Постанова

від 21.04.2015 по справі 903/1126/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа № 903/1126/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Карпович О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Шевчук В.А. (довіреність №1 від 20.05.2014р.);

відповідача- Уманець В.В. (довіреність від 23.03.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» на рішення господарського суду Волинської області від 26.01.2015р. у справі №903/1126/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» м.Київ

до Приватного підприємства «Візерунок» м.Луцьк

про стягнення 35 469 грн 40 коп. заборгованості та розірвання договору,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господар-ського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.01.2015р. у справі №903/1126/14 (суддя Бондарєв С.В.), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» (надалі в тексті - Товариство) до Приват-ного підприємства «Візерунок» (надалі в тексті - Підприємство) про стягнення 35 469 грн. 40 коп. заборгованості та розірвання договору.

Відповідно до рішення з Відповідача на користь Позивача підлягає до стягнення 15 444 грн. 03 коп. заборгованості по розрахунках за отриманий товар згідно укладеного договору. В частині стягнення 20 025 грн. 37 коп. та розірванні договору - в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не передбачено, в якій саме формі Відповідач повинен надсилати Позивачу звіт про реалізований товар, тому Відпо-відач надсилав Позивачу звіти про реалізовані товари в електронній формі, що стверджується на-явними в матеріалах справи звітами про реалізацію товару з поштовим реєстром отримань звітів в поштовій програмі, тому підстав для розірвання спірного договору немає. На переконання суду - несистемнатичне подання звітів про реалізацію не є істотним порушенням умов договору. Вимога про стягнення 20 025 грн. 37 коп. вартості нереалізованого товару є безпідставною, оскільки мо-мент такої оплати не настав.(т.3, арк.справи 66-70).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Товариство подало скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 26.01.2015р. в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове про задоволення позовних вимог.(т.3, арк.справи 77-81).

Обґрунтовуючи скаргу Позивач зазначає, що приймаючи рішення господарський суд непов-но з'ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. Скаржник вказує, що істотними порушеннями умов договору є неподання звіту про реалізацію то-вару, неповернення нереалізованого товару та несплата вартості реалізованого товару, що і є підс-тавою для розірвання договору. Вважає, що суд дійшов хибного висновку про відмову у стягненні заборгованості за нереалізований товар в сумі 20 025 грн. 37 коп., оскільки в ході розгляду справи Позивач йдучи на зустріч на прийняв від Відповідача частину нереалізованого товару, однак інша частина не відповідає вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, а тому така продукція не може бути прийнята Позивачем, а її вартість підлягає стягненню з Відповідача.(т.3, арк.справи 78, 80-81).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.02.2015р. апеляційну скар-гу Позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 24.03.2015р. в складі ко-легії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Павлюк І.Ю.(т.3, арк. справи 74).

Розпорядженням голови суду від 23.03.2015р. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Павлюк І.Ю. Визначено ко-легію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В.(т. 3, арк.справи 93).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 24.03.2015р. оголошувалась перерва до 21.04. 2015р.(т.3, арк.справи 98).

Через канцелярію суду 24.03.2015р. Відповідач подав заперечення, в яких просить суд зали-шити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.(т.3, арк.справи 99-100).

Після судового засідання 24.03.2015р. Позивач подав через канцелярію суду уточнення до апеляційної скарги, в яких просить суд додатково стягнути з Відповідача 3 073 грн. 26 коп. за то-вар, який був повернутий по накладних, однак фактично не отриманий Позивачем.(т.3, арк.справи 10-106). Зазначена заява відхилена колегією суддів з підстав ст.101 ГПК України, оскільки в апе-ляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, 16.04.2015р. Позивач подав через канцелярію суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що через неналежне виконання умов договору Відповідачем ТзОВ «Перо» позбавилося можливості отримати, те на що воно розраховувало - прибуток та понесло втрати матеріального характеру.(т.3, арк.справи 165-168).

Представник Позивача в судових засіданнях 24.03.2015р. та 21.04.2015р. підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представник Відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав свої пояс-нення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши мате-ріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Перо»-постачальник та ПП «Візерунок»-поку-пець уклали договір поставки від 11.05.2011р. №34-В (надалі в тексті - Договір), згідно п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями згідно наклад-них у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору. Ціну Договору складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здій-нюється постачання товару та які мають силу специфікацій.(т.1, арк.справи 36-40).

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору сторони погодили, що зобов'язання по поставці товару вини-кають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Покупець передає постачальнику замовлення, в якому зазначає асортимент, кількість та ціну товару. Замовлення передається поста-чальнику одним із наступних способів: шляхом заповнення бланку замовлення, електронною пош-тою, факсимільним чи телефонним зв'язком. Постачальник зобов'язаний погодити замовлення од-ним із зазначених вище способів протягом двох днів з моменту його надання. Погоджене сторона-ми замовлення в односторонньому порядку зміні не підлягає.

Асортимент та кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в на-кладних на відпуск товару. Якість товару, що постачається повинна бути підтверджена сертифіка-тами якості, відповідності та іншими документами, необхідними для даного виду товару, які пере-даються покупцю разом із товаром. Якісні показники товару повинні відповідати вимогам ДСТУ, Укр ЦСМ, а також всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам і прави-лам, які встановлені в Україні для даної групи товару, а також не мати дефектів товарного вигля-ду. Постачальник гарантує якість товару та несе повну відповідальність за неналежну якість това-ру і всі пов'язані з цим витрати, ризики та збитки покупця.(п.п.3.1,3.2,3.3 Договору).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.7, 4.9 Договору поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця. Товар доставляється транспортом і за рахунок постачальника. Базовими умовами поставки товару покупцю є поставка товару на умовах DDP : склад покупця до рампи або до іншої розвантажувальної площі. У випадку постачання товару на інших умовах, відповідні умо-ви зазначаються у заявці покупця. Перехід права власності на товар та ризику випадкової загибелі чи пошкодження відбувається в момент підписання уповноваженими представниками сторін нак-ладної, що засвідчує момент передачі товару Покупцю. Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється на умовах даного Договору.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору сторони встановили, що ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних на відпуск товару. Ціна товару визначається на основі прайс-листів постачальника і погоджується сторонами в замовленні. Постачальник не має права змінювати ціну на товар після погодження сторонами замовлення.

Оплата за товар здійснюється в міру його реалізації покупцем кінцевим споживачам на про-тязі 14 днів з моменту надання покупцем постачальнику звіту про реалізований товар , шляхом без-готівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника. Оплата за отриманий товар здійс-нюється покупцем за умови отримання від постачальника належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку накладної, податкової накладної, документа, що підтверджує якість товару (якщо він необхідний для даного товару). Днем здійснення платежу, а, отже, днем виконання свого платіжного зобов'язання покупцем, вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на користь постачальника.(п.п.6.1,6.2,6.3 Дого-вору).

Згідно з п.9.2.3 Договору, зобов'язання покупця надавати постачальнику звіт про реалізова-ний товар через кожні 14 календарних днів з моменту першої поставки товару за даним догові-ром.

Договір набирає чинності з 11.05.2011р. і діє до 31.12.2011р. В тому випадку, якщо зобов'я-зання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія Договору продовжу-ється до повного виконання зобов'язань. Договір вважається автоматично пролонгованим на нас-тупний календарний рік, якщо до кінця дії договору від жодної сторони не надійшла вимога про його розірвання або не укладено нового договору. Договір може бути розірваний з ініціативи будь-якої із сторін лише після проведення повних взаємних розрахунків за даним договором та письмо-вого повідомлення про це іншої сторони за 15 днів.(п.п.11.1,11.2,11.3 Договору).

Додатковою угодою від 25.12.2013р. до Договору сторони внесли зміни до п.11.1 Договору. Так, Договір набирає чинності з 11.05.2011р. і діє до 31.12.2014р. (включно). В тому випадку, як-що зобов'язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія Договору продовжується до повного виконання зобов'язань за даним договором.

Договір і Додаткову угоду підписано уповноваженими представниками та скріплено відтис-ками печаток сторін.(т.1, арк.справи 40,41).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору у 2011-2014 роках Това-риство передало, а Підприємство прийняло товар на загальну суму 166 985 грн. 60 коп., однак оп-латило лише на загальну суму 114 470 грн. 54 коп., неоплаченим залишився товар на суму 51 915 грн. 06 коп., що стверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, виписками з банку по рахунку та двостороннім актом звірки взаєморозрахунків від 30.06.2014р.(т.1, арк.справи 56, 57-162, 163-196,223-249; т.2, арк.справи 1-75,89-177, 179-224,225-250; т.3, арк.справи 1-26).

Крім того, Позивач, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, нарахував 10 253 грн. 94 коп. втрат від інфляції та 2 158 грн. 312 коп. 3% річних.(т.1, арк.справи 217).

Матеріалами справи стверджено, що товар на загальну суму 36 471 грн. 03 грн. Відповіда-чем не реалізований.(т.2, арк.справи 178).

Під час провадження у справі в суді першої інстанції Товариство на пропозицію Підприєм-ства прийняло частину нереалізованого товару на загальну суму 16 445 грн. 66 коп., решту нереалі-зованого товару на загальну суму 20 025 грн. 37 коп. - представник Позивача відмовився прийняти, мотивуючи невідповідністю його вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробни-чо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7.(т.3, арк.справи 58-62).

Суд першої інстанції розцінив таке повернення нереалізованого товару як зменшення позо-вних вимог з 59 363 грн. 38 коп. до 35 469 грн. 40 коп. основного боргу, проти чого Позивач під час апеляційного провадження не заперечував.(.(т.3, арк.справи 70).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором поставки та розірвання договору.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Зобов'язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'-єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсут-ності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положен-ня ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повин-на вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інте-реси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими зако-нами або договором.

Матеріалами справи стверджено, що 11.05.2011р. з моменту укладення Договору - між сто-ронами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійс-нює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'-язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'я-зується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тому, в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України та п.6.1 Договору, факт прийняття Відповідачем то-вару та його реалізація споживачам зумовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити вартість товару.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та стверджується матеріалами справи Відповідач не оплатив Позивачеві вартість реалізованого товару в сумі 15 444 грн. 03 коп., тому вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Вирішуючи дану справу, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допус-кається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підля-гає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).

Між тим, матеріали справи не містять доказів існування заборгованості в сумі 20 025 грн. 37 коп. При цьому, колегія суддів зауважує, що за погодженням сторін (п.6.1 Договору) - оплата за товар здійснюється на банківський рахунок постачальника по мірі його реалізації покупцем кін-цевим споживачам протягом 14 днів з моменту направлення покупцем постачальнику звіту про ре-алізований товар. Таким чином, на переконання колегії суддів, строк виконання Відповідачем зобо-в'язань з оплати товару в Договорі фактично визначено і він пов'язаний з настанням певної події - факту реалізації товару. Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Позивач не довів обставин, які підтверджують виникнення у Відповідача зобов'язання оплатити нереалізований товар. Відтак, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.02. 2013р. по справі №5023/4310/12.

Що стосується вимоги про розірвання Договору з підстав ст.651 ЦК України через істотне порушення Договору другою стороною, колегія суддів зазначає наступне:

У позовній заяві і додаткових поясненнях від 16.04.2015р.(т.1, арк.справи 4-5; т.3, арк.спра-ви 165-168) Позивач зазначив, що зазнав значної шкоди через неналежне виконання умов догово-ру Відповідачем і був позбавлений можливості отримати, те на що розраховував при укладенні договору - прибутку та поніс втрати матеріального характеру.

Господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.(ст.181 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укла-деним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що при укладенні Договору сторони дотримали вимоги законо-давства.

Крім того, умови Договору пов'язують отримання прибутку не з фактом передачі товару по-купцеві, а з фактом продажу товару кінцевому споживачу.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обо -роту, вимог розумності та справедливості.(ст.627 ЦК України). Зміст договору згідно ч.1 ст.628 ЦК України становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов' -язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає недоведеним твердження Скаржни-ка про істотність порушення умов Договору через ненадсилання Відповідачем звітів про реаліза-цію товару, оскільки кінцевою метою домовленості господарюючих суб'єктів є отримання прибут-ку, а не звітів про реалізацію. Також, колегія суддів не може погодитися з твердженням Скаржни-ка, що оплата реалізованого товару не була здійснена, а тому Договір слід розірвати, оскільки То-вариство звернулося до суду із вимогою про стягнення заборгованості і така була задоволена в частині стягнення вартості реалізованого, але не оплаченого товару.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту і обсягу зобов'язань Відповідача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку суду про часткове задоволен-ня позову.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому проце-сі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановле-но, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прий-нятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» на рішення гос-подарського суду Волинської області від 26.01.2015р. у справі №903/1126/14 залишити без задово-лення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №903/1126/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.