Постанова
від 30.06.2015 по справі 922/6052/14
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Справа № 922/6052/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Яценко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" на постановувід 20.04.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 922/6052/14 господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліберті Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" простягнення коштів в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача:Малахова Т.І. (довіреність № 15/06/15 від 26.06.2015) не з'явились В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.) від 27.01.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Тарасова І.В., судді - Горбачова Л.П., Істоміна О.А.) від 20.04.2015, у справі № 922/6052/14 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліберті Україна" 42 230,00 грн основної заборгованості, 3 281,95 грн пені, 1 227,79 грн трьох процентів річних, 8966,52 грн інфляційних втрат та 1827,00 грн судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.33, 34, 43 ГПК України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, ст.ст.241, 244, 692 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліберті Україна" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" заборгованості за договором купівлі-продажу №163/КІ від 28.11.2012 у сумі 55 706,26 грн, з якої основної заборгованості 42 230,00 грн, пені - 3 281,95 грн, трьох процентів річних - 1 227,79 грн, інфляційних втрат - 8 966,52 грн. Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем зобов'язань з оплати переданого позивачем товару у передбачений договором строк.

Судами встановлено таке.

28.11.2012 між ТОВ "Компанія "Ліберті Україна" (продавець) та ТОВ "Антекс" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу №163/КІ, відповідно до умов якого сторони, з урахуванням протоколу розбіжностей від 28.11.2012 та додаткової угоди №1 від 28.11.2012 року, дійшли згоди про те, що продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) товар, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору найменування, кількість та асортимент товару зазначається в додатках до договору та/або рахунку-фактурі та/або у видатковій накладній.

За умовами п.4.1. договору покупець оплачує вартість товару на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем.

Покупець сплачує повну вартість товару протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару, у випадку якщо загальна сума замовлення не перевищує 50 000,00 грн (п.4.2. договору).

У п.4.3. договору сторони узгодили, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі йому товару. Факт передачі товару підтверджується підписанням сторонами акта прийому-передачі та/або видаткової накладної.

В позовній заяві позивач посилався на те, що свої зобов'язання за договором він виконав належним чином та на виконання умов договору купівлі-продажу №163/КІ від 28.11.2012 передав відповідачу товар на загальну суму 42230,00 грн, що підтверджував наданими до матеріалів справи видатковими накладними №ЛУ-0020266 від 06.12.2013, №ЛУ-0020729 від 13.12.2013, №ЛУ-0021140 від 19.12.2013.

30.01.2014 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №30-14 з вимогою погасити суму заборгованості, яка виникла під час виконання договору купівлі-продажу №163/КІ від 28.11.2012 до 07.02.2014 року за видатковими накладними №ЛУ-0020266 від 06.12.2013, №ЛУ-0020729 від 13.12.2013, №ЛУ-0021140 від 19.12.2013. Відповідь на претензію не надходила.

05.09.2014 позивач, з метою досудового врегулювання спору повторно звернувся до відповідача з претензією та пропонував сплатити суму заборгованості в розмірі 42 230,00 грн. Зазначену претензію відповідачем також залишено без відповіді.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 42 230,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (ЦК України) та ст.174 Господарського кодексу України (ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Частиною 1 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу №163/КІ від 28.11.2012. На підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлену продукцію позивачем надані копії видаткових накладних:

- за №ЛУ-0020266 від 06.12.2013 на суму 15 780,00 грн за довіреністю №780 від 05.12.2013 (а.с.15-16);

- №ЛУ-0020729 від 13.12.2013 на суму 13 190,00 грн за довіреністю №785 від 12.12.2013 (а.с.17-18);

- №ЛУ-0021140 від 19.12.2013 на суму 13 260,00 грн за довіреністю №790 від 18.12.2013 (а.с.19-20);

За розрахунками позивача загальна сума заборгованості відповідача за вказаними видатковими накладними становить 42 230,00 грн.

Представник відповідача не заперечує, що між сторонами існували господарські відносини на підставі договору купівлі-продажу №163/КІ від 28.11.2012, проте заборгованість за спірними накладними не визнає, посилаючись на відсутність в бухгалтерському обліку ТОВ "Антекс" товару, поставленого за спірними накладними, а також посилається на те, що підпис, що міститься на вказаних накладних, не дає змоги ідентифікувати особу, яка отримала товар, а відбиток печатки ТОВ "Антекс" на наданих позивачем копіях спірних накладних є нечітким, що унеможливлює дійти висновку про його належність підприємству відповідача.

У відповідності до п.4.1. договору купівлі-продажу №163/КІ від 17.11.2012 сторони дійшли взаємної згоди про те, що покупець оплачує вартість товару на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем, а право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі йому товару. Факт передачі товару підтверджується підписанням сторонами акта прийому-передачі та/або видаткової накладної (п.4.3 договору).

Таким чином, умовами укладеного договору сторони узгодили, що підписання сторонами видаткової накладної засвідчує факт передачі товару від позивача до відповідача.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/70, затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яким встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до вказаного Положення, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами, зокрема, є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій. Розділом 2 вказаного Положення визначено поняття первинного документу та пунктом 2.4. визначені обов'язкові реквізити первинного документу, аналогічні тим, що передбачені у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 2.5. Положення встановлено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено поняття первинного документу та встановлені його обов'язкові реквізити, а саме: назва документа (форма); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За оцінкою судів надані позивачем видаткові накладні №ЛУ-0020266 від 06.12.2013, №ЛУ-0020729 від 13.12.2013, №ЛУ-0021140 від 19.12.2013 відповідають вимогам названих нормативних актів, тобто містять назву документу, дату, місце складання, зміст та обсяг господарської операції з поставки товару, а також підпис осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції з передачі та отримання товару, які засвідчені печатками підприємств позивача та відповідача; на кожній накладній стоїть штамп підприємства відповідача, якою матеріально відповідальна особа засвідчує свій підпис про прийняття товару.

В касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що видаткові накладні не можуть бути прийняті судом, як належні докази поставки-отримання продукції, оскільки довіреності, які видавались ТОВ "Антекс" на отримання товару, були виписані на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в той час як спірні накладні, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, містять підпис іншої особи.

Оформлення довіреності для підтвердження повноважень на здійснення господарської операції відноситься до звичайної практики господарських відносин, однак їх відсутність не може спростувати факту вчинення поставки товару та його отримання особою; відповідні довіреності можуть бути лише одним із доказів і підлягають оцінці за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Оцінюючи доводи відповідача щодо підписання спірних видаткових накладних невстановленою особою, апеляційний суд правомірно виходив із того, що підпис особи, який міститься на накладних від імені відповідача, скріплений печаткою ТОВ "Антекс", що є зовнішнім реквізитом відповідача, який засвідчує легітимність підпису перед третіми особами.

Так, відповідно до п.64 постанови Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.1998 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

Згідно п.65 зазначеної постанови особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Відповідно до ст.2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.

Згідно зі ст.62 ГК України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Касаційна інстанція погоджується з тим, що відбиток печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

При цьому, згідно з п.5.4 договору та практикою господарських відносин, що склалися між сторонами, передача товару відповідачу здійснювалася на складі позивача, і саме там складалися, підписувалися представниками відповідача та посвідчувалися печаткою відповідача спірні видаткові накладні.

Крім того, з метою перевірки доводів відповідача, викладених у запереченнях проти позову, що відтиск печатки, здійснений на видаткових накладних копії яких позивачем долучені до матеріалів справи, є нечітким, колегією суддів витребувані у позивача оригінали спірних податкових накладних. Внаслідок оцінки оригіналів вказаних видаткових накладних судом встановлено належність та автентичність печатки, відтиск якої мається на видаткових накладних, саме ТОВ "Антекс". Про призначення експертизи у справі ТОВ "Антекс" не заявлялось.

Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ТОВ "Антекс". Доказів звернення до правоохоронних органів стосовно втрати печатки ТОВ "Антекс" відповідачем також не надано.

Також, в обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує на те, що спірні накладні не містять посилання на договір купівлі-продажу №163/КІ від 28.11.2012, а тому не можуть підтверджувати існування заборгованості у відповідача саме за вказаним договором.

Так, норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дійсно містять вимоги щодо обліку господарських операцій на підставі первинних документів, а також вимоги до реквізитів вказаних документів, разом з тим, Закон не містить норм, що вказували б на юридичну нікчемність таких документів внаслідок неточностей відомостей чи їх неповноти, а так само відсутності певних обов'язкових реквізитів в таких документах чи недотримання чіткості та послідовності викладення в цих документах певних відомостей. Таким чином, посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, а тому доводи відповідача щодо відсутності у спірних накладних посилання на договір правомірно не прийняті судами до уваги.

Судами встановлено, що положеннями договору купівлі-продажу №163/КІ від 28.11.2012 також не встановлено будь-яких додаткових особливих реквізитів первинних документів, що видаються на виконання умов вказаного договору.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суди також встановили, що факт існування договірних відносин між сторонами та отримання товарно-матеріальних цінностей на підставі укладеного договору купівлі-продажу №163/КІ та їх подальша оплата відповідачем підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою з особистого рахунку позивача, яка свідчить про надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача від відповідача за поставлений товар згідно видаткових накладних №ЛУ-0011536 від 02.08.2013 на суму 57 021,00 грн (за довіреністю ТОВ "Антекс" №697 від 31.07.2013); №ЛУ-0014123 від 13.09.2013 на суму 10462,00 грн (за довіреністю ТОВ "Антекс" №720 від 12.09.2013); №ЛУ-0015502 від 02.10.2013 (за довіреністю №730 від 02.10.2013); №ЛУ-0018711 від 15.11.2013 (за довіреністю ТОВ "Антекс" №760 від 15.11.2013); вказані накладні містять відтиск штампу ТОВ "Антекс" та не містять посилання на договір купівлі-продажу №163/КІ від 17.11.2012, проте, частково сплачені відповідачем, що ним не заперечувалось (а.с.95-109).

Доказів укладення інших договорів з позивачем відповідачем судам не надано і таких доказів матеріали справи не містять.

Враховуючи встановлені обставини, суди дійшли до правомірного висновку, що надані позивачем видаткові накладні відповідають, як вимогам чинного законодавства, так і умовам договору на підтвердження факту поставки та прийняття товару відповідачем.

Касаційна інстанція погоджується з тим, що є безпідставними доводи відповідача про те, що видаткові накладні не є належними доказами на підтвердження отримання відповідачем товару за договором, оскільки неможливість ідентифікування осіб, чий підпис стоїть на видаткових накладних на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, а також відсутність посилання в накладних на укладений позивачем і відповідачем договір купівлі-продажу №163/КІ від 28.11.2012, не позбавляє їх доказової сили в сукупності з іншими документами фінансової звітності, банківськими виписками, які були надані позивачем та досліджені судом апеляційної інстанції, та які підтверджують факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем за вказаними накладними.

З'ясувавши всі обставини справи, дослідивши наявні у справі матеріали, виходячи з принципу законності та справедливості, колегія суддів дійшла до цілком законного та обґрунтованого висновку, що факт поставки позивачем товару за спірними накладними на умовах договору купівлі-продажу №163/КІ від 28.11.2012 є доведеним.

Рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження і оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Підсумовуючи викладене, суди правомірно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 42 230,00 грн.

Частиною 1 ст.216 та частиною 2 ст.217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За ч.1 ст.549. п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Відповідно до п.6.6. договору за порушення строків розрахунків, покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми замовлення за кожен день прострочення.

Додатковою угодою №1 від 16.05.2013, яка є невід'ємною частиною договору, строк оплати збільшено до 15 календарних днів з моменту отримання товару, тобто з дня підписання видаткової накладної (що згідно п.4.3. договору є фактом передачі товару)

Таким чином, за поставлений товар за видатковою накладною від 06.12.2013 №ЛУ-0020266 відповідач повинен був розрахуватись до 23.12.2013, за видатковою накладною від 13.12.2013 №ЛУ-0020729 - до 30.12.2013, за видатковою накладною від 19.12.2013 №ЛУ-0021140 - до 03.01.2014.

Здійснивши перерахунок розміру пені, перевіривши період його нарахування, суди дійшли до правомірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3 281,95 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, позивач на підставі ст.625 ЦК України правильно нарахував а суди правомірно стягнули з відповідача на його користь три проценти річних в сумі 1 227,79 грн та інфляційні втрати в сумі 8 966,52 грн.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 у справі № 922/6052/14 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Яценко

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення30.06.2015
Оприлюднено03.07.2015
Номер документу46034785
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/6052/14

Ухвала від 08.11.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лаврова Л.С.

Постанова від 30.06.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Бакуліна С. В.

Ухвала від 12.01.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лаврова Л.С.

Ухвала від 08.06.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Бакуліна С. В.

Постанова від 20.04.2015

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Тарасова І. В.

Ухвала від 13.02.2015

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Тарасова І. В.

Ухвала від 27.01.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лаврова Л.С.

Рішення від 27.01.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лаврова Л.С.

Ухвала від 29.12.2014

Господарське

Господарський суд Харківської області

Лаврова Л.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні