Постанова

від 27.01.2015 по справі 912/3552/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015 року Справа № 912/3552/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

секретар судового засідання: Євстигнеєва Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бережок С.І., довіреність №14-96 від 18.04.14, представник; Букоємський Р.В. представник, довіреність № 14-138 від 13.05.14 (був присутнім в судовому засіданні 23 грудня 2015 року);

від відповідача: Штриба О.В. представник, довіреність №1 від 02.01.14 (був присутнім в судовому засіданні 23 грудня 2015 року)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 листопада 2014 року у справі № 912/3552/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської сільської ради Маловисківського району, смт. Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області

про стягнення 1 147 433,43 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2014 року (суддя Вавренюк Л.С.) позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської сільської ради Маловисківського району, смт. Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області про стягнення 1 147 433,43 грн. задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської сільської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість в сумі1 089 170,00 грн., з яких: 880 849,53 грн. - основний борг; 117 918,62 грн.; - інфляційні втрати; 32 138,42 грн. - 3% річних, 58 263,43 грн. - пеня, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 21 782,81 грн., в решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №13/3737-БО-18 купівлі -продажу природного газу від 28 грудня 2012 року.

На підставі ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зменшив розмір пені яка підлягає стягненню на 50%, що склала 58 263, 43 грн., задовольнивши таким чином частково клопотання відповідача.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні 58 263, 43 грн. -пені, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права.

Посилаючись на приписи ст.4 Господарського процесуального кодексу України, п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №6 "Про судове рішення" скаржник зазначає, що оскаржуване рішення в частині обґрунтування зменшення розміру неустойки містить лише доводи та аргументи, на яких ґрунтувалося клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки.

Скаржник зазначає, що відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки і вважає, що такі виняткові обставини у відповідача відсутні. Крім того, суд повинен був об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, але, як стверджує скаржник, інтереси позивача судом враховані не були.

Позивач вважає, що тяжкий фінансовий стан відповідача не є підставою для зменшення розміру неустойки, оскільки аналіз законодавства та практика Вищого господарського суду України чітко роз'яснює підстави застосування звільнення від відповідальності за зобов'язанням, або зменшення розміру неустойки і окремо вказує на неприпустимість застосування такої підстави як відсутність коштів та тяжкий фінансовий стан.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на те, що господарським судом неправильно застосовані приписи ст.233 Господарського кодексу України, оскільки в рішенні відсутнє обґрунтування щодо наявності збитків у відповідача.

Скаржник зазначає, що Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, як підприємство державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Крім того, за 2013 рік підприємство понесло значні збитки, зменшення розміру пені спричиняє позивачу додаткові збитки та негативні наслідки.

Посилаючись на певну судову практику скаржник стверджує, що оскаржуване рішення в частині зменшення суми неустойки не відповідає принципам розумності та справедливості судочинства.

Позивач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2014 року в частині відмови у стягненні пені в розмірі 58 263, 43 грн., в оскарженій частині рішення прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 58 263, 43 грн. пені, у стягненні яких було відмовлено, в іншій частині рішення залишити без змін.

Комунальне підприємство "Енерговодоканал" доводи апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення господарського суду законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що підприємство в 2013 році тримало збитки в розмірі 1 929 000 грн.

В клопотанні від 27 січня 2015 року відповідач просить розглянути справу без участі повноважного представника підприємства.

23 грудня 2014 року в судовому засіданні розгляд справи відкладався до 27 січня 2015 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що спір між Публічним акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Енерговодоканал" Смолінської сільської ради Маловисківського району виник в результаті несвоєчасних розрахунків за поставлений позивачем протягом січня -грудень 2013 року природний газ.

Незважаючи на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині зменшення розміру пені, апеляційний господарський суд в силу приписів ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України повинен перевірити законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Господарським судом встановлено, що 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Енерговодоканал" Смолінської сільської ради Маловисківського району (покупець) укладено договір купівлі -продажу природного газу №13/3737-БО-18.

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).

В розділі 2 договору сторонами узгоджено помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 січня 2013 по 31 грудня 2013 року, та порядок його зміни.

Згідно з пунктом 3.3. Договору приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Сторони визначили, що у акті приймання -передачі газу зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п.3.4. договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).

Крім того, сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою змінено редакцію п.5.2 та п.5.5 договору та додаткову угоду №2 до договору, якою змінено редакцію п.4.1 договору, що є невід'ємними частинами договору.

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу природний газ на підставі актів приймання -передачі природного газу від 31 січня 2013 року на суму 447 815,69 грн., від 28 лютого 2013 року на суму 356 245,21 грн., від 31 березня 2013 року на суму 375 456,21 грн., від 30 лютого 2013 року на суму 130 440,04 грн., від 31 жовтня 2013 року на суму 285 558,36 грн., від 30 листопада 2013 року на суму 296 561,66 грн. та від 31 грудня 2013 року на суму 404 149,08 грн. -всього на загальну суму 2 296 226, 25 грн. (а.с.19-25).

Відповідно до п.6.1. договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки та з остаточним розрахунком за фактично переданий природний газ -до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення умов договору, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 1 415 376, 72 грн. та згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача становить 880 849, 53 грн. Відповідач не заперечив розрахунок позивача та визнав суму заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України та статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено часткову оплату відповідачем суми заборгованості в розмірі 1 415 376, 72 грн. до порушення провадження у даній справі, то господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 880 849, 53 грн. ( 2 296 226, 25 грн. - 1 415 376,72 грн.).

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За несвоєчасну оплату поставленого природного газу позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у сумі 116 526, 86 грн.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем також заявлено до стягнення 3% річних в сумі 32 138, 42 грн., інфляційні втрати в сумі 117 918, 62 грн.

У відзиві на позов відповідач просив зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, посилаючись на те, що підприємство знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, оскільки займаючи монопольне становище на ринку централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення, а також послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в смт. Смоліне, має обсяги заборгованості з різниці в тарифах в розмірі 4 694 030,00 грн.; обсяг заборгованості за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, погоджених фінансовим управлінням Маловисківської РДА, з різниці в тарифах на комунальні послуги, що надані населенню відповідачем, становить 898 667,00 грн.; відповідно до звіту про фінансові результати за 2013 рік, відповідач у 2013 році отримав збитки в розмірі 1 929 000,00 грн. (а.с.51- 55).

Відповідач також просив зауважити господарський суд, що при затвердженому обсязі заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення в розмірі 4 694 030,00 грн., відповідач не в змозі проводити заліки з позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", оскільки обсяг заборгованості з різниці в тарифах складається виключно з послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (а.с. 49-50).

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені в сумі 116 526, 86 грн., інфляційних втрат в сумі 117 918, 62 грн. та 3% річних в сумі 32 138, 42 грн. господарський суд встановив, що він відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими. Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком господарського суду.

В той же час господарський суд на підставі ст.83 Господарського кодексу України зменшив розмір пені, що підлягає стягненню на 50%.

Пунктом 3 ч.1ст.83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтями 193, 199 Господарського кодексу України, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законодавствами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Такі заходи відповідальності передбачено ч.1 ст.216 та ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст.233 Господарського кодексу України).

Відповідне правило міститься в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством. Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

З протоколу №5 засідання обласної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно -енергетичного комплексу від 21 серпня 2014 року вбачається, що Комунальне підприємство "Енерговодоканал" Смолінської сільської ради Маловисківського району має обсяги заборгованості з різниці в тарифах, узгоджені Кіровоградською територіальною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно -енергетичного комплексу в розмірі 7 694 030, 00 грн. (а.с.48-51). Відповідно до звіту про фінансові результати за 2013 рік відповідач в 2013 році отримав збитки в розмірі 1 929 000 грн.

Таким чином, оскільки на можливість розрахунку відповідача за поставлений природний газ вплинули затверджені тарифи та враховуючи несвоєчасне відшкодування відповідачеві відповідної різниці в тарифах, приймаючи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу, враховуючи майновий стан відповідача, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%.

В спростування доводів скаржника слід зазначити, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені обґрунтовано належними доказами, зокрема, протоколом засідання обласної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно -енергетичного комплексу від 21 січня 2014 року, звітом про фінансові результати Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської сільської ради Маловисківського району за 2013 рік, розрахунком обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідновлення (а.с.48-53).

Враховуючи зазначене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення судом приписів ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України. Висновок суду щодо наявності підстав для зменшення розміру пені ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи. Господарським судом враховано інтереси позивача, оскільки розмір заявленої пені зменшено на 50%.

Крім того, стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат має компенсувати позивачу всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарський суд Кіровоградської області правомірно зменшив розмір пені, що підлягає стягненню, у зв'язку з чим підстави для зміни рішення у справі №912/3552/14 відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 листопада 2014 року у справі № 912/3552/14 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 02.02.15 р.)