Ухвала

від 29.01.2015 по справі 825/3140/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3140/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рент-Сервіс» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Рент-Сервіс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Рент-Сервіс» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 вересня 2014 року: № 0002852200 та № 0002862200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 28 серпня 2014 року по 03 вересня 2014 року на підставі направлення № 2501 від 28 серпня 2014 року головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області Вороною Олександром Миколайовичем на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України та наказу керівника ДПІ у м. Чернігові № 2494 від 28 серпня 2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Рент-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 36823535) з питань декларування в податковій звітності з ПДВ за жовтень - грудень 2012 року, березень, квітень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ПП «АВК-БУД» (код 34018801), січень-травень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ПП «Оптовичок» (код 38341028), квітень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «НТМ» (код 37069382) та податку на прибуток за відповідні періоди.

Результати проведеної перевірки оформлено актом № 2078/22/36823535 від 10 вересня 2014 року, в якому встановлено порушення позивачем: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 127 563,00 грн., в т.ч. жовтень 2012 року - 8 788,00 грн., листопад 2012 року - 10 948,00 грн., грудень 2012 року - 25 915,00 грн., січень 2013 року - 16 104,00 грн., лютий 2013 року - 24 483,00 грн., березень 2013 року - 18 844,00 грн., квітень 2013 року - 17 116,00 грн., травень 2013 року - 5 365,00 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України на загальну суму 125 750,00 грн. в т.ч. за 2012 рік - 47 934,00 грн., за 2013 рік - 77 816,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2014 року: № 0002852200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 191 345,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 127 563,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 63 782,00 грн.); № 0002862200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 188 625,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 125 750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 62 875,00 грн.).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Рент-Сервіс» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 17 листопада 2009 року, ідентифікаційний код юридичної особи 36823535, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 582442.

Згідно зі Свідоцтвом № 100257517 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач зареєстрований як платник ПДВ 04 грудня 2009 року.

05 жовтня 2012 року між ПП «АВК-БУД» (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договір № 38 надання послуг, за змістом якого виконавець зобов'язується надавати послуги з ремонту та обслуговування комп'ютерної техніки та торгівельного обладнання, засобів зв'язку, монтаж та налаштування локальної обчислювальної мережі, замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: актами виконаних робіт, рахунками-фактури, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Крім того, 02 листопада 2012 року між ПП «АВК-БУД» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір № 39 купівлі-продажу, за змістом якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується оплатити товар та прийняти його.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковими накладними, рахунками-фактури, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також, 26 листопада 2012 року між ПП «АВК-БУД» (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договір № 45 надання послуг, за змістом якого виконавець зобов'язується виконати монтажні та пусконаладочні роботи з організації локальної мережі на об'єкті, замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: актами виконаних робіт, рахунками-фактури, податковими накладними, платіжними дорученнями.

09 січня 2013 року між ПП «Оптовичок» (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договір № 46 надання послуг, за змістом якого виконавець зобов'язується надавати послуги з ремонту та обслуговування комп'ютерної техніки та торгівельного обладнання, засобів зв'язку, монтаж та налаштування локальної обчислювальної мережі, замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: актами виконаних робіт, рахунками-фактури, податковими накладними, платіжними дорученнями.

09 січня 2013 року між ПП «Оптовичок» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір № 47 купівлі-продажу, за змістом якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується оплатити товар та прийняти його.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковими накладними, рахунками-фактури, податковими накладними, платіжними дорученнями.

29 квітня 2013 року між ТОВ «Новітні технології модернізації» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір № 56 купівлі-продажу, за змістом якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується оплатити товар та прийняти його.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковою накладною, рахунком-фактури, податковою накладною, платіжним дорученням.

Колегія суддів зазначає, що за умовами укладених позивачем з його контрагентами договорів купівлі-продажу, продавець повинен відвантажити товар покупцю згідно накладних. Доставка товару від продавця до покупця здійснюється за допомогою кур'єрських служб, або іншим зручним способом. Послуги по доставці товару оплачуються продавцем.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази доставки товару від продавця до покупця на виконання умов укладених договорів купівлі-продажу.

Також, позивачем не надано до суду першої інстанції та необґрунтовано неможливість подання копій довіреностей на отримання товару позивачем за видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем надано до суду першої інстанції копії відповідних первинних документів, а саме: договорів, актів виконаних робіт, рахунків-фактури, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень.

Між тим, колегія суддів зазначає, що окремі з наданих документів не відповідають вказаним вище обов'язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні не містять відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; платіжні доручення не містять відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, наведені документи із зазначеними вище недоліками, колегія суддів не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Позивачем разом із клопотаннями від 31 грудня 2014 року, від 27 січня 2015 року додано нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, проте необґрунтовано необхідність дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з урахуванням того, що прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів зумовлюється поважністю причин, з яких докази не могли бути подані до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем додаткові докази не є первинними документами, які б підтверджували реальне виконання господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами, які були предметом дослідження під час проведення перевірки, результати якої оформлено актом № 2078/22/36823535 від 10 вересня 2014 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує відсутність належного документального підтвердження виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим не вбачається за можливе визначити зв'язок наданих послуг позивачу з господарською діяльністю підприємства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що якщо господарські операції не зумовлені розумними економічними причинами (позбавлені ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки, не зумовлені діловою метою, не підлягають відображенню в податковому обліку.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2014 року: № 0002852200 та № 0002862200, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період не підтверджуються у повній мірі належними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, оформлення її результатів у формі акту та прийняття на його основі податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства «Рент-Сервіс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рент-Сервіс» залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 30 січня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.