Постанова

від 15.01.2015 по справі 818/1853/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 р. Справа № 818/1853/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області Білолюбської Ірини Вікторівни на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2014р. по справі № 818/1853/14

за позовом ОСОБА_3

до Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області , державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області Білолюбської Ірини Вікторівни , треті особи - ОСОБА_4 , Садівниче товариство "Об'єднаний садівничий кооператив "Красносільський"-

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

11.07.2014 року позивач - ОСОБА_3 - звернувся до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області Білолюбської І. В., в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати нечинним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області Білолюбської І. В. № 13331349 від 27.05.2014 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2;

-зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції внести зміни до Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо належного ОСОБА_4 будинку, виключивши відомості, що зареєстрований належний йому будинок за адресою: АДРЕСА_2;

-зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на садовий будинок АДРЕСА_2, що знаходиться на належній ОСОБА_3 земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року адміністративний позов ОСОБА_3 - задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Білолюбської Ірини Вікторівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 13331349 від 27.05.2014 р.

Зобов'язано Реєстраційну службу Сумського районного управління юстиції (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 60/1, код 24005485) внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо адреси нерухомого майна ОСОБА_4 (40000, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1), а саме: садового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 36,6 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 0,0471 га, кадастровий номер 5924785000:01:003:0141 та зареєстрованого на праві власності на підставі договору дарування від 27.11.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 9497, зазначивши наступну адресу: АДРЕСА_2.

Зобов'язано Реєстраційну службу Сумського районного управління юстиції (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 60/1, код 24005485) повторно розглянути заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, іпн. НОМЕР_2) про державну реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці площею 0,081 га, кадастровий номер 5924785000:01:002:1425 за адресою: АДРЕСА_2, прийняту 26.05.2014 р. за реєстраційним номером 6747598.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області Білолюбська І. В. - подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 р. залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представники відповідачів та третіх осіб не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомленні своєчасно та належним чином.

Третя особа - садівниче товариство "Об'єднаний садівничий кооператив "Красносільський" - до суду апеляційної інстанції надало клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач - Реєстраційна служба Сумського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області - до суду апеляційної інстанції надала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно державного акту від 05 листопада 1999 р. (а.с. 8) ОСОБА_3 для ведення садівництва передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,081 га, що розташована на території садівничого кооперативу "Красносільський" Нижньосироватської сільради, кадастровий номер 5924785000:01:002:1425 (а.с. 10).

Як убачається із технічного паспорту на садовий будинок АДРЕСА_2, на вищевказаній земельній ділянці побудований садовий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 36,00 кв.м. (а.с. 14-17).

Виконавчим комітетом Нижньосироватської сільської ради прийнято рішення № 261 від 20 грудня 2012 р. (а.с. 9) про оформлення права власності на садовий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_2, з видачею свідоцтва про право власності ОСОБА_3.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 щодо реєстрації права власності на вищевказаний садовий будинок державним реєстратором прав на нерухоме майно Білолюбською І.В. 27 травня 2014 р. прийнято рішення № 13331349 (а.с. 18), яким відмовлено у реєстрації права власності на садовий будинок АДРЕСА_2, з посиланням на те, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вказаний будинок вже зареєстроване.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язання внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо належного ОСОБА_4 садового будинку є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки садовий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 36,0 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,081 га, кадастровий номер 5924785000:01:002:1425, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та садовий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 36,6 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0, 0471 га, кадастровий номер 5924785000:01:003:0141, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, є різними об'єктами нерухомого майна.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позов в частині зобов'язання відповідачів зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на садовий будинок задоволенню не підлягає, оскільки діючим законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень державними реєстраторами Державної реєстраційної служби України, і суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 Цивільного кодексу України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 Цивільного кодексу України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (стаття 317 Цивільного кодексу України).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV.

Згідно з абз. 2 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (частина перша статті 3 Закону № 1952-ІV).

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст. 4 Закону №1952-ІV).

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п.1 ч.1 ст. 8 Закону №1952-ІV).

Згідно з ч.1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 р.

Так, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна ( п.8 Порядку).

Заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (п.13 Порядку).

Відповідно до ч. 2, ч.4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.п.15,20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; а також приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно з п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на такий об'єкт нерухомого майна, заявник не подає.

Ця норма кореспондується з положенням статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV, відповідно до п.6 частини першої якої державна реєстрація прав проводиться на підставі інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ст. 24 цього Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Аналогічні норми містяться і в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 р, за змістом п.28 якого державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в державній реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо право власності на це майно вже зареєстроване за іншою особою.

Відмовляючи у реєстрації права власності ОСОБА_3 на садовий будинок, відповідач послався на наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_2.

Так, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна садовий будинок загальною площею 36,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 27.11.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р№9497 (а.с. 32).

З матеріалів справи вбачається, що садовий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 36,6 кв.м., який належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 27.11.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, фактично знаходиться на земельній ділянці площею 0,0471 га, кадастровий номер 5924785000:01:003:0141, яка розташована на території садівничого товариства "Вистрєл" садівничого кооперативу "Красносільський" Нижньосироватської сільради, та згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №384022 від 25 червня 2009 р. належить ОСОБА_4 (а.с. 107-119).

Між тим, садовий будинок АДРЕСА_2, загальною площею 36,0 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0, 081 га, кадастровий номер 5924785000:01:002:1425, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, належить на праві приватної власності ОСОБА_3, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області №261 від 20.12.2012 р. про оформлення права власності на садовий будинок з господарськими спорудами в об'єднаному садівничому кооперативі «Красносільський».

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІV -СМ №007364 ОСОБА_3 на підставі рішення сьомої сесії 23 скликання Н.Сироватської сільської Ради народних депутатів від 16.04.1999 року передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,081 га, що розташована на території сад. кооп. "Красносільській" Н.Сироватської с/ради, для ведення садівництва. ( а.с.8).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.04.2014 року (а.с.13) право власності на земельну ділянку площею 0,0809 га для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 5924785000:01:002:1425, зареєстровано за ОСОБА_3.

Отже, вищевказані садові будинки є різними об'єктами нерухомого майна.

Колегія суддів зазначає, що під час прийняття рішення про відмову ОСОБА_3 у державній реєстрації права власності на садовий будинок, відповідачем не надано належної оцінки вищезазначеним документам, наданим позивачем разом із заявою про державну реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині щодо скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Білолюбської Ірини Вікторівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 13331349 від 27.05.2014 р. та зобов'язання Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 60/1, код 24005485) повторно розглянути заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, іпн. НОМЕР_2) про державну реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці площею 0,081 га, кадастровий номер 5924785000:01:002:1425 за адресою: АДРЕСА_2, прийняту 26.05.2014 р. за реєстраційним номером 6747598.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Білолюбської І.В. зареєструвати право власності на садовий будинок за ОСОБА_3, оскільки діючим законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень державними реєстраторами Державної реєстраційної служби України, і суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

Щодо зобов'язання Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно адреси нерухомого майна ОСОБА_4, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі виявлення у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та/або витязі з Державного реєстру прав технічної помилки, допущеної державним реєстратором, заінтересована особа письмово повідомляє у п'ятиденний строк про це державного реєстратора, який перевіряє відповідність відомостей Державного реєстру прав інформації, що міститься у заяві про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень. Якщо факт невідповідності підтверджено, державний реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення. Виправлення технічної помилки у записах Державного реєстру прав, що була допущена не з вини державного реєстратора, здійснюється за плату.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної у записах Державного реєстру прав, державний реєстратор у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Заінтересована особа протягом п'яти робочих днів з дня отримання від державного реєстратора повідомлення про допущення технічної помилки у записах Державного реєстру прав повинна звернутися до нього із заявою про виправлення такої помилки.

Якщо виправлення технічної помилки може завдати шкоди чи порушити права та законні інтереси правонабувачів або третіх осіб, які використовували відповідні реєстраційні записи, державний реєстратор у п'ятиденний строк письмово повідомляє таких осіб про виправлення технічної помилки.

За змістом абз. 1 пункту 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень заінтересованою особою є замовник будівництва.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Як убачається із матеріалів справи, на момент виникнення спірних правовідносин власником садового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 36,6 кв.м., зареєстрованого на праві власності на підставі договору дарування від 27.11.2008 року, є ОСОБА_4, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.05.2014р. інд. номер документа 22167270. ( а.с.31-32).

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на його думку, права, а саме - зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції внести зміни до Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо належного ОСОБА_4 будинку, виключивши відомості про зареєстрований належний останньому будинок за адресою: АДРЕСА_2- не передбачає гарантій ефективного поновлення цього права, оскільки спірні діяння відповідача не зачіпали прав та інтересів ОСОБА_3.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З огляду на те, що проведення реєстрації права власності на нерухоме майно - садовий будинок, що належить ОСОБА_4, не вплинуло на законні права та інтереси позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовної заяви та відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції в частині зобов'язання Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 60/1, код 24005485) внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо адреси нерухомого майна ОСОБА_4 (40000, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1), а саме: садового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 36,6 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 0,0471 га, кадастровий номер 5924785000:01:003:0141 та зареєстрованого на праві власності на підставі договору дарування від 27.11.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 9497, зазначивши наступну адресу: АДРЕСА_2 прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволені позову.

В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст.205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області Білолюбської Ірини Вікторівни задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2014р. по справі № 818/1853/14 скасувати в частині зобов'язання Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 60/1, код 24005485) внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо адреси нерухомого майна ОСОБА_4 (40000, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1), а саме: садового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 36,6 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 0,0471 га, кадастровий номер 5924785000:01:003:0141 та зареєстрованого на праві власності на підставі договору дарування від 27.11.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 9497, зазначивши наступну адресу: АДРЕСА_2, в цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року по справі № 818/1853/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 20.01.2015 року.