Рішення

від 20.12.2006 по справі 22/330-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.10.06р.

Справа № 22/330-06

за позовом  Приватного підприємця ОСОБА_1, смт.

Веселе 

до 

відповідача-1: Державного підприємства Придніпровська залізниця, м.

Дніпропетровськ 

до відповідача-2: Державного

підприємства „Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки

про

стягнення 1542 грн. 80 коп.

Суддя Пуппо Л.Д.

Представники:

 Від позивача: не з"явився

Від відповідача-1: Шамаров Т.О. -

дов. № 213 від 01.01.06.

Від відповідача-2: не з"явився 

СУТЬ СПРАВИ

      Позивач просить стягнути з належного

відповідача 1542 грн. 80коп.  шкоди від

недостачі антрациту  АМ 13-25мм за

залізничною накладною НОМЕР_1.

      Перший відповідач вважає, що позов

задоволенню не підлягає, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.

      Другий відповідач проти позову заперечує,

вважає, що вина повинна полягати на перевізника.

ВСТАНОВЛЕНО

       Згідно вказаної накладної на адресу

позивача від другого відповідача  у

вагоні  НОМЕР_2  прибув антрацит за вагою і навантаженням

останнього, в накладній вказана маса 69000 кг.

       За положеннями статті 129 Статуту

обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності

залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача ... під час залізничного

перевезення, засвідчуються комерційними актами..., які складають станції

залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі

невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних

документах.

       У доповнення до  акту загальної форми НОМЕР_3 від 01.11.05.

станції Чаплино щодо поглиблень на станції Нововесела  при комісійному зважуванні  у порівнянні з масою, вказаною відправником в

накладній, вантажу  виявлено на 4750 кг

менше. Навантаження   нижче бортів 20-30см,

рівномірне, не марковано, над 1 і 7 люками є поглиблення  довжиною 1,5м по всій ширині вагону глибиною

30см.  Над 3 і 4 люками, ліворуч, по ходу

потяга довжиною 2м шириною 1м20см глибиною 30см. Двері зачинені, механізм

справний, течі вантажу не має. Зазначені дані зафіксовані в комерційному акті

ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.05, який складений у згідності з Правилами складання

актів.

      З огляду на викладене вбачається, що  недостача у спірному вагоні виникла при

транспортуванні, оскільки до перевезення вантаж прийнятий залізницею без

зауважень, а до одержувача від надійшов з ознаками доступу до нього і

недостачею, тому відповідальність за недостачу повинна бути покладена на  першого відповідача.

      Проте суд вважає, що у задоволенні вимог

відносно залізниці повинно бути відмовлено, виходячи з наступного:

       відповідно до статті 908 Цивільного

кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами

транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються

договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами,

транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та

правилами, що видаються відповідно до них. 

       Позовна давність для позовів до

залізниць встановлена, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць України, якою

передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін,

який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

      Цивільний кодекс України, який є основним

актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини

(цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні,

майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на

господарські відносини, що мають вказані ознаки.

Частиною  другою статті 9

Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені

особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом

є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з

Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин

суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного

кодексу України.

Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено,

що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері

господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності,

передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим

Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 315 Господарського кодексу України

для пред'явлення заявником до перевізника 

позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний

строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць,

зокрема, статтею 136  Статуту залізниць

України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний

термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

  Відтак, з огляду на положення

статей 134, 136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у

даній справі пов'язаний з днем настання подій, що є підставою для подання

позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому його недостачі,

засвідченої комерційним актом.

Звертаючись до суду з даним позовом 25 липня 2006 року про стягнення

грошових коштів за документом, складеним в листопаді 2005 року, позивач  цей строк пропустив.

      Відповідно до частини четвертої статті

267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої

заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

      Позивач не  клопотав про відновлення пропущеного строку,

не подав докази наявності поважних причин пропущення позовної давності.

          Вина другого відповідача у недостачі

не вбачається.

      Керуючись статтею 267 Цивільного кодексу

України, статтею 223, частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України,

статтями 134, 136 Статуту залізниць України, статтями 44, 49, 82-85

Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

       В позові 

відмовити.

Суддя                                                                                        

                                 Л.Д.Пуппо