Постанова

від 24.03.2015 по справі 914/4312/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 914/4312/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Кордюк Г.Т.

при секретарі Карпенко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Галвест", м. Львів № 13-ю від 11.02.2015 року

на рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2015 року

у справі № 914/4312/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК СЕРВІС Львів", с. Воля Бартатівська Городоцького району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Галвест", м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 92 003, 93 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Данилко Р.Б. - представник за довіреністю б/н від 02.12.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 28.01.2015 року у справі №914/4312/14 (суддя Кітаєва С.Б. ) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК СЕРВІС Львів" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Галвест", про стягнення заборгованості в сумі 92 003, 93 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Галвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК СЕРВІС Львів" 91 992,71 грн. заборгованості з якої: основний борг - 72 426,38 грн., штраф - 14 485,28 грн., 3% річних - 745,29 грн., інфляційні - 4 335,76 грн., а також стягнути - 1 826,78 грн. судового збору. В задоволенні решти вимог і стягненні інфляційних в сумі 11,22 грн. - відмовити.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 28.01.2015 року у справі № 914/4312/14, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Галвест" - подав апеляційну скаргу.

У вищезазначеній апеляційній скарзі апелянт посилається на недоведеність обставин справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, оскільки відповідно до п.3.1.4 договору, вилучені під час ремонту транспортного засобу неякісні комплектуючі необхідно передати назад відповідачу, а у випадку відмови клієнта -скласти та належно оформити протягом 2-ох тижнів із дня заміни двосторонній акт залишення цих запчастин на майданчику СТО. Цих дій не було виконано, що підтверджується Актом-звірки взаємних розрахунків за період 01.03.14.-19.06.14р.. При розгляді справи судом першої інстанції ця обставина, на думку апелянта, не була взята до уваги, а саме продаж позивачем 30.04.2014 р. запчастин та послуг на суму 86302,20 грн. без оформленої належним чином накладної на відпуск. Посилається апелянт також на завищення вартості робіт, оскільки акт №ТС -00001550 містить приписки на суму 20784 грн. та підписаний неуповноваженою особою. Приписка полягає у тому, що передбачені цим актом роботи виконувались протягом 1 дня - 19.06.2014 р. в межах 2 годин, що з врахуванням вартості нормогодини складає меншу суму.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 28.01.15 р. у справі № 914/4312/14, не конкретизуючи змісту рішення, яке він просить прийняти за наслідками апеляційного розгляду справи.

Довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями від 17.02.2015 року справу № 914/4312/14 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії : Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.15 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 03.03.15 р. та зобов'язано скаржника здійснити доплату судового збору у розмірі 1,03 грн. до 03.03.2015 року.

Ухвалою суду від 03.03.15 року розгляд справи відкладався на 24.03.15 року з підстав, викладених у ній.

10.03.15 року представником апелянта, на виконання вимог ухвали суду від 18.02.15 року подано квитанцію № 13324348 від 06.03.15 року про доплату судового збору в розмірі 1,03 грн. Окрім того, апелянтом подано уточнення прохальної частини апеляційної скарги, а також копію акту виконаних робіт № ТС-00001550.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.15 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Желіка М.Б. у склад колегії для розгляду справи № 914/4312/14 господарського суду Львівської області замість судді Желіка М.Б. введено суддю - Кордюк Г.Т..

Представнику роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 24.03.15 року з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, беручи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, оскільки у відповідача є заборгованість перед перед позивачем за договором про надання послуг №21036 від 03.03.2014 р., 19.06.2014 р. було укладено Договір про розстрочення сплати суми заборгованості між ТзОВ "ТРАК СЕРВІС Львів" (Сторона-1), та ТзОВ "ВКФ "ГАЛВЕСТ" (Сторона-2).

Згідно із п.1.1 вищезазначеного договору Сторона -1 надає Стороні -2 розстрочення суми заборгованості за Договором про надання послуг №21036 від 03.03.2014 р. в сумі 72426,38 грн..

Відповідно до п.1.2, Сторона -2 сплачує суму заборгованості , що зазначена в п.1.1 даного Договору в наступному порядку: до 30.06.2014 р. - 20% від загальної суми заборгованості, що становить 14485,27 грн.; до 14.07.2014 р. -20% від загальної суми заборгованості, що становить 14485,27 грн.; до 29.07.2014 р. -20% від загальної суми заборгованості, що становить 14485,27 грн.; до 15.08.2014 р. -20% від загальної суми заборгованості, що становить 14485,27 грн.; до 29.08.2014 р. - 20% від загальної суми заборгованості, що становить 14485,30 грн..

Відповідно до п.2.1 Договору, Сторона-1 має право у випадку невиконання умов даного Договору звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості.

За умовами Договору (п.2.2, п.2.3) Сторона-2 зобов"язується забезпечити своєчасну сплату розстроченої суми заборгованості.

У п.3.1 Договору Сторони узгодили, що оплата розстроченої заборгованості здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Сторони-1. Відповідно до п.4.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Згідно п.4.2, у разі несвоєчасної оплати заборгованості Сторона-2 сплачує Стороні-1 штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченої заборгованості.

Договір набирає чинності з моменту укладення та діє до моменту повного його виконання (п.5.1 Договору).

Відповідно до п.5.4, зміни до договору можуть бути внесені лише за згодою сторін. Дія договору може бути припинена згідно із законодавством ( п.5.5).

Суд першої інстанції підставно встановив, що скаржник не надав доказів належного виконання умов договору та не заперечував заборгованості в сумі 72426,38 грн. основного боргу. Довідкою позивача підтверджується, що станом на 28.01.2015 р. заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про розстрочення сплати заборгованості від 19.06.2014 р. становить 72426,38 грн..

Суд першої інстанції також належно дослідив докази обґрунтованості заявленої суми основного боргу. Позивач надав скаржнику послуги по ремонту транспортного засобу скаржника з використанням запчастин та матеріалів на загальну суму 123426,38 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №ТС-00001550 на суму 37124,18 грн, в т.ч. ПДВ та Актом виконаних робіт №ТС-00001132 на суму 86302,20 грн., в т.ч. ПДВ. Перелічені Акти підписані відповідачем без претензій та зауважень до позивача. Посилання скаржника на підписання цих актів не уповноваженою особою, колегією суддів відхиляє за безпідставністю, оскільки дані твердження апелянта не доведені суду у встановленому порядку належними доказами.

Не доведено також завищення суми наданих послуг, враховуючи, що вартість виконаних робіт, у т.ч. з врахуванням обов'язку по передачі замінених запчастин, була погоджена сторонами. Та обставина, що уповноважені представники сторін в договорі про розстрочення сплати суми заборгованості від 19.06.2014 р. включили зазначені суми і вони були визнані скаржником, сторонами не заперечується.

Апелянтом подано також уточнення апеляційної скарги в якому останній посилається на приписку в акті виконаних робіт №ТС-00001550 на суму 20784 грн. (24940,80 грн. з ПДВ) що ґрунтується на математичному підрахунку, виходячи з часу виконання таких робіт, а також подав копію акту виконаних робіт № ТС-00001550.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Беручи до уваги наведене колегія суддів відхиляє дане клопотання оскільки апелянт не надав доказів поважності причин неподання цих доказів суду першої інстанції.

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що у п.4.3 Договору №21036 про надання послуг від 03.03.2014 р. сторони узгодили, що оплата виконаних робіт, використаних під час виконання ремонтних робіт запасних частин і матеріалів та інших послуг проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача на умовах попередньої оплати (до моменту закінчення робіт) чи внесення готівкових коштів у касу позивача або на інших умовах оплати, узгоджених сторонами окремо шляхом підписання додаткової угоди до даного договору. Однак, виконані роботи скаржником не оплачені ні на умовах передоплати, ні до моменту закінчення робіт.

Скаржник частково, в сумі 51000 грн., провів розрахунок з позивачем до моменту укладення Договору про розстрочення сплати суми заборгованості від 19.06.2014 р., що підтверджують подані позивачем до справи документи (банківські виписки, рахунки, акт звірки взаємних розрахунків станом на 19.06.2014 р. між сторонами). Відповідно, сума основного боргу скаржника правильно встановлена судом першої інстанції.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки. Відповідно до ст. 627 ЦК України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільногно законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку. Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов"язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання. У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України). Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.4.2 Договору про розстрочення сплати суми заборгованості від 19.06.2014 р. передбачено, що у разі несвоєчасної оплати заборгованості Сторона-2 сплачує Стороні-1 штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченої заборгованості. Відтак, вимога позивача про стягнення 14485,28 грн. штрафу (20% від суми заборгованості) підставно була задоволена судом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції підставно встановив його помилковість в частині, а тому правильно задовольнив позовні вимоги частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2015 р. у справі № 914/4312/14 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Галвест", м. Львів № 13-ю від 11.02.2015 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2015 р. у справі № 914/4312/14 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3 .Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 30.03.2015 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Кордюк Г.Т.