Постанова

від 18.12.2014 по справі 826/15017/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2014 року № 826/15017/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Альфа-Іміджбуд» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2014 року № 0002782201, № 0002792201, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Приватне підприємство «Альфа-Іміджбуд» (далі - ПП «Альфа-Іміджбуд», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Дарницькому ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2014 року № 0002782201, № 0002792201.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що висновки, викладені в акті перевірки від 15.05.2014 року № 3962/26-51-22-01/35837835, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не відповідають принципам логічного доказування, не місять причинно-наслідкових зв'язків та не відповідають дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 05.11.2014 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Альфа-Іміджбуд» (код ЄДРПОУ 35837835) зареєстровано 20 березня 2008 року Державною районною адміністрацією у Дарницькому районі м. Києва, реєстраційний номер 10651020000010798, місцезнаходження : м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б.

Приватне підприємство «Альфа-Іміджбуд» перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі направлення №455/26-51-22-01 від 28.04.2014р. та Наказу від 25.04.2014р. № 525-П проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Альфа-Іміджбуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Коніан Трейд» (код ЄДРПОУ 37883548), ТОВ «Нью Девелопмент» (код ЄДРПОУ 38910095), ТОВ «Армабуд-Тех» (код ЄДРПОУ 38406268), ТОВ «Прайм-Білд» (код ЄДРПОУ 37955931), ТОВ «Укрбуд-Капітал» (код ЄДРПОУ 38705704), ТОВ «Фрейтедж» (код ЄДРПОУ 38237973) за період з 01.01.012р. по 31.03.2014р, за результатами якої складено акт від 15.05.2014 року № 3962/26-51-22-01/35837835.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог: п.138.1 п.п. 138.2, п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст.138 п.п..139.1.9 п..139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 року у розмірі 762 488, 00грн., в тому числі за 3-й кв.2012 року в сумі 13 224, 00 грн., 2012 рік в сумі 117 765, 00 грн., за 2013 рік в сумі 644 723, 00 грн., та порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 751 373, 00грн. в тому числі : липень 2012 року - 32 750, 00 грн.; серпень 2012 року - 31 344, 00 грн.; жовтень 2012 року - 3 333, 00грн.; листопад 2012 року - 51 286, 00 грн.; грудень 2012 року - 4 830, 00 грн.; лютий 2013 року - 13 749, 00грн.; липень 2013 року - 56 021, 00грн.; серпень 2013 року - 135 965, 00 грн.; вересень 2013 року - 50 095, 00 грн.; жовтень 2013 року-228 132, 00 грн.; листопад 2013 року - 47 442, 00 грн.; грудень 2013 року-88 093, 00 грн., січень 2014року -8 333, 00 грн.

03 червня 2014 року на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення, а саме :

№ 0002782201 яким згідно із підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення п.138.1 п.п. 138.2, п.п 138.8.1. п. 138.8 ст.138 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 143 732, 00грн. в тому числі: за основним платежем - в розмірі 762 488, 00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 381 244, 00 грн.;

№ 0002792201 яким згідно із підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 127 059, 50грн. в тому числі: за основним платежем - в розмірі 751 373, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 375 686, 50грн.

Незгода з вказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами Приватного підприємства «Альфа-Іміджбуд», виходячи з наступного.

Відповідно до змісту акту перевірки підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стало встановлення формування позивачем протягом перевіряємого періоду валових витрат та податкового кредиту за рахунок коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Коніан Трейд», ТОВ «Нью Девелопмент», ТОВ «Армабуд-Тех», ТОВ «Прайм-Білд», ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Фрейтедж», хоча такі на переконання податкового органу не носили реальний характер.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 133320071 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2 Порядку).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 - ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 Положення).

В силу пункту 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з наявних матеріалів справи між позивачем ПП «Альфа-Іміджбуд» в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «Фрейтедж» в особі директора ОСОБА_2 укладено ряд договорів, відповідно до змісту яких останнє зобов'язувалось надати позивачу послуги, а саме :

- Договір № 12-08/28-1 від 28.08.12р. відповідно до змісту якого ТОВ «Фрейтедж» зобов'язувалось поставити позивачу послуги з розробки бренда та логотипа компанії, розроби брендбука, слогана компанії, розробки макетів листівок та буклета компанії для поліграфії, просування бренда в Інтернеті та розробка комунікаційної системи. Договір діє до 31.12.12р.

В підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи додано копії акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000312 від 25.09.12, податкової накладної № 312 від 31.08.2012р. на загальну суму 30 500,00грн. в тому числі ПДВ в сумі 5 083,33 грн., а також виписку по банківському рахунку позивача.

- Договір № 12-08/31-1 відповідно до змісту якого ТОВ «Фрейтедж» зобов'язувалось поставити позивачу інформаційно-консультаційні послуги.

В підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи додано копії специфікації №1, Акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000311 від 31.08.12, податкової накладної № 311 від 31.08.2012р. на загальну суму 9 000,00 грн. в тому числі ПДВ в сумі 1 500,00 грн., а також виписку по банківському рахунку позивача.

- Договір № 12-10/17-1 від 17.10.2012 відповідно до змісту якого ТОВ «Фрейтедж» зобов'язувалось поставити позивачу послуги з просування сайту компанії через інтернет, SMM просування в соціальних мережах Facebook та Вконтакті. Кількість послуг визначається специфікацією.

В підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи додано копії специфікації №1, Акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000173 від 31.10.12, податкової накладної № 173 від 17.10.2012р. на загальну суму 20 000, 00грн. в тому числі ПДВ в сумі 3 333,34 грн., а також виписку по банківському рахунку позивача.

Оцінюючи надані позивачем докази, які на його думку обґрунтовують правомірність формування ним відповідних сум податкового кредиту та валових витрат суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що директор ТОВ «Фрейтедж» ОСОБА_2 будучи допитаним в рамках кримінального провадження заперечив свою причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Фрейтедж» та укладання будь-яких правочинів від імені вказаного товариства.

Окрім цього, позивачем на виконання умов договорів не надано доказів, які б свідчили про детальний зміст таких послуг, а також погоджені зразки.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Коніан Трейд» укладено договір № 06.12-1від 06.12.12р.

Копію вказаного договору позивачем як до перевірки так і суду надано не було, натомість в підтвердження виконання сторонами умов такого договору додано копію Рахунку-фактури № СФ-0000067 від 06.12.12р., акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000065 від 07.02.13р. та податкової накладної № 65 від 07.02.2013, відповідно до змісту яких позивачем сплачено ТОВ «Коніан Трейд» кошти в сумі 24 000,60грн. в тому числі ПДВ на суму 4 000,10 грн., за оформлення подарунків та листівок.

Суд зазначає, що надані позивачем документи підписані від імені ТОВ «Коніан Трейд» гр. ОСОБА_3, однак, як вбачається з матеріалів справи вказана особа будучи допитаною в рамках кримінального провадження заперечила свою причетність до господарської діяльності ТОВ «Коніан Трейд» та відповідно складання будь-якої документації від імені вказаного товариства.

Одночасно, вказана документація не містить в собі відомостей, які б свідчили про обсяги отриманих послуг та спосіб їх надання.

Також відповідно до наявних матеріалів справи позивачем укладено ряд типових договорів субпідряду з ТОВ «Нью Девелопмент», а саме № 13-18/11 від 18.11.2013р., № 14-20/01 від 20.01.2014р., № 13-25/11 від 25.11.2013р. та № 14-06/01 від 04.01.2014р. відповідно до змісту яких ТОВ «Нью Девелопмент» зобов'язувалось за власний рахунок та власними силами виконати ремонтно-оздоблювальні роботи на об'єкті МТРК «Меганом» 2,3,4 - черги, за адресою: м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе, 8 При цьому, строки виконання таких зобов'язань в договорі не містяться.

В підтвердження виконання сторонами умов вказаних договорів позивачем додано до матеріалів справи копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, копії податкових накладних, а також виписки по банківському рахунку позивача.

Разом з тим з аналізу наданої позивачем документації вбачається, що ці ж послуги надавались позивачу, як генпрідряднику ТОВ ««Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Армабуд-Тех», що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями договорів ; 13-02/03 від 02.08.2013р., 13-21/10 від 21.10.2013р., № 13-28/11 від 28.11.2013р., № 13-30/08 від 30.08.2013р. та № 13-04/07 від 04.07.2013р., копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт, а також копіями актів приймання виконаних будівельних робіт.

При цьому, жодних доказів розміщення працівників ТОВ «Нью Девелопмент», ТОВ «Укрбуд-Капітал» чи ТОВ «Армабуд-Тех» на вказаному об'єкті будівництва, надання ними послуг та виконання робіт, передбачених договорами, позивачем суду надано не було, хоча відповідно до умов зазначених договорів матеріальна відповідальність, охорона будівельного майданчику, його огорожа, освітлення та ін. повинна здійснюватись силами субпідрядників.

Крім того, у перевіряємий період, позивачем укладено численні договори на виконання будівельно-ремонтрих робіт з ТОВ «Нью Девелопмент», ТОВ «Укрбуд-Капітал», ТОВ «Прайм-Білд» та ТОВ «Армабуд-Тех», в підтвердження виконання яких також надано копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, копії податкових накладних, а також виписки по банківському рахунку позивача.

Однак, надана позивачем документація за вказаних обставин не дозволяє встановити суду реальність настання наслідків за такими договорами в результаті надання послуг саме вказаними суб'єктами господарювання.

Також суд зазначає, що позивачем з метою підтвердження виконання усіх перелічених вище будівельних робіт додано до матеріалів справи копії актів виконання будівельних робіт, складених між ПП «Альфа-Іміджбуд» (Генпідрядник) та ТОВ «Соляріс» (Замовник), однак вони не містить відомостей про субпідрядників.

Крім того позивачем у перевіряємий період укладеного договори поставки товарів з ТОВ «Укрбуд-Капітал» № 15/08-13 від 15.08.2013р., з ТОВ «Прайм-Білд» № 15/06/12 від 15.06.2012р. та з ТОВ «Армабуд-Тех» № 05/01-13 від 05.01.2013р.

В підтвердження виконання вказаних договорів ним додано до матеріалів справи копії актів приймання товарів, рахунки фактури та податкові накладні, проте на думку суду вони не можуть бути беззаперечними доказами підтвердження реальності поставок таких товарів, оскільки відсутні будь-які докази передачі таких товарів, їх транспортування, отримання чи зберігання.

Водночас, за вказаних обставин суд бере до уваги надані відповідачем письмові докази, а саме : Акт № 998/26-59-22-01/38910095 від 07.04.14р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нью Девелопмент»; Акт № 964/26-55-22-07/38406268 від 31.03.14р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Армабуд-Тех»; Акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Прайм-Білд» від 06.09.13р. № 1040/26552201/37955931, від 29.03.13р. №1185/22-3/37955931, від 25.09.13р. № 1867/22-3/37955931, Акт № 611/26-55-22-7/38705704 від 27.02.14р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ««Укрбуд-Капітал» та Акт №1106/22-4/38237973 від 22.03.13р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фрейтедж».

Відповідно до змісту вказаних актів встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємствами ТОВ «Нью Девелопмент», ТОВ «Армабуд-Тех», ТОВ «Прайм-Білд», ТОВ «Укрбуд-Капітал» та ТОВ «Фрейтедж», а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Тобто, вказаними актами встановлена неможливість фактичного здійснення господарських операцій вказаними суб'єктами господарювання через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій вказаними суб'єктами господарювання щодо виконання робіт та надання послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення пунктів 185.1,188.1,187.1 статей 185, 188, 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Також, виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана контролюючим органом для забезпечення його діяльності визначені статтею 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 ПК України контролюючим органом використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків та матеріалів досудового розслідування є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту чи витрат при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність надання послуг та поставки товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 року.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак прийнятті податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2014 року № 0002782201, № 0002792201 ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384, 80 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Альфа-Іміджбуд» відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Альфа-Іміджбуд»судовий збір у розмірі 4 384, 80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

.

Суддя І.М. Погрібніченко