Рішення

від 26.01.2015 по справі 910/27620/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27620/14 26.01.15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний -

судноремонтний завод»

до Київської міської ради

про визнання недійсним та с касування в частині рішення

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача не з'явилися

Від відповідача Дорошенко О.С. - по дов. №225-КР-1787 від 12.12.2014р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Київської міської ради, в якій просить суд визнати недійсним та скасувати п. 726 до рішення Київської міської ради №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 ПК України" від 28.02.2013 п п. 1 та п. 4 рішення Київської міської ради №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 ПК України", в частині що стосується Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що одностороннє рішення відповідача про зміну розміру орендної плати є незаконним, оскільки суперечить умовам договору оренди земельної ділянки № 18-6-00400 від 12.12.2006 та вимогам чинного законодавства, зокрема ст.ст 21, 23 Закону України "Про оренду землі", ст.188 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2014 було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.01.2015.

У судовому засіданні 14.01.2015 представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував із підстав викладених в наданому суду письмовому відзиві. Зокрема вказував, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору щодо розміру орендної плати у випадках законодавчої зміни граничного розміру цієї плати, а отже оскаржуване рішення Київської міської ради є законним.

В судовому засіданні 14.01.2015р. оголошувалась перерва до 26.01.2015р., відповідно до ст..77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 26.01.2015р. представники позивача не з»явилися.

Від представника позивача Слободян Б.Ю. до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що представник позивача Слободян Б.Ю. з 22.01.2015р. по 29.01.2015р. перебуває у відпустці, а представник позивача Місевра А.М. приймає участь в судовому засіданні господарського суду міста Києва у справу №910/27770/14.

Представник відповідача проти задоволення даного клопотання заперечував посилаючись на його необгрунтованість.

Суд розглянувши дане клопотання вважає його необгрунтованим з огляду на наступне

Суд розглянувши заявлене клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, відмовив в його задоволенні з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Довіреність громадянина, який є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

З огляду на вищевикладене відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого повноважного представника.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав належних доказів того, що представник позивача Слободян Б.Ю. перебуває у відпустці. Крім того, суд вважає, що посилання позивача на неможливість представника Місера А.М. прийняти участь в судовому засіданні 26.01.2015р. о 11 год. 30 хв. у зв»язку з тим, що він приймає участь в судовому засіданні господарського суду м. Києва у справі №910/27770/14 є необґрунтованим, оскільки розгляд справи №910/27770/14 призначено на 26.01.2015р. о 12 год 40 хв.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

26.01.2015р. від представника позивача до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостій1них вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Клопотання мотивоване тим, що відповідно до п.1.1. Рішення Київської міської ради «Про затвердження Положенню про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 19 грудня 2002 року N 182/342 визначено, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації). Департамент у межах своєї компетенції здійснює управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, розпорядником яких є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - землі державної власності в межах міста Києва), забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону цих земель на території міста.

Таким чином, рішення по справі №910/27620/14 щодо визнання недійсним та

скасування рішення Київської міської ради «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» від 28 лютого 2013 року № 89/9146 безпосередньо стосується прав та інтересів Департаменту земельних ресурсів виконавчого гану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як структурного підрозділу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого

Представник відповідача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Суд розглянувши подане позивачем клопотання про залучення третьої особи відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (ч. 5 п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов'язки Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відповідача, тому відсутні підстави для залучення останнього до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 26.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.1.20056між Київською міською радою (надалі відповідач) та Закритим акціонерним товариство «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» (на даний час Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» (надалі відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки. Зазначений договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12.12.2006 за №78-6-00400.

Згідно пункту 1.1. Договору оренди позивач на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2001 за №323/1299, пункту 3 рішення Київської міської ради від 26.06.2003р. №551/711 та рішення Київської міської ради від 28.09.2006р. №37/94 , за Актом приймання-передачі передає земельну ділянку, визначену цим договором.

У розділі 2 Договорів сторони визначили, що об'єктами оренди є земельна ділянка, яка розташована за адресою: вул.. Сокальська, 3 у Оболонському районі міста Києва. Розміром 0,7493 га.

Пунктом 3.1. Договору сторони передбачили що цей Договір укладені на 24 роки.

Відповідно до п.4.2. Договорів річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Згідно п.4.3. Договорів розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

У п.4.7. Договорів сторони визначили, що розмір орендної плати може переглядатись у випадках передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше ніж один раз на рік.

28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України".

Зазначеним рішенням з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до ст.30 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України Київська міська рада вирішила внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно із додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

У додатку до рішення №89/9146 Київської міської ради від 28.02.2013 наведено перелік договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого ст. 288 Податкового кодексу України.

Під порядковим номером 726 у вказаному переліку зазначена земельна ділянка, що є об'єктом оренди за Договором між позивачем та відповідачем.

Позивач вважає, що рішення №89/9146 Київської міської ради від 28.02.2013 в частині, яка стосується Договору, укладеного між відповідачем та позивачем, ухвалене всупереч вимог діючого законодавства та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, оскільки ані Договорами, ані законом не передбачена одностороння зміна розміру орендної плати.

Зазначене і стало причиною звернення позивача до суду із цим позовом.

Проаналізувавши обставини справи суд дійшов до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільним кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п. 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У відповідності до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Аналогічна за змістом норма міститься в статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Відтак, правовою підставою укладення спірних договорів в силу положень статті 124 Земельного кодексу України є відповідне рішення Київської міської ради.

Відповідно до статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі" ініціативою вносити зміни в договори оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності. При цьому, визначається, що розмір,форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Вказаний вище договір оренди земельної ділянки було укладено на підставі рішення Київської міської ради, отже зміни в договори оренди землі також вносяться рішенням Київської міської ради, отже оскаржене рішення прийнято уповноваженою особою, в межах наданої компетенції відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України.

За приписами статей 651, 652 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 цього ж Кодексу передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

При цьому, відповідно до пунктів умов договору оренди земельної ділянки від 24.11.2006 №78-6-00400 сторони погодили, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору (пункт 4.3 договорів оренди); розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік (пункт 4.7 договорів оренди).

Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного вказаною нормою зазначеного Кодексу. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Закону "Про оренду землі", передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Згідно статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, передбачений Податковим кодексом України, повністю відповідає мінімальному розміру річної орендної плати, який передбачала стаття 21 Закону України "Про оренду землі".

З огляду на викладене вбачається, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору у випадках, встановлених договором або законом, і, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору, що і було зроблено Київською міською радою в оскарженому рішенні.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. При зверненні до господарського суду з вимогою про визнання недійсним того чи іншого акта позивач повинен вказати чим саме даний акт порушує його законні права чи інтереси.

Враховуючи те, що оскаржене рішення прийнято Київською міською радою в межах наданої компетенції відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про оренду землі" підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.01.2015 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.