Постанова

від 22.01.2015 по справі 914/1723/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р. Справа № 914/1723/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника прокурора

Львівської області

на рішення господарського суду Львівської області

від 29.09.2014р.

у справі № 914/1723/14

за позовом Стрийського міжрайонного прокурора в

інтересах держави м.Стрий Львівської

області

до відповідача-1 Стрийської міської ради м.Стрий

Львівської області

до відповідача-2 товариства з обмеженою

відповідальністю "Екран" м.Стрий

Львівської області

до відповідача-3 виконавчого комітету Стрийської міської

ради м.Стрий Львівської області

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні позивача-1: державної інспекції сільського

господарства в Львівській області

м.Львів

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні позивача-2: Стрийської загальноосвітньої школа І-ІІІ

ступенів №10 Стрийської міської ради

Львівської області м.Стрий Львівської

області

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні позивача-3: громадянки ОСОБА_2

м.Стрий Львівської області

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні позивача-4: громадянки ОСОБА_3 м.Стрий Львівської

області

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні відповідача-1: управління держземагентства у

Стрийському районі Львівської області

м.Стрий Львівської області

про визнання недійсними пунктів рішень

органу місцевого самоврядування,

визнання недійсним договору оренди

земельної ділянки, звільнення земельної

ділянки та приведення її у придатний для

використання стан

За участю представників сторін від:

прокуратури: Куцик В.Б. - згідно посвідчення №011165 від 24.10.2012р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Павлик Р.В. - за довіреністю б/н від 0112.2014р.

від відповідача-3: не з'явився;

третьої особи на ст. позивача-1: Бойко О.В. - за довіреністю №4 від 14.01.2015р.;

третьої особи на ст. позивача-2: не з'явився;

третьої особи на ст. позивача-3: не з'явився;

третьої особи на ст. позивача-4: громадянка ОСОБА_3;

третьої особи на ст. відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.09.2014 р. у даній справі (головуючий суддя Король М.Р., судді Березяк Н.Є., Долінська О.З.) у позові прокурора відмовлено у повному об'ємі.

Таке рішення судом першої інстанції загалом мотивовано тим, що рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради від 30.05.2007 р. №184 „Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельних ділянок та виготовлення проектів землеустрою", якими затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, ТзОВ „Екран" по вул. С.Стрільців - В.Івасюка орієнтовною площею 1,3 га для комерційних цілей (будівництво торгового центру), прийнято не всупереч ст. п. б ч.1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким передбачено виключний перелік повноважень які можуть бути делеговані радою, а у межах таких делегованих повноважень наданих радою виконавчому комітету рішенням цієї ж ради від 14.04.2006 р. №16 „Про делегування повноважень виконавчому комітету Стрийської міської ради з питань землекористування", яке є чинним на день прийняття рішення у даній справі.

Крім цього, суд прийшов до висновку, що хоча і внесеними змінами до ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України, які стали чинними з 01.01.2008 р., передбачалася обов'язковість передачі земельної ділянки за наслідками проведених земельних торгів (аукціону), проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 р. пункт 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено абзацом третім такого змісту: «У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів)», тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що така підстава, зазначена прокурором у позові недійсності оспорюваного рішення сесії ради, є необґрунтованою.

І на завершення, місцевий суд, враховуючи третю підставу зазначену прокурором як підставу недійсності оспорюваних рішень виконавчого комітету та ради: відсутність рішення про вилучення земельної ділянки із постійного землекористування від третьої особи - Стрийської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №10 Стрийської міської ради і надання частини такої земельної ділянки відповідачу-2 - ТОВ «Екран», не суперечить ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України, якою передбачається обов'язковість прийняття рішення про вилучення її у попереднього землекористувача, оскільки врахував як належний і допустимий доказ: подану прокурором у судовому засіданні копію листа від 16.01.2007 р. за вих. №5, адресованого міському голові м. Стрия та начальнику міськвно, підписаного директором школи №10, згідно якого, дирекція СЗ Ш І-ІІІ ступенів №10 м. Стрия не заперечує проти вилучення пришкільної ділянки площею 6 052 кв. м, закріпленої за школою до цього часу, і передачі її на баланс Стрийської міської ради. Наведений факт підтверджено усно і директор школи в судовому засіданні.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, прокурором подано апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, у якій зазначено зокрема ті ж обставини і підстави, що вказані ним у позові і на його думку необгругнтовано спростовані місцевим судом, тобто, не вірно застосовано норми матеріального права, а також додатково звернуто увагу суду апеляційної інстанції, враховуючи додаткові пояснення за вих. № 05/2-6 вих-15 від 22.01.2015 р., на таке.

Хоча і була згода директора школи на вилучення частини земельної ділянки, проте, рішення органу місцевого самоврядування про її вилучення не існувало і не існує на сьогодні. Рішення ради від 12.01.2008 р. №220 „Про вилучення і надання земельних ділянок суб'єктам підприємницької діяльності та громадянам", п.2 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ТзОВ „Екран" було прийнято у період, коли ще не існувало доповнення до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, яким передбачалася можливість передачі в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності без проведення земельних торгів (аукціонів) і яка стала існувати з 14.10.2008 р., а обов'язковість проведення земельних торгів (аукціону) існувала уже з 01.01.2008 р. після внесення змін до ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 - ТОВ «Екран» загалом послався на обставини, якими обґрунтовано оспорюване рішення та додатково зазначив, що у товариства, враховуючи чинність рішення ради від 14.04.2006 р. №16 „Про делегування повноважень виконавчому комітету Стрийської міської ради з питань землекористування", іншого механізму щодо отримання у оренду земельної ділянки, не було. Послався на судову практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні із справи «Федоренко проти України», у якому зазначено, що громадяни не несуть відповідальності за незаконні дії органів державної влади та місцевого самоврядування та повинні бути впевнені у тому, що органи державної влади та місцевого самоврядування при розгляді заяв діятимуть в межах законодавства.

Інші учасники провадження у даній справі відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Присутні у судовому засіданні представники сторін та прокурор висловили власні доводи та заперечення, а також підтримали відповідно вимоги, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї, а третя особа-4 на стороні позивача просила суд задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції, присутня у попередньому судовому засіданні третя особа-3 на стороні позивача, залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.01.2015 р., третьою особою-4 ОСОБА_3 подано письмове клопотання про витребування від відповідача-2 ТОВ «Екран» наступних документів: робочого проекту комплексу із висновком експертизи; протоколу засідання міської Ради яким повинно було бути оповіщене населення про комплекс будівництва.

Таке клопотання судовою колегією апеляційного суду відхиляється як не обґрунтоване чинним законодавствам, зокрема, обставинами та фактами, які вимагаються ст. 38 ГПК України для задоволення такого клопотання, а також з підстав того, що зазначені у такому клопотанні докази, не є належними у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки не стосуються предмету судового розгляду та дослідження.

Враховуючи доводи та заперечення представників сторін, розглядом матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Рішенням Стрийської міської ради від 14.04.2006 р. №16 „Про делегування повноважень виконавчому комітету Стрийської міської ради з питань землекористування", керуючись п.п. б п.1 ст. 33, п.п. 34 п.1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", делеговано повноваження виконавчому комітету міської ради, зокрема, на підготовку матеріалів погодження місця розташування об'єктів та розробку проектів землеустрою.

Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 30.05.2007 р. №184 „Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельних ділянок та виготовлення проектів землеустрою" затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, ТзОВ „Екран" по вул. С.Стрільців - В.Івасюка орієнтовною площею 1,3 га для комерційних цілей (будівництво торгового центру).

Рішенням Стрийської міської ради від 12.01.2008 р. №220 „Про вилучення і надання земельних ділянок суб'єктам підприємницької діяльності та громадянам" вирішено вилучити земельні ділянки по згоді землекористувачів, затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема згідно п.2.2, ТзОВ „Екран" по вул. Січових Стрільців площею 1,2620 га, і передати в оренду із земель житлової та громадської забудови терміном на 10 років для комерційних цілей (будівництво торгового центру).

На вказане рішення в частині п.2.2 щодо затвердження проекту землеустрою і відведення земельної ділянки для ТзОВ „Екран", прокурором м.Стрия внесено протест, який розглянутий на сесії Стрийської міської ради 04.03.2008 р. і рішенням № 241 відхилений.

На підставі вищенаведеного рішення ради від 12.01.2008 р., 07.03.2008 р. між Стрийською міською радою (орендодавець) та ТзОВ „Екран" (орендар) укладено договір оренди землі, на підставі п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування терміном на десять років земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,2620 га, яка знаходиться у м. Стрий по вул. С. Стрільців. (т.1 а.с. 146, 147)

Оскільки прокурором вносився 04.03.2008 р. протест на вказане вище рішення від 12.01.2008 р. в частині п.2.2, відповідачем-2 подано до суду заяву про застосування строків позовної давності у відповідності до ч.3 ст.267 ЦК України, тому просив відмовити у задоволенні позову прокурора у зв'язку із пропуском строку позовної давності згідно ч.4 ст. 267 цього ж кодексу.(Т.2, а.с.13)

Таким чином, з підстав невідповідності вимогам законодавства, чинного на момент прийняття оскаржуваних рішень та укладення спірного договору, прокурор звернувся з позовом до суду, в якому просив: визнати недійсним пункт 1.4 рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради від 30.05.2007 р. №184 „Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельних ділянок та виготовлення проектів землеустрою"; визнати недійсним п. 2.2 рішення 14 сесії 5 демократичного скликання Стрийської міської ради від 12.01.2008 р. №220 „Про вилучення і надання земельних ділянок суб'єктам підприємницької діяльності та громадянам"; визнати недійсним договір оренди землі від 07.03.2008 р., укладений між Стрийською міською радою та ТзОВ „Екран"; зобов'язати ТзОВ "Екран" звільнити спірну земельну ділянку і привести її у придатний для використання стан. При цьому, додатково клопотав про відновлення пропущеного строку позовної давності як такого, що пропущений з поважних причин.

Враховуючи встановлене, судовою колегією звертається та береться до уваги наступне нормативно-правове обґрунтування, яке регулює спірні правовідносини з урахуванням встановлених судовим розглядом фактів, які мають значення для правильного вирішення спору.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Також, згідно п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції закону України від 22.02.2007 р.№ 698-V , який діяв на час прийняття рішення виконавчим комітетом від 30.05.2007 р., виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, а у переліку повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад не віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин.

Згідно підпунктів 8,9 підпункту б), п.4 ч.1 ст. 33 цього ж закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо:

- підготовки висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Зі змісту ст. 12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу. Зазначена норма Земельного кодексу України кореспондується із положеннями Закону України від "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до зазначеного вище п. 34 ст. 26 якого, питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України в редакції чинній на дату прийняття рішення радою (12.01.2008 р.), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу.

Статтею 123 Земельного кодексу України, визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Згідно з ч.ч.3, 5 ст. 123 зазначеного кодексу, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Тому, передача в оренду земельних ділянок на час виникнення спірних правовідносин здійснювалась на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що є його виключною компетенцією відповідно до вимог Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного кодексу України та за проектом відведення земельної ділянки.

Як встановлено вище, Стрийська міська рада рішенням від 14.04.2006 р. №16, делегувала повноваження виконавчому комітету міської ради на підготовку матеріалів погодження місця розташування об'єктів та розробку проектів землеустрою.

Зазначена обставина свідчить, що для відповідача-2 іншого механізму отримання дозволу для розробки проекту землеустрою, окрім як звернення до виконкому, не було.

За клопотанням відповідача-2 виконком 30.05.2007 р. прийняв рішення та затвердив матеріали попереднього погодження місця розташування земельних ділянок і надав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для відповідача-2.

Приймаючи зазначене рішення, виконком діяв в межах делегованих радою повноважень.

Відповідно до визначення поняття землеустрій згідно зі ст. 181 Земельного кодексу України - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

У відповідності до ст. 182 зазначеного кодексу, мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Проект відведення земельної ділянки є одним із видів технічної документації із землеустрою, який є складовою змісту землеустрою у відповідності до ст. 184 названого кодексу.

Згідно із ч.ч.1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органам міських рад є їхні виконавчі комітети, які є підконтрольними та підзвітними відповідними радам.

Повноваження виконавчих комітетів визначені главою 2 цього Закону. До делегованих повноважень виконавчих комітетів міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою, що передбачено зазначеним вище п-п 9 п. б) ч.1 ст. 33 зазначеного Закону. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 17 Земельного кодексу України.

Таким чином, виконком, вирішуючи питання про надання дозволу на розробку зазначеного вище проекту землеустрою, діяв в межах повноважень, делегованих йому радою, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 р. пункт 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено абзацом третім такого змісту: «У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів)». Дані доповнення стали діяти з дати опублікування Закону, тобто з 14.10.2008 р.

Таким чином, належить прийти до висновку, що станом на дату прийняття оспорюваного рішення радою (12.01.2008 р.), враховуючи внесені зміни до до ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України, які стали чинними з 01.01.2008 р., не існувало у органу місцевого самоврядування права приймати рішення про надання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів (аукціону). Проте, такий висновок, який зазначено прокурором у апеляційній скарзі, спростовується наступним.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. у справі справа N 1-7/99 зроблено такий висновок, що положення ч.1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, правомірним буде висновок про те, що фактично зазначивши у названому вище Законі про право місцевої ради як органу місцевого самоврядування надавати в оренду земельні ділянки без проведення земельних торгів (аукціонів), надано зворотню дію Закону у спосіб легалізації рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих в період до прийняття таких доповнень до Земельного кодексу України і лише щодо рішень, прийнятим виключно до 01.01.2008 р.

Тому, враховуючи викладене, прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, які фактично направленні на узгодження сторонами в порядку, визначеному законодавством, що діяло на момент виникнення цих відносин, однієї із істотних умов договору оренди землі - об'єкту оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), яка є складовою при визначенні розміру орендної плати, виключає в подальшому необхідність проведення земельних торгів (аукціону), метою яких є формування найвигіднішої ціни оренди.

Аналіз положень законодавства, яке регулює спірні відносини, дає підстави дійти висновку, що рішення виконкому про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийняте до 01.01.2008 р. в межах повноважень, делегованих радою та визначених Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» і Земельним кодексом України, було підставою для прийняття радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу її в оренду без проведення земельних торгів (аукціонів).

Згідно ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічну правову позицію щодо аналогічних спірних правовідносин, дано Верховним Судом України у рішенні від 14.03.2011 р., яка є обов'язковою для усіх судів України згідно названої вище процесуальної норми права.

Що стосується доводів прокурора про відсутність рішення органу місцевого самоврядування про вилучення частини земельної ділянки у попереднього користувача всупереч ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України та надання її відповідачу-2, то судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на таке.

У останніх додаткових поясненнях прокурора за вих. № 05/2-6 вих-15 від 22.01.2015 р. зазначено, що частина земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні Гідрологічної станції Стрий на підставі державного акту постійного землекористування серії ЛВ 92 від 20.04.1995 р. площею 1,02 га, передана без вилучення у встановленому законодавством порядку відповідачу-2 на підставі оскаржуваного рішення ради.

Крім цього, прокурором у такому додатковому поясненні стверджується, що земельна ділянка площею 1,02 га що перебуває у постійному користуванні Гідрологічної станції Стрий, повністю накладається на земельну ділянку площею 2, 3125 га, якою і до сьогодні користується Стрийська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10 згідно плану-схеми № 31 станом на 1984 рік, за адресою: м.Стрий вул. Пирогова, на даний час вул. Красівського.

У відповідності до ч.1, 3 ст. 125, 126 Земельного кодексу України у редакції чинній на дату прийняття рішення Стрийською міською радою від 12.01.2008 р., право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Прокурором до матеріалів справи не додано будь-яких документів, передбачених ст. 126 Земельного кодексу України, якими б підтверджувалося право користування земельною ділянкою Стрийської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10 та їх державної реєстрації.

План-схема № 31 станом на 1984 рік, якими прокурор обґрунтовує право школи на землю у розумінні ст. 34 ГПК України, є не допустимим доказом, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного законодавства і не може замінити державний акт.

Наявність акту постійного користування земельною ділянкою у однієї особи (Гідрологічної станції Стрий), не підтверджує факту порушення права на землю іншої юридичної особи (загальноосвітньої школи №10), у якої будь-якого правоустановлюючого документу на землю немає. Крім цього, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що земельні ділянки що перебувають у постійному користуванні Гідрологічної станції Стрий та у оренді у відповідача-2 на підставі оспорюваних рішень та договору, будь-яким чином накладаються.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову саме за обставин відсутності факту порушення права загальноосвітньої школи на користування землею є правомірним, хоча і обґрунтоване іншими обставинами.

Правомірно та обґрунтовано судом також прийнято рішення про відмову у задоволенні позову щодо останньої позовної вимоги - визнання недійсним договору оренди землі від 07.03.2008 р., укладеного між Стрийською міською радою та ТзОВ „Екран", оскільки єдиною підставою такого визнання згідно доводів прокурора, є недійсність рішень Стрийської міської ради та його виконавчого органу, на підставі і за наслідками яких, такий договір укладено, і у визнанні недійсними яких, обґрунтовано судом відмовлено.

Щодо строку позовної давності, то судом першої інстанції правомірно враховано вимоги ч.5 ст. 267 ЦК України, якою передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тому, оскільки судом правомірно та обґрунтовано прийнято рішення про відмову у задоволенні позову саме у зв'язку із його безпідставністю та необгрунтованністю чинним законодавством, підстави для застосування строку позовної давності у зв'язку із відсутністю порушеного права, відсутні.

Таким чином, підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, а також про правильне застосування зазначених вище норм матеріального права, тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду, залишенню без змін.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Прокурором не подано суду належних та допустимих доказів, які б в цілому підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2014 р. у справі

№ 914/1723/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.01.2015 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.