Ухвала

від 29.01.2015 по справі 362/119/15-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/119/15-ц

Провадження № 2/362/656/15

У Х В А Л А

29.01.2015 року

суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., перевіривши матеріали позовної заяви заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кивській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіоголії рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення та інше,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати незаконним і скасувати рішення органу місцевого самоврядування про передачу фізичним особам у приватну власність земельних ділянок та інше.

У зв'язку з тим, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, ухвалою від 17 січня 2015 року, позовну заяву було залишено без руху.

26.01.2015 року судом отримано заяву заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області у якій він викладає свої міркування щодо ухвали від 17.01.2015 року та, на основі власного суб'єктивного розуміння закону тлумачить її зміст.

Проте, прокурором не усунено недоліки позовної заяви, що полягають у наступному.

Прокурор не уточнив позовні вимоги, що викладено в пункті першому прохальної частини цивільного позову, які не є позовними по своїй суті, оскільки не стосуються дій чи бездіяльності відповідачів та не можуть бути до них звернені, оскільки взагалі не є предметом спору між сторонами.

Так, прокурору було роз'яснено, що прохання про вжиття заходів забезпечення позову, що заявлено в пункті першому прохальної частини позову, може бути оформлено у вигляді окремого клопотання або відповідної заяви про це з повним обґрунтуванням відповідно до вимог ЦПК України.

Питання щодо забезпечення позову врегульовано положеннями статей 151 - 155 ЦПК України, із змісту яких вбачається, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно із ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Отже, наведені норми процесуального закону однозначно і логічно вказують на необхідність подання заяви про забезпечення позову у вигляді окремого документа з повним обґрунтуванням відповідно до вимог ЦПК України, а не в якості позовної вимоги, що зроблено прокурором.

На переконання суду, відсутність в процесуальному законі заборони зазначити вимоги про забезпечення позову в якості позовних, не означає можливість викладення в прохальній частині позову будь-яких інших процесуальних питань які не є предметом спору між сторонами і не відносяться до суті позовних вимог.

Тобто, чинний цивільний процесуальний закон чітко і безальтернативно вказує на те, що питання забезпечення позову не є позовною вимогою по суті спору між сторонами, а стосується інших процесуальних дій, які можуть бути вчинені учасниками процесу і судом.

Таким чином, прохання про забезпечення позову викладене у такий спосіб, а саме: як позовна вимога по суті, що розглядається судом в судовому засіданні та вирішується під час ухвалення рішення в нарадчій кімнаті, унеможливлює належне вирішення питання про забезпечення позову в порядку, передбаченому статтями 151 - 155 ЦПК України.

Також, слід наголосити на тому, що в ухвалі від 17.01.2015 року про залишення позову без руху, не вимагалось подання будь-яких доказів чи доручення до заяви документів, як зазначає прокурор в заяві від 26.01.2015 року.

Оскільки, згідно із вимогами пункту шостого частини другої статті 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення доказів , що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, прокурору необхідно було лише зазначити докази , що підтверджують обставини про те, що Національна академія наук України не погоджувала вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:03:008:0118, а також, щодо відсутності рішення Глевахівської селищної ради про зміну цільового призначення земельної ділянки, що передана у власність ОСОБА_1, а не надавати такі докази, як вважає прокурор.

Зокрема, рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2010 року не містить будь-яких даних щодо обставин погодження або відсутності погодження Національною академією наук України вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:03:008:0118, а також про наявність чи відсутність рішення Глевахівської селищної ради про зміну цільового призначення земельної ділянки, що передана у власність ОСОБА_1.

В позовній заяві та заяві прокурора від 26.01.2015 року не зазначено доказів, що підтверджують кожну з цих обставин, а тому, приходжу до висновку, що прокурором не дотримано вимог пункту шостого частини другої статті 119 ЦПК України, що є беззаперечною підставою для залишення позову без руху та, у випадку не усунення вказаного недоліку - для повернення позовної заяви.

Щодо доводів прокурора про надання копій додатку № 6 для відповідачів, що містить службову інформацію, то необхідно звернути увагу на ту обставину, що позивач на власний розсуд вирішує, які документи він додає до заяви.

Оскільки, прокурором було додано до позову копію наказу про його призначення (додаток № 6), то відповідно до вимог частини першої статті 120 ЦПК України, виник обов'язок додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів, у тому числі і додатку № 6.

Подання додатків лише для суду, як зазначено в пункті шостому додатків до позовної заяви, чинний цивільний процесуальний закон не передбачає, а тому вказаний недолік прокурором усунуто.

Натомість, прокурор відповідно до ухвали суду від 17.01.2015 року, не подав позовну заяву, яка б відповідала вимогам, визначеним статтею 119 ЦПК України.

Частина 2 статті 121 ЦПК України передбачає, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, враховуючи, що прокурор відповідно до ухвали суду не виконав вимоги, визначені статтею 119 ЦПК України, приходжу до висновку, що позовну заяву слід вважати неподаною і повернути позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кивській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіоголії рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення та інше - вважати неподаною і повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя