Ухвала

від 21.01.2015 по справі 820/14347/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 р.Справа № 820/14347/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника відповідача - Юсупової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РАДІО ГРУП" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014р. по справі № 820/14347/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РАДІО ГРУП"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РАДІО ГРУП" (далі по тексту - ТОВ «Бізнес Радіо Груп»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 3620302203 від 05 червня 2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014 р. по справі № 820/14347/14 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РАДІО ГРУП" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014 р. по справі № 820/14347/14 скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що висновки акту перевірки ТОВ «Бізнес Радіо Груп» про порушення позивачем вимог податкового законодавства по відносинах із ТОВ «Семикс» ґрунтуються на даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Семикс» у зв'язку з відсутністю останнього за податковою адресою. Разом з тим, станом на час вчинення господарських операцій з позивачем по справі вказаний контрагент мав статус суб'єкта підприємницької діяльності та знаходився за місцем податкової адреси. Вважає, що чинним законодавством не поставлено в залежність виникнення у платника ПДВ, у даному випадку позивача по справі, права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами. Позивач як платник ПДВ не має ані обов'язку, ані повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом вимог законодавства під час здійснення господарської діяльності та перевіряти наявність або відсутність у податкових накладних позначки «Х» про реєстрацію останніх у Єдиному реєстрі податкових накладних. Стверджує, що для підписання договорів про надання послуг з розміщення рекламної інформації на радіостанції звіти, ліцензії та дозволи ТОВ «Семикс», які були витребувані судом першої інстанції, не потрібні. Зазначив, що акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.04.2014 року № 1012/26-55-22-07/38348306 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Семикс» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року не є належним доказом вчинення позивачем порушень податкового законодавства, оскільки процедура проведення звірки не була ініційована у зв'язку з перевіркою позивача по справі. Вказав, що факт реальності господарських відносин між ТОВ «Бізнес Радіо Груп» та вищезазначеним контрагентом повністю підтверджено документально (видатковими накладними, податковими накладними, підписаними актами приймання-виконання робіт, розрахунковими документами, договорами, виписками з банківського рахунку, фотографією метролайтів та інтернет-сторінкою), зауваження з приводу оформлення первинних документів, у тому числі податкових накладних, у відповідача були відсутні. Враховуючи викладене, вважає безпідставним збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням та наполягає на скасуванні останнього.

Представник позивача в судове засідання не прибув, позивач в надісланому до суду письмовому клопотанні просив суд апеляційної інстанції перенести судове слухання, призначене на 21.01.2015 року, у зв'язку з робочим відрядженням ліквідатора ТОВ «Бізнес Радіо Груп» Міщенко О.В. на іншу дату, доказів направлення у відрядження до суду не надав.

За змістом ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Відкладення розгляду справи у випадку неприбуття в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, є правом суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, враховуючи, що позивач не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника, з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання пояснень представником позивача, з метою дотримання строків розгляду адміністративної справи, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, а розгляд справи слід провести за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Наполягає на тому, що податкове повідомлення - рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 3620302203 від 05 червня 2013 р. відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "БІЗНЕС РАДІО ГРУП" (код ЄДРПОУ 38000866) з питань відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕМИКС" ( код ЄДРПОУ 38348306) (далі за текстом ТОВ "Семикс") за період - січень 2014 року.

За результатами перевірки було складено акт від 20.05.2014 року № 1897/20-30-22-03/38000866, яким зафіксовано порушення позивачем положень ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Бізнес Радіо Груп» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 115220,00 грн. за лютий 2014 року (т.1, а.с.11-25).

На підставі вищенаведених висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 року № 3620302203 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 144025,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 115220 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28805 грн. (т.1, а.с.10).

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновків акту перевірки ТОВ «Бізнес Радіо Груп» та правомірності прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

У відповідності до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За визначенням п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Бізнес Радіо Груп" ("Замовник") та ТОВ "Семикс" ("Виконавець") укладено договори:

- від 03 червня 2013 року №03/06-14 про надання послуг, відповідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за плату надавати Замовникові рекламні послуги з розміщення рекламної інформації про наступні радіостанції: "Шарманка", "Шансон", "Ренесанс", "DJ FM", "Бізнес радіо" на станціях Київського, Харківського, Дніпропетровського метрополітену, шляхом розміщення такої реклами на метролайтах (т.1, а.с.64-67);

- від 03 червня 2013 року №03/06-17 про надання послуг, відповідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за плату надавати Замовникові рекламні послуги з розміщення рекламної інформації про наступні радіостанції: „Шарманка", „Шансон", Ренесанс", „DJ FM", „Бізнес радіо" на інтернет - сторінках (т.1, а.с.68-71).

Виконавцем ТОВ «Семикс» виписано позивачеві ТОВ "Бізнес Радіо Груп" податкові накладні від 30.01.2014 р. № 14540 на суму 35900,00 грн., від 30.01.2014 р. № 14541 на суму 36240,00 грн., від 30.01.2014 р. № 14542 на суму 35184,00 грн., від 30.01.2014 р. № 14543 на суму 32820,00 грн., від 30.01.2014 р. № 14544 на суму 36960,00 грн., від 30.01.2014 р. № 14544 на суму 36960,00 грн., від 30.01.2014 р. № 14545 на суму 30950,00 грн., від 30.01.2014 р. № 14555 на суму 16920,00 грн., від 30.01.2014 р. № 14556 на суму 21600,00 грн., від 30.01.2014 р. № 14557 на суму 16800,00 грн., від 30.01.2014 р. № 14558 на суму 14400,00 грн., від 30.01.2014 р. № 14559 на суму 15600,00 грн., від 30.01.2014 р. № 14560 на суму 16756,00 грн., від 30.01.2014 р. № 15158 на суму 32640,00 грн., від 31.01.2014 р. № 15159 на суму 36318,00 грн., від 31.01.2014 р. № 15160 на суму 28944,00 грн., від 31.01.2014 р. № 15161 на суму 34704,00 грн., від 31.01.2014 р. № 15162 на суму 36480,00 грн., від 31.01.2014 р. № 15163 на суму 36900,00 грн., від 31.01.2014 р. № 15164 на суму 27600,00 грн., від 31.01.2014 р. № 15185 на суму 28164,00 грн., від 31.01.2014 р. № 15186 на суму 30000.00 грн., від 31.01.2014 р. № 15187 на суму 27318,00 грн., від 31.01.2014 р. № 15188 на суму 29160.00 грн., від 31.01.2014 р. № 15189 на суму 26772,00 грн. (т.1, а.с.76-98).

На підтвердження реальності господарських операцій з надання ТОВ «Семикс» рекламних послуг позивачеві останнім надано до матеріалів справи копії актів надання послуг, рахунків на оплату (т.1, а.с.99-145).

Вважаючи даний комплект документів первинного бухгалтерського обліку вичерпним, позивач вважає цілком доведеним своє право на формування податкового кредиту за операціями з отримання послуг від ТОВ «Семикс».

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідно до п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або) електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, та які повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити як обсяг господарської операції, одиниці її виміру.

Колегія суддів зауважує, що акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору про надання рекламних послуг і даним звіту наданих послуг. Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

З наданих позивачем копій актів послуг вбачається, що останні не містять такого обов'язкового реквізиту, як зміст і обсяг господарської операції, тобто не конкретизований вид наданих послуг, а тому вони не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів зазначає, що діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на рекламні послуги, а також не визначено одиницю виміру, у якій необхідно вимірювати обсяг операції по наданню таких послуг. Тому таким вимірником може слугувати грошовий вимірник.

Разом з тим, такий вимірник повинен бути розумно обґрунтований та чітко і зрозуміло визначати складові вартості (ціни) такої послуги та алгоритм її обрахунку.

Відповідно до п. 2.1 договорів про надання послуг, укладених між ТОВ "Бізнес Радіо Груп" та ТОВ "Семикс" від 3 червня 2013 року №03/06-14 та від 3 червня 2013 року №03/06-17, Виконавець бере на наступні обов'язки: 2.1.1. за погодженим із Замовником проектом надати рекламні послуги, викладені в п. 1.1 цього Договору; 2.1.2. виготовити з власних матеріалів необхідні ескізи, тексти, оригінал - макети, необхідні для надання послуг; 2.1.3. розміщувати рекламну інформацію на станціях метрополітену, погодженими Замовником у Замовленням; 2.1.4. надавати Замовнику засвідчені належним чином копії ліцензій, дозволів на розміщення реклами Виконавця та/або третіх осіб залучених для виконання цього Договору.

Пунктом 2.2 вищевказаних договорів передбачено, що Замовник бере на себе наступні обов'язки: 2.2.1. затверджувати проект послуг, наданий йому відповідно до пп. 2.1.1 цього Договору Виконавцем або повернути йому із зауваженням в строк 1 календарний день; 2.2.2. затверджувати ескізи, оригінал - макети та інші матеріали, надані йому відповідно до пп. 2.1.2 Договору Виконавцем.

Слід відмітити, що в актах надання послуг не конкретизовано, у чому саме (у виконанні яких видів робіт в розрізі переліку зобов'язань за договорами надання послуг) полягало надання ТОВ «Семикс» рекламних послуг позивачеві по справі, яким чином визначався їх обсяг та як обраховувалася їх вартість.

При цьому, позивачем на вимогу суду першої інстанції до матеріалів справи не надано звітів, складених ТОВ "Семикс" за результатами наданих ТОВ "Бізнес Радіо Груп" рекламних послуг, в яких би було зазначено, які послуги фактично були надані, а також протоколів договірної ціни.

Також, в матеріалах справи відсутні копії ліцензій, дозволів ТОВ "Бізнес Радіо Груп", відсутність яких, з огляду на специфіку обумовлених договорами послуг - рекламні послуги, ставить під сумнів реальність вчинення відповідних господарських операцій.

Крім того, слід вказати, що позивачем не надано до матеріалів справи копій проектів послуг, ескізів, текстів, оригінал - макетів, складення яких та подання на затвердження Замовнику передбачено в договорах, укладених між ТОВ "Бізнес Радіо Груп" та ТОВ "Семикс".

Наявні в матеріалах справи зображення метролайтів (т.1, а.с.72-73), надані позивачем в якості доказів реальності господарських операцій між ТОВ «Бізнес Радіо Груп» та ТОВ «Семикс», колегією суддів оцінюються критично, оскільки з їх змісту не можливо встановити, на яких саме станціях метрополітену були розміщені дані рекламні конструкції, хто є виконавцем даної реклами, чи мають ці метролайти відношення до предмету договору про надання послуг, укладеного між ТОВ "Бізнес Радіо Груп" та ТОВ "Семикс" від 3 червня 2013 року №03/06-14.

Також, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на зображення монітору комп'ютера, що були надані позивачем на підтвердження факту розміщення реклами ТОВ "Семикс" в рамках виконання умов договору від 03 червня 2013 року №03/06-17 (т.1, а.с.74-75), не є належним доказом реальності спірних господарських операцій, оскільки з вказаного зображення не вбачається можливим встановити замовника та виконавця даної послуги. Більше того, на цьому зображенні є посилання на Інтернет - сторінку, яка відсутня в переліку інтернет - сторінок, на яких згідно з додатком до договору від 3 червня 2013 року №03/06-17 повинна міститись реклама.

Крім того, необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ є наявність ділової мети у діях платника податку, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Однак, позивачем не було надано документального підтвердження щодо подальшого використання рекламних послуг, отриманих від ТОВ "Семикс", їх зв'язку з господарською діяльністю ТОВ "Бізнес Радіо Груп".

Слід відмітити, що позивачем не обґрунтовано наявності ділової мети (економічної доцільності) укладення зазначених вище угод про надання рекламних послуг, оскільки основним видом діяльності ТОВ «Бізнес Радіо Груп», згідно з довідкою з ЄДРПОУ та Статутом позивача є " 73.11 - Рекламні агентства".

Згідно зі ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи не підтверджується реальність та фактичність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Семикс" з надання рекламних послуг, а також не підтверджено зв'язку цих послуг із господарською діяльністю позивача.

У зв'язку з чим, колегія суддів, не спростовуючи доводів позивача про те, що акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.04.2014 року № 1012/26-55-22-07/38348306 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Семикс» не є належним доказом відсутності реального характеру господарських операцій між ТОВ «Бізнес Радіо Груп» та вказаним контрагентом, вважає вірними висновки відповідача про відсутність права у позивача на формування податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 р. № 3620302203, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а тому підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РАДІО ГРУП" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014р. по справі № 820/14347/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26.01.2015 р.