Ухвала

від 17.03.2015 по справі 362/119/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/119/15-ц Головуючий у І інстанції Марчук О.Л. Провадження № 22-ц/780/1837/15 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Категорія 46 17.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

17 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі : Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області на ухвалу судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року у справі за позовом заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року заступник Васильківського міжрайонного прокурора Київської області звернувся до суду з вказаним позовом, в якому порушив питання про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з незаконного володіння, визнання відсутнім права власності та вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2015 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

В подальшому, ухвалою судді від 29 січня 2015 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 6 лютого 2015 року заступник Васильківського міжрайонного прокурора звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не було виконано вимоги ухвали від 17 січня 2015 року, а саме:

- не уточнено позовні вимоги, що стосуються вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони є позовними вимогами по своїй суті, а клопотання про вжиття заходів забезпечення позову може бути оформлено у вигляді окремого процесуального документу;

- не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування;

- не додано до позовної заяви копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів.

Проте з такими висновками колегія суддів не може погодитися, оскільки вони суперечать вимогам процесуального законодавства та не ґрунтуються на матеріалах справи.

За правилами ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» чітко звернув увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Поруч з цим, в п. 6 постанови роз'яснено, що якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи.

Як убачається з матеріалів справи, позов пред'явлений заступником Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

За ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене слід дійти висновку, що якщо порушене прокурором питання про вжиття заходів забезпечення позову заявлено без погодження осіб, в інтересах яких він діє, то воно не підлягає розгляду в судовому порядку, а заява повертається заявнику.

Залишаючи позовну заяву без руху та згодом повертаючи її позивачу, суддя суду першої інстанції на вказане уваги не звернув, визначивши недоліками позовної заяви клопотання про забезпечення позову, помилково сформулював суть процесуальної дії та підставу її застосування, оскільки порушене питання не містить необхідних відомостей в розумінні ст. 151 ЦПК України, потрібних для забезпечення позову.

В оскаржуваній ухвалі суддя вказав, що в позовній заяві та в заяві про усунення недоліків прокурора не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, на які він посилається, що є беззаперечною підставою для повернення позовної заяви.

В свою чергу заступник Васильківського міжрайонного прокурора, в обґрунтування своїх вимог у заяві про усунення недоліків позовної заяви, посилався на рішення господарського суду та інформацію з відповідних державних органів щодо спірних земельних ділянок.

У відповідності п. 7 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Згідно ст. 212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, результати оцінки яких відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Таким чином, вирішуючи питання про відкриття провадження, суддя суду першої інстанції фактично надав оцінку належності і допустимості доказів, які були підставою для пред'явлення позову, що прямо суперечить положенням ст.ст. 212-214 ЦПК України.

Окрім цього, суддею не було враховано ту обставину, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині надання копії всіх письмових матеріалів, що додавалися до позовної заяви, були виконані прокурором в повному обсязі у встановлений судом строк, про що було зазначено в самій заяві про усунення недоліків та на підтвердження цього надано копію наказу про призначення заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з передачею питання про відкриття провадження по справі до суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, оскільки ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області задовольнити.

Ухвалу судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: