Рішення

від 30.01.2015 по справі 903/1126/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 січня 2015 р. Справа № 903/1126/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРО", м. Київ

до відповідача Приватного підприємства "Візерунок", м. Луцьк

про стягнення 35 469, 40грн. та розірвання договору

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Уманець В.В., дов. б/н від 15.12.2014р.

В судовому засіданні 21.01.2015р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 26.01.2015р. до 17:00год. для проведення сторонами звірки взаєморозрахунків, в тому числі для встановлення суми нереалізованого товару, представлення додаткових доказів по справі згідно ухвали суду від 16.12.2014р. та уточнення позовних вимог.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику відповідача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 26.01.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРО"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Приватного підприємства "Візерунок"-про стягнення 59 363, 38грн., в т.ч. 51 915,06грн.-основного боргу за період з 13.11.2012р. по 30.01.2014р. згідно договору поставки №34-В від 11.05.2011р., 1 847,96грн.-3% річних за період з 14.12.2012р. по 09.09.2014р., 5 600,36грн.-суми індексу інфляції за період з 14.12.2012р. по 09.09.2014р. згідно ст. 625 ЦК України та/або повернення нереалізованого товару та розірвання договору поставки №34-В від 11.05.2011р.

В обгрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого товару згідно договору поставки №34-В від 11.05.2011р.

Ухвалою суду від 12.11.2014р. порушено провадження у справі, розгляд спору призначено на 02.12.2014р. на 11год. 00хв.

02.12.2014р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача надійшло до суду клопотання №152 від 01.02.2014р. (вх.№01-29/11525/14 від 02.12.2014р.), в якому він просив відкласти розгляд спору, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки його уповноваженого представника в судове засідання 02.12.2014р.

Позивач в судовому засіданні 02.12.2014р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.12.2014р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання сторонами витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 16.12.2014р. та в наданих суду письмових поясненнях б/н від 16.12.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2014р. та у відзиві на позовну заяву №153 від 15.12.2014р. позов заперечив, посилаючись на те, що сума заборгованості є меншою та згідно умов договору становить різницю між сумою поставленого товару та сумою нереалізованого товару, а саме 11 648,78грн., а тому просив суд відмовити позивачу в стягненні 40 266,28грн. основного боргу та штрафних санкцій, у зв'язку з невірністю їх нарахувань.

Водночас, звернувся до суду з клопотанням б/н від 16.12.2014р. про продовження терміну розгляду спору та відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю проведення звірки взаєморозрахунків.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням б/н від 16.12.2014р. про продовження терміну розгляду спору та відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю проведення звірки взаєморозрахунків, встановлення кількості та суми нереалізованого товару.

Ухвалою суду від 16.12.2014р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі та винятковість даного випадку, на підставі ст. 69, п. 3 ст. 77 ГПК України продовжено термін розгляду справи та відкладено розгляд спору.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-уточнити позовні вимоги і чітко їх сформулювати; додаткові письмові пояснення з врахуваннями заперечень відповідача; пояснення щодо підстав стягнення боргу за нереалізований товар; обгрунтований розрахунок суми основного боргу згідно умов договору; вказати періоди виникнення зобов'язання з оплати товару за кожною накладною; вказати на момент настання факту реалізації товару; відповідача-оригінали та належним чином завірені докази отримання товару по договору №34-В від 11.05.2011р., його реалізації та часткової оплати; докази залишку товару (якого саме та на яку суму; звіти про реалізацію товару (в електронній формі)) направлені на адресу позивача; повідомлення про отримання направлених електронних повідомлень; пояснення щодо вимоги про розірвання договору; статут; пояснення щодо підписання акту звірки станом на 30.06.2014р., де вказано борг в сумі 51 915,06грн., вказати на момент настання факту реалізації товару по кожній накладній.

В судовому засіданні 21.01.2015р. пердставник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.01.2015р. надав суду письмові пояснення №161 від 20.01.2015р. (вх.№01-54/436/15 від 21.01.2015р.), в яких вказав, що звіти про реалізований товар надсилалися позивачу згідно умов договору поставки (п. 9.2.3.) кожні 14 календарних днів в електронній формі.

Зауважив, що оскільки товар згідно договору поставки оплачується в міру реалізації товару (п.6.1. договору), то строк виконання зобов'язання по оплаті за весь поставлений товар ще не настав. Таким чином, нереалізованого товару у відповідача залишилося на суму 36 471,03грн.

Повідомив, що 30.06.2014р. між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, в якому вказано суму 51 915,06грн., що включає в себе заборгованість за товар та суму нереалізованого товару згідно договору.

Долучив до матеріалів справи копії видаткових накладних за період з 13.11.2012р. по 30.01.2014р., довідку №160 від 19.01.2015р. щодо наявності у ТзОВ "Візерунок" залишку нереалізованого товару, копії звітів про реалізований товар, платіжного доручення №953 від 21.07.2011р. та №1414 від 28.04.2014р., банківських виписок за період з 08.08.2011р. по 27.05.2014р., докази надіслання звітів про реалізований товар, копії листа №158 від 12.01.2015р., статуту ПП "Візерунок" (нова редакція), затвердженого засновником ПП "Візерунок" 12.01.2015р. №1/15, зареєстрованого 14.01.2015р. за №11981050022008618.

Водночас, звернувся до суду з клопотанням б/н від 21.01.2015р. (вх.№01-54/441/15), в якому просив оголосити в судовому засіданні перерву з метою проведення сторонами звірки взаєморозрахунків, в тому числі для встановлення суми нереалізованого товару.

Представником позивача також було заявлене клопотання б/н від 21.01.2015р. (вх.№01-54/440/15) про оголошення перерви в даному судовому засіданні з метою проведення сторонами звірки взаєморозрахунків.

В судовому засіданні 21.01.2015р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 26.01.2015р. до 17:00год. для проведення сторонами звірки взаєморозрахунків в тому числі для встановлення суми нереалізованого товару, представлення додаткових доказів по справі згідно ухвали суду від 16.12.2014р. та уточнення позовних вимог.

Сторони про наступне судове засідання повідомлені під розписку в повідомленні про перерву від 21.01.2015р., про що зазначено і в протоколі судового засідання від 21.01.2015р.

26.01.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшло до суду клопотання №б/н від 26.01.2015р. (вх.№01-54/626/15 від 26.01.2015р.), в якому він просив розглядати справу без участі його представника та прийняти рішення відповідно до якого розірвати договір поставки №34-В від 11.05.2011р., стягнути з відповідача основний борг в розмірі 35 469,40грн., який складається з 15 444,03грн.-борг за реалізований відповідачем товар та 20 025,37грн.-боргу за нереалізований відповідачем товар.

В обгрунтування свого клопотання зазначив, що підставами для розірвання договору є несплата відповідачем боргу за реалізований товар поставлений позивачем починаючи з 13 листопада 2012 року, ненадання звітів про реалізований товар, неповернення нереалізованого товару.

Вказав, що станом на сьогоднішній день борг, визнаний відповідачем у розмірі 15 444,03 грн. не сплачено.

В період з 21 по 23 січня 2015 року позивач та відповідач здійснили звірку щодо залишків нереалізованого товару, в результаті чого відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 16 445,66 грн., інший нереалізований товар не був прийнятий зі сторони позивача у зв'язку з тим, що такий товар не відповідає критеріям якості.

Дане клопотання судом розцінюється як заява про зменшення розміру позовних вимог.

Отже, має місце нова ціна позову-35 469,40грн., з якої і вирішується спір.

Позивач в судове засідання 26.01.2015р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, про що зазначено у протоколі судового засідання від 21.01.2015р.

Вищий господарський суду України у п. 3.9.1 Постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.01.2015р. надав суду додаткові пояснення №3 від 26.01.2015р. (вх.№01-54/631/15), в яких вказав, що 22-23 січня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Перо" здійснювалось повернення товару, що підтверджується видатковими накладними на повернення товару.

Проте, представником ТзОВ "Перо" було забрано лише частину товару, що поставлявся згідно договору поставки № 34-В від 11.05.2011 року, причиною відмови від повернення іншої частини товару в акті від 23.01.2015 року було вказано: "Товар не відповідає критеріям якості згідно чинного законодавства, а саме: пошкоджені корінці книжкової продукції, наявні пошкодження поверхні книжкової продукції та упаковок іншого товару, наявні етикетки проти крадіжок, які не можуть бути вилучені без пошкодження книжкової продукції та упаковок інших товарів".

Зауважив, що відповідно до умов договору жодних умов щодо стану товару, який повертається не визначено, а тому до нього повинні застосовуватись вимоги щодо збереження товарного вигляду товару.

Вказав, що на його думку, відмова від прийняття товару на суму 19 863,80грн. є безпідставною, оскільки товар має товарний вигляд та придатний до подальшої реалізації.

Стосовно вимоги ТзОВ "Перо" щодо розірвання договору поставки № 34-В від 11.05.2011 року, то ПП "Візерунок" заперечує проти його розірвання до моменту вирішення питання щодо повернення товару, оскільки згідно п. 11.3. договору "Договір може бути розірваний з ініціативи будь-якої із сторін лише після проведення повних взаємних розрахунків за даним договором та письмового повідомлення про це іншої сторони за 15 днів".

Долучив до матеріалів справи копії видаткових накладних (повернення) від 22.01.2015р., акту від 23.01.2015р., складеного між ТзОВ "Перо" та ПП "Візерунок" на суму 19 863,80грн.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору відкладався, спливає строк розгляду справи, імперативно визначений ст. 69 ГПК України, позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку позивача не було визнано обов'язковою, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

11 травня 2011р. між Приватним підприємством "Візерунок" (покупець), в особі директора Ніщик Ірини Ярославівни, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перо" (постачальник), в особі генерального директора Сердюк Альони Миколаївни, що діє на підставі Статуту, був укладений договір поставки №34-В, згідно якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору. Ціну договору складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару та які мають силу специфікацій.

Розділом 2 договору сторони погодили, що зобов'язання по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Покупець передає постачальнику замовлення, в якому зазначає асортимент, кількість та ціну товару. Замовлення передається постачальнику одним із наступних способів: шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним або телефонним зв'язком. Постачальник зобов'язаний погодити замовлення одним із зазначених вище способів протягом двох днів з моменту його надання. Погоджене сторонами замовлення в односторонньому порядку зміні не підлягає.

В розділі 3 договору визначено, що асортимент та кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних на відпуск товару. Якість товару, що постачається повинна бути підтверджена сертифікатами якості, відповідності та іншими документами, необхідними для даного виду товару, які передаються покупцю разом із товаром. Якісні показники товару повинні відповідати вимогам ГОСТів, Укр ЦСМ, а також всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам і правилам, які встановлені в Україні для даної групи товару, а також не мати дефектів товарного вигляду. Постачальник гарантує якість товару та несе повну відповідальність за неналежну якість товару і всі пов'язані з цим витрати, ризики та збитки покупця.

Згідно пунктів 4.1., 4.9. даного договору, поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця. Товар доставляється транспортом і за рахунок постачальника. Базовими умовами поставки товару покупцю є поставка товару на умовах DDP : склад покупця до рампи або до іншої розвантажувальної площі. У випадку постачання товару на інших умовах, відповідні умови зазначаються у заявці покупця. Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється на умовах даного договору.

У відповідності до пунктів 5.1., 5.2. цього договору, ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних на відпуск товару. Ціна товару визначається на основі прайс-листів постачальника і погоджується сторонами в замовленні. Постачальник не має права змінювати ціну на товар після погодження сторонами замовлення.

В розділі 6 договору сторони обумовили порядок проведення розрахунків, а саме оплата за товар здійснюється в міру його реалізації покупцем кінцевим споживачам на протязі 14 днів з моменту надання покупцем постачальнику звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника. Оплата за отриманий товар здійснюється покупцем за умови отримання від постачальника належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку накладної, податкової накладної, документа, що підтверджує якість товару (якщо він необхідний для даного товару). Днем здійснення платежу, а, отже, днем виконання свого платіжного зобов'язання покупцем, вважається ден, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на користь постачальника.

Пунктом 9.2.3. спірного договору визначено зобов'язання покупця надавати постачальнику звіт про реалізований товар через кожні 14 календарних днів з моменту першої поставки товару за даним договором.

Згідно пунктів 11.1.-11.3., даний договір набирає чинності з 11 травня 2011 року і діє до 31 грудня 2011 року. В тому випадку, якщо зобов'язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань за даним договором. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо до кінця дії договору від жодної сторони не надійшла вимога про його розірвання або не укладено нового договору. Договір може бути розірваний з ініціативи будь-якої із сторін лише після проведення повних взаємних розрахунків за даним договором та письмового повідомлення про це іншої сторони за 15 днів.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплені їх печатками.

Додатковою угодою від 25.12.2013р. до договору поставки №34-В від 11.05.2011р. сторони внесли зміни до договору поставки та виклали п. 11.1. договору в редакції, згідно якої даний договір набирає чинності з 11 травня 2011 року і діє до 31 грудня 2014 року (включно). В тому випадку, якщо зобов'язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань за даним договором.

Дану угоду підписано сторонами, підписи скріплені їх печатками.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, просив розірвати, укладений між сторонами, договір поставки №34-В від 11.05.2011р., посилаючись на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань по своєчасному надісланню на адресу позивача звітів про реалізацію товару (п.9.2.3. договору).

Надаючи правову кваліфікацію вимозі позивача про розірвання договору поставки №34-В від 11.05.2011р. суд виходить з наступного.

Пунктом 9.2.3. спірного договору визначено зобов'язання покупця надавати постачальнику звіт про реалізований товар через кожні 14 календарних днів з моменту першої поставки товару за даним договором.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір №34-В від 11.05.2011р., що за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що сторони не змогли досягти згоди щодо розірвання договору, що призвело до звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Отже, предметом спору між сторонами є дострокове розірвання договору поставки.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною другою статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями процесуального законодавства обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Дана правова позиція відображена у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 18.09.2013 № 6-75цс13.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Позивач, посилаючись в позовній заяві на істотне порушення відповідачем умов договору, а саме неподання звітів про реалізований товар на підставу розірвання договору, не доводить належними і допустимими доказами наявність в діях відповідача істотного порушення договору, завдання таким істотним порушенням шкоди позивачу, а також не доводить те, що внаслідок реальної завданої шкоди позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору. Так, позивач не зазначив, в чому полягає істотність порушення, не зазначив якої конкретно шкоди було завдано позивачу, в чому вона виражена, її розмір, не довів причинний зв'язок між істотним порушенням договору відповідачем та завданою йому шкодою, не обґрунтував, на що підставно розраховував позивач, укладаючи договір, узгоджуючи його умови і чого він значною мірою був позбавлений внаслідок істотного порушення договору відповідачем, не обґрунтував істотність різниці між очікуваним і тим, що в дійсності він отримав і що причиною цього стали дії відповідача.

Як встановлено судом, сторонами не передбачено, в якій саме формі відповідач повинен надсилати позивачу звіт про реалізований товар, тому відповідач надсилав позивачу звіти про реалізовані товари в електронній формі, що стверджується наявними в матеріалах справи звітами про реалізацію товару (т.2 а.с.179-224) з поштовим реєстром отримань звітів в поштовій програмі (т. 3 а.с. 27-28).

Тому твердження позивача про не виконання відповідачем свого обов'язку по надісланню позивачу звітів про реалізацію товару спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Неповернення нереалізованого товару не може бути підставою для розірвання договору, оскільки це не передбачено його умовами.

Крім того, як передбачено в пункті 11.3. договору, договір може бути розірваний з ініціативи будь-якої із сторін лише після проведення повних взаємних розрахунків за даним договором та письмового повідомлення про це іншої сторони за 15 днів.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що підстав для розірвання спірного договору немає, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині розірвання спірного договору поставки від 11.05.2011р. №34-В.

Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 35 469,40грн. (з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог), то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На виконання умов договору поставки №34-В від 11.05.2011р., позивач поставив відповідачу товар (книжкову продукцію) на загальну суму 166 385,60грн., що стверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т.1 а.с. 57-162).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків станом на 30 червня 2014р., складеного між ТзОВ "Перо" та ПП "Візерунок", підписаного з обох сторін, сума неоплаченого відповідачем товару складає 51 915,06грн.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною другою статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

В розділі 6 договору сторони обумовили порядок проведення розрахунків, а саме оплата за товар здійснюється в міру його реалізації покупцем кінцевим споживачам на протязі 14 днів з моменту надання покупцем постачальнику звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника. Оплата за отриманий товар здійснюється покупцем за умови отримання від постачальника належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку накладної, податкової накладної, документа, що підтверджує якість товару (якщо він необхідний для даного товару). Днем здійснення платежу, а, отже, днем виконання свого платіжного зобов'язання покупцем, вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на користь постачальника.

Таким чином, підставою для сплати є не тільки договір, видаткові накладні, а й обумовлений даним договором обов'язок здійснити оплату за поставлений товар з моменту його реалізації. Отже, договором обумовлено момент настання оплати -по факту реалізації товару переданого за накладною.

Як вбачається з накладних на повернення товару, відповідач повернув позивачу товар на суму 16 445,66грн.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 35 469,40грн. (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), який складається з 15 444,03грн.-борг за реалізований відповідачем товар та 20 025,37грн.-боргу за нереалізований відповідачем товар.

Щодо стягнення з відповідача 15 444,03грн. заборгованості за реалізований, але неоплачений відповідачем товар, то суд вважає дану вимогу підставною та такою, що відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, визнається відповідачем у поясненнях (т. 2 а.с. 87) та стверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та звітами про реалізований товар.

Що ж стосується вимоги про стягнення з відповідача 20 025,37грн.-боргу за нереалізований відповідачем товар, то суд вважає її безпідставною, оскільки така вимога суперечить пункту 6.1. спірного договору поставки, згідно якого оплата за товар здійснюється в міру його реалізації покупцем кінцевим споживачам на протязі 14 днів з моменту надання покупцем постачальнику звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Тому, оскільки даний товар є нереалізованим покупцем, то він не підлягає і оплаті.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи постачальник відмовився від повернення йому решти нереалізованого покупцем товару, оскільки даний товар, на його думку, не відповідає якісним характеристикам, хоча доказів в підтвердження такої невідповідності позивач суду не надав. Водночас, суд зауважує, що договором не встановлено порядку повернення нереалізованого товару, в т.ч. щодо якості, а тому суд вважає за необхідне відмовити ТзОВ "Перо" в частині стягнення 20 025,37грн.-суми основного боргу.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 795,51грн. (пропорційно сумі задоволених позовних вимог) слід віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 11, 202-205, 525, 526, 626, 629, 651, 652, 653, 655 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Візерунок" (м. Луцьк, проспект Волі, 29, код 36825286)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" (м. Київ, вул. Хрещатик, 12-А, код 33886524)

15 444,03грн.-основної заборгованості та 795,51грн.-витрат пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В позові в частині стягнення 20 025,37грн.-суми основного боргу відмовити.

4. В частині позовних вимог щодо розірвання договору поставки №34-В від 11.05.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" та Приватним підприємством "Візерунок"-в позові відмовити.

Повний текст рішення складено

30.01.2015

Суддя С. В. Бондарєв