Рішення

від 28.01.2015 по справі 914/4312/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 р. Справа № 914/4312/14

За позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАК СЕРВІС Львів», с.Воля Бартатівська, Городоцький район, Львівська область Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Галвест», м.Львів про: стягнення заборгованості в сумі 92 003,93 грн..

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Данилко Р.Б. - представник (довіреність від 02.12.2014р.);

від відповідача: не з»явився.

Права та обов»язки, передбачені ст. ст.20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАК СЕРВІС Львів», с.Воля Бартатівська, Городоцький район Львівська область, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Галвест», м.Львів про стягнення заборгованості в сумі 92 003,93 грн., з якої: основний борг - 72 426,38 грн., штраф - 14 485,28 грн., інфляційні - 4 346,98 грн., 3 % річних - 745,29 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Львівської області від 09.12.2014 року, судове засідання призначено на 12.01.2015 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі суду.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 24.12.2014 року, а відповідачем - 12.12.2014 р., що підтверджується наявними у справі повідомленнями №79014 0942533 2 та №79014 0942532 4 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

На виконання вимог ухвали суду від 09.12.2014 р. позивачем подано 06.01.2015р. до суду клопотання про долучення до справи документів (клопотання зареєстровано за вх.№400/15).

З підстав, наведених в ухвалі від 12.01.2015 р. розгляд справи відкладався на 28.01.2015 року.

Ухвала від 12.01.2015 року отримана відповідачем 17.01.2015 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням №79014 0944494 9 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

15.01.2015 р. за вх.№1113/15 в суді зареєстровано поданий відповідачем відзив на позовну заяву за вих.№4ю від 14.01.2015 р. У відзиві відповідач пояснює, що у зв»язку із накладенням ВДВС арешту на кошти на рахунках не було можливості провести розрахунок з позивачем за виконані роботи. Інформує, що до 23 травня 2014 року ним було частково проведено розрахунок з позивачем за договором №21036 від 03.03.2014 р. в сумі 51 000,00 грн. по заборгованості з позивачем; залишок боргу складає 72 426,38 грн. Стверджує, що була домовленість з позивачем про відтермінування сплати залишку боргу до 15.02.2015р. - реальний термін відновлення платіжоспроможності ТзОВ «ВКФ «ГАЛВЕСТ» (доказів в підтвердження наведених обставин до відзиву не додає). Окрім того, посилаючись на те, що на розгляді в господарському суді перебуває справа №914/105/14 про заміну сторони виконавчого провадження (суддя Коссак С.М.) просить відкласти розгляд справи до часу зняття арешту з банківських рахунків відповідача, тобто до 15 лютого 2015 року.

21.01.2015 р. за вх.№2186/15 в суді зареєстровано подане представником позивача клопотання від 21.01.15р. про долучення до справи документів.

28.01.2015 р. за вх.№2999/15 в суді зареєстровано клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи Довідки від 28.01.2015 р. за підписом директора та головного бухгалтера ТзОВ «ТРАК СЕРВІС Львів» (довідка завірена гербовою печаткою товариства), у якій позивач підтверджує, що станом на 28 січня 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором про розстрочення сплати суми заборгованості від 19 червня 2014 року становить 72 426,38 грн.

В судове засідання 28.01.2015 року позивач явку повноважного представника забезпечив. Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просить задоволити у повному обсязі.

Відповідач в дане судове засідання (як і у попереднє) явку повноважного представника не забезпечив, хоча така визнавалась судом обов»язковою. Окрім відзиву на позовну заяву (вх.№1113/15 від 15.01.2015р. ) інші документи від відповідача до суду не надходили.

В судовому засіданні оглянуто оригінали документів, які в копіях подані позивачем до справи. Розбіжностей між оригіналами і копіями документів судом не виявлено.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи строки, встановлені для розгляду спору у даній конкретній справі, беручи до уваги обставини на які посилається відповідач у відзиві, клопочучи про відкладення розгляду справи на 15.02.2015 року, суд не вбачає правових підстав для задоволення цього кллопотання і відкладення розгляду справи до 15.02.2015 року.

Заяви в порядку ч.3 ст.69 ГПК України від сторін до суду не надходили.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, однак подав відзив на позовну заяву у якому визнав суму основного боргу, вимога про стягнення якого заявлена позивачем, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.01.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Підставою заявлених позивачем позовних вимог є Договір про розстрочення сплати суми заборгованості від 19 червня 2014 року.

Договір укладено між ТзОВ «ТРАК СЕРВІС Львів» ( Сторона-1 за текстом договору) в особі директора Калініна Володимира Дмитровича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони , та ТзОВ «ВКФ «ГАЛВЕСТ» (Сторона-2 за тексом Договору), в особі директора Говенчука Василя Стаховича, що діє на підставі статуту, з другої сторони, разом - Сторони.

Оскільки в Сторони -2 наявна заборгованість перед Стороною-1 за договором про надання послуг №21036 від 03 березня 2014 року, Сторони уклали даний договір про розстрочення сплати суми заборгованості (надалі - Договір) про наступне:

Предмет Договору. Згідно з умовами п.1.1 Сторона -1 надає Стороні -2 розстрочення суми заборгованості за Договором про надання послуг №21036 від 03 березня 2014 року в сумі 72426,38 (сімдесять дві тисячі чотириста двадцять шість грн.38 коп.) гривень.

Відповідно до п.1.2, Сторона -2 сплачує суму заборгованості , що зазначена в п.1.1 даного Договору в наступному порядку:

-до 30 червня 2014 року - 20% від загальної суми заборгованості, що становить 14 485,27 грн.

-до 14 липня 2014 року -20% від загальної суми заборгованості, що становить 14 485,27 грн.;

-до 29 липня 2014 року -20% від загальної суми заборгованості , що становить 14 485,27 грн.;

-до 15 серпня 2014 року -20% від загальної суми заборгованості, що становить 14 485,27 грн.;

-до 29 серпня 2014 року - 20% від загальної суми заборгованості, що становить 14 485,30 грн.

Відповідно до п.2.1 Договору, Сторона-1 має право у випадку невиконання умов даного Договору звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості.

За умовами Договору (п.2.2, п.2.3) Сторона-1 зобов»язується приймати від Сторони-2 платежі по сплаті суми заборгованості, а Сторона-2 зобов»язується забезпечити своєчасну сплату розстроченої суми заборгованості.

Сторона -2 має право достроково погасити суму заборгованості в повному обсязі або частину ( п.2.4 Договору).

У п.3.1 Договору Сторони узгодили, що оплата розстроченої заборгованості здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Сторони-1.

У розділі 4 Договору Сторони передбачили відповідальність Сторін , у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов»язань за Договором. Так, відповідно до п.4.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Відповідно до п.4.2, у разі несвоєчасної оплати заборгованості Сторона-2 сплачує Стороні-1 штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченої заборгованості.

Договір набирає чинності з моменту укладення та діє до моменту повного його виконання (п.5.1 Договору). Відповідно до п.5.4, зміни до договору можуть бути внесені лише за згодою сторін. Дія договору може бути припинена згідно із законодавством ( п.5.5).

Доказів виконання відповідачем зобов»язань за Договором про розстрочення сплати суми заборгованості від 19 червня 2014 року матеріали справи не містять. Більше того, відповідач у відзиві підтверджує наявність у нього перед позивачем основного боргу в сумі 72 426,38 грн. Належно оформленою Довідкою, поданою до справи, позивач підтвердив, що станом на 28.01.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про розстрочення сплати заборгованості від 19 червня 2014 року становить 72 426,38 грн.

Договір про розстрочення сплати суми заборгованості від 19 червня 2014 року є чинним. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Як встановлено, заборгованість в сумі 72 426,38 грн. відповідача перед позивачем виникла на підставі Договору №21036 про надання послуг від 03.03.2014 року, у зв»язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за цим договором зобов»язань. Відповідачу позивачем були надані послуги по ремонту транспортного засобу відповідача з використанням запчастин та матеріалів на загальну суму 123 426,38 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №ТС-00001550 на суму 37 124,18 грн, в т.ч. ПДВ та Актом виконаних робіт №ТС-00001132 на суму 86 302,20 грн., в т.ч. ПДВ. Перелічені Акти підписані відповідачем без претензій та зауважень до позивача. Акти завірені гербовою печаткою ТзОВ «ВКФ «Галвест».

Судом встановлено, що у п.4.3 Договору №21036 про надання послуг від 03 березня 2014 року сторони узгодили, що оплата виконаних робіт, використаних під час виконання ремонтних робіт запасних частин і матеріалів та інших послуг проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача на умовах попередньої оплати (до моменту закінчення робіт) чи внесення готівкових коштів у касу позивача або на інших умовах оплати, узгоджених сторонами окремо шляхом підписання додаткової угоди до даного договору.

Роботи виконані, що підтверджується двома актами виконаних робіт на суму 123 426,38 грн., однак у повному обсязі відповідачем не оплачені ні на умовах передоплати, ні до моменту закінчення робіт. Відповідач частково, в сумі 51 000,00 грн., провів розрахунок з позивачем до моменту укладення Договору про розстрочення сплати суми заборгованості від 19 червня 2014 року, що підтверджують подані позивачем до справи документи (банківські виписки, рахунки, акт звірки взаємних розрахунків станом на 19.06.2014 р. між сторонами), підтверджує і сам відповідач у відзиві та вбачається зі змісту договору, який є підставою заявлених позивачем вимог. Таким чином, станом на момент укладення Договору від 19 червня 2014 року основний борг відповідача перед позивачем склав 72 426,38 грн., і ця сума відповідає сумі вказаній у п.1.1 Договору про розстрочення сплати суми заборгованості.

Доказів погашення основного боргу в сумі 72 426,38 грн. станом на час розгляду справи по суті матеріали справи не містять.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільногно законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов»язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків

Договір є двостороннім, якщо правами та обов»язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Власне, це ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов"язання визначається тими правами та обов"язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору і які закріплені і сформульовані у договорі.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки (печаток) на документі, що має письмову форму.

Таким чином, наявністю печаток Сторони-1 і Сторони-2 на Договорі про розстрочення сплати суми заборгованості від 19 червня 2014 року підтверджується факт його вчинення на умовах, які вказані у договорі.

Зміст договору від 19 червня 2014 року про розстрочення сплати суми заборгованості, як підстави виникнення цивільного-правового зобов"язання, визначається тими правами та обов"язками, які взяли на себе учасники (сторони) цього договору: Сторона-1 , ТзОВ «ТРАК СЕРВІС Львів» та Сторона -2 , ТзОВ «ВКФ «ГАЛВЕСТ» відповідно до умов цього договору і які закріплені і сформульовані в цьому договорі.

Договір від 19 червня 2014 року про розстрочення сплати суми заборгованості є двостороннім договором, таким, що не укладений більш як двома сторонами; договір не укладений на користь третьої особи.

Оскільки заборгованість в сумі 72 426,38 грн. в порядку, встановленому у п.1.2 Договору про розстрочення сплати суми заборгованості від 19 червня 2014 року відповідач не погасив шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача (п.3.1 договору) і така заборгованість має місце станом на даний час, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 72 426,38 грн. основного боргу з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подано суду доказів погашення заборгованості, що сам відповідач підтвердив у відзиві.

При цьому суд вбачає за доцільне зазначити, що моментом виконання грошового зобов»язання є дата зарахування коштів коштів на рахунок кредитора, або видачі їх йому готівкою.

Відповідно до ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання. У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч.1 ст.549 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України). Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.4.2 Договору про розстрочення сплати суми заборгованості від 19 червня 2014 року передбачено, що у разі несвоєчасної оплати заборгованості Сторона-2 сплачує Стороні-1 штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченої заборгованості.

Вимога позивача про стягнення 14 485,28 грн. штрафу (20% від суми заборгованості 72 426,38 грн.) позивачем заявлена правомірно, а відтак підлягає до задоволення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У п.3 зазначеної Постанови вказано, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

У застосуванні індексації можуть враховуватись рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

Відповідно до п.1.2 Договору про розстрочення сплати суми заборгованості відповідач взяв на себе зобов»язання сплатити позивачу:

-до 30 червня 2014 року - 20% від загальної суми заборгованості, що становить 14 485,27 грн.

-до 14 липня 2014 року -20% від загальної суми заборгованості, що становить 14 485,27 грн.;

-до 29 липня 2014 року -20% від загальної суми заборгованості , що становить 14 485,27 грн.;

-до 15 серпня 2014 року -20% від загальної суми заборгованості, що становить 14 485,27 грн.;

-до 29 серпня 2014 року - 20% від загальної суми заборгованості, що становить 14 485,30 грн., однак цих зобов»язань не виконав.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

Таким чином: відповідач повинен був сплатити позивачу :

-14 485,27 грн. включно по 29.06.2014 р., з 30.06.2014 року має місце протермінування оплати . Позивачем правомірно за період 01.07.2014 р. по 31.10.2014 р. нараховано інфляційні нарахування в сумі 941,54 грн ., вірно застосовано у розрахунку діючі у цьому періоді індекси інфляції. Відтак, сума 941,54 грн . підлягає до стягнення.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 01.07.14 - 02.12.14р., суд дійшов висновку, що він проведений вірно і до стягнення підлягає 184,54 грн.

-14 485,27 грн. включно по 14.07.2014 року ( оскільки 13.07.2014 р. припадає на вихідний день - неділю, а у відповідності до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день); з 15.07.2014 року має місце протермінування оплати.

Перевіривши розрахунки інфляційних , нарахованих за прострочку виконання вказаного грошового зобов»язання, суд дійшов висновку, що позивачем вірно нараховано інфляційні в сумі 915,37 грн ., вірно застосовано у розрахунку діючі у цьому періоді індекси інфляції. Відтак, сума 915,37 грн . підлягає до стягнення.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 15.07.14р -0 2.12.14 р., суд дійшов висновку, що він проведений вірно і до стягнення підлягає 167,87 грн.

-14 485,27 грн. включно по 28.07.2014 року, з 29.07.2014 року має місце протермінування оплати.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.02.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30).

Оскільки нарахування інфляційних в сумі 3,74 грн. за період з 30.07.14 р. - 31.07.14 р. не відповідає правилам нарахування інфляційних, тому у стягненні платежу 3,74 грн. слід відмовити. За період з 01.08.2014 р. по 31.10.2014 р. інфляційні нараховані вірно, вірно застосовано діючі індекси інфляції, а тому до стягнення підлягає 883,60 грн. інфляційних. Нараховані за період з 30.07.14-02.12.14 року 3% річних в сумі 150,01 грн . підлягають до стягнення, оскільки розрахунок позивачем проведено вірно.

-14 485,27 грн. включно по 14.08.2014 р ., з 15.08.2014 року має місце протермінування оплати.

Перевіривши розрахунки інфляційних, нарахованих за прострочку виконання вказаного грошового зобов»язання, суд дійшов висновку, що позивачем вірно нараховано інфляційні в сумі 827,53 грн ., вірно застосовано у розрахунку діючі у цьому періоді індекси інфляції. Відтак, сума 827,53 грн . підлягає до стягнення.

Нараховані за період з 16.08.14-02.12.14 р. 3 % річних в сумі 129,77 грн. підлягають до стягнення, оскільки розраховані вірно.

-14 495,30 грн. включно по 28.08.2014 р ., з 29.08.2014 р. має місце протермінування оплати. Оскільки нарахування інфляційних в сумі 7,48 грн. за період з 30.08.14 р. - 31.08.14 р. не відповідає правилам нарахування інфляційних, тому у стягненні платежу 7,48 грн. слід відмовити. За період з 01.09.2014 р. по 31.10.2014 р. інфляційні нараховані вірно, вірно застосовано діючі індекси інфляції, а тому до стягнення підлягає 767,72 грн . інфляційних. Нараховані 3% річних за період з 30.08.14р.-02.12.14 р. в сумі 113,10 грн. підлягають до стягнення.

Вимога позивача про стягнення інфляційних нарахувань підлягає до задоволення частково, в сумі 4 335,76 грн.

Вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає до задоволення повністю, в сумі 745,29 грн.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, нга яких грунтутються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кож на сторона повинена довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суцд приймає тільки ті докази, які маю.ть значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтутьється на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 92 003,93 грн. заборгованості підлягають до задоволення частково, в сумі 91 992,71 грн ., з якої : основний борг - 72 426,38 грн., штраф - 14 485,28 грн., 3% річних - 745,29 грн., інфляційні -4 335,76 грн.

В решті заявлених вимог позов задоволенню не підлягає.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2014 р. складав 1218,00 грн.

Платіжним дорученням №1605 від 03.12.2014 р. за подання на розгляд до господарського суду Львівської області позовної заяви про стягнення 92 003,93 грн. заборгованості позивач сплатив доход держбюджету України 1 840,08 грн. судового збору .

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1838,02 грн. судового збору .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-3,22, 32,33,34,36,43,49, 82,84,85,116 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1.Позов задоволити частково.

2 .Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо -комерційна фірма «Галвест» (79021 м.Львів, вул.Кульпарківська, будинок, 93; код ЄДРПОУ 30052786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАК СЕРВІС Львів» (81551, Львівська область, Городоцький район, село Воля-Бартатівська, вул.Львівська, будинок 33 ; код ЄДРПОУ 31417137) 91 992,71 грн. заборгованості з якої: основний борг - 72 426,38 грн., штраф - 14 485,28 грн., 3% річних - 745,29 грн., інфляційні - 4 335,76 грн . , а також стягнути - 1826,78 грн. судового збору.

3 . Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти вимог і стягненні інфляційних в сумі 11,22 грн. - відмовити.

В засіданні 28.01.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.02.2015р.

Суддя Кітаєва С.Б.