Рішення

від 21.01.2015 по справі 914/2606/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015 р. Справа № 914/2606/13

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», м. Київ; до відповідача-1: до відповідача-2: до відповідача-3: до відповідача-4: за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватного підприємства «ПЛ Лізинг», м. Львів; Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів; Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області, м. Пустомити Львівської обл.; Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів; ОСОБА_1, м. Львів; ОСОБА_2, м. Львів; ОСОБА_3 м. Львів; про:звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, усунення перешкод у набутті права власності на предмет іпотеки Головуючий суддя - Крупник Р.В. Судді - Король М.Р., Яворський Б.І . Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Демчишин О.М. - представник (довіреність б/н від 23.07.2013р.); від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3: від відповідача-4:не з'явився; не з'явився; Гураль Л.П. - держ. виконавець ВДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській обл. (довіреність №09-14 від 05.11.2014р.); не з'явився; третя особа-1: третя особа-2: третя особа-3:не з'явився; не з'явився; не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

03.07.2013р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «Приватні інвестиції» (надалі - Позивач) до ПП «ПЛ Лізинг» (надалі - Відповідач-1), Личаківського ВДВС ЛМУЮ (надалі - Відповідач-2), Відділу ДВС Пустомитівського РУЮ (надалі - Відповідач-3), ВДВС ГУЮ у Львівській області (надалі - Відповідач-4), за участі третіх осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, усунення перешкод у набутті права власності на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.07.2013р. (суддя Фартушок Т.Б.) порушено провадження в справі та призначено її розгляд на 15.07.2013р. В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 18.09.2013р. провадження у даній справі зупинене у зв'язку з призначенням судової експертизи, проведення якої доручено Львівському НДІ судових експертиз.

08.04.2014р. на адресу суду надійшла заява позивача про відвід судового експерта. Ухвалою суду від 06.05.2014р. провадження у справі поновлено, розгляд заяви призначено на 20.05.2014р.

19.05.2014р. у зв'язку із закінченням повноважень судді Фартушка Т.Б. як вперше призначеного на посаду судді, на підставі розпорядження керівника апарату було призначено повторний автоматичний розподіл справ, внаслідок якого справа № 914/2606/13 передана на розгляд судді Крупнику Р.В.

20.05.2014р. розгляд заяви відкладено на 05.06.2014р., про що судом винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою від 05.06.2014р. суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про відвід судового експерта, матеріали справи № 914/2606/13 повернув до Львівського НДІ судових експертиз для завершення проведення судової експертизи та зупинив провадження у справі до закінчення експертизи.

29.09.2014р. на адресу господарського суду Львівської області повернулася справа № 914/2606/13 з долученим до неї висновком експерта Львівського НДІ судових експертиз Журавльової О.І.

Ухвалою від 30.09.2014р. суд поновив провадження у справі, її розгляд призначив на 20.10.2014р. Розгляд справи відкладався на 10.11.2014р. та 27.11.2014р., з підстав зазначених у відповідних ухвалах.

Ухвалою суду від 27.11.2014р., розгляд справи відкладено на 17.12.2014р. Окрім цього, зважаючи на складність даної справи, 27.11.2014р. призначено колегіальний розгляд справи, про що судом винесено відповідну ухвалу.

На підставі розпорядження керівника апарату було призначено повторний автоматичний розподіл справ, внаслідок якого сформовано колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя - Крупник Р.В., судді - Король М.Р., Яворський Б.І.

17.12.2014р. розгляд справи відкладено на 21.01.2015р. Крім цього, ухвалою від 17.12.2014р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, подану ним 26.11.2014р.

Представник позивача в судове засідання 21.01.2015р. з'явилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити повністю, з підстав, викладених в позовній заяві (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) та письмових поясненнях до неї.

В засіданні зазначила, що 29.05.2007р. між ПАТ «Кредобанк» та відповідачем-1 укладено Кредитний договір №79/07-к, відповідно до умов якого відповідачу-1 надано кредит в сумі 1 742 160,00 гривень на строк до 28.10.2011р. для оплати за одноквартирний будинок, загальною площею 137,9 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,0252 га., що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, згідно договорів купівлі-продажу, що укладені між відповідачем-1 та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором відповідач-1 передав ПАТ «Кредобанк» в іпотеку нерухомість - одноквартирний житловий будинок загальною площею 137,9 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,0252га., що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, згідно Договору наступної іпотеки, який зареєстрований в реєстрі за №1429 від 06.06.2007р.

Як зазначила представник позивача, згідно договору факторингу та договору про відступлення прав за договорами іпотеки, позивач являється кредитором за Кредитним Договором від 29.05.2007р. та іпотекодержателем за Договором наступної іпотеки від 06.06.2007р. Станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 1 625 791,40 грн., що підтверджується розрахунком позивача від 20.10.2014р. та рішенням третейського суду при корпорації «Юртранссервіс» від 12.11.2010р. Враховуючи наявність вказаної заборгованості, позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки - одноквартирний житловий будинок та земельну ділянку, оціночною вартість (згідно висновку судового експерта) 1 418 710,00 гривень, шляхом визнання права власності на них, а також скасувати всі обтяження, які було накладено на предмет іпотеки після реєстрації іпотеки за зобов'язаннями попередніх власниківбудинку та земельної ділянки ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед третіми особами.

Представники відповідачів-1,-2-4 в судове засідання 21.01.2015р. не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Вимог ухвал суду про відкладення розгляду справи не виконали, письмових відзивів на позовну заяву не подали.

При цьому, поштовий конверт із ухвалою суду про відкладення розгляду справи на 21.01.2015р. повернувся з адреси відповідача-1 із відміткою пошти «Організація вибула». Суд зазначає, що вказана ухвала направлялася на юридичну адресу ПП «ПЛ Лізинг», зазначену у витягу з ЄДРПОУ, а саме: 79014, м. Львів, вул. Некрасова, 45. В матеріалах справи відсутні відомості про інші адреси, на котрі б можна було відправляти поштову кореспонденцію для відповідача-1.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Представник відповідача-3 в судове засідання 21.01.2015р. з'явилася, проти позову заперечила. В судовому засіданні надала копії постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арештів на майно третіх осіб у справі.

Треті особи явки повноважних представників в судове засідання 21.01.2015р. не забезпечили, вимог ухвали суду від 27.11.2014р. не виконали, причин неявки представників та невиконання вимог ухвали суду не повідомили.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2007р. між ВАТ «Кредобанк» та ПП «ПЛ Лізинг» (Позичальник) укладено Кредитний договір №79/07-к (надалі - Договір) відповідно до п.1 котрого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - Кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії (Т.3 а.с.10-14).

За умовами п.2.1 Договору банк видає позичальнику кредит у розмірі 1 742 160,00 гривень; призначення кредиту - часткова оплата за одноквартирний будинок, загальною площею 137,9 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,0252 га., що знаходяться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу, що буде укладено між ПП «ПЛ Лізинг» та фізичними особами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Кредит видається шляхом оплати платіжних документів позичальника з позичкового рахунку безпосередньо за цільовим призначенням.

Дата остаточного повернення кредиту - 28.10.2011р. (п.2.2 Договору).

Відповідно до п.3.2 Договору в порядку забезпечення виконання зобов'язань за Договором позичальник зобов'язується надати банку наступну іпотеку нерухомості - одноквартирний житловий будинок, загальною площею 137,9 кв.м. (житловою площею 44,3 кв.м.) з коморою в підвалі площею 57,3 кв.м., разом з земельною ділянкою площею 0,0252 га. (право власності на яку виникне в майбутньому) і яка розташована за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, що належатиме ПП «ПЛ Лізинг» (після отримання правовстановлюючих документів), заставною вартість 1 987 145,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2007 року між ПП «ПЛ Лізинг» та фізичними особами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу одноквартирного будинку, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №1423, а також Договір купівлі-продажу земельної ділянки, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №1424 (Т.1 а.с.52-53).

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу одноквартирного будинку, відповідач-1 придбав у третіх осіб належний їм на праві приватної спільної сумісної власності одноквартирний будинок АДРЕСА_1 у м. Львові, який складається з трьох житлових кімнат житловою площею 44,3 кв.м. та кухні. Загальна площа будинку складає 137,9 кв.м. Комора в підвалі площею 57,3 кв.м. Документом, що підтверджує право власності продавців на відчужуваний будинок є Свідоцтво №Л10472 про право власності на будинок видане 20.11.1997р. Виконкомом Львівської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням №722 від 20.11.1997р. (Т.1 а.с.124) , зареєстроване у Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки за номером запису 21380. В електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно будинок зареєстрований за реєстраційним №8366378.

Також, відповідно до умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки, відповідач-1 придбав у третіх осіб належну їм на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0252 га., яка розташована на території Львівської міської ради за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки - обслуговування житлового будинку. Земельна ділянка належить продавцям на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №075566 виданого Департаментом землеустрою та планування забудови міста виконкому Львівської міської ради народних депутатів 21.05.1998 року на підставі Ухвали №1202 Львівської міської ради народних депутатів від 12.03.1998р. (Т.3 а.с.15). Державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 3-5 №189. Кадастровий номер земельної ділянки 50406002.

З матеріалів справи вбачається, що в день укладення договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, між ПП «ПЛ Лізинг» та ВАТ «Кредобанк» укладено Договір наступної іпотеки від 06.06.2007р. (надалі - Договір іпотеки), який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №1429 (Т.1 а.с.22-24).

Відповідно до п.1.1 Договору іпотеки цей Договір забезпечує виконання зобов'язань позичальника та вимог іпотекодержателя за Кредитним договором №79/07-к від 29.05.2007р., який укладено між позичальником та іпотекодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів в повному обсязі.

За змістом п.1.3 Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, яке відповідач-1 придбав за Договором купівлі-продажу одноквартирного будинку від 01.01.2007р. за реєстровим №1423, зареєстрованим у Державному реєстрі правочинів о 12 год. 47хв. 06.06.2007р. за номером правочину 2134139. Також предметом іпотеки є земельна ділянка, яку відповідач-1 придбав за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06.06.2007р. за реєстровим №1424, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів о 12 год. 59 хв. 06.06.2007р. за номером правочину 2134233.

У зв'язку із посвідченням Договору іпотеки приватним нотаріусом накладено заборону відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна, яку зареєстровано в реєстрі за №1430. Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №31597607 від 31.05.2011р. (Т.1 а.с.29-31) заборону зареєстровано о 13 год. 27 хв. за номером обтяження 5082025.

Як встановлено судом, рішенням Постійно діючого третейського суду при Корпорації «Юртранссервіс» №17/2010-ТС від 12.11.2010р. (в редакції Додаткового рішення від 20.12.2010р.) (Т.1 а.с.42-49) стягнуто з ПП «ПЛ Лізинг» на користь ПАТ «Кредобанк» 1 187 521,74 грн. - заборгованості по кредиту згідно Кредитного договору №79/07-к від 29.05.2007р., 119 385,38 грн. - заборгованості по сплаті відсотків, 97 300,27 грн. - пені за несвоєчасне погашення основної суми кредиту, 6 766,94 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, 2 100,00 грн. - простроченої комісії за адміністрування кредиту, 102,32 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, а також 32 795,4 грн. на відшкодування третейських витрат, а всього 1 445 972,05 грн.

На виконання вказаного рішення ухвалою Господарського суду м. Києва №10/42 від 17.02.2011р. видано наказ (Т.1 а.с.50).

23.03.2011р. державним виконавцем Личаківського ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №25338957 про примусове виконання наказу Господарського суду м. Києва №10/42 від 17.02.2011р. (Т.1 а.с.13). В подальшому матеріали виконавчого провадження ВП №25338957 були передані на виконання Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області (Т.1 а.с.14-15) і 08.11.2012р. повернуті головним державним виконавцем вказаного підрозділу стягувачеві без виконання на підставі пунктів 4, 7 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (Т.1 а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2011р. між ПАТ «Кредобанк» та позивачем - ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено Договір факторингу шляхом уступки права грошової вимоги (надалі - Договір факторингу) за умовами якого Банк відступає новому кредиторові (позивачу) права вимоги, а новий кредитор, відповідно, на умовах цього Договору приймає від банку права вимоги, в тому числі і за Кредитним договором №79/07-к від 29.05.2007р. (Т.3 а.с.16-42).

При цьому, як зазначено в Договорі факторингу, «Права вимоги» означає повний обсяг прав грошової вимоги до Позичальників за Кредитними договорами та повний обсяг прав вимоги до сторін забезпечення за забезпечувальними документами, строк виконання за якими настав на дату відступлення права вимоги за цим Договором, а також які виникнуть у майбутньому, зокрема, право на основну суму кредиту, на проценти, нараховані на неї, на комісії та будь-які штрафні санкції (за наявності), що підлягають сплаті у відповідності до умов Кредитних договорів.

Крім цього, 16.12.2011р. між ПАТ «Кредобанк» та позивачем укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за №5387 (Т.1 а.с.25-26) .

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору у зв'язку з укладенням між первісним іпотекодержателем (ПАТ «Кредобанк») та новим іпотекодержателем (позивачем) Договору факторингу від 29.11.2011р., первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває права первісного іпотекодержателя, належні первісному іпотекодержателю за іпотечними договорами, перелік яких наведений в Додатку №1 до даного договору. До нового іпотекодержателя переходять права первісного іпотекодержателя у зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Як вбачається з Додатку №1 до Договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011р. (Т.1 а.с.27-28) позивачу відступлено право за Договором наступної іпотеки №1429 від 06.06.2007р., укладеним між ПАТ «Кредобанк» та відповідачем-1.

Як свідчить Витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) №34306960 від 19.12.2011р. у зв'язку з укладенням Договору про відступлення прав, до реєстраційного запису Державного реєстру іпотек 5222045 внесено зміни та вилучено іпотекодержателя ВАТ «Кредобанк» і додано іпотекодержателя ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (Т.1 а.с.85).

14.12.2011р. позивач направив відповідачу-1 Повідомлення №484, яке останнім було одержано 20.12.2011р., в якому повідомив про укладення Договору факторингу та просив всю наявну суму заборгованості за Кредитним договором №79/07-к від 29.05.2007р. сплатити на користь позивача (Т.1 а.с.33-34).

30.05.2012р. позивач направив відповідачу-1 Іпотечне повідомлення/вимогу №158, яке останнім було одержано 06.06.2012р. в якому вимагав у 30-денний термін з дати отримання цього повідомлення/вимоги сплатити на користь позивача заборгованість у розмірі 1 445 972,05 гривень, а також повідомив, що у разі невиконання цього іпотечного повідомлення/вимоги у 30-денний термін з моменту його отримання, позивач відповідно до ЗУ «Про іпотеку» зверне стягнення на одноквартирний будинок, загальною площею 137,9 кв.м. та на земельну ділянку загальною площею 0,0252 га., що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 (Т.3 а.с.44-46).

Як зазначила представник позивача, не зважаючи на факт одержання вказаних повідомлень, відповідач-1 жодних дій щодо погашення заборгованості не вчинив. Звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку теж виявилося неможливим, оскільки відповідач-1 не зареєстрував за собою право власності на об'єкти нерухомості і на них накладені арешти для забезпечення вимог третіх осіб до попередніх власників - ОСОБА_1 і ОСОБА_2

На підставі інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.10.2014р. (Т.3 а.с.96-101) судом встановлено, що ПП «ПЛ Лізинг» право власності на придбані ним житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 не зареєстрував і зареєстрованими власниками цього майна являються ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Рішенням Личаківського районного суду м. Львова №2-2564/2008 від 22.07.2008р., яке набрало законної сили (Т.1 а.с.55) у справі за позовом ПП «ПЛ Лізинг» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи - ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання права власності задоволено позовні вимоги; визнано право власності ПП «ПЛ Лізинг» на одноквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, а також зобов'язано ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» здійснити державну реєстрацію Договору купівлі-продажу вказаного одноквартирного будинку від 06.06.2007р. та видати витяг про реєстрацію за ПП «ПЛ Лізинг» права власності на нерухоме майно - одноквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1. Однак, як встановлено судом, зазначене рішення суду в частині реєстрації відповідача-1 власником нерухомого майна залишилося невиконаним.

Як вбачається з інформаційних довідок з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, окрім заборони на відчуження житлового будинку та земельної ділянки, зареєстрованої у зв'язку з укладенням Договору іпотеки, у вказаному реєстрі зареєстровані наступні обтяження:

1) Арешт нерухомого майна (будинок, 1/3 частини, що належить ОСОБА_1, адреса:м. Львів, АДРЕСА_1); реєстраційний номер обтяження 8880342; обтяження зареєстровано 14.07.2009р. реєстратором: Львівська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Як встановлено судом, підставою для вказаного обтяження слугує постанова Личаківського ВДВС ЛМУЮ від 14.07.2009р. ВП 13720447 (Т.3 а.с.168) про відкриття виконавчого провадження з виконання Ухвали Личаківського районного суду м. Львова №2-3937/09 від 10.07.2009р. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_1 про стягнення боргу (Т.4 а.с.12) . Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заходи забезпечення позову вжиті вказаною ухвалою були скасовані згідно Ухвали Личаківського районного суду м. Львова №2-886/10 від 03.03.2010р. (Т.4 а.с.11).

2) Арешт нерухомого майна (будинок, адреса: м. Львів, АДРЕСА_1); реєстраційний номер обтяження 8975923; обтяження зареєстровано 18.08.2009р. реєстратором: Львівська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Як встановлено судом, підставою для вказаного обтяження слугує Ухвала Личаківського районного суду м. Львова №2-1684/09 від 20.07.2009р. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ЗАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу (Т.4 а.с.24) . В листі №2-1684/09 від 08.12.2014р. Личаківський районний суд м. Львова повідомив, що заходи забезпечення позову, вжиті вказаною ухвалою не скасовувалися.

3) Арешт нерухомого майна (квартира, адреса:м. Львів, АДРЕСА_1); реєстраційний номер обтяження 9550367; обтяження зареєстровано 23.02.2010р. реєстратором: Львівська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Як встановлено судом, підставою для вказаного обтяження слугує постанова ВДВС Пустомитівського РУЮ від 23.02.2010р. ВП 17423923 (Т.3 а.с.234) про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Личаківського районного суду м. Львова №2-з578 від 11.06.2009р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 228 978,00 грн.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ст. 510 ЦК України).

За змістом статей 512, 513 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 1 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено судом, згідно Договору факторингу та Договору про відступлення прав за договорами іпотеки, позивач являється кредитором за Кредитним договором №79/07-к від 29.05.2007р. та іпотекодержателем за Договором наступної іпотеки №1429 від 06.06.2007р. Вказані договори є дійсними, і докази їх оскарження чи визнання недійсними в матеріалах справи відсутні.

Загальний розмір заборгованості за Кредитним договором №79/07-к від 29.05.2007р., що підлягає сплаті відповідачем-1 на користь позивача, станом на 20.10.2014р., становить 1 625 791,40 грн. і складається з наступного: 1 187 521,74 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 163 587,57 грн. - заборгованість по відсотках, 2 700,00 грн. - заборгованість по комісії, 271 982,09 грн. - сума штрафних санкцій.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується як рішенням Постійно діючого третейського суду при Корпорації «Юртранссервіс» №17/2010-ТС від 12.11.2010р. (в редакції Додаткового рішення від 20.12.2010р.), так і довідкою позивача від 20.10.2014р. (Т.3 а.с. 72-76). Докази погашення відповідачем-1 вказаної заборгованості чи її відсутності в заявленому розмірі, на момент винесення рішення в матеріалах справи відсутні.

За змістом ст.3 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Вона має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки .

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно п.5.1 Договору іпотеки іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність .

За змістом пп.5.5.1 Договору іпотеки у випадку набуття права на звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки. Ціна придбання визначається шляхом експертної оцінки предмета іпотеки на день придбання. Рішення про прийняття у власність предмета іпотеки приймається іпотекодержателем одноосібно. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя у випадку набуття права на звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням іпотекодержателя. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмета іпотеки. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя мають силу договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іпотекодавцем.

У відповідності до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах №6-124цс13 від 11.12.2013р. та № 3-43гс14 від 19.08.2014р., які в силу положень ст.111-28 ГПК України є обов'язковими для суду, виходячи з положень ч.2 ст.16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

При цьому, суд відзначає, що у разі, якщо такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки, іпотекодержатель може реалізувати його у судовому порядку, шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на предмет іпотеки.

З приводу можливості звернення стягнення на предмет іпотеки, який не зареєстровано на праві власності за іпотекодавцем, то суд зазначає наступне.

За змістом ч.2 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору , за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно в майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про іпотеку» у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 5 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», який регулює, зокрема, відносини у системі іпотечного кредитування, іпотечний договір, предметом якого є нерухомість, що належить третім особам та стане власністю іпотекодавця після укладення такого договору , посвідчується нотаріусом до моменту оформлення права власності іпотекодавця на нерухомість.

Отже, виходячи із системного аналізу наведених норм та враховуючи те, що іпотекою забезпечувалося повернення кредиту, наданого для придбання одноквартирного житлового будинку та земельної ділянки у м. Львові по АДРЕСА_1, при укладенні договорів купівлі-продажу та іпотеки від 06.06.2007р. сторонами не було порушено порядку укладання останнього. А відтак Договір іпотеки є дійсним і його умови, в тому числі і ті, що передбачають право іпотекодержателя на набуття у власність предмета іпотеки є обов'язковими до виконання.

Крім цього, в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Згідно із ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006р. визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відповідно до приписів п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 поняття «майно» може означити «існуюче право» або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право; і в цілях статті 1 Першого протоколу Конвенції - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав (п. 35 вказаного рішення).

Отже, забезпечуючи виконання ПП «ПЛ Лізинг» своїх зобов'язань за кредитним договором шляхом укладення із ним іпотечного договору, предметом якого є одноквартирний житловий будинок та земельна ділянка, ВАТ «Кредобанк» (а в подальшому позивач) мало законне сподівання на отримання, у разі порушення відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором, компенсації за передані в кредит та неповернуті кошти шляхом набуття права власності на передане в іпотеку спірне нерухоме майно та, відповідно, можливості використання (реалізації) права власності на це майно, зміст якого відповідно до ст. 317 ЦК України полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість звернення стягнення шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, який не зареєстровано на праві власності за іпотекодавцем.

Згідно Висновку судової інженерно-технічної експертизи №3757 від 19.09.2014р. (Т.2 а.с.190-195) дійсна ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0252 га. та житлового будинку загальною площею 213,90 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, станом на час проведення дослідження становить 1 418 710,00 грн. (без ПДВ).

Відтак, в процесі розгляду справи судом встановлено, що загальний розмір заборгованості відповідача-1 за Кредитним договором №79/07-к від 29.05.2007р. становить 1 625 791,40 грн. В той же час ринкова вартість предмета іпотеки становить 1 418 710,00 грн. Враховуючи те, що розмір заборгованості перевищує вартість заставленого майна, суд вважає за можливе задоволити позовні вимоги та в рахунок часткового погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на нього за позивачем.

При цьому, як вбачається з Висновку судової інженерно-технічної експертизи №3757 від 19.09.2014р. загальна площа оцінюваного житлового будинку становить 213,9 кв.м. Слід зазначити, що така площа вказана в Експлікації від 04.05.2002р. внутрішніх площ до плану житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Львові (Т.2 а.с.62). Разом з тим, відповідно до Договору іпотеки та Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №13956271 від 21.03.2007р. одноквартирний житловий будинок складається з трьох житлових кімнат житловою площею 44,3 кв.м. та кухні; комора в підвалі 57,3 кв.м.. Загальна площа будинку становить 137,9 кв.м.

Водночас, на думку суду, відмінність загальної площі оцінюваного житлового будинку від загальної площі будинку, яка зареєстрована в реєстрі не впливає на можливість звернення стягнення на нього, оскільки за змістом ст.5 ЗУ «Про іпотеку» нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями , якщо інше не встановлено іпотечним договором. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Як вбачається з заяви про збільшення розміру позовних вимог, окрім визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, позивач також просить суд визнати за ним право звертатися до бюро технічної інвентаризації з метою проведення поточної технічної інвентаризації цієї нерухомості, а також право звертатися до Державної реєстраційної служби за місцезнаходженням предмета іпотеки з метою реєстрації права власності на предмет іпотеки.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.1 ст.1 ГПК України).

Згідно ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В даному випадку суд зазначає, що рішення суду про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно є достатньою підставою для реєстрації такого права. А тому вимоги про визнання за позивачем права звертатися до бюро технічної інвентаризації з метою проведення поточної технічної інвентаризації цієї нерухомості, а також права звертатися до Державної реєстраційної служби за місцезнаходженням предмета іпотеки з метою реєстрації права власності на предмет іпотеки, за відсутності доказів порушення таких прав позивача, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім цього, позивач просить суд також скасувати наявні обтяження та арешти, накладені на нерухоме майно - одноквартирний будинок та земельну ділянку загальною площею 0,0252 га., що знаходяться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, які зареєстровані в реєстрі обтяжень за реєстраційними номерами 8880342, 8975923 та 9550367.

На думку суду, вказана вимога позивача задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як роз'яснив Пленум ВГСУ в п.5 Постанови №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відповідно до статті 60 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник , а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Як вже зазначалося вище, стягувачами за ухвалами про накладення арештів, які позивач просить скасувати, являються ЗАТ «ОТП Банк», а також фізичні особи - ОСОБА_10 і ОСОБА_8; боржниками - фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що позивач вимогу про скасування обтяжень та арештів пред'явив не до стягувачів та боржників, а до ПП «ПЛ Лізинг», а також Личаківського ВДВС ЛМУЮ та Відділу ДВС Пустомитівського РУЮ.

Відповідно до ч.3 ст.24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Згідно п.1.3 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Таким чином, в задоволенні позовної вимоги про скасування обтяжень та арештів слід відмовити, оскільки така пред'явлена до неналежних відповідачів. Більше того, як вже зазначалося, арешт нерухомого майна за реєстраційним №8975923 накладено на підставі Ухвали Личаківського районного суду м. Львова №2-1684/09 від 20.07.2009р. про забезпечення позову і вказані заходи забезпечення позову не скасовувалися.

З огляду на викладене, позивачем доведено свої вимоги належними доказами, відповідачами не спростовано, а тому вони підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача-1 пропорційно задоволеним вимогам.

Так, на відповідача-1 покладається судовий збір за вимогою про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0252 га. та житловий будинок ринковою вартістю 1 418 710,00 грн., які розташовані за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1. За вказану вимогу розмір судового збору становить 28 374,20 грн. (1418710,00х2/100). Разом з тим, як вбачається з платіжного доручення №259 від 21.06.2013р. та платіжного доручення №648 від 21.11.2014р., позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 20 229,00 грн. та 8 075,20 грн. відповідно, а всього 28 304,20 грн. За таких умов, судовий збір у розмірі 28 304,20 грн. підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача, а недоплачений судовий збір у розмірі 70,00 грн. - з відповідача-1 в дохід Державного бюджету України.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було сплачено судовий збір за немайнові вимоги про визнання права та скасування обтяжень та арештів. А тому, у зв'язку з відмовою в задоволенні цих вимог, судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. (2х1147) підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Таким чином, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості Приватного підприємства «ПЛ Лізинг» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Некрасова, 45, код ЄДРПОУ 31526117) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Артема, 52а, офіс 147, код ЄДРПОУ 37356981) в розмірі 1 625 791,40 грн. за Кредитним договором №79/07-к від 29.05.2007р., з яких 1 187 521,74 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 163 587,57 грн. - заборгованість по відсотках, 2 700,00 грн. - заборгованість по комісії, 271 982,09 грн. - сума штрафних санкцій, звернути стягнення на предмет іпотеки - одноквартирний будинок АДРЕСА_1 у м. Львові, а також земельну ділянку загальною площею 0,0252 га. (кадастровий № 50406002), що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, оціночною вартістю 1 418 710,00 грн., які є предметом Договору наступної іпотеки №1429 від 06.06.2007р. шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» права власності на предмет іпотеки.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Артема, 52а, офіс 147, код ЄДРПОУ 37356981) право власності на одноквартирний будинок АДРЕСА_1 у м. Львові.

4. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Артема, 52а, офіс 147, код ЄДРПОУ 37356981) право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0252 га. (кадастровий № 50406002), що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути з Приватного підприємства «ПЛ Лізинг» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Некрасова, 45, код ЄДРПОУ 31526117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Артема, 52а, офіс 147, код ЄДРПОУ 37356981) судовий збір у розмірі 28 304,20 грн.

7. Стягнути з Приватного підприємства «ПЛ Лізинг» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Некрасова, 45, код ЄДРПОУ 31526117) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 70,00 грн.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Артема, 52а, офіс 147, код ЄДРПОУ 37356981) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

9. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

10. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2015р.

Суддя Крупник Р.В.

Суддя Король М.Р.

Суддя Яворський Б.І.