплект» від ТОВ «ТД Укртехзапчасть» та відповідно від ТОВ «Завод Лугапласт» запасних частин.

Тобто, вважає, що операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТД Укртехзапчасть» мають ознаки безтоварності здійснення господарських операцій.

Вказав на те, що причиною завищення бюджетного відшкодування та донарахування податку на додану вартість стало збільшення податкового в результаті продажу ПТВП «Техкомплект» запасних частин по цінах, які нижче фактично понесених витрат та зменшення податкового кредиту за травень 2012 року на суму податку на додану вартість на суму витрат, понесених по операціях з придбання запасних частин у контрагента ТОВ «ТД Укртехзапчасть».

Отже, вважає, що судом першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, не враховано встановлених фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до невірного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог.

Надіслав клопотання, в якому підтримав доводи апеляційної скарги, просив розглянути справу у відсутність його представника.

Позивач надіслав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з викладених підстав, просив апеляційну скаргу Конотопської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена виїзна планова перевірка ПТВП "Техкомплект" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2014 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №125/22-03/23996203 від 06.11.2013 року (т.1 а.с.113-156).

За результатами перевірки ПТВП "Техкомплект" були встановлені порушення:

1. пункту 1.32 статті 1, пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.7.1 пункту 5.7статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.8, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 154601 грн.;

2. підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством:

1) занижено податок на додану вартість на загальну суму 81605,00 грн.;

2) завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів на загальну суму 78711,00 грн.

3. пп. 4.2.15 п. 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003, було не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за грудень 2010 року в розмірі 364,67 грн.

4. п.119.2. ст.119, п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, було подано до Конотопської ОДПІ Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, з недостовірними відомостями та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку з доходів фізичних в періоді І - III квартал 2011 року та II, ІV квартали 2012 року.

За результатами перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 22 листопада 2013 року №0000602311 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 154601,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних санкцій у розмірі 22350,75 грн. (т.1 а.с.6);

- від 22 листопада 2013 року №0000582311 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 81605,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних санкцій у розмірі 20401,25 грн. (т.1 а.с.8);

- від 22 листопада 2013 року №0000592311 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 78711,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних санкцій у розмірі 19677,75 грн. (т.1 а.с.7).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ПТВП "Техкомплект" оскаржило їх до головного управління Міндоходів у Сумській області. Рішенням від 05.02.2014 року за №1949/10/18-28-10-01-105-180/196ск головне управління Міндоходів у Сумській області залишила скаргу без задоволення (т.1 а.с.101-104). Рішення головного управління Міндоходів у Сумській області було оскаржено до Міністерства доходів і зборів України, але і останнє відмовило у його задоволенні.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 22.11.2013 року №0000602311, №0000582311, №0000592311, позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що актом перевірки позивача встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларації "доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" в сумі 372 807 грн., а саме: в 4 кварталі 2010 р. - 246 922 грн., в 1 кварталі 2011 р. - 125 885 грн., а позивач не заперечував проти порушення, яке полягало в заниженні податкового зобов'язання з податку на додану вартість та заниження валового доходу по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_2

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Конотопської ОДПІ від 22.11.2013 року № 0000582311 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ на 79793,00 грн. основного платежу та 19948,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000592311 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 76899,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19224,00 грн., № 0000602311 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 152335,43 грн. основного платежу та 21444,56 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо прийняття вказаних податкових повідомлень рішень у зазначених частинах.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст.1.1 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.05.2002 р. № 145 "Про затвердження методичних рекомендацій з планування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності" собівартість реалізованих товарів - це первісна вартість товарів, що вибули.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6.). До витрат підприємств відноситься собівартість реалізованих товарів, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (п.10) (далі - П(С)БО 9).

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" визначено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка включає в себе суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів вважає, що положення бухгалтерського та податкового обліку не містять вказаного в акті визначення - повна собівартість. Крім того, нормами податкового законодавства не передбачено визначення доходів підприємства по кожній окремій господарській операції.

Відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України дані податкового обліку базуються на підставі первинних документів, ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку";

В свою чергу п.1. ст.9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів передбачено "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі Положення № 88), в якому зазначено наступне:

п.1.2. "Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення";

п.2.1. "Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення";

п.2.2. "Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення";

п.2.4. "Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції";

п.2.7. "Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм".

Правовідносини, щодо оподаткування податком на додану вартість, в періоді, за який зроблені висновки у Акті перевірки, а саме з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року регулюється Законом України "Про податок на додану вартість", починаючи з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року - Податковим кодексом України, стосовно оподаткування прибутку підприємств, з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року - Податковим кодексом України.

Згідно із п. 4.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами .

Пунктом 4.1.1 цього ж Закону передбачено, що валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) .

Пунктом 5.1 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (п.п. 5.2.1, п. 5.2. ст.. 5 зазначеного Закону).

В свою чергу п. 1.6. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 4.1. ст.. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінам

Згідно з п.п. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Пунктом 188. 1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів … До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Отже, за загальними правилами, база оподаткування операцій з постачання товарів, у тому числі за ціною, нижчою від собівартості товарів, визначається виходячи з її договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайної ціни.

Таким чином, діючим законодавством передбачено причинно-наслідковий зв'язок суми податкового зобов'язання з договірною вартістю реалізованих товарів, формування ж собівартості реалізованих товарів пов'язано з витратами підприємства.

З дати набрання чинності розділу III "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України, тобто з 01.04.2011 року, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Кодексу).

Стосовно формування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування у Податковому кодексі України зазначено наступне:

- витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (п.138.1);

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку ( п.138.1);

- собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п.138.6);

- собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; …вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8.).

Зазначені пункти ст.138 не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг в загальному випадку.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Кодексу, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Тим самим, за нормами Податкового кодексу витрати, що формують собівартість реалізованого товару, пов'язуються з доходами від реалізації цього товару в момент переходу права власності покупцеві.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що якщо підприємство отримало передоплату (аванс) до 01.04.2011 р., платник повинен був включити суму такої передоплати до складу валових доходів за датою отримання коштів згідно із нормами пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В момент переходу права власності на товар покупцеві (після 01.04.2011року) продавець товару не здійснює повторне визнання доходів вже за правилами Кодексу, оскільки пунктом 7 підрозділу 4 розділу XX Кодексу дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Одночасно витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому відбувся перехід права власності на товар покупцеві.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відображення господарських операцій в наступній кореспонденції рахунків: Дебет рахунку 70 "Доход від реалізації" з кредитом рахунку 281 "Товари", відображення господарських операцій з використанням рахунку 23 "Виробництво" не значиться, що підтверджується Дослідженням наданих Головних книг ПВТП "Техкомплект" за 2010-2012 р.р.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, ПТВП "Техкомплект" здійснювало торгівельну діяльність, тобто господарські операції по придбанню товарів для подальшої реалізації. Господарчі операції з виробничої діяльності в наявних у матеріалах справи документах не відображені.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про те, що включення чи не включення адмінвитрат та витрат на збут при формуванні собівартості реалізованих товарів ПТВП "Техкомплект" не впливає на суму валових витрат, тобто доводи відповідача про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та валового доходу внаслідок реалізації товарів за цінами нижче собівартості є не обґрунтованими.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про заниження доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2010 року в сумі 104 250 грн., внаслідок заниження доходу від реалізації товарів на експорт за цінами, нижчими за фактичну собівартість, з огляду на наступне.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6.). До витрат підприємств відноситься собівартість реалізованих товарів, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (п.10) (далі - П(С)БО 9.

Пунктом 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" визначено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка включає в себе суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків.

У зв'язку з тим, що податок на додану вартість є непрямим податком, то суми податку на додану вартість не відносяться до собівартості придбаних товарів.

Матеріалами справи підтверджено, що в 4 кварталі 2010 р. ПТВП "Техкомплект" здійснювало реалізацію запасних частин ПП ОСОБА_5 (АДРЕСА_1).

Так, між ПТВП "Техкомплект" (Продавець) та ПП ОСОБА_5 (Покупець) укладено Контракт № 10/09 від 10.09.2010 року.

В бухгалтерському обліку ПТВП "Техкомплект" операція по реалізації на експорт запасних частин відображена бухгалтерською проводкою Дт рахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" Кт рахунку 70 "Дохід від реалізації товарів".

Згідно вантажно-митної декларації (форма МД-2) №805000018/2010/000396 від 06.10.10, документально підтверджується відвантаження запасних частин в адресу ПП ОСОБА_5 на суму 527 576,70 грн.

Отже, вартість реалізованих ПТВП "Техкомплект" запасних частин в адресу ІП Бобрик перевищує їх собівартість на суму 22 924,70 грн. (527576,70 -504652,00).

Таким чином, колегія суддів вказує на відсутність заниження доходу в сумі 104250,04 грн. від реалізації товару на експорт контрагенту ПП ОСОБА_5

Пунктом 11 П(С)БО №16 передбачено, що собівартість реалізованих послуг складається з виробничої собівартості послуг, які були реалізовані протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості послуг включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Тобто, не включаються до собівартості реалізованих послуг адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати, вони враховуються окремо на рахунках бухгалтерського обліку в № 92, 93, 94 і списуються на фінансові результати в кінці звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено Договір від 20.09.2010 року №2009/1 на автомобільні перевезення із Індивідуальним підприємцем ОСОБА_5 (Замовник) та ПТВП "Техкомплект" (Перевізник).

На виконання договору складені акти виконаних робіт, укладені між Замовником - ПП ОСОБА_5 та Перевізником - ПТВП "Техкомплект" у підтвердження виконання транспортних послуг. При цьому, валюта актів - рублі РФ, без переведення у національну валюту України.

При дослідженні регістрів бухгалтерського обліку по рахунках 713 "Доходи від оренди" та 377 "Розрахунки з різними дебіторами" ПТВП "Техкомплект" визначено, що в бухгалтерському обліку до складу доходів по ПП ОСОБА_5 віднесено: у 4 кварталі 2010 року - 48 483,69 грн., у 1 кварталі 2011 року - 43451,29 грн., у 2 кварталі 2011 року - 37706,94 грн., у 3 кварталі 2011 року - 43068,61 грн., у 4 кварталі 2011 року - 31787,98 грн., у 1 кварталі 2012 року - 10471,25 грн., у 2 кварталі 2012 року - 24602,19 грн., у 3 кварталі 2012 року - 20588,20 грн., у 4 кварталі 2012 року - 55352,57 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем не зазначено на основі даних яких документів було зроблено висновок стосовно заниження доходу при наданні транспортних послуг на експорт.

Крім того, при розрахунку суми доходу, отриманого від надання ПТВП "Техкомплект" транспортних послуг, перевіряючими до складу виробничої собівартості включено адміністративні витрати та витрати на збут, що суперечить положенням П(С)БО №16.

Таким чином, колегія суддів вважає висновку податкового органу щодо заниження доходу в сумі 15 404 грн. від реалізації транспортних послуг на експорт не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

З приводу доводів податкового органу про завищення позивачем витрат на суму орендної плати за земельну ділянку, яка не використовувалась у господарській діяльності на суму 13234 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу п.п. 5.2.5. п. 5.2. ст.5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат, зокрема, включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Відповідно ж до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Конотопською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої в м. Конотоп по вул. Клубній, 4 від 27.11.2012 (т. 1 а.с. 96-98).

Цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання.

Також, позивачем було укладено договір про проведення земляних робіт на території міста з КП "Муніципалітет" (т. 1 а.с. 73). Предметом договору є оформлення документів для отримання дозволу на виконання земляних робіт за адресою м. Конотоп по вул. Клубній, 4.

Позивачем було замовлено у СФ "УкрНДІІНТВ" вишукувальні роботи щодо супроводження технічної документації з будівництва житлового 3-х поверхового будинку з мансардним поверхом та підземною автостоянкою по вул. Клубній, 4 в м. Конотоп. Дана обставина підтверджується договором № 473-06 від 01.12.2006 (т. 1 а.с. 81), актом здачі-приймання виконаних робіт № 473 від 28 грудня 2006 року (т. 1 а.с. 75), накладною № 473 (т. 1 а.с. 76).

Також позивачем був укладений договір про виконання архітектурно-планувальних робіт і послуг, пов'язаних із створенням архітектурного об'єкту із творчою майстернею художньо-архітектурного проектування та дизайну спілки художників України "ТМД" (т. 1 а.с.84-85), на виконання якого складені акти приймання-здачі виконаних робіт з розробки ескізного проекту, (т. 1 а.с. 78).

Крім зазначеного, позивачем було укладено договір з ДП "науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України" № 183 від 27.11.2006 (т. 1 а.с. 83).

З огляду на викладене, колегія суддів вказує на те, що укладенню договорів оренди передували ряд дій, пов'язаних з підготовкою позивачем до будівництва об'єкту нерухомості на зазначеній ділянці, тобто позивач, орендуючи земельну ділянку в м. Конотоп по вул. Клубній, 4, мав намір здійснити будівництво багатоквартирного житлового будинку та вчинив ряд дій, пов'язаних з цим.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що витрати зі сплати орендної плати за земельну ділянку безпосередньо були пов'язані із господарською діяльністю позивача, тому, висновки посадових осіб податкового органу про завищення позивачем валових витрат в IV кварталі 2010 року та І кварталі 2011 року на 13038 грн. вважає такими, що спростовані матеріалами справи.

Щодо доводів податкового органу про те, що при наданні послуг з оренди автобусів ПП "Корунд-С", всього в сумі 8005 грн. в т.ч. за 4 квартал 2010 р. - 4255 грн., 1 квартал 2011 р.- 3750 грн., підприємством не враховано всі фактичні витрати, понесені платником податку при формуванні фактичної вартості наданих послуг з оренди автобусів, що призвело до заниження доходу всього в сумі 8005 грн., а також ПВТП "Техкомплект" у відповідних періодах визначало дохід від надання в оренду автобусів за вартістю (орендною платою), яка нижча за повну собівартість послуг з оренди, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з метою оподаткування, "доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу".

Відповідно до п.1.26 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Порядок визначення звичайної ціни наведено в п.1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким, зокрема, передбачено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. (пп.1.20.1 п.1.20).

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.51 пункту 1.20. ст.1 Закону встановлено, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Судом першої інстанції встановлено, що ПТВП "Техкомплект" мало взаємовідносини з ПП "Корунд-С".

Як вбачається з матеріалів справи, між ПТВП "Техкомплект" (Орендодавець) та ПП "Корунд - С" (Орендар) укладено договір оренди автобусів № 02/01 від 02.01.2009 року, за умовами якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння майно (4 автобуси D марки "Богдан"); термін оренди складає: від 02.01.2009 р. до 31.12.2010 р.; орендна плата встановлюється в розмірі 1750 в т.ч. ПДВ на місяць за кожний автобус; орендна плата сплачується готівкою або за заявою Орендодавця в безготівковому порядку на особистий рахунок останнього в установі банку не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця; розмір орендної плати підлягає перегляду у випадку змін мінімального розміру заробітної плати та росту інфляції; платежі не обумовлені цим договором Орендарем не здійснюються; загальна сума договору складає 7000 грн.

Договір підписано від імені директора ПТВП "Техкомплект" Черевко С.С. та від імені директора ПП "Корунд-С" Круш В.М.

До даного договору значаться укладеними додаткові угоди, зокрема:

- додаткова угода від 01.01.2010 року, відповідно до якої орендна плата встановлюється у розмірі 1 200 грн., в т.ч. ПДВ на місяць за кожен автомобіль, що орендується;

- додаткова угода від 01.07.2010 року, відповідно до якої орендна плата встановлюється у розмірі 950 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ на місяць за кожен автомобіль, що орендується;

- додаткова угода від 01.01.2011 року, відповідно до якої визначено, що термін оренди від 02.01.09 року до 31.12.11 року;

- додаткова угода від 31.12.2011 року, відповідно до якої визначено, що термін оренди від 02.01.09 року до 31.12.14 року;

- додаткова угода від 31.05.2012 року, відповідно до якої орендна плата встановлюється у розмірі 774 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 129 грн. 00 коп. на місяць за кожен автобус.

Також, між ПТВП "Техкомплект" (Орендодавець) та ПП "Корунд - С" (Орендар) укладено договір оренди автомобіля №5-04 від 05.04.2005 року, за умовами Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння 4 автобуси D марки "Богдан"; термін оренди складає: від 05.04.05 р. до 05.04.07 р.; орендна плата встановлюється в розмірі 8700 грн. на місяць за кожний автобус та сплачується готівкою або за заявою Орендодавця в безготівковому порядку на особистий рахунок останнього в установі банку не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця; розмір орендної плати підлягає перегляду у випадку змін мінімального розміру заробітної плати та росту інфляції; платежі не обумовлені цим договором Орендарем не здійснюються".

Договір підписано від імені директора ПТВП "Техкомплект" Черевко С.С. та від імені директора ПП "Корунд-С" Круш В.М.

До даного договору значаться укладеними додаткові угоди, зокрема:

- додаткова угода від 01.07.10, відповідно до якої орендна плата встановлюється у розмірі 950,00 грн., в т.ч. ПДВ;

- додаткова угода від 02.01.10, відповідно до якої орендна плата встановлюється у розмірі 1200,00 грн., в т.ч. ПДВ;

- додаткова угода від 01.11.10, відповідно до якої визначено, термін оренди від 05.04.05 до 05.04.11;

- додаткова угода від 06.04.11, відповідно до якої визначено, термін оренди від 05.04.05 до 06.04.13;

- додаткова угода від 31.05.12, відповідно до якої орендна плата встановлюється у розмірі 774 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 129 грн. 00 коп. на місяць за кожен автобус.

Також, між позивачем та ПП "Корунд - С" укладено договір оренди автомобіля №01/01 від 01.01.2007 року, за умовами якого ПТВП "Техкомплект" (Орендодавець) передає, а ПП "Корунд - С" (Орендар) бере в тимчасове володіння майно (автобуси марки "ПАЗ-4234" в кількості 9 шт.); термін оренди складає: від 01.01.2007 р. до 31.10.2010 р.; орендна плата встановлюється з розрахунку 2750 грн., в т.ч. 458,33 грн., на місяць за кожен автобус "ПАЗ-4234"; загальна сума договору складає: 1 385 000 грн.; орендна плата сплачується готівкою або за заявою Орендодавця в безготівковому порядку на особистий рахунок останнього в установі банку не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця; розмір орендної плати підлягає перегляду у випадку змін мінімального розміру заробітної плати та росту інфляції; платежі не обумовлені цим договором Орендарем не здійснюються.

До даного договору значаться укладеними додаткові угоди, зокрема:

- додаткова угода від 01.07.2010р., відповідно до якої орендна плата встановлюється з розрахунку 550,00 грн., в т.ч. ПДВ на місяць за кожен автобус ПАЗ - 4234;

- додаткова угода від 01.11.2010 р., відповідно до якої термін дії оренди від 01.07.07 до 01.07.12.

- додаткова угода від 31.05.2012 р., відповідно до якої орендна плата встановлюється з розрахунку 426,00 грн., в т.ч. ПДВ на місяць за кожен автобус ПАЗ - 4234;

- додаткова угода від 01.07.2012 р., відповідно до якої термін дії оренди визначено від 01.01.2007 р. до 01.07.2015 р..

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, що особи, з якими укладені договори, є пов'язаними особами в розумінні п.1.26 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств та відповідно, вказані особи контролюють, чи здійснюють вплив на позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до копії статуту ПТВП "Техкомплект", засновником підприємства є ОСОБА_7.

Відповідно до копій статуту ПП "Корунд-С", затвердженого Рішенням №2 від 4 листопада 2009 року та Протоколом №1 від 10 жовтня 2012 року, за період з листопада 2009 по жовтень 2012 року засновником підприємства був ОСОБА_8.

Колегія суддів вказує на те, що в акті перевірки не визначено, а апелянтом не зазначено відповідності вказаних осіб критеріям, вказаним в п.1.26 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не наведено жодних доказів чи фактичних даних, що могли б вказувати на те, що зазначені особи підпадають під конкретний критерій, за яким особу може бути визнано пов'язаною з позивачем.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ціну, за якою було використало майно (автобуси) за зазначеними правочинами, було визначено на добровільній основі, сторони правочинів є взаємно незалежними один від одного юридично та фактично. Отже, розмір орендної плати визначено на засадах добровільних договірних відносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заниження позивачем валового доходу від надання в оренду автобусів ПП "Корунд-С" на суму 8005 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 р. у сумі 4255 грн. та за 1 квартал 2011 р. у сумі 3750 грн. є необґрунтованими.

Колегія суддів вказує на те, що починаючи з жовтня 2012 року засновниками підприємства ПП "Корунд-С" є 5 осіб, в тому числі ОСОБА_7, якому належить 20 % статутного капіталу підприємства, тому в розумінні пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу ПТВП "Техкомплект" та ПП "Корунд-С" є пов'язаними особами з 4 кварталу 2012 року.

Так, пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу передбачено, що пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку.

Під контролем господарської діяльності платника податку розуміється володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку.

Статтею 153 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування операцій особливого виду, зокрема стосовно оподаткування операцій із пов'язаними особами у пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 зазначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18 червня 2001 р. № 303 (далі ПСБО 23), в якому зазначено наступне:

" 6.Оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється зокрема такими методами:

6.1 порівнюваної неконтрольованої ціни;

6.2 ціни перепродажу;

6.3 "витрати плюс";

6.4 балансової вартості.

7. За методом порівнюваної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну готову продукцію (товари, роботи, послуги), що реалізується не пов'язаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності.

8. За методом ціни перепродажу застосовується ціна готової продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням відповідної націнки.

9. За методом "витрати плюс" застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки.

10. За методом балансової вартості оцінка активів або зобов'язань здійснюється за балансовою вартістю, що визначається згідно з відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку".

Виходячи із положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, враховуючи приписи ПСБО 23, та враховуючи особливості орендних відносин, для визначення вартості орендної плати доцільно застосувати метод оцінки "витрати плюс", відповідно до якого плата за оренду основних засобів, переданих пов'язаній особі, не може бути меншою за розмір їх амортизації.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що згідно до розрахунку амортизації основних засобів з квітня 2011 по грудень 2012 року амортизація автобусів, переданих в оренду в 4 кварталі 2012 р. значиться в сумі 23 987,37 грн.

Розмір орендної плати, визначений згідно залучених до справи актів виконаних робіт, укладених між ПТВП "Техкомплект" та ПП "Корунд-С" (т.2 а.с.163-196) за 4 квартал 2012 року склав 25 065,00 грн.

За вказаний період, відповідно до розшифровки валових доходів, у податковому обліку ПТВП "Техкомплект" до складу доходів віднесено орендної плати у сумі 25 065,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що не має місця відхилення розміру орендної плати від надання в оренду автобусів ПП "Корунд-С" у податковому обліку ПТВП "Техкомплект" у бік зменшення від розміру амортизаційних відрахувань більше ніж на 20 відсотків.

Таким чином, колегія суддів вказує на необґрунтованість доводів податкового органу щодо заниження доходу на 10 585 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 р. - на 30 грн., за 1 квартал 2012 р. - на 1215 грн., за 2 квартал 2012 р. - на 1560 грн., за 3 квартал 2012 р. - на 4690 грн., за 4 квартал 2012 р. - на 3090 грн. від надання послуг з оренди автобусів ПП "Корунд-С".

Крім того, колегія суддів вказує на причинно-наслідковий зв'язок суми податкового зобов'язання з договірною вартістю реалізованих товарів чи послуг, формування ж собівартості реалізованих товарів чи послуг пов'язано з витратами підприємства,

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо заниження податкового зобов'язання по ПДВ на суму 3718 грн. при наданні послуг з оренди автобусів ПП "Корунд-С" та заниження доходу на суму 18591 грн. при наданні послуг з оренди автобусів ПП "Корунд-С".

Щодо доводів апелянта про безтоварність господарських операцій позивача та ТОВ "ТД Укртехзапчасть", колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено статтею 200 Податкового кодексу України, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ, а також бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач мав господарські відносини із контрагентом ТОВ "Торговий Дом Укртехзапчасть".

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ТД Укртехзапчасть" придбавав товари у ТОВ "Завод Лугапласт", які в подальшому були реалізовані підприємству ПВТП "Техкомплект".

Як вбачається з матеріалів справи, між ПТВП "Техкомплект" з ТОВ ТД "Укртехзапчасть" укладено договір поставки №06/01 від 06 січня 2012 року, згідно якого ТОВ "Торговий Дом Укртехзапчасть" (Продавець) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність ПТВП "Техкомплект" (Покупець), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, оплатити та прийняти запасні частини до тракторів та автомобілів, далі "Товар" за ціною та кількістю згідно виписаних документів. Загальна сума договору складає 10 000 000 грн. в т.ч. ПДВ.; розрахунки за Товар відбуваються шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця; відвантаження Товару здійснюється: м. Конотоп, Сумської обл.; поставка Товару здійснюється транспортом Покупця за його рахунок, або інше за згодою Сторін; при постачанні Товару Продавець передає Покупцю слідуючі документи: рахунок, накладну, податкову накладну; договір набуває чинності з моменту його підписання і дії до 31.12.2012, але у всякому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором".

Так, матеріалами справи підтверджено, що на виконання даного договору позивачем було прийнято товар від ТОВ "ТД Укртехзапчасть", що підтверджується податковими накладними № 39 від 18.05.2012 року та № 59 від 25.05. 2012 року.

Реалізація ТОВ "ТД Укртехзапчасть" товару на адресу ПТВП "Техкомплект" також підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

Транспортування товару здійснювалося автомобілем КАМАЗ 53212, реєстраційний № НОМЕР_4, водій ОСОБА_10, що підтверджується товарно-транспортними накладними №117 від 18.05.12 та №126 від 25.05.2012 року.

Відповідно до Матеріальних звітів по рахунку 281 та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 придбані товарно-матеріальні цінності у ТОВ "ТД Укртехзапчасть" в бухгалтерському обліку ПТВП "Техкомплект" відображені за дебетом рахунку 281 "Товари на складі" на суму вартості товарів без ПДВ 60 081,24 грн., а також по дебету рахунку 644 "Податковий кредит" в кореспонденції з кредитом рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на суму ПДВ 12 016,25 грн.

Оплата товару відбулась в безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунку у банку, а саме: 18.05.12 - у сумі 47 422,80 грн. (платіжне доручення № 174) та 25.05.12 - у сумі 24 674,69 грн. ( платіжне доручення № 190).

Як вбачається з матеріалів справи, зауваження щодо змісту та форми, податкових чи видаткових накладних в акті перевірки відсутні.

Колегія суддів вказує на те, що укладений між позивачем та ТОВ ТД "Укртехзапчасть" договір містить основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Крім того, з наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ ТД "Укртехзапчасть" товарно-матеріальних цінностей.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ ТД "Укртехзапчасть" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ ТД "Укртехзапчасть", що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до дослідженої в ході судового розгляду справи копії свідоцтва № 25531595 про реєстрацію платника податку на додану вартість Приватне торгівельно-виробниче підприємство "Техкомплект" з 18.07.1997 значиться зареєстрованим платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 239962018054.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, реєстрів отриманих податкових накладних та податкових накладних, визначено, що відповідно до додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року до податкового кредиту включено по постачальнику ТОВ "ТД Укртехзапчасть" (і.п.н. 346780018054) податок на додану вартість в сумі 12016,25 грн., який підтверджується податковими накладними № 39 від 18.05.12 на суму ПДВ - 7 903,80 грн. та № 59 від 25.05.12 на суму ПДВ - 4 112,45 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем, при розрахунку податкового кредиту за травень 2012 року, правомірно враховано суму ПДВ у розмірі в сумі 12016 грн. по господарським операціям з ТОВ "ТД Укртехзапчасть", а також правомірно визначено собівартість реалізованих товарів, внаслідок віднесення до витрат у податковому обліку витрат від придбання товару від ТОВ "ТД Укртехзапчасть" у 2 кварталі 2012 року на суму 60 081 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та відхиляє доводи апеляційної скарги, як такі, що спростовані наявними у матеріалах справи доказами.

Необґрунтованість висновків відповідача у вказаній частині також встановлена проведеною судовою економічною експертизою експертами Сумського відділення при Харківському НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, за результатами якою складено Висновок № 765 від 14.10.2014 року (т.4 а.с.13-34).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.11.2013 року № 0000582311 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ на 79793,00 грн. основного платежу та 19948,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000592311 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 76899,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19224,00 грн.; № 0000602311 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 152335,43 грн. основного платежу та 21444,56 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень в зазначених частинах належним чином не довів.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. по справі № 818/1062/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Перцова Т.С. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 20.01.2015 р.