Рішення

від 20.01.2015 по справі 922/5015/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р.Справа № 922/5015/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Прокурор Краснокутського району Харківської області смт. Краснокутськ до ФГ "Дунай", с. Чернещина , Краснокутська районна державна адміністрація Харківської обл., смт. Краснокутськ про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

прокурор - Кріцина Н.Г.

відповідача 1 - не з'явився

відповідача 2 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Краснокутського району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Дунай" та Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації "Про надання в довгострокову оренду селянському (фермерському) господарству "Дунай" голова Безлуцький Ф.І. 38 га ріллі із земель резерву Краснокутської селищної ради" від 21.12.1999 №476; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 38,0 га із земель резерву Краснокутської селищної ради, укладений 14.02.2000 між Краснокутською районною державною адміністрацією та селянським (фермерським) господарством "Дугнай", голова Безлуцький Ф.І., який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди від 07.03.2000 №3-1; зобов'язати голову селянського (фермерського) господарства "Дунай" Безлуцького Ф.І. повернути земельну ділянку загальною площею 38,0 га із земель резерву Краснокутської селищної ради, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди від 07.03.2000 №3-1, яка розташована на території Краснокутської селищної ради, державі в особі Краснокутської районної державної адміністрації; покласти судові витрати на відповідачів.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник першого та другого відповідача у судове засідання не з'явились. Через канцелярію суду другий відповідач надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Суд, розглянувши наведене клопотання, враховуючи, що явка у судове засідання не визнавалась обов'язковою, вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам судового процесу для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі. Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 року №459/2011 є Державна інспекція сільського господарства України.

Разом з тим ст. ст. 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", якими передбачено повноваження зазначеного органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та встановлені повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, проте не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання рішень органів виконавчої влади недійсними та скасування договорів оренди землі.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затверджений Указом Президента України № 459/2011 від 13.04.2011.

Відповідно до ст. 45 ЦПК України у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність повноважень у Державної інспекції сільського господарства в області щодо звернення до суду, прокурор звернувся з позовною заявою у інтересах держави як позивач.

Позивач вважає, що порушення інтересів держави полягає у недодержанні установленого законом порядку відведення в оренду земельної ділянки та підлягає захисту з боку прокуратури, як державного органу, діяльність якого відповідно до ст.. 4 Закону України «Про прокуратуру» спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань, яке полягає у недодержанні установленого законом порядку надання в оренду земельної ділянки.

Виявлені порушення законодавства при укладенні оспорюваного договору оренди землі, внаслідок видання головою Краснокутської районної державної адміністрації розпорядження від 21.12.1999 №476, яке не відповідає законодавству України, виявлені під час проведення прокурорської перевірки на підставі листа Краснокутської РДА від 10.09.2014, а отже, трирічний строк звернення до суду з відповідним позовом не сплинув.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації від 21.12.1999 №476 "Про надання в довгострокову оренду селянському (фермерському) господарству "Дунай" голова Безлуцький Ф.І. 38,0 га ріллі із земель резерву Краснокутської селищної ради" 14.02.2000 Краснокутською районною державною адміністрацією з головою селянського (фермерського) господарства "Дунай" Безлуцьким Ф.І. укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 38,0 га із земель резерву Краснокутської селищної ради, який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди від 07.03.2000 №3-1.

Статтею 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у тимчасове користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно ст. 8 Земельного кодексу України орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.

Відповідно ст. 19 Земельного кодексу України районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів із земель резерву, запасу для сільськогосподарського використання.

Згідно вимог п.7 ст. 19 Земельного кодексу України надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Якщо надання земельної ділянки провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подає до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Згідно з ч.5 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання земельної ділянки в оренду без зміни її цільового призначення, межі якої визначені в натурі, здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Відповідно до інформації Краснокутської районної державної адміністрації, будь-якої землевпорядної документації та визначення меж земельної ділянки в натурі, як того вимагає ст.. 19, 22 Земельного кодексу чинного на момент укладення договору оренди не розроблялося (а.с. 12)

Даний факт не спростовано матеріалами справи та поясненнями першого та другого відповідачів.

Відповідно ст. 22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до підпункт 2.26 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання тактики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам п 5 ч.4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, в порушення вищевказаних норм законодавства, розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації "Про надання в довгострокову оренду селянському (фермерському) господарству "Дунай" голова Безлуцький Ф.І. 38,0 га ріллі із земель резерву Краснокутської селищної ради" від 21.12.1999 №476 безпідставно, за відсутності проекту відведення, передано селянському (фермерському) господарству "Дунай" в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель резерву Краснокутської селищної ради загальною площею 38,0 га терміном на 25 років.

Відповідно до пп."д" п.2.2.3 ч.2.2 розділу 2 листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами", розглядаючи справи про визнання недійсним договору оренди, суди повинні давати правову оцінку питанню чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такий договір.

Відповідно до п.п.2.26 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин " (зі змінами), розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки, як було встановлено вище, оспорюваний договір оренди землі укладено на підставі акту, що суперечить законодавству України, суд вбачає наявність підстав для визнання останнього недійсним в силу вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий зокрема органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації "Про надання в довгострокову оренду селянському (Фермерському) господарству "Дунай" голова Безлуцький Ф.І. 38,0 га ріллі із земель резерву Краснокутської селищної ради" від 21.12.1999 №476 є таким, що не відповідає вимогам законодавства, чинного на час його видання та пілягає скасуванню, а вищевказаний договір оренди землі, який укладено на його підставі визнанню недійсним.

Відповідно вимог ст. 34 Закону України "Про оренду землі " у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно інформації управління Держземагентства у Краснокутському районі Харківської області нормативна грошова оцінка 1 га ріллі на території Краснокутського району, з урахуванням коефіцієнту індексації становить 24155,87 тис.грн. У зв'язку з цим, земельну ділянку загальною площею 38,0 га із земель резерву Краснокутської селищної ради, нормативна грошова оцінка якої складає 917923,06 грн., визначено як ціну позову.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Таким чином судовий збір у сумі 18358,46 грн. покладається на відповідачів у рівних частинах по 9179,23 грн. на кожного.

На підставі викладеного та керуючись статями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов прокурора Краснокутського району Харківської області задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації "Про надання в довгострокову оренду селянському (фермерському) господарству "Дунай" 38 га ріллі із земель резерву Краснокутської селищної ради" від 21.12.1999 р. №476.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальгною площею 38 га ріллі із земель резерву Краснокутської селищної ради, укладений 14.02.2000 року між Краснокутською районною державною адміністрацією та селянським (фермерським) господарством "Дунай", голова Безлуцький Ф.І., який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди від 07.03.2000 р. №3-1.

Зобов'язати голову селянського (фермерського) господарства "Дунай" Безлуцького Ф.І. повернути земельну ділянку загальною площею 38 га ріллі із земель резерву Краснокутської селищної ради, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди від 07.03.2000 р. №3-1, яка розташована на території Краснокутської селищної ради, державі в особі Краснокутської районної державної адміністрації.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Дунай" (62008, Харківська обл., Краснокутський район, с. Чернещина, вул. Вишнева, 8, код 23144440) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 9179,23 грн. судового збору.

Стягнути з Краснокутської районної державної адміністрації (62002, Харківська обл., Краснокутський район, смт. Краснокутськ, вул. Карла Маркса, 1, ЄДРПОУ 23912844) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 9179,23 грн. судового збору.

Повне рішення складено 23.01.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова