Постанова

від 01.07.2015 по справі 910/27620/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 910/27620/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Сибіги О.М., Шаргала В.І. перевіривши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний -судноремонтний завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справігосподарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" доКиївської міської ради провизнання недійсним та скасування в частині рішення в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:не з'явились; від відповідача:Тхорик С.М. - дов. № 225-КР-1990 від 05.06.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 26.01.2015 господарського суду м. Києва (суддя: Трофименко Т.Ю.) у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору у випадках, встановлених договором або законом, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Постановою від 22.04.2015 Київського апеляційного господарського суду (судді: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Самсін Р.І., Скрипка І.М.) рішення від 26.01.2015 господарського суду м. Києва скасовано та провадження у даній справі припинено.

Постанова мотивована тим, що Київська міська рада при прийнятті рішення №89/9146 від 18.02.2013 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до ст.288 Податкового кодексу України", яким встановлено річну орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, виступала як суб'єкт владних повноважень, у зв'язку з чим, спір про визнання недійсним вказаного рішення в частині п.726 додатку до договору, що стосуються позивача у справі, належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ПАТ "Київський суднобудівний -судноремонтний завод" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник вказує, що Київська міська рада, приймаючи оспорюване рішення про внесення змін до договорів оренди землі, реалізувала не владні повноваження, а повноваження власника земельних ділянок, тому Київський апеляційний господарський суд помилково припинив провадження у справі на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Також скаржник вказує на порушення норм матеріального права господарським судом м.Києва, зокрема ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 21, 23 та 30 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надав.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарськими судами встановлено, що 24.11.2006 Київська міська рада (орендодавець) та ПАТ "Київський суднобудівний -судноремонтний завод" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки розміром 0,7493 га, яка розташована за адресою: вул.Сокальська, 3 у Оболонському районі м. Києва.

28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до ст.288 Податкового кодексу України".

Апеляційний господарський суд припинив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з посилаючись на те, що даний спір не підлягає розгляду господарськими судами України і має розглядатись в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави припинення провадження у справі визначені ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно п. 1 ч. 1 цієї статті господарський суд припиняє провадження у справі у разі якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

При прийняті даної постанови, апеляційний господарський суд виходив з того, що Київська міська рада приймаючи оскаржуване рішення від 28.02.13, виступала як суб'єкт владних повноважень.

Відповідно ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єктом владних повноважень, відповідно до цієї статті, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно п.1 ч.1 ст.17 Кодексу про адміністративне судочинство поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб і суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкту що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За ч.ч.1 та 2 ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Територіальна громада це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (абз.2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно ст.172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом статей 3 та 5 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом цивільних відносин.

Згідно п.п. а, в, й, к ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Таким чином, у відповідних відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами.

Відповідно п.6 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів. Спір вважається таким, що не підлягає вирішенню в господарських судах, коли він не підвідомчий господарським судам, тобто предмет спору не охоплюється статтею 12 Господарського процесуального кодексу України.

Спори, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв. За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори, що виникли при здійсненні господарської діяльності. За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори, що виникають між юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та у випадках, передбачених законодавчими актами України за участю державних органів, органів місцевого самоврядування.

Отже, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з наведеного, справи за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру підвідомчі господарським судам.

За змістом ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.11 Цивільного кодексу України, ст.ст.123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах. Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним п.п.1 та 4 рішення Київської міської ради №89/9146 від 18.02.2013 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до ст.288 Податкового кодексу України" та п. 726 додатку до вказаного рішення міської ради, в якому зазначена земельна ділянка, яку орендує ПАТ "Київський суднобудівний -судноремонтний завод".

Отже, у відносинах, які склались між сторонами відповідач, як власник земельних ділянок вирішив внести зміни до договору оренди саме для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства, а тому оскаржуване рішення не є таким, що прийняте суб'єктом владних повноважень у сфері реалізації управлінських функцій. Оскільки спірне рішення не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий, даний спір має вирішуватись господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що висновок апеляційного господарського суду про те, що цей спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства України, є помилковим, тому, доводи скаржника щодо порушення апеляційним господарським судом норм процесуального законодавства підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно ст.111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки рішення суду першої інстанції апеляційним господарським судом не переглядалось, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження, а касаційна скарга частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.111 5 , п.3 ст.111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 22.04.2015 Київського апеляційного господарського суду зі справи №910/27620/14 скасувати.

Матеріали справи направити до Київського апеляційного господарського суду на апеляційний перегляд.

Головуючий В.С. Божок

Судді О.М. Сибіга

В.І. Шаргало