Постанова

від 20.06.2007 по справі 22/330-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

20 червня 2007 р.                                                                                  

№ 22/330-06 

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді     

Кривди Д.С. -(доповідача у

справі),

суддів:

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємця

ОСОБА_1       

на постанову

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 28.03.2007

у справі

№22/330-06 господарського суду

Дніпропетровської області      

за позовом

Приватного підприємця ОСОБА_1

до

1)          Державного підприємства

“Придніпровська залізниця” 2)         

Державного підприємства “Ровенькиантрацит”

про

стягнення суми,

за участю представників сторін від:

позивача: 

не з'явились

відповідачів: 1) не з'явились

2) не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У липні 2006 року до господарського

суду Дніпропетровської області звернувся приватний підприємець ОСОБА_1 з

позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця” та державного

підприємства “Ровенькиантрацит” про стягнення 1542,80грн. вартості нестачі

вантажу (антрацит).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської

області від 20.10.2006 року (суддя Пуппо Л.Д.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 28.03.2007 року (судді Лисенко О.М.

-головуючий, Виноградник О.М., Джихур О.В.) рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 20.10.2006 скасовано; в задоволенні позовних

вимог до відповідачів відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить

скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині відмови в

задоволенні позовних вимог  до відповідачів

і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись

на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права,

неправильну правову оцінку обрахування строку позовної давності до перевізника.

Учасники процесу в судове засідання

не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені

заздалегідь належним чином. Оскільки явка представників сторін обов'язковою не

визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням

особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117

ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представників сторін не

перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115

ГПК України.

Колегія суддів, перевіривши наявні

матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування

судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що

касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7

Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з

встановлених у даній справі обставин.

Як встановлено судами попередніх

інстанцій, і підтверджується наявними у справі матеріалами, на адресу

приватного підприємця ОСОБА_1 по залізничній накладній НОМЕР_1 надійшов

антрацит.

Видача вантажу вантажоодержувачу

здійснювалась залізницею відповідно до статті 52 Статуту залізниць України з

перевіркою ваги вантажу, при цьому виявлена недостача, що підтверджується

комерційним актом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2005 року.

Відповідно до комерційного акту

вантаж прибув з недостачею 4750кг, навантаження у вагоні нижче бортів на

20-30см, рівномірне, немарковане, над 1 і 7 люками є поглиблення довжиною 1,5м

по всій ширині вагону глибиною 30см. Над 3 і 4 люками ліворуч, по ходу потяга

довжиною 2м шириною 1,2м глибиною 0,3м. Двері зачинені, механізм справний, течі

вантажу немає. Комерційний акт складено на підставі акту загальної форми від

01.11.2005р. станції Чаплино.

Частиною 2 статті 9 ЦК України встановлено,

що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у

сфері господарювання.

Відмовляючи у задоволенні позову до

державного підприємства “Придніпровська залізниця”, суд послався на статтю 136

Статуту залізниць України, відповідно до якої позови до залізниць можуть бути

подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134

цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення

позову, а саме, дати складання комерційного акту.

Звертаючись до суду з даним

позовом, приватний підприємець ОСОБА_1 цей строк пропустив.

Відповідно до ч. 4 ст. 267

Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування

якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, господарськими

судами попередніх правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог до

державного підприємства "Придніпровська залізниця”, і підстав для

скасування судового рішення у цій частині судова колегія не вбачає.

Є також правильними та

обґрунтованими висновки щодо відмови у задоволенні позову до державного

підприємства “Ровенькиантрацит”, оскільки відповідно до пункту 111 Статуту

залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату,

недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у

непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника,

якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до матеріалів справи недостача продукції документально підтверджена

комерційним актом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2005 року, згідно якого зафіксовані

ознаки незбережного перевезення у виді поглиблень на поверхні вантажу. Дані

факти свідчать про очевидні ознаки порушення поверхні вантажу є наслідком

втрати вантажу на шляху слідування, а тому підстав для покладення

відповідальності за недостачу вантажу на вантажовідправника немає.

Вищевикладене спростовує доводи

скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права. Інші

доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки їм

була надана вичерпна оцінка судами першої та апеляційної інстанцій.

Разом з тим суд апеляційної

інстанції дійшов правильного висновку щодо порушення місцевим господарським

судом норм процесуального права, у зв'язку з тим, що справу було розглянуто

судом за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про дату та

місце  засідання суду. Дана обставина

стала підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, виходячи

з вимог ГПК України, і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні

позову.

За таких обставин, переглянута у

справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам  чинного 

законодавства,  а  доводи касаційної скарги  визнаються 

непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,

111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О

В И В:

Постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 28.03.2007р. у справі №22/330-06 залишити

без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий суддя                                                                     

Д.Кривда

           Судді                                                                                

         Г.Жаботина

А.Уліцький