Рішення

від 27.01.2015 по справі 922/6052/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р.Справа № 922/6052/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Компанія "Ліберті Україна". м. Київ до ТОВ "Антекс" м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

позивача - Массалова Н.С.

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліберті Україна" (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі - продажу №163/КІ від 28.11.2012 року у сумі 55706,26 грн. , з яких основної заборгованості 42230,00 грн., пені - 3281,95 грн., 3% річних - 1227,79 грн., інфляційних витрат - 8966,52 грн., а також покласти на відповідача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 163/К1 купівлі-продажу від 28.11.2012 року.

Відповідач в судове засідання не з*вився, заперечень щодо відсутності боргу не надав, але через канцелярію суду надав клопотання щодо відкладення розгляду справи ( суд зазначає, що дане клопотання отримано вже після судового засідання) . Справа за клопотанням відповідача вже відкладалась розглядом , за період з 12 січня по 27 січня 2015 року, відповідач жодних заперечень щодо позовних вимог не надав, суд розцінює заявлене клопотання як затягування судового процесу.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне

28.11.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 163/КІ купівлі-продажу з протоколом розбіжностей та додатковою угодою ( а.с.9-14). У відповідності до предмету договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити у порядку та на умовах, передбачених даним договором ( п.1.1 договору ). Найменування, кількість та асортимент товару зазначається в додатках до договору або у рахунку-фактурі у видатковій накладній ( п.2.1 договору). Відповідач зобов'язався сплатити повну вартість товару протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару, у випадку якщо загальна сума замовлення не перевищує 50000,00 грн. У випадку, якщо сума замовлення перевищує 50000,00 грн., відповідач сплачує повну вартість товару протягом 7 календарних днів з моменту виставлення рахунку - фактури , до моменту передачі товару ( п.4.2 договору) ( урахуванням додаткової угоди № 1 від 16.05.2013 року а. с. 14).

Відповідно до змісту статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до змісту статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору, сплата неустойки.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, на виконання договору купівлі-продажу позивач відпустив відповідачеві товар за наступними накладними :

- видаткова накладна за № ЛУ-0020266 від 06.12.2013 року на суму 15780,00 грн. за довіреністю № 780 від 05.12.2013 року ( а.с.15-16);

- видаткова накладна за № ЛУ-0020729 від 13.12.2013 року на суму 13190,00 грн. за довіреністю № 785 від 12.12.2013 року ( а.с.17-18);

- видаткова накладна за № ЛУ-0021140 від 19.12.2013 року на суму 13260,00 грн. за довіреністю № 790 від 18.12.2013 року ( а.с.19-20);

31.01.2014 року та 05.09.2014 року позивач звернувся з претензіями до відповідача з проханням сплатити суму основного боргу ( а. с.21-27). Проте вказані претензії відповідачем проігноровані, а сума боргу залишилась несплаченою.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена. Відповідач не надав на вимогу суду докази своєчасного виконання своїх зобов'язань. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 42230,00 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строків розрахунків, відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми замовлення за кожен день прострочення (п.6.6 договору).

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В свою чергу, згідно ст. 261 Цивільного кодексу України, початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.

Додатковою угодою №1 від 16.05.2013 року, яка є невід'ємною частиною договору, строк оплати збільшено до 15 календарних днів з моменту отримання товару, тобто з дня підписання видаткової накладної (що згідно п. 4.3. договору є фактом передачі товару)

Отже, перебіг позовної давності по кожній поставці товару починається з наступного дня, від дати граничного строку оплати товару.

Згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар за видатковою накладною від 06.12.2013 року №ЛУ-0020266 до 23.12.2013 року, за видатковою накладною від 13.12.2013 року №ЛУ-0020729 до 30.12.2013 року, за видатковою накладною від 19.12.2013 року №ЛУ-0021140 до 03.01.2014 року.

Відповідно, спеціальна позовна давність в один рік, яка застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) закінчується за видатковою накладною від 06.12.2013 року №ЛУ-0020266 - 23.12.2014 року, за видатковою накладною від 13.12.2013 року №ЛУ-0020729 - 30.12.2014 року, за видатковою накладною від 19.12.2013 року №ЛУ-0021140 - 03.01.2015 року.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою 26.12.2014 року, а отже нарахування пені за прострочене зобов'язання по видатковій накладній від 06.12.2013 року здійснено з пропушенням строку позовної давності.

Разом з тим, згідно положень ст. 267 Цивільного кодексу України Стаття заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказано, що суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Враховуючи те, що сторонами спору клопотання про застосування позовної давності не заявлені, перевіривши правильність та періоди нарахування пені, суд дійшов висновку, що розрахунок пені здійснено у відповідності до норм чинного законодавства та умов договору купівлі-продажу від 28.11.2012 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 3281,95 грн. підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року, при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці Украни. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 1227,79 грн. та інфляційних втрат у сумі 8966,52 грн. підлягають задоволенню та стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст., 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕКС" (61064, м.Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 123, п/р 26001962505670 в ХФ ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, ЄДРПОУ 24338100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліберті Україна" (04073, м.Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б, ЄДРПОУ 31991183) 42230, грн. основної заборгованості, 3281,95 грн., пені, 1227,79 грн. 3% річних, 8966,52 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.01.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова